Рішення № 92543542, 26.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 жовтня 2020 року м. Київ № 640/25165/19

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Головного управління ДПС у м. Києві

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Головне управління ДПС у м. Києві з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просить суд:

- прийняти рішення на користь Головного управління ДПС у м. Києві, яким стягнути кошти платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з рахунків у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб у сумі 156 614,55 грн., та по військовому збору з фізичних осіб у сумі 11 793,57 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що станом на дату звернення до суду за відповідачем обліковується податковий борг з податку на доходи фізичних осіб у сумі 156 614,55 грн., та по військовому збору з фізичних осіб у сумі 11 793,57 грн, згідно податкової звітності та податкових повідомлень-рішень, але не сплачений у визначеному законом порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.01.2020 року відкрито провадження у адміністративній справі №640/25165/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представником відповідача подано відзив з приводу заявленого позову, у яких зазначено, що відповідач вважає безпідставними твердження позивача про те, що у ОСОБА_1 існує податковий борг з податку на доходи фізичних осіб у сумі 156614,55 грн. та по військовому збору з фізичних осіб в сумі 11793,57 грн, оскільки у встановленому законом порядку відповідач не отримував податкової вимоги від 21.06.2017 року №39915-17, а відтак у відповідача не виникало обов`язку зі сплати боргу.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку в контролюючих органах як платник податків.

Станом на дату звернення до суду за Відповідачем обліковується податковий борг з податку на доходи фізичних осіб у сумі 156 614.55 грн., та по військовому збору з фізичних осіб у сумі 11 793,57 грн.

Так, зазначена сума податкового боргу з податку на доходи фізичних осіб виникла на підставі донарахованих контролюючим органом сум податкових зобов`язань, згідно прийнятого податкового повідомлення - рішення №0018741306 від 02.11.2016 (копія додається), а також нарахованої пені за несвоєчасну сплату, але не сплачених у визначеному законом порядку.

Податковий борг по військовому збору з фізичних осіб виник на підставі донарахованих контролюючим органом сум податкових зобов`язань, згідно прийнятого податкового повідомлення - рішення №0018751306 від 02.11.2016 (копія додається), а також нарахованої пені за несвоєчасну сплату, але не сплачених у визначеному законом порядку

Так, відповідно до ст. 59 Податкового кодексу України відповідачу винесено податкову вимогу від 21.06.2017 №39915-17 яку було направлено відповідачу.

Враховуючи, що суми грошових зобов`язань, які визначені контролюючим органом не сплачені у встановлений законом строк, у відповідача обліковується податковий борг, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи позовні вимоги, суд зазначає, що відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодексу України, визначаючи, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог, виходячи з наступного.

Пунктом 87.9 статті 87 Податкового кодексу України передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. У визначені Податковим кодексом України строки відповідач не сплатив узгоджені суми грошових зобов`язань, тому в силу наведених норм ПК України вони набули статусу податкового боргу.

Згідно з п. п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Положеннями п. 95.1 ст. 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання

За правилами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Згідно з пунктом 59.1 статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, у разі несплати платником податків протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення (за відсутності факту оскарження такого акту індивідуальної дії) визначених в такому рішенні грошових зобов`язань у податкового органу виникає право надіслати платнику податків податкову вимогу.

Стягнення коштів платника податків провадиться не раніше ніж через 60 календарних днів з моменту надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги ( пункт 95.2 статті 95 Податкового кодексу України).

Отже, право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання (вручення) платникові податків податкової вимоги.

Згідно з пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.

Відповідно до абзацу 2 пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги.

Враховуючи викладене, за винятком випадків оскарження податкового повідомлення-рішення, законодавство пов`язує виникнення у фізичної особи обов`язку сплатити грошове зобов`язання із фактом особистого вручення їй чи законному представникові податкового повідомлення-рішення або надсилання його рекомендованим листом з повідомленням про вручення за місцем проживання або останнім відомим місцезнаходженням.

На підтвердження факту надсилання відповідачу податкового повідомлення-рішення №0018741306 від 02.11.2016 та №0018751306 від 02.11.2016, позивач надає в матеріали справи копії фіскального чеку від 02.11.2016 та конверту на ім`я адресата: ОСОБА_1 з довідкою Укрпошти про повернення відправлення в зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Зі змісту цих доказів судом встановлено, що рекомендоване поштове відправлення надсилалося на адресу: АДРЕСА_1 , у той час як зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1 .

Тобто податкове повідомлення-рішення №0018741306 від 02.11.2016 та №0018751306 від 02.11.2016 було надіслано за іншою адресою, ніж зареєстроване на той час місце проживання відповідача.

При цьому в тексті податкового повідомлення-рішення №0018741306 від 02.11.2016 та податкового повідомлення-рішення №0018751306 від 02.11.2016 вказано вірну адресу відповідача: АДРЕСА_1 , проте їх надсилання відбулося за іншою адресою, що унеможливило отримання кореспонденції відповідачем.

Отже, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення №0018741306 від 02.11.2016 та №0018751306 від 02.11.2016 не направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача, що не дає підстав вважати такі документи належним чином врученими у розумінні пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України.

Відтак грошові зобов`язання, визначені у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях, не набули статусу узгоджених, що, відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, виключає право контролюючого органу надсилати податкову вимогу та в подальшому вимагати стягнення податкового боргу в судовому порядку.

Відповідну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові по справі № 826/18377/14 від 11.07.2019. Зокрема Верховний Суд вказав, що право податкового органу на направлення платнику податків податкової вимоги у разі визначення грошового зобов`язання на підставах, зазначених у пп. 54.3.1 - 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПК, виникає лише на 11-й день після отримання платником податкового повідомлення-рішення за умови неініціювання процедури оскарження такого рішення контролюючого органу. Оскільки податкові повідомлення-рішення не направлялися за юридичною адресою позивача, то немає підстав вважати такі документи належним чином врученими в розумінні ст. 42 ПК. Також суд у цій справі зазначив, що грошові зобов`язання, визначені у вказаних податкових повідомленнях-рішеннях, не набули статусу узгоджених, що, відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК, виключає право контролюючого органу надсилати податкову вимогу.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про не обґрунтованість позовних вимог, а відтак про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 5-11, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 43141267) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І.А. Качур