Рішення № 92543175, 27.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2020 року м. Київ № 640/15117/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області

до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

м. Києва

про визнання протиправним та скасування рішення

представники позивача та відповідача - не з`явилися,

сторін:

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області (адреса: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40, ідентифікаційний код - 22933548) (далі - позивач, ГУ ПФУ в Київській області, Головне управління) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Києва (адреса: 03056, м. Київ, вул. Виборзька, 32, ідентифікаційний код - 43315602) (надалі - відповідач, Управління, ДВС), у якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Києва про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області у розмірі 10 200,00 грн. (десять тисяч двісті гривень) ВП № 60648094 від 10.06.2020.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.07.2020 (суддя Пащенко К.С.) залишено без руху позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.08.2020 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами, передбаченими ст. 287 КАС України у судовому засіданні 10.09.2020; витребувано Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Києва належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 60648094.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.09.2020 витребувано повторно у Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Києва належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження № 60648094.

Вказаної дати представники сторін в судове засідання не з`явилися.

Наразі суд відзначає, що за ч. 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України (скорочено - КАС України), неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

За таких обставин, беручи до уваги належне повідомлення сторін про час та місце судового засідання 10.09.2020, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення поштових направлень №№: 01051 0538800 0 і 01051 0538799 3, суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження на підставі наявних у ній матеріалів згідно ч. 9 ст. 205 та ч. 3 ст. 268 КАС України.

Обґрунтовуючи позов позивач зазначає, що аналізуючи зміст постанови про накладення штрафу від 10 червня 2020 року у ВП № 60648094 можна встановити, що підставою для накладення штрафу слугувало не виконання рішення Київського окружного адміністративного суду по справі № 320/6986/18.

Однак, на думку ГУ ПФУ в Київській області, висновки державного виконавця є хибними та таким що не відповідають дійсності, оскільки листом від 09 грудня 2019 року № 5899/108-02 Головне управління повідомило державного виконавця про виконання рішення суду. Зазначений лист було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення Головному територіальному управлінню юстиції в місті Києві (орган реорганізовано та утворено Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ)), який отримано відповідно до зворотнього повідомлення 10 грудня 2019 року.

Тому враховуючи той факт, що на адресу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було доставлено відповідь Головного управління про виконання рішення суду, вважаємо постанову про накладення штрафу у розмірі 10 200,00 грн. від 10 червня 2020 року протиправною, оскільки вона була прийнята на підставі хибних тверджень та без з 'ясування всіх обставин справи.

Також ГУ ПФУ в Київській області виокремлює, що ДВС не здійснено перевірки виконання рішення боржником.

В частині виконання рішення Київського окружного адміністративного суду по справі № 320/6986/18, виконавче провадження щодо якого відкрите за № 60648094, додатково позивач повідомив, що листом від 09 грудня 2019 року № 5899/108-02 Головне управління повідомило державного виконавця, що на виконання зазначеного рішення суду ГУ ПФУ в Київській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 в порядку, визначеному судовим рішенням, за період з 01 січня 2018 року по квітень 2019 року.

Позивач наголошує про виконання відповідного рішення суду в межах покладених на ГУ ПФУ в Київській області зобов`язань.

Так вважаючи, що спірна постанова не відповідає приписам Закону України «Про виконавче провадження», позивачем подано на розгляд судом відповідний позов.

Разом з тим суд примічає, що у відповідності до ч. 1 ст. 269 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Суд відмічає, що з моменту відкриття провадження у справі, відзиву на позов від ДВС не надходило.

При цьому 12.10.2020 через канцелярію до суду від Управління надійшли копії матеріалів виконавчого провадження № 60648094.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

21.11.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бялим Максимом Глібовичем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 60648094, згідно виконавчого листа № 320/6986/18, виданого 14.08.2019 Київським окружним адміністративним судом, про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи із розміру 85% грошового забезпечення, визначеного в довідці Головного управління МВС України в Київській області про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), від 21.03.2018 № К-8440, та виплачувати пенсію у новому розмірі з урахуванням перерахунку, починаючи з 01.01.2018 з урахуванням раніше проведених виплат. Згідно мотивувальної частини постанови, стягувачем є ОСОБА_1 , а боржником - Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області.

07.05.2020 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за невиконання судового рішення без поважних причин у встановлений строк накладено штраф на Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області у сумі 5 100, 00 грн.

10.06.2020 вказаним державним виконавцем прийнято, на підставі ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 10 200,00 грн., за повторне невиконання рішення суду боржником (нижче - Постанова, Спірна постанова, Оскаржувана постанова, Оспорювана постанова).

Вирішуючи спір по суті, суд зауважує на таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» (в тексті - Закон), та іншими нормативно-правовими актами (по рішенню - Інструкція) (тут і по тексту відповідні нормативно-правові акти наведено в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

За ст.ст. 1, 17, 18, 25 Закону, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті. У виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, власне ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб`єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо; 4) резолютивна частина рішення; 5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням; 6) строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

З наведених положень Закону випливає про: визначення питань, що стосуються загальних засад виконавчого провадження; рішення, що підлягають примусовому виконанню; вимоги до виконавчого документа.

Як видно з матеріалів справи 21.11.2019 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Бялим М.Г. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 60648094, згідно виконавчого листа № 320/6986/18, виданого 14.08.2019 Київським окружним адміністративним судом.

Зі змісту виконавчого листа видно, що Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області зобов`язано здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 , виходячи із розміру 85% грошового забезпечення, визначеного в довідці Головного управління МВС України в Київській області про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), від 21.03.2018 № К-8440, та виплачувати пенсію у новому розмірі з урахуванням перерахунку, починаючи з 01.01.2018 з урахуванням раніше проведених виплат.

Пізніше вказаним державним виконавцем прийнято постанови від 07.05.2020 та від 10.06.2020 про накладення штрафу на боржника у розмірі 5 100,00 грн. та 10 200,00 грн. відповідно.

В аспекті вчинення відповідачем дій з примусового виконання рішення, суд відмічає, що частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже для встановлення обставин протиправності Оспорюваної постанови, необхідним є перевірка судом окресленого рішення на відповідність критеріям, що встановлені в ч. 2 ст. 2 КАС України.

Суд акцентує, що в силу ст. 63 Закону, за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Згідно ст. 75 Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Так з приписів ст.ст. 63, 75 Закону випливає про повноваження виконавця наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, здійснювати перевірку виконання рішення боржником за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

При цьому у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність, що обумовлює настання відповідальності за невиконання рішення, яке зобов`язує боржника вчинити певні дії.

Тобто у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника та встановлює новий строк виконання.

Суд відмічає, що поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 821/1568/16.

Отже державний виконавець зобов`язаний провести перевірку виконання судового рішення боржником, а підставою для накладення штрафу є невиконання рішення боржником без поважних причин. Тобто, державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.

Поважними в розумінні Закону можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення, боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Тотожна правова позиція висловлена постановою Верховного Суду від 07 березня 2018 року у справі № 127/3770/17.

Матеріали справи свідчать, що листом від 09.12.2019 № 5899/108-02 повідомлено відповідача, що позивачем було проведено ОСОБА_1 в порядку, визначеному судовим рішенням за період з 01.01.2018 по квітень 2019 року перерахунок пенсії. Розмір пенсії після перерахунку складає 8 278,66 грн., сума доплати за період з 01.01.2018 по квітень 2019 року становить 23 214,24 грн.. Позивач повідомив, що вказані суми будуть виплачені після взяття на облік судового рішення у окремому реєстрі та після прийняття відповідного рішення комісією Пенсійного фонду України.

Суд окреслює, що за ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.08.2020 у справі № 640/13216/20 адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - задоволено; вирішено визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про накладення штрафу від 07 травня 2020 року у ВП № 60648094.

Зі змісту вказаного судового рішення, серед іншого, випливає, що: питання виділення коштів на виконання рішення суду здійснюється саме Пенсійним фондом України, а не Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області; позивач здійснив всі залежні від нього дії щодо виконання рішення Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/6986/18; постанова про накладення штрафу прийнята відповідачем без урахування всіх обставин невиконання судового рішення, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.

Таким чином враховуючи, що під час розгляду справи № 640/13216/20 встановленими є обставини неправомірності постанови про накладення штрафу від 07 травня 2020 року у ВП № 60648094, наявні підстави, в силу ст. 78 КАС України, для звільнення від доказування Головним управлінням обставин невиконання рішення боржником.

З огляду на викладене в наведеному блоці суд висловлюється про прийняття до уваги обставин, встановлених під час розгляду справи № 640/13216/20, і які, в силу ст. 78 КАС України, не потребують доказування у даній справі.

За таких обставин, беручи до уваги обставини, встановлені рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.08.2020 у справі № 640/13216/20, враховуючи повідомлення ДВС з боку Головного управління про здійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії, а також про наступні виплати стягувачу пенсії у відповідності до порядку, встановленого чинним законодавством України, обґрунтованими, за висновками суду, є доводи позивача про наявність правових підстав для скасування Постанови, позаяк така прийнята, станом на момент її винесення відповідачем, без урахування всіх обставин невиконання судового рішення.

Таким чином приймаючи до уваги приписи 63 та 75 Закону, суд дійшов висновку, що прийняття Постанови відбулося не у відповідності до приписів п.п. 3, 8 ч. 2 ст. 2 КАС України, що є свідченням прийняття такого рішення, як невмотивованого, що зумовлює скасування Оскаржуваної постанови у судовому порядку.

За ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 76 КАС України).

У відповідності до ч.ч. 2, 4 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

За переконанням суду, відповідачем не доведено правомірності прийнятого ним спірного рішення.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 24.01.2020 (справа № 420/2921/19).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, проаналізувавши всі обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат у справі.

Згідно частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки по відношенню до позивача у межах даної справи владно-управлінські функції здійснює Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), на користь Головного управління підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір у розмірі 2 102,00 грн., згідно платіжного доручення № 2349 від 04.08.2020.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 72-78, 241-246, 268-271, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції м. Києва про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області у розмірі 10 200,00 грн. (десять тисяч двісті гривень) ВП № 60648094 від 10.06.2020.

3. Стягнути на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (адреса: 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 40, ідентифікаційний код - 22933548) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (адреса: 01001, місто Київ, провул. Музейний, буд. 2-Д, ідентифікаційний код - 43315602) сплачений ГУ ПФУ в Київській області судовий збір у розмірі 2 102,00 (дві тисячі сто дві) грн.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтею 287 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 6 ст. 287 КАС України, апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя К.С. Пащенко