Рішення № 92543056, 29.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2020 року м. Київ № 826/11990/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - Відповідач), у якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.04.2017 №45563-1305, №45564-1305, №45565-1305 про сплату земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 25.09.2017 відкрито провадження у справі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.10.2020 замінено первинного відповідача - Головне управління ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києва.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивач зареєстрована фізичною особою-підприємцем та використовує у власній господарській діяльності три нежитлові приміщення, які здає в оренду. У зв`язку із цим, відповідно до положень статті 297 Податкового кодексу України, Позивач звільнена від сплати земельного податку. Однак, Відповідачем всупереч наведеної норми протиправно нараховано земельний податок оскаржуваними податковими-повідомленнями-рішеннями.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. Посилався на те, що користування землею є платним та земельний податок нараховано правомірно. Вважаючи податкові повідомлення-рішення правомірним, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 07.04.2008 ОСОБА_1 зареєстровано як фізичну особу-підприємця та до видів діяльності, зокрема, належить надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (код КВЕД 68.20).

Згідно зі свідоцтвом серії НОМЕР_1 Позивач є платником єдиного податку.

З матеріалів справи слідує, що Позивач є власником трьох нежитлових приміщень за адресами: АДРЕСА_1 площею 118,8 кв.м.; АДРЕСА_2 площею 39,4 кв.м.; АДРЕСА_3 площею 55,2 кв.м.

Позивачем зазначено, що вказані нежитлові приміщення здаються в оренду на підставі укладених договорів оренди, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до наданого Міністерством доходів і зборів України роз`яснення від 20.08.2013 №3773/К/99-99-15-03-02-14 про розгляд звернення Позивача від 17.07.2013, якщо земельна ділянка використовується фізичною-особою-підприємцем у господарській діяльності, то такий підприємець звільняється від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з земельного податку (т. І а.с. 33).

Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 28.04.2017

№45563-1305, яким визначено суму грошового зобов`язання із земельного податку на суму 5090,63 за 2017 рік;

№45564-1305, яким визначено суму грошового зобов`язання із земельного податку на суму 2151,88 за 2017 рік;

№45565-1305, яким визначено суму грошового зобов`язання із земельного податку на суму 5947,89 за 2017 рік.

Позивачем оскаржено дані рішення в адміністративному порядку, передбаченому статтею 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 21.08.2017 №10800/К/99-99-11-02-01-14 у задоволенні скарги відмовлено, податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з даними податковими-повідомленнями рішенням, Позивачем оскаржено їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружним адміністративним судом міста Києва зроблено висновок, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України: земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу) (підпункт 14.1.72); землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (підпункт 14.1.73); земельна ділянка - частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, цільовим (господарським) призначенням та з визначеними щодо неї правами (підпункт 14.1.74).

Згідно з пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платники земельного податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) (підпункт 269.1.1); землекористувачі (підпункт 269.1.2).

Відповідно до підпункту 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Так, громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, які раніше було надано їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю) (стаття 81 Земельного кодексу України.

Відповідно до пункту 1 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Аналогічна норма передбачена також статтею 377 Цивільного кодексу України, якою визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, установлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Таким чином, із набуттям права власності на нежитлові будівлі, Позивачем отримано у власність земельні ділянки.

Зазначені вище норми права закріплюють загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За ними визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

Пунктом 269.2 статті 269 Податкового кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, сплачують земельний податок в особливому порядку, передбаченому главою 1 розділу XIV цього Кодексу (за спрощеною системою оподаткування, обліку та звітності).

Відповідно до підпункту 297.1.4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України платники єдиного податку звільняються від обов`язку нарахування, сплати та подання податкової звітності із земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються ними для провадження господарської діяльності.

У значенні наведених норм права спрощена система оподаткування не звільняє суб`єкта господарювання від виконання податкових зобов`язань зі сплати податків, встановлених у пункті 297.1 частини 297 Податкового кодексу України, а запроваджує інші умови, порядок та механізм їх сплати, а також встановлює можливість відновлення їх сплати на загальних підставах у разі недотримання умов оподаткування за спрощеною системою.

Умовою несплати земельного податку за зазначеною системою оподаткування є те, що суб`єкт господарювання, який є власником чи користувачем земельної ділянки, використовує цю земельну ділянку для проведення господарської діяльності.

Наявними в матеріалах справи копіями договорів оренди підтверджується здавання Позивачем нежитлових приміщень за адресами АДРЕСА_1 площею 118,8 кв.м.; АДРЕСА_2 площею 39,4 кв.м.; АДРЕСА_3 площею 55,2 кв.м. в оренду.

Крім того, вказані договори укладено Позивачем саме як фізичною особою- підприємцем. Отже, нежитлові приміщення та, відповідно, земельні ділянки використовувались Позивачем у власній господарській діяльності.

Також, суд звертає увагу на те, що рішенням Державної фіскальної служби України від 21.09.2018 №14468/К/99-99-11-02-01-14 про результати розгляду скарги, скасовано податкові повідомлення-рішення, якими визначено ОСОБА_1 земельний податок за 2018 рік з тих підстав, що Позивач звільнена від сплати даного податку відповідно до підпункту 297.1.4 пункту 297.1 статті 297 Податкового кодексу України(т. І а.с. 86-87).

Отже, контролюючим органом визнано те, що Позивач звільнена від сплати земельного податку, відповідно до положень Податкового кодексу України, а тому суд вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню податкові повідомлення-рішення від 28.04.2017 №45563-1305, №45564-1305, №45565-1305 про сплату земельного податку з фізичних осіб за 2017 рік.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, а також доводи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 28.04.2017 №45563-1305, №45564-1305, №45565-1305.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_4 ).

Відповідач: Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267, адреса: 04655, м. Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19).

Суддя Н.М. Клименчук