Рішення № 92542957, 28.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2020 року м. Київ № 640/13533/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні), адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ПФУ в м. Києві), в якому просить:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 протиправною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України м. Києві, здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , збільшивши розмір пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років стажу роботи останнього у відповідності до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» забезпечивши при цьому виплату збільшеної пенсії з урахуванням вже виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, перебуває на обліку в ГУ ПФУ у м. Києві та отримує пенсію за віком, призначену у відповідності до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначає, що його загальний страховий стаж роботи становить 33 роки 8 днів, у тому числі стаж роботи під час ліквідації аварії на ЧАЕС 9 місяців 11 днів, є інвалідом 2 групи, у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Вважаючи, що позивач має право на перерахунок пенсії згідно ч. 2 ст. 56 Закону №796-XII, останній звернувся з відповідними заявами до відповідача, втім у їх задоволені було відмовлено.

Позивач таку відмову вважає неправомірною та просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 24.06.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та відповідачу запропоновано надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

25.08.2020 року через канцелярію суду відповідачем подано відзив, де зазначено, що оскільки ОСОБА_1 не звертався до Управління особисто або через представника із заявою про перерахунок пенсії шляхом збільшення розміру пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи у відповідності до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а Управлінням не приймалось рішення про відмову у перерахунку пенсії, тому відсутні протиправні дії Управління щодо перерахунку пенсії.

15.10.2020 року через канцелярію суду позивачем подано клопотання про пришвидшення розгляду справи, в обґрунтування чого посилається на певні ускладнення в особистому житті, пов`язані з погіршенням тану його здоров`я, що потребують додаткових матеріальних витрат. До матеріалів справи додано, зокрема, експертний висновок ЦМЕК №2357 від 06.03.2017 року, довідка МЕК Серія АВ №0651594, довідка про заробітну плату для обчислення пенсії №17/148-19.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку у ГУ ПФУ у м. Києві та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до частини першої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (на пільгових умовах).

ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ІІ категорії, що підтверджується посвідченням Серія НОМЕР_1 .

07.07.2017 року позивач звернувся до ПФУ із заявою про здійснення перерахунку розміру пенсії відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

18.07.2017 року ПФУ листом за № 5953113 відмовило позивачу в перерахунку пенсії з більшого заробітку згідно довідки від 04.05.2017 року №8/17-1.

11.12.2019 року позивач повторно звернувся до ГУ ПФУ в м. Києві з заявою про здійснення перерахунку розміру пенсії відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». До вказаної заяви було додано документи.

23.01.2020 року відповідачем листом за № 2600-0305-8/2873 повідомлено позивача, що позивачу відмовлено в перерахунку пенсії, оскільки в матеріалах справи мітиться акт №1211 від 16.07.2017 року, щодо проведення перевірки достовірності видачі довідки від 04.05.2017 року №8/17-1, в якому зазначається про відсутність первинних документів, які підтверджують доплату за роботу в зоні ЧАЕС, а також згідно акту в документах наданих для перевірки вбачаються виправлення, у зв`язку з чим взяти до розрахунку пенсії довідку про заробітну плату від 04.05.2017 року №8/17-1, видану ВАТ «Київське автотранспортне підприємство 13003», підстав немає.

Згідно експертного висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України, ОСОБА_1 має захворювання, пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Враховуючи, що позивачеві протиправно не було проведено перерахунок пенсії, на підставі його заяв, останній звернувся з даним позовом до суду для захисту своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи, державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі також - Закон №796-XII) визначено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, умов проживання і трудової діяльності, соціального захисту потерпілого населення.

Статтею 49 Закону №796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини другої статті 27 Закону №1058-IV, за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Тобто, вищевказаною нормою особам надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом №1058-IV або спеціальним Законом №796-ХІІ.

Статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:

- які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів 10 років;

- які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів 8 років;

- які працювали з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року у зоні відчуження від 1 до 5 календарних днів, у 1987 році - від 10 до 14 календарних днів, у 1988 році - не менше 30 календарних днів, на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році 5 років.

Пунктом 2 статті 56 Закону №796-ХІІ передбачено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку, у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Отже, виходячи з наведених законодавчих приписів, для громадян, які віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, порядок обчислення стажу роботи має пільговий характер та визначений в частині другій статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

11.10.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03.10.2017 року № 2148-VIII, згідно із пунктом 3 частини другої розділу І якого частину другу статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доповнено словами і цифрами: «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Таким чином, вищенаведеною нормою надано право обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» або спеціальним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Абзацом 2 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в частині другій статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи.

Отже, особам, яким призначена пенсія з урахуванням Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 процент заробітку за рік.

Для громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ця розрахункова величина має пільговий характер і визначена в частині другій статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» як сума заробітку за кожний рік роботи понад установлений цим пунктом стаж роботи. Згідно з цим Законом вона дорівнює мінімальному розміру пенсії за віком, який згідно з абзацом 1 частини другої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлений у розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Судом встановлено, що позивач працював по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження, в тому числі за Списком №1.

Таким чином, особам, яким призначена пенсія на умовах, визначених положеннями Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 % заробітку за рік.

Вказані висновки суду першої інстанції відповідають правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України у постанові від 20.09.2016 року у справі №21-1255а16 та Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 року (справа №560/675/17), від 05.09.2018 року (справа № 708/818/17) від 14.03.2018 року (у справі №316/1863/16-а) , від 27.06.2018 року ( у справі №565/1326/17), від 24.07.2018 року (у справі № 565/1060/17), від 23.10.2018 року (у справі №234/17576/16-а).

Як встановлено матеріалами справи, позивачу призначено пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як інвалід 2 групи, за твердими нормами.

Окрім цього, із матеріалів справи висновується, що позивач неодноразово звертався до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Таким чином, позивач обрав умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, встановлені вказаним Законом.

Таким чином, суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність підстав для застосування до пенсійного забезпечення позивача частини другої статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При цьому, суд звертає увагу на те, що пенсія позивачу була призначена до 12.04.2017 року і до цієї дати право на отримання надбавки за кожний повний рік стажу роботи понад установлений мінімальний стаж не пов`язувалося з обов`язковим призначенням пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Таким чином, суд дійшов висновку, що на позивача поширюються пільги, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для осіб, віднесених до 2 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв`язку з чим позивач має право на перерахунок пенсії зі збільшенням пенсії на 1 відсоток заробітку за рік, відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Отже, аналізуючи вказані вище норми, керуючись приписами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що відповідач при відмові позивачу в перерахунку розміру його пенсії відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» діяв поза межами повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації.

За вказаних обставин, вимога про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не проведення перерахунку позивача, є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Щодо вимоги про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України м. Києві здійснити перерахунок пенсії позивача, збільшивши розмір пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років стажу роботи останнього у відповідності до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», забезпечивши при цьому виплату збільшеної пенсії з урахуванням вже виплачених сум, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З системного аналізу вказаних норм статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.

Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16.09.2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Суд зазначає, що позивач має право на перерахунок пенсії зі збільшенням пенсії на 1 відсоток заробітку за рік, відповідно до пункту 2 статті 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», втім відповідачем, протиправно було відмовлено у задоволенні вказаного питання.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 45 Закону № 1058-IV, перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Судом встановлено, що з заявою про перерахунок пенсії позивач вперше звернувся 07.07.2017 року, а тому перерахунок пенсії слід проводити з 01.07.2017 року.

Таким чином, суд приходить до переконання про необхідність зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві починаючи з 01.07.2017 року здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , збільшивши розмір пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років стажу роботи останнього у відповідності до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» забезпечивши при цьому виплату збільшеної пенсії з урахуванням вже виплачених сум.

У відповідності до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, оскільки з матеріалів справи висновується вчинення відповідачем протиправних дій, які не відповідають наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям.

При вирішенні питання щодо стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

За приписами частини дев`ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Вказана адміністративна справа при вирішенні питання щодо відкриття провадження у ній була визнана судом справою незначної складності в розумінні статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому судом прийнято рішення про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Суд зазначає, що до матеріалів справи долучено копію договору №Т-1535 від 15.06.2020 року, складеного між ТОВ «Центр юридичної допомоги населенню та бізнесу» та позивачем, де зазначено, що позивачу зобов`язано надати юридичні послуги проект позовної заяви, консультації, зазначено вартість надання юридичних послуг в сумі 5500 грн. Також, долучено копії квитанцій від 15.06.2020 року, згідно з якими ТОВ «Центр юридичної допомоги населенню та бізнесу» отримано суму за юридичну допомогу в загальному розмірі 5500 грн. Також, на підтвердження виконання робіт, позивачем долучено акт про надання юридичних послуг від 17.06.2020 року, де зазначено п. 1 проект позовної заяви та п.2 консультації, вартість наданих послуг складає 5500 грн.

Приписами статті 134 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Однак, суд вважає, що всупереч вимогам статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не надано детального опису робіт, виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги. Так, зокрема, перелік юридичних послуг, виконаних ТОВ «Центр юридичної допомоги населенню та бізнесу», що міститься у згаданому вище акті про надання юридичних послуг не містить інформацію щодо часу адвоката, витраченого на виконання відповідної роботи, не розшифровує того, що конкретно виконувалося ним в ході «надання консультацій».

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано належним чином, як того вимагають норми Кодексу адміністративного судочинства України, заявленої вартості правових послуг.

Відтак, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правничу професійну допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72-77, 90, 139, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 протиправною.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України м. Києві, здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , збільшивши розмір пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 20 років стажу роботи останнього у відповідності до частини 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» забезпечивши при цьому виплату збільшеної пенсії з урахуванням вже виплачених сум.

4. Відмовити в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду Уукрвїни в м. Києві на користь ОСОБА_1 збитки у вигляді витрат на юридичні послуги у розмірі 5 500,00 грн.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ідентифікаційний код юридичної особи 42098368, адреса: 04053. м. Київ. вул. Бульварно-Кудрявська, 16).

Повне судове рішення складено 28.10.2020 року.

Суддя Л.О. Маруліна