Ухвала суду № 92542814, 29.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/970

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про закриття провадження у справі

29 жовтня 2020 року м. Київ№ 640/8877/20Окружний адміністративний суду м. Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області

до державного підприємства «Укрветсанзавод»

про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області (надалі - позивач), адреса: 46001, місто Тернопіль, Майдан Волі, будинок 3 до державного підприємства "Укрветсанзавод" (надалі - відповідач), адреса: 01001, місто Київ, вулиця Бориса Грінченка, будинок 1, в якій позивач просить

- стягнути з державного підприємства «Укрветсанзавод» на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області заборгованість по фактичних витратах на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за період з 01 січня 2020 року по 31 березня 2020 року в сумі 5 905,34 грн.

Підставою позову вказано несплату відповідачем заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

Пенсійним фондом України сплачуються пенсії, які призначенні на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» особам, що працювали на підприємстві відповідача.

Проте, в порушення вимог пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідач неналежно сплачував фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»- «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», у зв`язку з чим виникла заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з 01 січня 2020 року по 31 березня 2020 року, яка становить 5 905,34 грн.

Оскільки відповідач в добровільному порядку суму заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах, не погасив, відтак така заборгованість, на думку позивача, підлягає стягненню в судовому порядку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області залишено без руху та останньому наданий строк для усунення виявлених судом недоліків.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області до державного підприємства «Укрветсанзавод» про стягнення заборгованості та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Станом на момент винесення судом даного рішення на адресу суду не надходило від відповідача відзиву на позовну заяву з невідомих суду причин.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, судом враховано, що відповідач із заявою про продовження строку для надання відзиву до суду не звертався, про неможливість його подання з об`єктивних причин - клопотання не подавав. Враховуючи необхідність розгляду справи протягом розумного строку, а також враховуючи те, що з дати отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі сплинуло майже п`ять місяців, а відповідач жодних заяв та клопотань в цій справі не подавав, будучи обізнаним про її розгляд, суд дійшов висновку про можливість винесення судового рішення у справі на підставі наявних доказів.

Розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Статтею 4-1 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 року № 2343-XII.

У пунктах 2, 7 частини 1 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарським судам підвідомчі справи про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Відповідно до частини 9 статті 16 Господарського процесуального кодексу України (виключна підсудність справ) справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Також, відповідно до пункту 8 частини першої статті 8 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Згідно з частиною 4 статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Частиною 8 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред`явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс його юридичних правовідносин, і спеціальні норми Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мають пріоритетне значення у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

При цьому, розгляд позовних вимог майнового характеру, заявлених органом Пенсійного фонду України до юридичної особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, повинен здійснюватися господарським судом, у провадженні якого перебуває відповідна справа про банкрутство.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 березня 2019 року у справі № 826/1866/17.

Зокрема, у вказаному рішенні Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що «оскільки на момент звернення з позовом, який стосується стягнення заборгованості з Державного підприємства «Укрветсанзавод» в особі Ковельської філії Державного підприємства «Укрветсанзавод», Господарським судом міста Києва стосовно відповідача порушено справу про банкрутство, то в силу приписів указаних норм цей позов Ковельського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України як кредитора також має бути розглянутий цим же судом».

В свою чергу, судом з Єдиного державного реєстру судових рішень було встановлено, що Господарським судом міста Києва порушено провадження у справі про банкрутство за заявою публічного акціонерного товариства «НАК «Нафтогаз Україна» до ДП «Укрветсанзавод», справа № 910/6968/16.

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд зауважує, що на момент звернення позивача у цій справі з позовом про стягнення заборгованості з відповідача, а саме - 21 квітня 2020 року у провадженні Господарського суду міста Києва вже перебувала справа про банкрутство державного підприємства «Укрветсанзавод», провадження у якій порушено 15 червня 2016 року (справа № 910/6968/16).

Таким чином, на момент звернення позивача до суду з позовом у цій справі у провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа про банкрутство відповідача, що дає підстави суду прийти до висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги про стягнення з державного підприємства «Укрветсанзавод» заборгованості належить розглядати у Господарському суді міста Києва.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства

Виходячи з аналізу вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у цій справі у відповідності до положення пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачеві, що останній має право звернутися з вказаним позовом до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Керуючись статтями 2, 4, 19, 238, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Закрити провадження в адміністративній справі № 640/8877/20 за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області до державного підприємства «Укрветсанзавод» про стягнення заборгованості.

2. Роз`яснити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Тернопільській області його право на звернення з вказаними позовними вимогами до Господарського суду міста Києва.

3. Роз`яснити Головному управлінню Пенсійного фонду України у Тернопільській області, що повторне звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Клочкова