Рішення № 92542808, 29.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/1049

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2020 року м. Київ № 640/11838/20

Окружний адміністративний суд міста Києва в складі головуючої судді Клочкової Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом

управління поліції охорони в Київській області

до ОСОБА_1

про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява управління поліції охорони в Київській області (надалі - позивач), адреса: 01033, місто Київ, вулиця Сім`ї Прахових, 8 до ОСОБА_1 (надалі - відповідач), адреса: АДРЕСА_1 , в якій позивач просить:

- стягнути з ОСОБА_1 на користь управління поліції охорони в Київській області у розмірі 7997,12 грн, витрачених на навчання.

Підставою позову вказано порушення відповідачем умов щодо не повної виплати заборгованості понесених позивачем за навчання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між управлінням поліції охорони в Київській області, ОСОБА_1 та Вінницьким вищим професійним училищем департаменту поліції охорони був укладений договір від 09 лютого 2018 року № 99, відповідно до умов якого навчальний заклад зобов`язався провести підготовку відповідача за програмою первинної професійної підготовки за професією «Охоронник», а Управління зобов`язалось перерахувати кошти за навчання в розмірі 24 537,12 гривень.

За умовами пункту 4.4 Договору обов`язком позивача є прибуття після закінчення Навчального закладу на службу до Управління поліції охорони в Київській області 02 червня 2018 року і відпрацювати в підрозділах Управління поліції охорони в Київській області не менше 2 (двох) років.

Надалі, відповідач був звільнений зі служби в Управлінні поліції охорони в Київській області протягом перших двох років після закінчення навчання, а тому на підставі укладеного між сторонами договору та положень законодавства, на які вказано вище, на Відповідача покладено обов`язок компенсувати на користь Позивача фактичні витрати, пов`язані з утриманням у навчальному закладі.

Керуючись вищевикладеним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом управління поліції охорони в Київській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Копію ухвали про відкриття провадження направлено відповідачу засобами поштового зв`язку (код відправлення 01051 0506053 6), за зареєстрованим місцем проживання.

Відповідач у визначений судом строк відзив на позовну заяву не надав, заяви про визнання позову також до суду не надходило.

Конверт повернувся з відміткою "за закінченням терміну зберігання", тобто не був вручений відповідачу з незалежних від суду причин.

Згідно частини 4 статті 124 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно частини 6 статті 261 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідач, в силу приписів Кодексу адміністративного судочинства України та застосування аналогії закону вищевказаної норми, вважається таким, що повідомлений про розгляд цієї справи належним чином. Крім цього, суд обмежений строком розгляду для цієї категорії справ, а підстави направляти один і той самий процесуальний документ відповідачу невизначену кількість разів, в разі ухилення особи від отримання кореспонденції, у суду відсутні. У визначений судом строк до суду не надано відзиву на адміністративний позов.

З огляду на викладене вище та відсутність клопотань про розгляд справи у судовому засіданні, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів (у письмовому провадженні).

За змістом норм статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України, справи у спорах про стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження, а також інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, відносяться до незначної складності, які розглядаються в порядку спрощеного провадження відповідно правил гл. 10 розд. ІІ цього Кодексу.

Відповідно до частини 8 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та проти чого не заперечували сторони, що між Управлінням поліції охорони в Київській області, ОСОБА_1 та Вінницьким вищим професійним училищем Департаменту поліції охорони був укладений договір про навчання поліцейського за кошти поліції охорони від 09 лютого 2018 року № 99.

Відповідно до пункту 1.1 Договору позивач доручає, а навчальний заклад приймає на себе обов`язок за заявкою позивача здійснити проходження поліцейським первинної професійної підготовки за професією 5169 «Охоронник» і класифікацією 3-го розряду, а позивач зобов`язується оплатити вартість такого навчання.

Пункт 1.5 Договору встановлює, що вартість навчання визначається навчальним закладом на підставі затверджених департаментом поліції охорони цін на навчання та складає 24 537 (двадцять чотири тисячі п`ятсот тридцять сім) грн. 12 коп.

Згідно з пунктом 1.2 Договору позивач направляє відповідача для проходження навчання у навчальному закладі за професією 5169 «Охоронник» і класифікацією 3-го розряду в період з 29 січня 2018 року по 01 червня 2018 року.

Відповідно до пункту 2.1 Договору позивач зобов`язаний призначити відповідача на посаду, відповідно до чинних нормативних актів забезпечити речовим майном і грошовим утриманням відповідно до присвоєного спеціального звання та займаної посади працівника поліції охорони.

Так, відповідач був призначений поліцейським-водієм взводу реагування Києво- Святошинського районного відділу, що підтверджується витягом з наказу Управління поліції охорони в Київській області від 24 січня 2018 року № 14 о/с.

Згідно з підпунктом 2.2, 2.3 Договору позивач зобов`язаний підготувати навчальну справу поліцейського згідно із встановленими МВС і Національною поліцією України та направити її до навчального закладу не пізніше, як за п`ять календарних днів до початку навчання, направити Відповідача для проходження навчання у строки, визначені рознарядкою.

Пункт 2.5 Договору встановлює обов`язок позивача здійснювати оплату навчання Поліцейського протягом трьох банківських днів після надходження рахунку за навчання.

Відповідно до пункту 4.4 Договору обов`язком позивача є прибуття після закінчення Навчального закладу на службу до Управління поліції охорони в Київській області 02 червня 2018 року і відпрацювати в підрозділах Управління поліції охорони в Київській області не менше 2 (двох) років.

Відповідно до пункту 4.5 Договору у разі неприбуття за призначенням або відмови стати до роботи у Підрозділі, дострокового відрахування з Навчального закладу, припинення служби в поліції до закінчення строку уперше укладеного контракту з підстав, визначених пунктами 5-11 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», переведення до інших органів поліції до закінчення строку, визначеного договором, у порядку, встановленому чинним законодавством України, компенсувати всі витрати, понесені Позивачем у зв`язку із проведенням навчання та утриманням Поліцейського у Навчальному закладі.

Пункт 4.6. Договору встановлює, що у разі відмови позивача від добровільного відшкодування відповідачу витрат, таке відшкодування здійснюється у судовому порядку відповідно до чинного законодавства.

Відповідач був звільнений з поліції за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (за власним бажанням), що підтверджується витягом з наказу Управління поліції охорони в Київській області від 11 лютого 2020 року № 14 о/с.

Відповідно до умов Договору вартість навчання відповідача склала 24 537,12 грн, що підтверджується підписаними актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг № ВУ- 0000797, № ВУ-0001540, № ВУ-0002453, № ВУ-0003105, № ВУ-0003533.

Згідно з актом прийому-здачі виконаних робіт/послуг № ВУ-0000797 загальна сума витрачена на 7 кандидатів становить 42 939,96 грн, отже на одного: 42 939,96 грн./7 =6 134,28 грн, по акту № ВУ-0001540: 42 939,96 грн/7 =6 134,28 грн, по акту № ВУ-0002453: 41 554,80грн. /7=5936,40 грн, по акту № ВУ-0003105: 42 939,96 грн/7 =6 134,28 грн, по акту № ВУ-0003533: 1 385,16 грн. /7=197,88 грн.

З метою врегулювання питань виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань перед позивачем згідно з пунктом 4.5. Договору щодо відшкодування витрат за навчання в сумі 24 537,12 грн. з відповідачем був укладений графік погашення заборгованості за навчання від 14 лютого 2020 року, згідно з яким відповідач взяв на себе зобов`язання у строк до 30 квітня 2020 року сплатити позичу цю заборгованість в повному обсязі шляхом перерахування відповідної суми коштів на банківський рахунок Позивача шістьма рівними частинами по 8 179,04 грн. у строки до 29 лютого 2020 року, 31 березня 2020 року, 30 квітня 2020 року відповідно.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідачем було сплачено 28 лютого 2020 року - 8 180,00 грн, 31 березня 2020 року - 5 180,00 грн та 28 квітня 2020 року -3 180,00 грн.

Таким чином, залишок несплаченого боргу складає 7 997,12 грн. Відповідачу було направлено претензію від 05 травня 2020 року № 1534/43/30/03-2020, проте, заборгованість залишається відповідача залишається несплаченою.

Не погоджуючись з вищевказаним діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд звертає увагу, що Верховний Суд у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 810/2610/16 зазначив, що спори щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у вищому навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16 (провадження № 11-669апп18).

Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З врахування позиції Верховного Суду, суд зазначає, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» підготовка фахівців за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, проводиться на підставі контракту про здобуття освіти, який укладається між навчальним закладом, відповідним органом поліції та особою, яка навчається.

За приписами частин 4 та 5 статті 74 Закону України «Про Національну поліцію» вбачається, що особи, які навчаються за державним замовленням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, у разі дострокового розірвання контракту про здобуття освіти з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, а також поліцейські, звільнені зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищезазначених навчальних закладів з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції на підставі підпунктів 2, 4 частини першої статті 77 цього Закону, відшкодовують Міністерству внутрішніх справ України витрати, пов`язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат, зазначених у частині четвертій цієї статті, таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Згідно зі статтею 77 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, за власним бажанням.

Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.

Згідно з абзацом 3 пункту 1 Порядку відшкодування особами витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 квітня 2017 року № 261 визначено механізм відшкодування особами, які навчалися за денною формою навчання за державним замовленням у вищих навчальних закладах зі специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, витрат, пов`язаних з їх утриманням у таких закладах у разі звільнення зі служби в поліції протягом трьох років після закінчення вищого навчального закладу з будь-яких підстав, крім звільнення зі служби в поліції через хворобу чи у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем покладені на нього зобов`язання передбачені договором від 09 лютого 2018 року, виконані в повному обсязі і належним чином, в тому числі перераховано навчальному закладу кошту за проходження професійного навчання ОСОБА_1 .

Відповідач звільнився зі служби в поліції з однієї з підстав, передбачених пунктом 2.4. договору, а саме за власним бажанням, не відпрацювавши двох років, у зв`язку з чим у нього виник обов`язок з відшкодування позивачу витрат, здійснених на його професійне навчання.

Відповідно до умов Договору вартість навчання відповідача склала 24 537,12 грн, що підтверджується підписаними актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг № ВУ- 0000797, № ВУ-0001540, № ВУ-0002453, № ВУ-0003105, № ВУ-0003533.

Згідно з актом прийому-здачі виконаних робіт/послуг № ВУ-0000797 загальна сума витрачена на 7 кандидатів становить 42 939,96 грн, отже на одного: 42 939,96 грн./7 =6 134,28 грн, по акту № ВУ-0001540: 42 939,96 грн/7 =6 134,28 грн, по акту № ВУ-0002453: 41 554,80грн. /7=5936,40 грн, по акту № ВУ-0003105: 42 939,96 грн/7 =6 134,28 грн, по акту № ВУ-0003533: 1 385,16 грн. /7=197,88 грн.

З метою врегулювання питань виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань перед позивачем згідно з пунктом 4.5. Договору щодо відшкодування витрат за навчання в сумі 24 537,12 грн. з відповідачем був укладений графік погашення заборгованості за навчання від 14 лютого 2020 року, згідно з яким відповідач взяв на себе зобов`язання у строк до 30 квітня 2020 року сплатити позичу цю заборгованість в повному обсязі шляхом перерахування відповідної суми коштів на банківський рахунок Позивача шістьма рівними частинами по 8 179,04 грн. у строки до 29 лютого 2020 року, 31 березня 2020 року, 30 квітня 2020 року відповідно.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що відповідачем було сплачено 28 лютого 2020 року - 8 180,00 грн, 31 березня 2020 року - 5 180,00 грн та 28 квітня 2020 року -3 180,00 грн.

Таким чином, залишок несплаченого боргу складає 7 997,12 грн.

Подані позивачем розрахунки витрат, пов`язаних з утриманням відповідача, відповідають Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах та Порядку розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах.

Діючим законодавством не передбачено умови, за яких особа має право на звільнення від відшкодування вказаних витрат.

Згідно наданих позивачем документів станом на день подання позовної заяви за ОСОБА_1 рахується заборгованість у розмірі 7 997,12 грн.

Відповідачем належних та допустимих доказів добровільного відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням його, в межах заявлених позовних вимог, до суду не надано.

Таким чином, виходячи з аналізу вищевикладеного та наявних у матеріалах справи доказів, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача щодо наявності підстав для примусового стягнення з ОСОБА_1 заборгованість із відшкодування витрат, пов`язаних з її утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 7 997,12 грн.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

У відповідності до пункту 1,3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів підтверджено, а відповідачем в порушення вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не спростовано наявність правових підстав для примусового стягнення з відповідача заборгованості із відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, у розмірі 7 997,12 грн, а тому позовні вимоги управління поліції охорони в Київській області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При цьому, згідно з частиною 2 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Виходячи з вищевикладеного, суд зазначає, що судові витрати позивача по сплаті судового збору відшкодуванню або примусовому стягненню із відповідача не підлягають.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов управління поліції охорони в Київській області до ОСОБА_1 про стягнення коштів задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь управління поліції охорони в Київській області (01033, місто Київ, вулиця Сім`ї Прахових, будинок 8, код ЄДРПОУ 40109063) витрати на навчання у розмірі 7 997,12 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя Н.В. Клочкова