Рішення № 92542778, 29.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2020 року м. Київ № 640/14256/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) (надалі - Відповідач), у якій просить суд зобов`язати Відповідача зняти арешт з рахунків Позивача, відкритих в ПАТ «ОТП Банк», накладеного в межах виконавчого провадження №58322548.

В обґрунтування позовних вимог Позивачем зазначено про те, що виконавче провадження №58322548 закінчено у зв`язку із фактичним виконанням, однак Відповідачем протиправно не знято арешт з коштів боржника.

Відповідачем подано відзив на позов, у якому зазначено, що підстави для зняття арешту з коштів Позивача відсутні, оскільки ОСОБА_1 є боржником в інших 9 виконавчих провадженнях. Відповідачем зазначено, що арешт підлягає зняттю тільки надходження коштів, необхідних для задоволення вимог усіх стягувачів. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.08.2019 відкрито провадження у справі.

В судовому засіданні 04.06.2020 на підставі заяви Позивача про розгляд справи без його участі та у зв`язку із неявкою Відповідача суд, керуючись положеннями частини 3 статті 194 та частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України постановив здійснювати подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

В провадженні Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) перебувало виконавче провадження з примусового виконання постанови Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Києві від 11.11.2015 №ЕАВ 723455 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 510,00 грн.

Постановою державного виконавця від 08.02.2019 відкрито виконавче провадження №58322548 щодо примусового виконання вказаного виконавчого документу.

Постановою від 21.03.2019 ВП №58322548 Відповідачем накладено арешт на кошти боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 780 грн.

Представником Позивача 09.04.2019 подано Відповідачу заяву про закінчення виконавчого провадження.

Відповідачем видано постанову від 24.04.2019 ВП №58322548 про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням.

Представником Позивача зазначено про те, що Відповідачем протиправно не знято арешт з коштів ОСОБА_1 при закінченні виконавчого провадження.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із частиною 1 статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

Із моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.

Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частина 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, яким є, зокрема, постанови у справах про адміністративні правопорушення.

Частиною 1 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Відповідно до частини 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Положеннями статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, у провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Такий арешт знімається, якщо протягом п`яти днів з дня його накладення стягувач не звернеться до суду про звернення стягнення на грошові кошти такої особи в порядку, встановленому процесуальним законом.

Судом встановлено, що на виконання постанови Відповідача від 21.03.2019 ВП №58322548 накладено арешт на рахунки Позивача, відкриті у АТ «ОТП Банк» (т. І а.с. 43).

При цьому, судом враховано те, що постановою 21.03.2019 ВП №58322548 про арешт коштів боржника накладено арешт у межах суми звернення стягнення - 780,00 грн.

Згідно із частиною 1 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Частиною 2 статті 40 названого Закону встановлено, що про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Таким чином, у відповідності до вказаних норм, Відповідач зобов`язаний був зняти арешт з коштів боржника, накладений постановою від 21.03.2019 ВП №58322548.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 є боржником у 9 виконавчих провадженнях, а відповідно до статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є надходження на рахунок органу державної виконавчої служби коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника.

Разом з тим, Відповідачем не надано доказів того, що Позивач є боржником у інших виконавчих провадженням, крім ВП №58322548, яке закінчено у зв`язку із фактичним виконанням.

Відповідно до інформації з Автоматизованої системи виконавчого провадження, яка є у відкритому доступі на веб-сайті https://asvpweb.minjust.gov.ua/ ОСОБА_1 значиться боржником у одному виконавчому провадженні - №58322548.

Крім того, враховуючи те, що арешт постановою від 21.03.2019 ВП №58322548 накладено виключно в межах суми боргу - 780,00 грн., яка сплачена Позивачем, про що свідчить постанова від від 24.04.2019 ВП №58322548 про закінчення виконавчого провадження у зв`язку із фактичним виконанням, суд дійшов висновку, що такий арешт підлягає зняттю.

Відповідно до частини 5 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» арешт може бути знятий за рішенням суду.

Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити.

2. Припинити чинність арешту накладеного Печерським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві на кошти ОСОБА_1 у виконавчому провадженні №58322548.

3. Присудити на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Печерського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Київ) (01011, місто Київ, вул. Різницька, 11-Б, код ЄДРПОУ 34979022).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Н.М. Клименчук