Рішення № 92542713, 27.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 жовтня 2020 року м. Київ № 640/4830/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Маруліної Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Бенефіт» доКиївської митниці Держмитслужбипро визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Бенефіт» (далі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі також - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби рішення про коригування митної вартості товарів від 14.02.2019 року №UA100210/2019/000052/2 та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.02.2019 року №UA100210/2019/00246.

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що позивачем надано усі необхідні та достатні документи при митному оформленні транспортного засобу, зокрема, щодо ціни товару. Разом з тим, відповідачем прийняті оспорювані рішення, відповідно до змісту яких, в супереч вказаній у контракті вартості товару у доларах визначено вартість товару у євро, що порушує вимоги законодавства України; крім того, відповідачем не конкретизовано підстав здійснення визначення вартості товару за резервним методом та не надано належної консультації.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.03.2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

24.04.2019 року засобами поштового зв`язку до суду від Київської міської митниці ДФС надійшов відзив на позовну заяву до якого додано клопотання про розгляд справи в спрощеному позовному провадженні з викликом сторін.

Відповідно до змісту відзиву, відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки декларантом на вимогу митного органу не надано банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (касові або товарні чеки, ярлики, які містять відомості щодо вартості транспортного засобу які можливо ідентифікувати з транспортним засобом, поданим до митного оформлення); транспортних документів, що містять відомості про вартість перевезення товару; позивачем не надано інформації (калькуляції) понесених витрат на страхування та на транспортування товару; не подано страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; всі документи подано без перекладу.

З урахуванням викладеного, оскаржувані позивачем рішення прийняті відповідно до норм чинного законодавства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.05.2019 року відмовлено Київській міській митниці ДФС у задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ БЕНЕФІТ» (далі також - Покупець), з однієї сторони, та Компанією «NTP Trans sro» (Чехія) (надалі - Продавець), з іншої сторони, укладено Контракт №1919 від 04.01.2019 року (далі також - Контракт №1919).

У відповідності до пп. 1.1, пп. 1.2 Контракту №1919, Продавець зобов`язується продати та поставити покупцеві автомобільні засоби (далі також - Товар), відповідно до виставлених інвойсів (проформ-інвойсів). Покупець зобов`язується прийняти ці товари та оплатити їх на умовах, визначених цим Контрактом. Ціна, кількість, асортимент товарів можуть змінюватися згідно взаємної домовленості сторін, що має бути відображено у проформах-інвойсах та інвойсах Продавця.

Для проведення митного оформлення товару (легковий автомобіль, який перебував у використанні, марка MERSEDES-BENZ; модель - GLC 220D 4МАТІС; номер кузова/VIN - НОМЕР_1 ; загальна кількість місць (включаючи місце водія) - 5; номер двигуна - невизначений; тип двигуна - дизельний, об`єм циліндрів двигуна - 2143 см3; потужність 125кВг; колісна формула - 4x4; календарний рік виготовлення- 2017; модельний рік виготовлення - 2017; колір - чорний; тип кузова - НОМЕР_2 ; призначення: для перевезення людей по дорогах загального користування; екологічна норма - «ЕВРО-6», Виробник - Daimler AG, поставленого за контрактом №1919 згідно з проформи-інвойсу №6 від 04.01.2019 року, позивачем подано до митного органу м/п «Спеціалізований» Київської міської митниці ДФС UA100210 електронну митну декларацію №UА100210/2019/090889.

Відповідно до митної декларації митна вартість товару визначена позивачем за договірною ціною 21000 доларів США.

До митного оформлення позивачем надано наступні документи: Рахунок-проформа (Pro forma invoice) №6 від 04.01.2019 року; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 19.06.2018 року; контракт купівлі-продажу товарів №1919 від 04.01.2019 року; Договір про надання послуг митного брокера №30/01-2019 від 30.01.2019 року; копію митної декларації країни відправлення № 19РL341010Е0029426.

На вимогу Відповідача щодо надання додаткових документів позивачем надано Лист № 04/02 від 04.02.2019 року, в якому зазначено, що транспортні витрати по доставці автомобіля (MERSEDES-BENZ; модель - GLC 220D 4МАТІС; номер кузова/VIN - НОМЕР_1 ) з Карлових Вар (Чехія) - п/п Краковець (Україна), який доставлявся власним ходом, складає (з урахуванням страхування) 4110,60 грн.

Київською міською митницею ДФС прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 14.02.2019 року № UА 100210/2019/000052/2, яким митну вартість товару визначено за резервним методом (далі також - оспорюване рішення).

Так, вказане рішення обґрунтовано тим, що відсутні документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості та використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально, зокрема не надано формування розміру знижки, ліцензійний чи авторський договір покупця, банківські платіжні документи, що підтверджують вартість товарів, виписку з бухгалтерської документації, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містить реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; надано копію експортної митної декларації без забезпечення перекладу відповідно до статті 254 Митного кодексу України.

За результатами визначення відповідачем митної вартості товару, митна вартість товару визначена за резервним методом і встановлена - 36750 євро.

Також, відповідачем видано картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА 100210/2019/00246 від 14.02.2019 року.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із частиною першою статті 7 Митного кодексу України встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України).

Згідно з частинами першою-третьою статті 318 Митного кодексу України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої пункту 1, частини шостої статті 321 Митного кодексу України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.

У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.

Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем не може перевищувати 180 календарних днів, крім митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Митний контроль закінчується у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини першої статті 4 Митного кодексу України).

Згідно зі статтями 246, 248 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Стаття 49 Митного кодексу України встановлює, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною другою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Стаття 57 глави 9 Митного кодексу України встановлює основний та другорядні методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, частиною другою якої визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів (пункт 2 частини першої).

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (частина друга).

Відповідно до частини першої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно з частиною другою статті 52 даного Кодексу декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Статтею 53 Митного кодексу України закріплено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1).

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга).

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина друга).

Відповідно до частини першої статті 55 цього Кодексу рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

З матеріалів справи судом встановлено, що декларантом подано митному органу для підтвердження заявленої митної вартості автомобіля при здійсненні його митного оформлення: Рахунок-проформу (Proform-invoice) №6 від 04.01.2019 року; Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 19.06.2018 року; контракт купівлі-продажу товарів №1919 від 04.01.2019 року; Договір про надання послуг митного брокера №30/01-2019 від 30.01.2019 року; копію митної декларації країни відправлення № 19РL341010Е0029426.

Відтак, судом встановлено, що подані декларантом позивача до митного оформлення автомобіля вищевказані документи, а саме договір (контракт) купівлі-продажу товарів №1919 від 04.01.2019 року та Рахунок-проформа (Proform-invoice) №6 від 04.01.2019 року, які за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 2-3 частини другої статті 53 Митного кодексу України.

Тобто, судом встановлено, що подані декларантом позивача до митного оформлення вищевказані документи, зокрема, договір купівлі-продажу від 04.01.2019 року; Рахунок-проформа (Proform-invoice) №6 від 04.01.2019 року, за назвою і змістом відповідали вимогам пунктів 2, 3 частини другої статті 53 Митного кодексу України.

При цьому суд зауважує, що відповідно до пп. 4.1 - пп.4.2, пп.5.1 Контракту №1919, загальна вартість контракту складається із загальної суми Інвойсів (Проформа- Інвойсів), що виставлено за цим контрактом. Ціна за одиницю товару зазначається в інвойсах (проформах-інвойсах) «Продавця». Валюта контракту: USD. Оплата товару здійснюється Покупцем протягом 360 днів з моменту отримання товару «Покупцем» шляхом перерахування коштів на поточний рахунок «Продавця».

Згідно з положеннями Контракту, ціна товару (транспортного засобу) визначається в Проформах-Інвойсах та оплата здійснюється протягом 360 днів з моменту отримання товару в Чехії.

З аналізу умов вищезазначеного Контракту та матеріалів справи встановлено, що в проформі-інвойсі №6 від 04.01.2019 року визначено: назву, ідентифікаційний номер, вартість (21000 USD) транспортного засобу (автомобіля) та на даному документі містяться відмітки митного органу на кордоні, а отже, твердження відповідача щодо відсутності доказів перерахування коштів за отриманий товар є безпідставними.

Щодо відсутності на товаросупровідних документах, в тому числі в договорі купівлі-продажу, відміток митниці на кордоні, які свідчать про переміщення автомобіля разом з товарами, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 1.1, пп. 1.2 Контракту №1919, Продавець зобов`язується продати та поставити покупцеві автомобільні засоби (надалі - Товар), відповідно до виставлених інвойсів (проформ-інвойсів). Покупець зобов`язується прийняти ці товари та оплатити їх на умовах, визначених цим Контрактом. Ціна, кількість, асортимент товарів можуть змінюватися згідно з взаємною домовленістю сторін, що має бути відображено у проформах-інвойсах та інвойсах Продавця.

Згідно з пп. 10.4 Контракту №1919, термін дії Контракту до 31.12.2019 року.

У відповідності до умов Контракту №1919 сторони погодили, що саме інвойс (проформи-інвойси) є документом в якому зазначається: назва, ідентифікаційні дані та вартість окремого транспортного засобу, які Покупець (Позивач) має намір придбати протягом 2019 року.

Враховуючи вищевикладене, в даному випадку саме інвойси (проформи-інвойси) є документи, які підтверджують передачу позивачу транспортних засобів, які є підставою для оплати протягом 360 днів, та саме на них проставляється відмітка митниці на кордоні про переміщення товару, а не на Контракті №1919, як помилково вважає відповідач.

Щодо не подання декларантом інформації щодо вартості аналогічних, ідентичних автомобілів в країні експорті, які розміщено на сайтах, базах даних цінової інформації, суд дійшов наступних висновків.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем в якості підтвердження митної вартості товарів надано необхідні та достатні документи при митному оформлені транспортного засобу (товар), зокрема інформацію щодо ціни товару.

Крім того, слід звернути увагу, що ВМД в інвойсі та Контракті №1919 визначено, що вартість товару (транспортні засоби) визначається в USD (дол. США), проте, в спірному рішенні митним органом вартість товару визначено в євро, що суперечить вимогам законодавства.

Зокрема, згідно із статтею 254 Митного кодексу України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Проте відповідачем не подано суду доказів того, що данні, які містились в доданих до ВМД додатках є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, або складені іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів.

Приймаючи спірне рішення про визначення митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом 2 г (резервний), митним органом не вказано, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару, що є порушенням статті 55 Митного кодексу України.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства Фінансів України від24.05.2012 року№ 598, що визначає обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

- неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

- невірно проведений розрахунок митної вартості;

- невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

- надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Зважаючи на вказане, суд зазначає, що обґрунтування «документи, що подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів» не може вважатись, як обґрунтування рішення про коригування митної вартості та не може бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на органі доходів і зборів.

Суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, та відсутності зазначення, в яких саме документах містяться розбіжності, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Отже, враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару, а митним органом в свою чергу не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару.

Отже, доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а обставин, які б впливали на рівень задекларованої вартості товарів, не встановлено.

За таких обставин, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а доцільність застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - недоведеним.

Враховуючи викладене, висновок митного органу про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Натомість, відповідачем не надано належних та достатніх доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовується його заперечення проти позову.

З огляду на встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення від 18.03.2019 року №255, яке міститься у матеріалах справи, за подання позовної заяви до суду позивачем сплачено 4 409, 30 грн., що, з огляду на задоволення позовних вимог в повному обсязі, підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Разом з тим, згідно з положеннями пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» постановлено утворити Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу; Державна митна служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну митну політику, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства.

Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 року № 858 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби»: утворено Київську митницю Держмитслужби, Київська міська митниця ДФС (відповідач) реорганізована шляхом приєднання до Київської митниці Держмитслужби. Київська міська митниця ДФС (відповідач) з 28.11.2019 року перебуває в стані припинення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 року № 1217-р «Питання Державної митної служби» погоджена пропозиція Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 08.12.2019 року Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 року № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

Відповідно до наказу Київської митниці Держмитслужби від 06.12.2019 року № 7 «Про початок роботи Київської митниці Держмитслужби», прийнятим на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 року № 1200 та від 02.10.2019 року № 858, розпочато діяльність структурних підрозділів Київської митниці Держмитслужби (митні пости) з 00:00 год. 08.12.2019 року.

Тобто, правонаступником відповідача у сфері виконуваних функцій є Київська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359; 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-а).

Відповідно до положень статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

У зв`язку з наведеним суд дійшов висновку про заміну відповідача його правонаступником, з якого стягнути сплачену позивачем суму судового збору.

Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Бенефіт» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці Державної фіскальної служби рішення про коригування митної вартості товарів від 14.02.2019 року №UA100210/2019/000052/2 та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 14.02.2019 року №UA100210/2019/00246.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Бенефіт» (код ЄДРПОУ 39139860) сплачену суму судового збору у розмірі 4409,30 грн. (чотири тисячі чотириста дев`ять грн. 30 коп.).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Бенефіт» (код ЄДРПОУ 39139860, адреса: 54025, Миколаївська обл., м. Миколаїв, проспект Героїв України, буд. 20/2, офіс 17);

Відповідач: Київська митниця Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359; 03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, 8-а).

Повне рішення складено 27.10.2020 року.

Суддя Л.О. Маруліна