Рішення № 92542446, 29.10.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2020 року м. Київ № 640/9178/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні без проведення судового засідання та виклику учасників справи адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до третя особа: про Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу квартири у розмірі 7437,90 грн, сплачених згідно з квитанцією № 20-1024189/С від 20.12.2019.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що відповідно до пункту 15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується особами, які придбали житло вперше. Зазначає, що позивачкою було помилково сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, у зв`язку з чим представником позивача було подано до відповідача заяву про повернення помилково сплачених коштів. Однак, відповідачем було відмовлено в задоволенні зазначеної заяви. Така відмова, на думку позивача, є протиправною та необґрунтованою, позаяк відсутність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно будь-яких інших записів про придбання об`єктів житлової нерухомості позивача, окрім придбаної квартири, є беззаперечним доказом, що житло придбано позивачем вперше. Враховуючи викладене, вважає, що сплачена ОСОБА_1 сума збору підлягає поверненню.

Ухвалою суду від 29.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/9178/20 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.

13.05.2020 до суду від представника позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали від 29.04.2020.

02.06.2020 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи правомірність своїх дій під час відмови позивачеві у поверненні сплаченої суми збору відповідач вказує, що на даний час не існує офіційного джерела інформації, яке б підтверджувало, що житло придбано особою вперше та Управління не володіє інформацією щодо прав власності на нерухоме майно та не наділене повноваженнями визначати осіб, які придбавають нерухоме майно вперше.

09.06.2020 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, яка не приймається судом до уваги, позаяк за визначенням статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України заявами по суті у даній категорії справ є позовна заява та відзив.

11.06.2020 до суду від третьої особи надійшли пояснення щодо позову, у яких останнє звернуло увагу, що повернення збору здійснюється на підставі подання органів Пенсійного фонду України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2019, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бочаровою С.В., зареєстрованим в реєстрі за № 2574, придбано у власність 3/4 частки квартири АДРЕСА_1 .

Право власності на придбані 3/4 частки квартири на підставі договору купівлі-продажу від 20.12.2019 зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 34773354, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Під час укладення договору купівлі-продажу 3/4 частки квартири позивачем був сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 7437,90 грн (1% її вартості), що підтверджується копією квитанції № 20-1024189/С від 20.12.2019, наявною у матеріалах справи.

Вважаючи, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування сплачений помилково, представник позивача звернувся з заявою про повернення помилково сплачених коштів у розмірі 7437,90 грн.

Листом від 11.03.2020 № 2600-0502-8/32225 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зазначило, що на день звернення представника позивача з вищевказаною заявою відсутнє офіційне джерело інформації, яке б підтверджувало, що житло придбавається особою вперше. Також зазначено, що для встановлення правових підстав щодо повернення коштів збору з операцій купівлі-продажу нерухомого майна позивач має право звернутись до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України від 26.06.1997 № 400/97-ВР "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 400/97-ВР) платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України (абзац 2 пункту 9 частини першої статті 1 Закону № 400/97-ВР).

Пунктом 8 статті 2 вказаного Закону встановлено, що об`єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Згідно з пунктом 15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 15-3 цього Порядку передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

У позовній заяві представник позивача стверджує, що ОСОБА_1 придбано житло вперше, до укладення договору купівлі-продажу від 20.12.2019 інша нерухомість нею не придбавалась.

У суду відсутні підстави для того, щоб ставити під сумнів вказані твердження позивача, позаяк останні відповідають інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо позивача.

Так, станом на час придбання позивачем нерухомості, як і станом на час розгляду справи, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23.03.2000 № 29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень можливості встановити придбання квартир конкретною особою вперше, не може ставитись в провину особі, оскільки не визначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може впливати на порушення прав громадян, які наділені такими правами.

Аналізуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зобов`язано довести, що позивач придбала житло згідно договору купівлі - продажу від 20.12.2019 не вперше.

Проте, всупереч вимогам статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачем не надано суду жодного доказу, який свідчив би про наявність у позивача зареєстрованого права власності.

Відповідно до абзацу 1 пункту 5 розділу І Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182 (далі по тексту - Порядок № 787), повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Згідно абзацу 2 зазначеного пункту Порядку № 787 подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Відповідно до пункту 10 розділу І Порядку № 787, зокрема, заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.

Згідно з пунктом 12 розділу І Порядку № 787 органи Казначейства здійснюють процедури із забезпечення виконання документів, зазначених у пунктах 5 - 8 цього розділу, в такому порядку:

1) за наявності поточних надходжень на відповідних рахунках за надходженнями орган Казначейства протягом п`яти робочих днів з дня отримання подання (заяви та подання) перераховує кошти на рахунок одержувача одноразово на загальну суму або частковими сумами;

2) у разі недостатності або відсутності поточних надходжень на відповідних рахунках за надходженнями для здійснення повернення відповідний орган Казначейства не пізніше ніж через п`ять робочих днів з дня отримання подання (заяви та подання) надсилає звернення для підкріплення коштами цих рахунків: за платежами, що належать державному бюджету, - до Казначейства України; за платежами, що належать місцевим бюджетам, - до відповідних місцевих фінансових органів; за частиною платежу, що перерахована до відповідного фонду загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування, - до відповідного територіального органу цього фонду.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що законодавством встановлено чітку процедуру повернення помилково зарахованого до бюджету збору, яка передбачає звернення органу, що контролює справляння надходжень бюджету, до органу казначейської служби з відповідним поданням.

Доказів звернення Головного управління Пенсійного фонду України в. Києві з відповідним поданням за місцем зарахування платежу до бюджету, тобто до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, відповідачем суду не надано.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до вимог цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві подання про повернення позивачеві збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 7437,90 грн, сплаченого згідно з квитанцією № 20-1024189/С від 20.12.2019.

У частині стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 20000,00 грн, суд приходить до наступних висновків.

Згідно частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 Кодексу).

Згідно частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною четвертою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 Кодексу).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 7 ст. 134 Кодексу).

Відповідачем у відзиві у частині стягнення на користь позивача витрат на правничу допомогу зазначено, що розмір витрат повинен бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (послугами), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), обсягом наданих послуг та виконаних робіт, ціною позову. Отже, за твердженням відповідача, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з двох критеріїв: реальності адвокатських витрат (установлення їх дійсності та необхідності) та розумності їх розміру, ураховуючи конкретні обставини справи, а також належні та допустимі докази надання таких послуг, й з огляду на ненадання позивачем достатніх та детальних доказів на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, просить суд відмовити у їх стягненні.

Також відповідачем зазначено, що кількість витраченого часу на вказані види робіт не є співмірними, дана категорія справ визнається судами справами незначної складності та розглядається судами за правилами спрощеного позовного провадження, про що має бути відомо представникам позивача, враховуючи час, зазначений на аналіз судової практики.

Крім того, сума сплаченого позивачем збору становить 7437,90 грн, а витрати на професійну правничу допомогу становлять 20000,00 грн, що майже втричі перевищує суму збору, яку позивач просить повернути.

Так, представником позивача до позовної заяви на обґрунтування розміру наданої правничої допомоги у даній справі надано: копію договору про надання правової допомоги №03/02-20 від 13.02.2020, укладеного позивачем з Адвокатським бюро "Приходько та партнери" та Додаткову угоду до договору про надання правової допомоги №03/02-20 від 22.04.2020; наказ № 01/04-20 від 22.04.2020 "Про створення групи адвокатів"; розрахунок витрат на професійну правничу допомогу № 02/04-20 від 22.04.2020, відповідно до якого здійснено:

- попередній аналіз чинного законодавства, зокрема, Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (виконав помічник адвоката ОСОБА_2 , затрачений час - 3 години);

- попередній аналіз договору купівлі - продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Строкань К.О. та зареєстрований в реєстрі за № 2705, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, квитанції № 20-1024189/С від 20.12.2019 (виконав помічник адвоката ОСОБА_2 , затрачений час - 3 години);

- підготовка та відправлення до Пенсійного фонду України заяви про повернення сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування (виконав адвокат Перепельченко , затрачений час - 1 година 30 хвилин);

- контроль за дотриманням строків на відповідь через офіційний сайт Укрпошти (здійснив помічник адвоката ОСОБА_2, затрачений час - 30 хвилин).

Вартість наведених робіт визначена у 5000,00 грн.

Також у вказаному розрахунку зазначено про надання професійної правничої допомоги щодо підготовки та подачі позову:

- детальний аналіз листа головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (виконав адвокат Кубов , затрачений час - 3 години);

- аналіз судової практики щодо застосування судами п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", проведений за принципом хронології (виконав помічник адвоката ОСОБА_2, затрачений час - 8 годин);

- аналіз судової практики щодо застосування судами ст. ст. 16, 132, 134, 139 КАС України, проведений за принципом хронології (виконав адвокат Перепельченко , затрачений час - 16 годин);

- підготовка та подання позову до суду (виконав адвокат Приходько, затрачений час - 4 години);

- участь у судових засіданнях (адвокати АБ "Приходько та партнери"), отримання рішення суду та виконавчого документа (адвокати АБ "Приходько та партнери").

Вартість вказаних робіт визначена у 15000,00 грн.

Також представником позивача додано довідку щодо аналізу чинного законодавства за підписом помічника адвоката ОСОБА_2 на 2 аркушах, у якій зазначено про затрачений час - 3 години; довідку щодо аналізу реєстраційних документів за підписом адвоката А. Перепельченко на 2 аркушах, у якій зазначено про затрачений час - 3 години; копію заяви представника Адвокатського бюро до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві без номера та дати; довідку щодо аналізу листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві за підписом адвоката А. Кубова на 3 аркушах, у якій зазначено затрачений час - 4 години; аналіз судової практики щодо застосування судами п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", проведений за принципом хронології за підписом помічника адвоката ОСОБА_2 на 4 аркушах у, якій зазначено про затрачений час - 8 годин; акт прийому-передачі робіт та послуг № 03/04-20 від 22.04.2020; оригінал квитанції № 0.0.1701916318.1 від 12.05.2020 на суму 20000,00 грн.

Вивчивши надані документи, суд приходить до наступного висновку.

Адвокатським бюро "Приходько та партнери" витрачено згідно поданих документів всього 38 годин для надання правничої допомоги ОСОБА_1 .

При цьому 16 годин, тобто майже половина витраченого часу, вказаним Бюро витрачено на аналіз судової практики щодо застосування судами ст. ст. 16, 132, 134, 139 КАС України, проведений за принципом хронології, яка стосується саме надання правничої допомоги, яка, за переконанням суду, повинна бути відома адвокатам в силу їх професійної діяльності та отриманої ними освіти.

Детальний аналіз листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, що був викладений вказаним Управління на 1,5 аркуші адвокатом Кубовим, на який витрачено останнім 3 години, свідчить або про зловживання правом на отримання витрат на професійну правничу допомогу або про професійну неможливість такого адвоката надавати професійну правничу допомогу.

Так само, на думку суду, витрачений час у розмірі 8 годин на аналіз судової практики щодо застосування судами п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування", проведений за принципом хронології, також свідчить або про зловживання правом на отримання витрат на професійну правничу допомогу або про професійну здатність Адвокатського бюро "Приходько та партнери" надавати професійну правничу допомогу, серед іншого, враховуючи сталу та незмінну судову практику у даній категорії справ щонайменше в останні 8 років.

Крім того, попередній аналіз договору купівлі - продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Строкань К.О. та зареєстрований в реєстрі за № 2705, Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, квитанції № 20-1024189/С від 20.12.2019, на які витрачено 3 години, не може бути прийнятним судом як з огляду на витрачений час, так і з огляду на ту обставину, що договір купівлі - продажу квартири не є предметом розгляду даної справи.

І, нарешті, в оригіналі квитанції № 0.0.1701916318.1 від 12.05.2020 на суму 20000,00 грн зазначено найменування платника " Піпко Володимир Сергійович ", який є помічником адвоката Приходько А.А.

Права помічник адвоката визначені пунктом 8.2 Положення про помічника адвоката, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 25.09.2015 № 113, відповідно до яких такі права можуть бути за умови надання письмової згоди клієнтом адвоката (адвокатського бюро, об`єднання).

Такої письмової згоди клієнта матеріали справи не містять, а відповідно до пунктів 3.2. та 3.3. договору про надання правової допомоги № 03/02-20 від 13.02.2020 саме до обов`язків клієнта віднесено відшкодування витрат, що виникли у процесі виконання договірних зобов`язань Адвокатському бюро (транспортні, поштові витрати, нотаріальні послуги, послуги експертів (при необхідності) та сплатити винагороду за належно виконані послуги; здійснення оплати послуг, наданих йому за даним договором Адвокатським бюро, в порядку та на умовах, визначених додатковими угодами до Договору.

Таких умов надана до матеріалів справи додаткова угода від 22.04.2020 не містить.

Таким чином, надана квитанція № 0.0.1701916318.1 від 12.05.2020 на суму 20000,00 грн не свідчить про понесені витрати саме ОСОБА_1 за надання правничої допомоги, оскільки такі кошти безпосередньо були сплачені помічником адвоката ОСОБА_2, а документи, які б підтверджували представництво ОСОБА_1 з вказаного питання ОСОБА_2 , у матеріалах справи відсутні.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 20000,00 грн витрат на правничу допомогу.

З огляду на наведене, суд вважає позовну вимогу ОСОБА_1 про стягнення витрат на правову допомогу безпідставною, необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 251, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві (01601, м. Київ, вул. Терещенківська, 11-а, ідентифікаційний код 37993783) подання про повернення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 7437,90 грн, сплаченого згідно з квитанцією № 20-1024189/С від 20.12.2019.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду у м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, ідентифікаційний код 42098368) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 840,80 грн сплаченого судового збору.

Рішення набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко