Рішення № 92542423, 30.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 червня 2020 року №640/7710/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Шрамко Ю.Т., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Національної поліції в м. Києві

про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції в м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

- визнати незаконним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної поліції в м. Києві №76 від 01 лютого 2019 року про звільнення з посади старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 оперуповноваженого 10го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в м. Києві;

- визнати незаконним та скасувати наказ начальника Головного управління Національної в м. Києві №118о/с від 13 лютого 2019 року про звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з посади оперуповноваженого 1-го міжрайонного управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в м. Києві;

- поновити ОСОБА_1 на посаді оперуповноваженого 1-го міжрайонного управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в м. Києві;

- стягнути з Головного управління Національної поліції в м. Києві на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог законодавства.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він проходив службу в органах внутрішніх справ з 16 травня 2014 року по 06 листопада 2015 року.

З 07 листопада 2015 року проходив службу в органах поліції та обіймав посаду оперуповноваженого в Управлінні протидії наркозлочинності.

Як вказано у позовній заяві, наказом начальника Головного управління Національної поліції в м. Києві №76 від 01 лютого 2019 року позивача звільнено з посади оперуповноваженого 1-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в м. Києві, а наказом Головного управління Національної поліції в м. Києві від 13 лютого 2019 року №118 о/с звільнений зі служби в поліції згідно пункту 6 (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

Вказані накази позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню, з огляду на те, що відповідач мав провести службове розслідування перед виданням цих наказів, проте, позивачу невідомо, чи дійсно було проведено таке розслідування, також позивач наголосив на тому, що його позбавлено права на ознайомлення з наказом про проведення службового розслідування.

Вказані обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що відносно позивача було відкрито кримінальне провадження, в рамках якого останньому обирався запобіжний захід у вигляді застави, а також на нього ухвалою слідчого судді було покладено певні обов`язки. Строк дії ухвали слідчого судді закінчився 25 квітня 2018 року. При цьому, представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що позивач не був відсторонений від своєї посади, а тому мав виконувати свої службові обов`язки.

Проте, 10 грудня 2018 року на ім`я начальника Головного управління Національної поліції в м. Києві надійшла доповідна записка начальника управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в м. Києві, в якій зазначалось про те, що позивач систематично порушує трудову дисципліну та не виходить на роботу без поважних причин.

За фактами, вказаними у доповідній записці, наказом Головного управління Національної поліції в м. Києві від 26 грудня 2018 року №1671 призначено службове розслідування, а 25 січня 2019 року затверджено висновок службового розслідування.

01 лютого 2019 року наказом Головного управління Національної поліції в м. Києві №76 на позивача накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у відсутності на службі без поважних причин, порушенні вимог пункту 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» та вимог наказу Головного управління Національної поліції в м. Києві «Про затвердження внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та цивільного персоналу апарату Головного управління» від 17 листопада 2017 року №1607.

Крім того, представник відповідача послався й на те, що при визначенні дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби було враховано характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особа позивача, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського та його ставлення до служби.

У зв`язку з реалізацією наказу №76 від 01 лютого 2019 року, наказом від 13 лютого 2019 року №118о/с позивача звільнено зі служби в поліції, згідно пункту 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію».

На підставі викладеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Не погоджуючись з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву, позивач у відповіді на відзив на позовну заяву послався на те, що у серпні 2017 року йому було оголошено підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 307, частиною 2 статті 311 та частиною 2 статті 317 Кримінального кодексу України.

28 серпня 2017 року відносно позивача було обрано запобіжний захід у тримання під вартою, в подальшому батьком позивача було сплачено заставу. Досудове слідство тривало до квітня 2018 року.

Крім того, позивач послався на те, що він двічі звертався до Печерського та Подільського районних судів міста Києва з клопотанням про зміну запобіжного заходу із застави на особисте зобов`язання. Як вказує позивач, він бажав вийти на роботу та не втратити суму застави, оскільки статтею 182 Кримінального процесуального кодексу України покладені певні обов`язки з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави, у разі невиконання яких, застава звертається в дохід держави, але у задоволенні клопотань позивача судами було відмовлено.

За твердженнями позивача, відповідачем порушено вимоги чинного законодавства при звільненні позивача з органів поліції, у тому числі, з підстав, зазначених у позовній заяві.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 травня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши наявні документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як встановлено судом та вбачається з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки ОСОБА_1 , останній наказом Національної поліції України від 07 листопада 2015 року №58о/с був прийнятий на службу в органи поліції.

Також з матеріалів справи вбачається та не заперечувалось сторонами, що позивач проходив службу в органах поліції на посаді оперуповноваженого 1-го міжрайонного відділу управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в м. Києві.

Крім того, згідно матеріалів справи 28 серпня 2017 року позивачу слідчим відділом прокуратури міста Києва повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 307 Кримінального кодексу України та ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28 серпня 2017 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави у розмірі 320000,00 грн. та покладенням певних обов`язків, у тому числі, не відлучатись із населеного пункту, в якому він проживає, а саме з міста Києва, без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 28 серпня 2017 року позивача відсторонено від посади оперуповноваженого 1-го міжрайонного відділу Управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в м. Києві зі спеціальним званням старший лейтенант поліції, строком на два місяці з вилученням посвідчення виданого на його ім`я.

В подальшому, ухвалами слідчого судді строк покладених на позивача обов`язків, у тому числі, щодо обов`язку не відлучатись з населеного пункту, в якому позивач проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду, продовжувався, востаннє ухвалою слідчого судді від 26 лютого 2018 року, строком її дії до 25 квітня 2018 року.

В той же час, матеріалами справи також підтверджується, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 лютого 2018 року у задоволенні клопотання прокурора у кримінальному провадженні про продовження строку відсторонення позивача від посади оперуповноваженого 1-го міжрайонного відділу Управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в м. Києві відмовлено.

Згідно наданих суду копій актів про відсутність на службі від 26 листопада 2018 року, від 27 листопада 2018 року, від 29 листопада 2018 року та від 30 листопада 2018 року, складених начальником 1-го міжрайонного відділу Управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в м. Києві, встановлено відсутність оперуповноваженого 1-го міжрайонного відділу Управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_1 на службі без поважних причин.

На підставі вказаних актів про відсутність на службі начальником Управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в м. Києві 10 грудня 2018 року на ім`я начальника Головного управління Національної поліції в м. Києві подано доповідну записку, в якій повідомлено про відсутність оперуповноваженого 1-го міжрайонного відділу Управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_1 на службі. У телефонних розмовах із заступником начальника управління, як вказано у доповідній записці, ОСОБА_1 повідомляв, що його адвокат керуючись рішенням Конституційного Суду України про роз`яснення застосування частини 3 статті 315 Кримінального процесуального кодексу України, наполягає на тому, що запобіжні заходи відносно ОСОБА_1 не припинено. Начальник 1-го міжрайонного відділу Управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в м. Києві неодноразово намагався зв`язатись з ОСОБА_1 , але останній не відповідав та на робочому місці не з`являвся, про що складено відповідні акти.

Наказом Головного управління Національної поліції в м. Києві від 26 грудня 2018 року №1671 «Про призначення та проведення службового розслідування» за інформацією про порушення службової дисципліни оперуповноваженими управління протидії наркозлочинноті старшим лейтенантом ОСОБА_1 та лейтенантом поліції ОСОБА_2 дисциплінарній комісії доручено провести службове розслідування.

Як вбачається з наданої суду копії письмових пояснень ОСОБА_1 від 26 грудня 2018 року, наданих останнім в ході службового розслідування, позивач пояснив, що не з`являвся на службі, у зв`язку з чинністю покладених на нього в рамках кримінального провадження обов`язків, у тому числі, обов`язку не відлучатись з із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу суду, прокурора та слідчого. Також, позивач у своїх письмових поясненнях зазначив, що вважає, що він надав незворушні аргументи своєї відсутності та запропонував за більш детальною інформацією звертатись до правоохоронних органів із запитами в установленому порядку.

За результатами службового розслідування дисциплінарною комісією 25 січня 2019 року складено висновок службового розслідування за фактом порушення службової дисципліни окремими працівниками управління протидії наркозлочинності, який затверджено Заступником Голови Національної поліції в м. Києві, відповідно до якого дисциплінарна комісія вважає, що відомості, які стали підставою для призначення службового розслідування, вважати такими, що підтвердилися та вважає, що за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у відсутності на службі без поважних причин, порушенні вимог пункту 2 частини статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», вимог наказу Головного управління «Про затвердження внутрішнього розпорядку для поліцейських, державних службовців та цивільного персоналу апарату Головного управління Національної поліції» від 17 листопада 2017 року №1607, оперуповноваженого 1-го міжрайонного відділу Управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 слід звільнити зі служби з поліції.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії наказу Головного управління Національної поліції в м. Києві «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності старшого лейтенанта ОСОБА_1 » від 01 лютого 2019 року №76 за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у відсутності на службі без поважних причин, порушенні вимог пункту 2 частини статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», вимог наказу Головного управління «Про затвердження внутрішнього розпорядку для поліцейських, державних службовців та цивільного персоналу апарату Головного управління Національної поліції» від 17 листопада 2017 року №1607, оперуповноваженого 1-го міжрайонного відділу Управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

Відповідно до витягу із наказу Головного управління Національної поліції в м. Києві (щодо особового складу) від 13 лютого 2019 року №118о/с старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , оперуповноваженого 1-го міжрайонного відділу Управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в м. Києві з 13 лютого 2019 року звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», про що листом від 13 лютого 2019 року №47/125/26/Ол-2019 було повідомлено останнього та запропоновано прибути до управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в м. Києві для отримання трудової книжки, військового квитка та здійснення повного розрахунку.

Копію вказаних вище наказів позивач отримав 28 березня 2019 року, про що свідчать відповідні розписки.

Не погоджуючись з наказами Головного управління Національної поліції в м. Києві №76 від 01 лютого 2019 року та №118о/с від 13 лютого 2019 року, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною 1 статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі по тексту - Закон України від 02.07.2015 №580-VIII) служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

Згідно з положеннями статті 19 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 року №2337 - VIII затверджено Дисциплінарний статут Національної поліції України (надалі - Дисциплінарний статут).

Частиною 1 статті 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (частина 1 статті 12 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до частини 1 статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони (частина 2 статті 13 Дисциплінарного статуту).

Згідно пункту 6 частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту до поліцейських може застосовуватися такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з посади.

Відповідно до частини 2 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.

Згідно з частиною 3 статті 14 Дисциплінарного статуту службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України (частина 10 статті 14 Дисциплінарного статуту).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2018 року за № № 1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (надалі - Порядок №893).

У відповідності до абзацу 2 пункту 1 розділу ІІ Порядку №893 підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. (аналогічна норма міститься й у частині 4 статті 14 Дисциплінарного статуту).

Розділом IV Порядку №893 визначені повноваження уповноваженого керівника та осіб, які беруть участь у проведенні службового розслідування, зокрема, у пунктах 2, 3, 5 цього розділу зазначено, що поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії; користуватися правничою допомогою, послугами представника. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має право відмовитися від надання пояснень. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, має інші права, визначені статтею 18 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

У відповідності до пункту 4 розділу V Порядку №893 службове розслідування має встановити: наявність чи відсутність складу дисциплінарного проступку в діянні (дії чи бездіяльності) поліцейського, з приводу якого (якої) було призначено службове розслідування; наявність чи відсутність порушень положень законів України чи інших нормативно-правових актів, організаційно-розпорядчих документів або посадових інструкцій; ступінь вини кожної з осіб, що вчинили дисциплінарний проступок; обставини, що пом`якшують або обтяжують ступінь і характер відповідальності поліцейського чи знімають безпідставні звинувачення з нього; відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; вид і розмір заподіяної шкоди; причини та умови, що призвели до вчинення дисциплінарного проступку.

Згідно пунктів 1,2 розділу VI Порядку №893 зібрані під час проведення службового розслідування матеріали та підготовлені дисциплінарною комісією документи формуються нею у справу. Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія.

В описовій частині висновку службового розслідування викладаються відомості, встановлені під час проведення службового розслідування: обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, час, місце, спосіб, мотив учинення дисциплінарного проступку, його наслідки (їх тяжкість), що настали у зв`язку з цим; посада, звання, прізвище, ім`я, по батькові, персональні дані (дата і місце народження, освіта, період служби в поліції і на займаній посаді - із дотриманням вимог Закону України «Про захист персональних даних»), відомості, що характеризують поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; пояснення поліцейського щодо обставин справи, а в разі відмови від надання такого пояснення - інформація про засвідчення цього факту відповідним актом про відмову надати пояснення чи поштове повідомлення про вручення або про відмову від отримання виклику для надання пояснень чи повернення поштового відправлення з позначкою про невручення; пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; документи та матеріали, що підтверджують та (або) спростовують факт учинення дисциплінарного проступку; обставини, що обтяжують або пом`якшують відповідальність поліцейського, визначені статтею 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України; причини та умови, що призвели до вчинення виявленого дисциплінарного проступку, обставини, що знімають із поліцейського звинувачення (пункт 4 розділу VI Порядку №893).

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що начальником Головного управління Національної поліції в м. Києві видано наказ про проведення службового розслідування №1671 від 26 грудня 2018 року, яким призначено службове розслідування та створено дисциплінарну комісію, якою, в свою чергу, проведено таке розслідування, відібрано письмові пояснення у тому числі від позивача та складено відповідний висновок за результатами проведеного службового розслідування.

Тобто, матеріалами справи підтверджено, що під час проведення службового розслідування комісією було дотримано вимоги законодавства щодо процедури його проведення, а тому твердження позивача в частині порушення цієї процедури відповідачем, а також порушення права на захист, є безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної адміністративної справи по суті.

Суд також зауважує, що чинним законодавством не передбачено обов`язку уповноваженого керівника, який видав наказ про проведення стосовно поліцейського службового розслідування, надання такого наказу на ознайомлення або надання примірника наказу поліцейському, тому твердження позивача в частині порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування з цих підстав є також необґрунтованими.

По суті вчинення позивачем дисциплінарного проступку та притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з посади, суд виходить з наступного.

Судом зазначалось, що позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у відсутності на службі без поважних причин, порушенні вимог пункту 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» та вимог наказу Головного управління Національної поліції в м. Києві від 17 грудня 2017 року №1607.

Відповідно до частини 1 статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

У частині 3 статті 1 Дисциплінарного статуту зазначено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов`язує поліцейського: 1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; 2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки; 3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; 4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; 5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника; 6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; 7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; 8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку; 9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень; 10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів; 11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; 12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення; 13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції; 14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Частиною 1 статті 18 Закону України від 02.07.2015 №580-VIII передбачено, що поліцейський зобов`язаний: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати і не порушувати прав і свобод людини; 4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров`я; 5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв`язку з виконанням службових обов`язків; 6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Наказом Головного управління Національної поліції в м. Києві «Про затвердження внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та цивільного персоналу апарату Головного управління» від 17 листопада 2017 року №1607 затверджено внутрішній розпорядок дня поліцейських, державних службовців та цивільного персоналу апарату Головного управління Національної поліції в м. Києві, згідно з яким в апараті Головного управління установлюється п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними та наступним розпорядком роботи: початок роботи - 09.00 годин; закінчення роботи: з понеділка по четвер - 18.00 годин; п`ятниця - 16.45 годин; напередодні святкових та неробочих днів, у понеділок - четвер - 17.00 годин, у п`ятницю - 13.45 годин; перерва для відпочинку і харчування: 13.00-13.45; вихідні дні: субота, неділя.

Як вже зазначалось судом, під час проведення службового розслідування було підтверджено той факт, що позивач був відсутній на службі у період з 26 по 30 листопада 2018 року без поважних причин.

При цьому, позивач обґрунтовує свою відсутність тим, що стосовно нього діє запобіжний захід застосований до нього ухвалою слідчого судді, у тому числі, й покладено обов`язок не відлучатись без дозволу слідчого, прокурора або суду із населеного пункту, в якому він мешкає.

Також, як вже зазначалось судом та вбачається з матеріалів справи, позивача на підставі ухвали слідчого судді від 28 серпня 2017 року було відсторонено від займаної посади, але строком на два місяці, в подальшому, у задоволенні клопотання прокурора про продовження цього строку відсторонення від посади ухвалою слідчого судді від 26 лютого 2018 року відмовлено.

Наведене в сукупності дозволяє суду дійти висновку про те, що станом на 26 листопада 2018 року позивач не був відсторонений від займаної посади, а тому, виходячи з положень Закону України «Про Національну поліцію» та наказу Головного управління Національної поліції в м. Києві від 17 листопада 2017 року №1607 за відсутності поважних причин позивач мав приступити до служби.

Стосовно посилань позивача на той факт, що прибуття на службу свідчило б про порушення обов`язку, покладеного на нього ухвалою слідчого судді, зокрема, обов`язку не відлучатись без дозволу слідчого, прокурора або суду із населеного пункту, в якому він мешкає, суд виходить з наступного.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії паспорту, позивач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а Управління протидії наркозлочинності Головного управління Національної поліції в м. Києві розташоване за адресою: місто Київ, вулиця Тургенєвська, будинок 43.

Тобто, місце служби позивача розташоване не в межах населеного пункту, в якому позивач зареєстрований.

В той же час, суд зауважує, що факт реєстрації позивача за адресою: АДРЕСА_2 не може достоменно свідчити про те, що останній дійсно проживає за вказаною адресою, оскільки Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» дозволяє самостійно обирати місце проживання громадянину України.

Більш того, суд зауважує, що при покладенні вперше обов`язку не відлучатись з населеного пункту, в якому позивач проживає без дозволу слідчого, прокурора або судді, слідчим суддею в ухвалі від 28 серпня 2017 року, було конкретизовано, з якого саме міста, позивач не може відлучатись без такого дозволу, зокрема, з міста Києва.

При цьому, такий обов`язок, як вже неодноразово зазначалось судом, в подальшому не обирався знов, а саме продовжувався строк його дії, що, в свою чергу, свідчить про те, що на позивача було покладено обов`язок не відлучатись саме з міста Києва.

Більш того, оскільки строк дії ухвали слідчого судді, якою було відсторонено позивача від займаної посади, закінчився, а в подальшому у задоволенні клопотання про продовження строку відсторонення було відмовлено, на переконання суду, позивач мав з`являтись на службу після закінчення строку дії ухвали та виконувати свої посадові обов`язки, починаючи з 28 жовтня 2017 року (дата постановлення ухвали слідчого судді 28 серпня 2017 року, строк її дії два місяці).

Суд зауважує, що матеріалами справи підтверджується відсутність на службі позивача без поважних причин у період з 26 по 30 листопада 2018 року, але матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів його відсутності на службі у період з 28 жовтня 2017 року по 25 листопада 2018 року включно, що, в свою чергу, дозволяє дійти висновку, що в цей період позивач був присутній на службі та виконував свої посадові обов`язки.

При цьому, суд погоджується з позицією позивача в тій частині, що запобіжний захід обраний на досудовому розслідуванні є чинним й під час судового слідства.

Так, у період з 28 жовтня 2017 року по 30 листопада 2018 року був чинним покладений на позивача обов`язок не відлучатись з населеного пункту, в якому він проживає, але в матеріалах справи відсутні докази, що позивач змінював населений пункт свого проживання місто Київ на населений пункт своєї реєстрації Київська область, смт. Рокитне та у встановленому чинним законодавством України повідомляв про це відповідні органи.

Також, суд вважає за необхідне звернути увагу й на той факт, що наявність покладеного ухвалою слідчого судді певного обов`язку не звільняє поліцейського, якого не відсторонено від займаної посади, від його обов`язку дотримуватись правил внутрішнього трудового розпорядку структурного підрозділу органу поліції, в якому він проходить службу, зокрема, бути присутнім на службі, а у разі наявності поважних причин для відсутності, повідомляти про це керівництво.

Також, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що позивач, як особа, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення та на яку покладено обов`язок не відлучатись з населеного пункту, в якому вона проживає, звертався до слідчого, прокурора або до суду з проханням надати дозвіл для виїзду в інший населений пункт з метою несення служби, але у його проханні було відмовлено.

Наведене в сукупності свідчить про те, що у період з 26 по 30 листопада 2018 року позивач був відсутній на службі без поважних причин, що, в свою чергу, свідчить про вчинення ним дисциплінарного проступку та порушення вимог пункту 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліції» та положень наказу Головного управління Національної поліції в м. Києві від 17 листопада 2017 року №1607.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з позицією відповідача щодо порушення позивачем службової дисципліни, оскільки матеріалами справи підтверджено відсутність без поважних причин на службі, що є дисциплінарним проступком, вчинення якого є підставою для дисциплінарної відповідальності.

Наявність в діях позивача складу дисциплінарного проступку встановлена за результатами проведеного службового розслідування та підтверджена під час розгляду даної адміністративної справи по суті.

При цьому, право вибору виду дисциплінарного стягнення відповідно до приписів статей 13, 14 Дисциплінарного статуту належить відповідній особі з урахуванням тяжкості проступку, обставин, за яких його скоєно, заподіяної шкоди, попередньої поведінки особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази урахування під час проведення службового розслідування попередньої поведінки позивача, рівня кваліфікації, наявності обтяжуючих або пом`якшуючих обставин, проте, з матеріалів справи вбачається, що позивач не довів поважності причин своєї відсутності на службі, а посилання при цьому на рішення Конституційного Суду України щодо застосування статті 315 Кримінального процесуального кодексу України та наявність чинних обов`язків відповідно до ухвали слідчого судді не може бути розцінено як поважна причина відсутності на службі.

Суд вважає, що відповідачем належним чином обґрунтовано свій висновок про правомірність застосування до позивача заходу дисциплінарного стягнення - звільнення з посади. Стягнення було накладене з урахуванням тяжкості проступку, обставин, за яких його скоєно, та ставлення позивача до виконання службових обов`язків.

За цих обставин суд дійшов висновку про правомірність винесення оскаржуваних наказів.

Зважаючи на встановлення правомірності оскаржуваних наказів та відсутності правових підстав для їх скасування, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог й в частині поновлення позивача на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Зважаючи, що у задоволенні позову відмовлено, а іншими учасниками справи судові витрати не понесені, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в м. Києві (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 15, код ЄДРПОУ 40108583) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко