Рішення № 92542419, 30.06.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 червня 2020 року №640/13305/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Шрамко Ю.Т., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 за заявою від 29 травня 2019 року без застосування пункту 6 Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 - незаконними;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії та виплачувати її в подальшому ОСОБА_1 з 29 травня 2019 року, як інваліду ІІ групи, постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, враховуючи премію в розмірі 150 карбованців, отриману в травні 1986 року за роботу в зоні ЧАЕС за період з 05 травня 1986 року по 08 травня 1986 року згідно довідки ПАТ Завод «Маяк» за №202 від 02 грудня 2016 року, з включенням суми премії до розрахунку заробітку в зоні відчуження та розрахунком заробітної плати для обчислення пенсії відповідно до положень підпункту 4 пункту 3 Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210, без застосування положень пункту 6 Порядку обчислення пенсії.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за інвалідністю (ІІ група) у розмірі відшкодування фактичних збитків відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

При розрахунку та призначенні пенсії в 1999 році, як вказує позивач, була використана довідка про заробітну плату в зоні відчуження ЧАЕС за №926/139 від 02 грудня 1999 року, видана ВАТ Завод «Маяк», а 30 листопада 2016 року позивачу була видана довідка про заробітну плату №202, в якій зазначено, що в травні 1986 року позивачу була нарахована та виплачена премія за роботу в зоні відчуження ЧАЕС (з 05 травня 1986 року по 08 травня 1986 року) у розмірі 150 карбованців.

09 грудня 2016 року позивач звернувся до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, правонаступником якого є Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, з заявою про перерахунок пенсії з урахуванням вказаної довідки №202 від 30 листопада 2016 року.

На підставі вказаної довідки, управлінням було здійснено перерахунок пенсії, проте, як стверджує позивач, відповідачем помилково було застосовано положення пункту 6 Порядку обчислення пенсій згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23 листопада 2011 року, який стосується виключно премій за постановою №207-7 від 10 червня 1986 року.

У зв`язку з чим позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою від 29 травня 2019 року, в якій просив провести перерахунок пенсії згідно законодавства, у відповідь на яку листом від 26 червня 2019 року №140497/02/Н-1862 управління повідомило позивача про відмову у проведенні такого перерахунку, мотивуючи це тим, що премія у 150 карбованців є одноразовою, а тому врахована до заробітної плати, з якої обчислено пенсію, у відповідності до пункту 6 Порядку обчислення пенсій.

Позивач не погоджується з такою позицією відповідача з огляду на те, що премія була виплачена йому відповідно до діючого на підприємстві Положення про преміювання за виконання особливо важливих завдань згідно з постановою Держкомпраці СРСР та Секретаріату ВЦРПС від 07 травня 1986 року №153/10-43, а не згідно з постановою №207-7 від 10 червня 1986 року. Також позивач послався на те, що премія була нарахована йому у травні 1986 року, в той час, коли постанова №207-7 прийнята 10 червня 1986 року.

Вважаючи дії відповідача щодо відмови у здійснення перерахунку пенсії позивачу протиправними, останній звернувся до адміністративного суду з відповідною позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що відповідно до вимог чинного законодавства відсутні правові підстави для здійснення позивачу перерахунку пенсії, а також у відзиві на позовну заяву зазначено, що премія, яку позивач отримав у травні 1986 року є одноразовою та підлягає за визначенням до пункту 6 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, сума вказаної премії була додана до суми заробітку окремою строчкою.

З урахуванням викладеного, представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 липня 2019 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва зазначає наступне.

Як вбачається з наданої суду копії посвідчення серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1).

Внаслідок захворювання, пов`язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки МСЕК серії КИЕ-1 №075368 від 22 квітня 1999 року.

Також, судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, отримує пенсію відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ.

Як вбачається з наданої суду копії наказу керівника підприємства п-я Г-4828 від 15 травня 1986 року №291 «Про преміювання працівників підприємства» відповідно до наказу №249 від 04 травня 1986 року НВО «Маяк» для поновлення виробництва магнітофона «Маяк-232» на заводі «Маяк», перерваного на заводі «Юпітер» у зв`язку з аварією на Чорнобильській АЕС та проведення дезактивації обладнання, яке вивозиться, на період 5, 6, 7, 8 травня 1986 року позивач був премійований на суму 150 карбованців, як працівник підприємства, який приймав безпосередню участь у виконанні робіт.

В той же час, судом встановлено, що Відкритим акціонерним товариством «Маяк» до довідки №926/139 від 02 грудня 1999 року не було включено вказаної вище премії. Натомість вказана премія у 150 карбованців була зазначена у новій довідці № 202 від 30 листопада 2016 року, виданій Публічним акціонерним товариством «Завод «Маяк», яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Маяк».

У зв`язку з чим позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України для здійснення перерахунку його пенсії з урахуванням премії у 150 карбованців та, як стверджує позивач, перерахунок пенсії йому було проведено, однак, помилково застосовано іншу норму законодавства при його здійсненні.

Також, матеріалами справи підтверджується, що 29 травня 2019 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою, в якій просив провести перерахунок пенсії з урахуванням довідки №202 від 30 листопада 2016 року з включенням суми премії до розрахунку заробітку в зоні відчуження ЧАЕС та розрахунком заробітної плати для обчислення пенсії відповідно до положень підпункту 4 пункту 3 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23 листопада 2011 без застосування при проведенні розрахунку заробітної плати для обчислення пенсії пункту 6 Порядку.

Листом від 26 червня 2019 року №140497/02/Н-8162 Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про відсутність правових підстав для здійснення перерахунку пенсії без застосування пункту 6 Порядку №1210, оскільки премія у 150 карбованців була призначена та виплачена позивачу одноразово.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спеціальним законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ, даний Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Положеннями статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ визначено, що умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

На виконання вищевказаних вимог Закону постановою Кабінету Міністрів України № 1210 від 23 листопада 2011 року затверджено порядок нарахування та розмір виплат особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №1210).

Суд зауважує, що при розгляді даної адміністративної справи по суті судом застосовуються положення Порядку №1210 в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Так, у відповідності до пункту 2 Порядку №1210, заробітна плата для обчислення пенсій враховується за будь-які 12 місяців підряд такої роботи.

Згідно з підпунктом 4 пункту 3 Порядку №1210 у разі коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4. Якщо дні роботи припали на вихідні і святкові дні, розрахунок заробітної плати проводиться у такому ж порядку, як і за роботу у робочі дні, а доплата за вихідні і святкові дні, нарахована за фактично відпрацьований час, з урахуванням установленої кратності додається до суми обчисленої заробітної плати.

При цьому, відповідно до пункту 6 Порядку №1210 в усіх випадках премія, передбачена підпунктом 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР, Укрпрофради від 10 червня 1986 р. № 207-7 (не більш як 400 карбованців на місяць), що була визначена умовами оплати праці для осіб, які безпосередньо брали участь у роботах, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи і запобіганням забрудненню навколишнього природного середовища, після проведеного розрахунку додається до суми обчисленого заробітку.

Так, як вже було встановлено судом, премія у 150 карбованців позивачу була призначена на підставі наказу керівника підприємства п-я Г-4828 від 15 травня 1986 року №291 «Про преміювання працівників підприємства» у зв`язку з виконанням позивачем робіт в зоні відчуження.

Суд зазначає, що пунктом 1 постанови Державного комітету СРСР по праці та соціальним питанням, Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Союзів від 07 травня 1986 року №153/10-43, передбачено, що працівникам, безпосередньо зайнятим на роботах з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, премії, заохочення та винагороди нараховують у відповідності з діючими положеннями на збільшені відповідно до пункту 1 постанови ЦК КПСС, Президіума Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС від 07 травня 1986 року №524-156 тарифні ставки (відрядні розцінки) та посадові оклади. Встановлені законодавством граничні розміри премій обчислювати виходячи з вказаних підвищених тарифних ставок (окремих розцінок) та посадових окладів.

В подальшому, 10 червня 1986 року Радою Міністрів Української РСР та Українською республіканською радою професіональних союзів прийнято постанову № 207-7, відповідно до положень підпункту 3 пункту 1 якої вирішили виділяти у розпорядження Міністерства енергетики та електрифікації СРСР для заохочення працівників підприємств, організацій та установ (незалежно від їх відомчої підлеглості), які безпосередньо приймають участь в роботі, зазначених в пункті 1 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС, кошти в розмірі 1 млн. рублів на місяць до повного завершення цих робіт. Розмір премії, яка виплачується одному працівнику за рахунок вказаних коштів, не повинен перевищувати 400 рублів на місяць (понад встановлених максимальних розмірів премій).

Аналіз наведених норм законодавства дозволяє суду дійти висновку про те, що станом на момент преміювання позивача наказом №№291 від 15 травня 1986 року за безпосередню участь у виконанні робіт в зоні відчуження чинним були саме положення постанови Державного комітету СРСР по праці та соціальним питанням, Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Союзів від 07 травня 1986 року №153/10-43, а не положення постанови №207-7 від 10 червня 1986 року, оскільки приймаючи наказ про преміювання позивача постанова №207-7 від 10 червня 1986 року ще не була прийнята, що, в свою чергу, свідчить, що її положення фактично не могли бути застосовані до позивача.

Таким чином, суд погоджується з позицією позивача щодо того, що до нього не можуть бути застосовані норми пункту 6 Порядку №1210, оскільки ці норми застосовуються виключно у разі призначення премії, передбаченої підпунктом 3 пункту 1 постанови Ради Міністрів УРСР, Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7, натомість підлягають застосуванню положення підпункту 4 пункту 3 Порядку №1210.

Посилання ж представника відповідача у відзиві на позовну заяву щодо того, що вказана премія зазначена у довідці №202 від 30 листопада 2016 року окремою строчкою не може свідчити про наявність правових підстав для застосування при здійсненні перерахунку пенсії позивача саме пункту 6 Порядку №1210, замість підпункту 4 пункту 3 цього ж Порядку.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, але не з дати звернення позивача до відповідача з відповідною заявою про перерахунок пенсії (29 травня 2019 року), а з 01 червня 2019 року, як це передбачено частиною 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому, щодо позовних вимог в частині зобов`язання виплачувати пенсію в подальшому як інваліду ІІ групи, постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, враховуючи премію в розмірі 150 карбованців, отриману в травні 1986 року за роботу в зоні ЧАЕС за період з 05 травня 1986 року по 08 травня 1986 року згідно довідки ПАТ Завод «Маяк» за №202 від 02 грудня 2016 року, з включенням суми премії до розрахунку заробітку в зоні відчуження та розрахунком заробітної плати для обчислення пенсії відповідно до положень підпункту 4 пункту 3 Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210, без застосування положень пункту 6 Порядку обчислення пенсії, суд дійшов висновку про їх передчасність, оскільки позовні вимоги в такій редакції свідчать про вирішення спору по суті на майбутнє, що, в свою чергу, суперечить нормам чинного законодавства.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено наявність правових підстав для відмови перерахунку пенсії позивачу на підставі довідки №202 від 30 листопада 2016 року з урахуванням підпункту 4 пункту 3 Порядку №1210 та з застосуванням до нього пункту 6 цього Порядку, що свідчить про протиправність дій останнього в цій частині, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору, позовні вимоги задоволені, а матеріали справи не містять доказів понесення іншими учасниками справи судових витрат, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розподілу судових витрат між сторонами.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови в перерахунку пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до заяви від 29 травня 2019 року без застосування пункту 6 Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, код ЄДРПОУ 42098368) здійснити перерахунок пенсії та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), як інваліду ІІ групи, постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи, враховуючи премію в розмірі 150 карбованців, отриману в травні 1986 року за роботу в зоні ЧАЕС за період з 05 травня 1986 року по 08 травня 1986 року згідно довідки ПАТ Завод «Маяк» за №202 від 02 грудня 2016 року, з включенням суми премії до розрахунку заробітку в зоні відчуження та розрахунком заробітної плати для обчислення пенсії відповідно до положень підпункту 4 пункту 3 Порядку обчислення пенсії особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210, без застосування положень пункту 6 цього Порядку, починаючи з 01 червня 2019 року.

4. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко