Рішення № 92542163, 22.10.2020, Глибоцький районний суд Чернівецької області

Справа № 715/841/20

Провадження № 2/715/306/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року смт. Глибока

Глибоцький районний суд Чернівецької області

в складі: головуючого судді Маковійчук Ю.В.,

секретар судового засідання Затолошна Р.В.,

учасники судового процесу:

представник позивача ОСОБА_1

представника відповідача Роскрут О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи: Публічне акціонерне товариство «Дельта банк» та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про витребування майна та скасування записів про право власності, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 , треті особи: ПАТ «Дельта банк» та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. про витребування майна та скасування записів про право власності, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 05 квітня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 11138021000, згідно умов якого банк зобов`язався надати останньому кредит у розмірі 90 000 доларів США, строком до 04 квітня 2022 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 05 квітня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № 51587, предметом якого є житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 422 кв.м., житловою площею 205,7 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 .

08 грудня 2011 року за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами АКІБ «УкрСиббанк» відступив на користь ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки з ОСОБА_2 .

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 кредитного зобов`язання ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. 30.09.2014 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області ухвалено заочне рішення у справі № 715/1705/14-ц, яким позов банку задоволено.

08 жовтня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 було укладено два договори купівлі-продажу на 1/2 частки житлового будинку, з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказує, що про існування рішення Глибоцького районного суду від 30 вересня 2014 року він дізнався лише в 2019 році, оскаржив його до Чернівецького апеляційного суду, який постановою від 20 лютого 2020 року скасував рішення Глибоцького районного суду, відмовив у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк».

Зважаючи на викладене просить суд ухвалити рішення, яким витребувати у ОСОБА_3 на його користь житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1553370073210. А також, просив скасувати державну реєстрацію права власності за відповідачем ОСОБА_3 на вказане майно.

27 липня 2020 року ОСОБА_2 направив до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить суд збільшити ціну позову за позовною вимогою майнового характеру про витребування від ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 житлового будинку, з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 422.0 кв.м. в т.ч. житловою площею 205,7 кв. м., складовими частинами якого є: житловий будинок літ. «А». літня кухня літ. «Б», сарай літ. «В», убиральня літ. «Г», огорожа №1-6, колодязь №7, вигрібна яма літ. «І», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1553370073210 з 240 892,56 грн. до 670 000,00 грн.

13 липня 2020 року ОСОБА_3 направив до суду відзив на позовну заяву в якому вказав, що позов є безпідставним та необґрунтованим, а надані позивачем докази по справі є недостатніми. Вказував, що на час придбання ним спірного майна, власником майна був ПАТ «Дельта Банк». Вважає себе добросовісним набувачем, тому просить суд відмовити у задоволені позову.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтвердив обставини викладені в позовній заяві, вказав, що ОСОБА_2 не було відомо про існування рішення Глибоцького районного суду від 30 вересня 2014 року, тому він звернувся до суду для захисту своїх прав лише у 2019 році. Просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність. Вказував, що позивач в своєму позові не надав достатньо доказів, які б підтверджували обставини на які він посилається. Окрім того, подав заяву, в якій просив застосувати строк позовної давності, оскільки право позивача на володіння, користування та розпорядження спірним майном виникло 30 вересня 2014 року, тобто на момент звернення до суду минув трьох річний строк позовної давності передбачений чинним законодавством.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., в судове засідання не з`явилася, проте направила до суду заяву в якій просила справу розглядати у її відсутності, рішення прийняти згідно чинного законодавства.

Представник третьої особи ПАТ «Дельта Банк» в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомленим про час та місце розгляду справи, жодних клопотань в яких висловлював б свою позицію по справі до суду не направляв.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку, посвідченого Кінащук Н.М., приватним нотаріусом Глибоцького районного нотаріального округу 05 квітня 2007 року, реєстраційний номер 1732 та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 05 квітня 2007 року за № 2011941, Глибоцькому комунальному районному бюро технічної інвентаризації в кн. 1, стор. 105, номер запису 105, електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 16963429, житловий будинок з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку літ. «А», загальною площею 422 кв.м., в тому числі житловою площею 205,7 кв.м., літньої кухні літ. «Б», сараю літ. «В», убиральні літ. «Г», огорожі №1-6, колодязя №7, вигрібної ями літ. «І» належить на праві власності ОСОБА_2 .

05 квітня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 11138021000, згідно умов якого банк зобов`язався надати останньому кредит у розмірі 90000 доларів США строком до 04 квітня 2022 року.

З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 05 квітня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки № 51587, предметом якого є житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 422 кв.м., житловою площею 205,7 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 .

08 грудня 2011 року за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами АКІБ «УкрСиббанк» відступив на користь ПАТ «Дельта Банк» права вимоги за кредитним договором та договором іпотеки з ОСОБА_2 .

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 кредитного зобов`язання ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

30.09.2014 року Глибоцьким районним судом Чернівецької області ухвалено заочне рішення у справі № 715/1705/14-ц (провадження 2/715/636/14), яким позов банку задоволено, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором № 11138021000 від 05 квітня 2007 року, яка становить 105 472,04 доларів США звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме, на нерухоме майно, яке розташоване по АДРЕСА_1 та складається з житлового будинку літ. «А», загальною площею 422 кв.м., в тому числі житловою площею 205,7 кв.м., літньої кухні літ. «Б», сараю літ. «В», убиральні літ. «Г», огорожі №1-6, колодязя №7, вигрібної ями літ. «І», шляхом передачі ПАТ «Дельта Банк» вказаного предмета іпотеки у власність. Виселено з житлового будинку, який розташований по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 та зобов`язано останнього передати ПАТ «Дельта Банк» правовстановлюючі документи на предмет іпотеки, ключі від вхідних дверей та інші документи.

08 жовтня 2019 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу 1/2 частини житлового будинку, з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 422,0 кв.м., в т.ч. житловою площею 205,7 кв. м. складовими частинами якого є: житловий будинок літ. «А», літня кухня літ. «Б», сарай літ. «В», убиральня літ. «Г», огорожа №1-6, колодязь №7, вигрібна яма літ. «І», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., зареєстрований в реєстрі за №23743. На підставі цього договору та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49064642 від 08.10.2019 13:04:51 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 33577337.

Того ж дня, між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу іншої 1/2 частини житлового будинку, з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., зареєстрований в реєстрі за № 23744. На підставі цього договору та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49064837 від 08.10.2019 13:12:52 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 33577539.

З п. 1.2. договорів вбачається, що нерухоме майно належить продавцю ПАТ «Дельта Банк» на праві приватної власності на підставі заочного рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30.09.2014 року у справі № 715/1705/14-ц, провадження № 2/715/636/14. Право власності продавця зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10.05.2018 року, номер запису про право власності 261161205, реєстраційний номер нерухомого майна: 1553370073210.

Постановою Чернівецького апеляційного суду від 20.02.2020 року по справі № 715/1705/14 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Заочне рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30.09.2014 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. У задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі у власність, виселення, зобов`язання вчинити дії відмовлено. Стягнуто з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 5481,00 грн. Постанова набрала законної сили 20.02.2020 року.

У статті 41 Конституції України, статті 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Вирішуючи питання про правомірність набуття права власності, суд враховує, що воно набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. При цьому діє презумпція правомірності набуття права власності на певне майно, яка означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Отже, при передачі об`єкта нерухомості в іпотеку, іпотекодавець не втрачає право власності на це майно, лише має місце обмеження щодо розпорядження таким майном.

Правилом частини першої статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту свого порушеного права.

Цивільним кодексом України передбачені засади захисту права власності.

Зокрема, відповідно до закріпленого у статті 387 ЦК України правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Такі ж саме права має законний володілець майна.

Цивільним кодексом України передбачено як одні зі способів захисту порушених прав віндикація або реституція.

При цьому реституція застосовується саме у спорах про визнання правочинів недійсними або нікчемними і полягає у поновленні порушених майнових прав, приведення їх до стану, що існував на момент вчинення дії, якою порушене право особи, тобто повернення або відновлення матеріальних цінностей у натурі - тих же самих, або подібних, або речей такої самої вартості. Якщо їх неможливо повернути у натурі, то відшкодовується їх вартість у грошах.

Реституція - це спеціальний зобов`язальний спосіб захисту права власності, який може застосовуватися лише у випадку, коли предмет недійсного правочину станом на час вирішення відповідного питання перебуває в тієї сторони недійсного правочину, якій він і був переданий.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

За змістом статті 388 ЦК України випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконно володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі.

Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 6-2233цс16, який у подальшому підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05 грудня 2018 року у справі № 522/2202/15-ц (провадження № 14-132цс18).

Отже, особа, яка вважає, що договором купівлі-продажу нерухомого майна порушуються її права як власника або законного користувача цього майна, має право на витребування цього майна від останнього набувача, що і є належним способом захисту її порушеного права.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18), задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (подібний за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Отже, правова мета віндикаційного позову полягає у поверненні певного майна законному власнику як фактично, тобто у його фактичне володіння, так і у власність цієї особи, тобто шляхом відновлення відповідних записів у державних реєстрах.

Враховуючи те, що спірний житловий будинок вибув з володіння позивача поза його волею, оскільки вибув із його власності на підставі повноважень наданих банку заочним рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 30 вересня 2014 року, яке в подальшому скасовано постановою Чернівецького апеляційного суду від 20 лютого 2020 року, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 спірного житлового будинку.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного суду від 16 вересня 2020 року у справі №127/6061/18, провадження №61-40381св18.

Щодо клопотання представника відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що випливає із загального правила, встановленого статтями 12, 81 ЦПК України. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення права можна було отримати раніше.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 не знав про вибуття нерухомого майна з його володіння до 2019 року. Це підтверджується ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 13 січня 2020 року про перегляд заочного рішення від 30 вересня 2014 року, а також постановою Чернівецького апеляційного суду від 20 лютого 2020 року, якою скасоване заочне рішення Глибоцького районного суду від 30 вересня 2014 року.

Враховуючи вищезазначене, клопотання ОСОБА_4 про застосування строків позовної давності не підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Верховного суду від 25 березня 2020 року у справі №209/696/16, провадження №61-12003св19.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають повному задоволенню.

Згідно ч.6 ст.141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 7 540,83 грн.

На підставі викладеного, ст. ст. 1212, 1213 ЦК України, керуючись ст. ст.3,8,10, 11,15, 60,61, 79, 84, 88, 179, 212,213, 214, 215,224 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Витребувати від ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) житловий будинок, з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 422,0 кв.м., в т.ч. житловою площею 205,7 кв. м., складовими частинами якого є: житловий будинок літ. «А», літня кухня літ. «Б», сарай літ. «В», убиральня літ. «Г», огорожа №1-6, колодязь №7, вигрібна яма літ. «І», що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1553370073210.

Скасувати державну реєстрацію права власності № 33577337, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49064642 від 08.10.2019 13:04:51 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни щодо реєстрації права власності на 1/2 частку житлового будинку, з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 422,0 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1553370073210 за ОСОБА_3 .

Скасувати державну реєстрацію права власності № 33577539, внесеного на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 49064837 від 08.10.2019 13:12:52 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни щодо реєстрації права власності на 1/2 частку житлового будинку, з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 422,0 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1553370073210 за ОСОБА_3 .

Скасувати заходи забезпечення позову, накладені ухвалою Глибоцького районного суду Чернівецької області від 07 квітня 2020 року у виді арешту на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 422,0 кв.м. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1553370073210 ), що належить на праві власності ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в сумі 7 540,83 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Глибоцький районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 30.10.2020 року.

Суддя