Рішення № 92541586, 22.10.2020, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/994/19

Провадження № 2/645/113/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2020 року м. Харкова

Фрунзенський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді - Сілантьєвої Е.Є.

за участю секретаря судових засідань - Ятлової Ю. В.

за участю:

представника позивачів – адвоката Репетун Катерини Володимирівни, яка діє на підставі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1815 від 08.08.2017 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення та визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися з позовом, який в процесі розгляду справи уточнили, до ОСОБА_3 , про припинення права власності відповідача на 1/9 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 та визнання за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в рівних частках права власності на 1/9 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 з виплатою ОСОБА_3 грошової компенсації у розмірі 40000,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначили, що 13.11.2006 року спірна квартира за адресою: АДРЕСА_1 була приватизована позивачами та їх батьками - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом Відділу приватизації житлового фонду Департаменту економіки та комунального майна та приватизації Виконавчого комітету Харківської міської ради про право власності на житло, від 13.11.2006 року реєстраційний номер 8-06-278511 -ц, виданого згідно розпорядження від 13.11.2006 року , № 12601 –ц1. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (свідоцтвом про смерть від 17 липня 2017 року серія НОМЕР_1 ). ОСОБА_4 на праві власності належало1/4 частина квартири за адресую: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтво про право власності на житло. Спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 стали: його син, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на 1/3 частку; його син, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на 1/3 частку, його дружина, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 на 1/3 частину. В зв*язку з зазначеним, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 мають по 1/12 частки після спадкування за ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_5 померла ОСОБА_5 (свідоцтво про смерть від 23.02.2018 року серія НОМЕР_2 (повторно). ОСОБА_5 на праві власності належало 1/4 частини квартири за адресую: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло та 1/3 частини належало в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 . Спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 є : її син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на 1/3 частку; її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на 1/3 частку та її донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на 1/3 частку . Таким чином, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 мають по 1/9 частки після спадкування за ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом на право на спадщину за законом. В зв*язку з чим, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належить по 1/4 частки кожному на підставі свідоцтва про право на власності, по 1/12 частки в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 та 1/9 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , що в сукупності складає по 4/9 частки квартири за адресую: АДРЕСА_1 . Відповідачу, ОСОБА_3 , належить 1/9 частка квартири за адресую: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 . Позивачі зазначають, що загальна площа спірної квартири складає 66,2 кв. м., тобто позивачам кожному належить по 29,4 кв. м, а відповідачу 7, 4 кв.м. Позивачі вказують, що спільне проживання з відповідачкою не можливе, в зв*язку з чимїй неодноразову було запропоновано вирішити питання добровільно, шляхом компенсації її частки, але відповідачка відмовляється. Таким чином змушені звернутись до суду.

Ухвалою від 28.02.2019 року позовна заява була залишена без руху.

14.03.2019 року недоліки усунуто та подано уточнену позовну заяву.

Ухвалою суду від 15 березня 2019 року провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення та визнання права власностівідкрито, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

23 квітня 2019 року від позивачів в особі представника адвоката Репетун К.В. надійшло клопотання про призначення експертного дослідження у даній справі, а саме просили призначити по справі комплексну будівельно-технічну та товарознавчу експертизу проведення якої просили доручити експертам Харківського НДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.

Ухвалою Фрунзенського районного суду від 24 квітня 2019 року задоволено клопотання представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – ОСОБА_6 про витребування доказів та витребувано з Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори інформацію хто звертався з заявами про прийняття спадщини або відмови від спадщини після померлих.

14.05.2019 з Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори надійшла витребувана інформація.

03.06.2019 з Четвертої Харківської державної нотаріальної контори, яка є правонаступником Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори надійшла витребувана інформація.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 червня 2019 року клопотання представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 – ОСОБА_6 про призначення експертизи задоволено та призначено по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення та визнання права власності комплексну будівельно-технічну та товарознавчу експертизу, виконання якої доручити експертам Харківського НДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, провадження по справі зупинено.

12 лютого 2020 р. матеріали цивільної справи були повернені з висновком судової будівельно-технічної та будівельно – оціночної експертизи № 13066/28766 по цивільній справі № 645/994/19, який було виконано на підставі ухвали суду від 10.06.2019 про призначення експертизи.

20 лютого 2020 року провадження по справі поновлено.

Ухвалою суду від 27 травня 2020 року підготовче провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення та визнання права власності, закрито та справу призначено до розгляду та надано дозвіл позивачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 внести на депозитний рахунок Фрунзенського районного суду м. Харкова 61070 гривень за 1/9 частку квартири АДРЕСА_2 .

Позивачі до судового засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином. У судовому засіданні представник позивачів адвокат Репетун К.В., позовні вимоги підтримала в повному обсязі, надала пояснення стосовно викладеного та просила їх задовольнити.

Відповідач до судового засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином, причини не явки суду не повідомила, заперечень та будь – яких заяв не заявляла.

Відповідачі у встановлений ч. 7 ст. 178 ЦПК України строк не подали суду відзив на позовну заяву, у зв`язку із чим суд вирішує справу за наявними матеріалами, що відповідає положенням ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд, вислухавши представника позивачів, дослідивши надані докази у їх сукупності, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Даний принцип полягає у змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Стороні зобов`язані визначити коло фактів, на які вони можуть посилатися як на підставу своїх вимог і заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення, як того вимагають положення ст. 81 ЦПК України, за якими доказуванню підлягають обставиш які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, особа яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, зобов`язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виникає спір.

Згідно із ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно із ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., зокрема, в ст.1 Першого протоколу до неї (ратифіковано законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР), яка є складовою правової системи відповідно до ст.9 Конституції України, а також у вітчизняному законодавстві.

Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За правилом статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Аналогічні положення містяться у статті 319 ЦК України. Власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов`язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує дотримання принципу забезпечення балансу між інтересами власника, суспільства та інших власників і користувачів об`єктами власності. Власність зобов`язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, усього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власника з боку держави, фізичної чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.

Особи користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч ці порушення й не призвели до позбавлення володіння майном, а також вимагати відшкодування завданих цим збитків.

Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Проте, реалізуючи свої права, власник зобов`язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об`єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов`язків власник зобов`язаний додержуватись моральних засад суспільства.

У частинах першій, другій статті 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

В судовому засіданні встановлено:

Згідно свідоцтва про право власності на житло від 13.11.2006 виданого відділом приватизації житлового фонду Департаменту економіки та комунального майна та приватизації Виконавчого комітету Харківської міської ради, реєстраційний номер 8-06-278511 –Ц1, виданого згідно розпорядження від 13.11.2006 року, № 12601 –Ц1 квартира розташована за адресою АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Відповідно наданого паспорта громадянина України (копія якого знаходиться в матеріалах справи а.с. 20-22) – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 – з 16.11.1994 року.

Відповідно наданого паспорта громадянина України (копія якого знаходиться в матеріалах справи а.с. 23-25) – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 – з 04.05.1994 року.

Як вбачається з технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2 виготовленого станом на 27.07.2018, замовником технічної інвентаризації ОСОБА_1 – квартира розташована на 3 поверсі 9 поверхового будинку та складається з 3-х кімнат житловою площею 46,3 кв.м., загальною площею 66,2 кв.м. Квартира обладнана балконом 3,8 кв.м.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.10.2018 посвідченого державним нотаріусом Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори Стрельніковим А.С. № 2-193, спадкоємцем майна, яке складається з 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 , з якої 1/4 частка квартири належала спадкодавцю особисто, а 1/12 частка квартири належала ОСОБА_4 , чоловіку спадкодавця, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав. Вказане, майно належало ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради 13 листопада 2006 року, реєстраційний № 8-06-278511-Ц1 згідно з розпорядженням від 13 листопада 2006 року № 12601-Ц1, зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 08 грудня 2006 року та записаного у реєстрову книгу за № П-8-28396, після померлої ОСОБА_5 , 1949 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 є ОСОБА_1 . Зазначене свідоцтво про право на спадщину на 1/9 частку квартири видано ОСОБА_1 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.10.2018 посвідченого державним нотаріусом Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори Стрельніковим А.С. № 2-192, спадкоємцем майна, яке складається з 1/4 частки квартири АДРЕСА_2 , яка належала спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради 13 листопада 2006 року, реєстраційний № 8-06-278511-Ц1 згідно з розпорядженням від 13 листопада 2006 року № 12601-Ц1, зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 08 грудня 2006 року та записаного у реєстрову книгу за № П-8-28396, після померлого ОСОБА_4 , 1941 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_1 . Зазначене свідоцтво про право на спадщину на 1/12 частку квартири видано ОСОБА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.10.2018 посвідченого державним нотаріусом Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори Стрельніковим А.С. № 2-195, спадкоємцем майна, яке складається з 1/3 частки квартири АДРЕСА_2 , з якої 1/4 частка квартири належала спадкодавцю особисто, а 1/12 частка квартири належала ОСОБА_4 , чоловіку спадкодавця, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкоємцем якого була його дружина ОСОБА_5 , яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав. Вказане, майно належало ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради 13 листопада 2006 року, реєстраційний № 8-06-278511-Ц1 згідно з розпорядженням від 13 листопада 2006 року № 12601-Ц1, зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 08 грудня 2006 року та записаного у реєстрову книгу за № П-8-28396, після померлої ОСОБА_5 , 1949 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 є ОСОБА_2 . Зазначене свідоцтво про право на спадщину на 1/9 частку квартири видано ОСОБА_2 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.10.2018 посвідченого державним нотаріусом Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори Стрельніковим А.С. № 2-194, спадкоємцем майна, яке складається з 1/4 частки квартири АДРЕСА_2 , яка належала спадкодавцю на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради 13 листопада 2006 року, реєстраційний № 8-06-278511-Ц1 згідно з розпорядженням від 13 листопада 2006 року № 12601-Ц1, зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» 08 грудня 2006 року та записаного у реєстрову книгу за № П-8-28396, після померлого ОСОБА_4 , 1941 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 . Зазначене свідоцтво про право на спадщину на 1/12 частку квартири видано ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 17 липня 2017 року серія НОМЕР_1 .

ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть виданим повторно від 23.02.2018 року серія НОМЕР_2 .

Згідно звіту про незалежну оцінку майна – квартири, загальною площею 66,2 кв. м., житловою площею 46,3 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , виконаного станом на 18.02.2019 року оцінювачем ТОВ «Бюро Плюс» на замовлення ОСОБА_2 - оціночна вартість об`єкта оцінки на дату оцінки становить: 360867,00 грн. без урахування ПДВ (а.с. 26-40).

Згідно повідомлення Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори від 03.05.2019 р. № 1296/01-16 - після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , який мешкав по АДРЕСА_1 , заведено спадкову справу № 403/2018. 10.10.2018 на підставі заяви синів спадкодавця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що мешкають по АДРЕСА_1 , про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, були видані свідоцтва про право на спадщину за законом за р. № 2- 192 та за р. № 2-194 на 1/3 частку спадкового майна кожному (1/12 частку квартири АДРЕСА_2 ), а 1/3 частку спадкового майна залишено відкритою для спадкоємців дружини спадкодавця ОСОБА_5 . Інші свідоцтва про право на спадщину не видавались. Також, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 , яка мешкала по АДРЕСА_1 , заведено спадкову справу № 404/2018, що містить: - заяву від 29.05.2018 сина спадкодавиці ОСОБА_1 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 про прийняття спадщини за законом; - заяву від 23.06.2018 доньки спадкодавиці ОСОБА_3 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 про прийняття спадщини за законом. 10.10.2018 на підставі заяви синів спадкодавиці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що мешкають по АДРЕСА_1 , про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, були видані свідоцтва про право на спадщину за законом за р. № 2- 193 та за р. № 2-195 на 1/3 частку спадкового майна кожному (1/9 частку квартири АДРЕСА_2 ), а 1/3 частку спадкового майна залишено відкритою для доньки спадкодавиці ОСОБА_3 (а.с. 81).

Згідно повідомлення Четвертої Харківської державної нотаріальної контори, яка є правонаступником Дванадцятої Харківської державної нотаріальної контори від 25.05.2019 р. № 59/01-16/П - після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , який мешкав по АДРЕСА_1 , заведено спадкову справу № 403/2018. 10.10.2018 на підставі заяви синів спадкодавця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що мешкають по АДРЕСА_1 , про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, були видані свідоцтва про право на спадщину за законом за р. № 2- 192 та за р. № 2-194 на 1/3 частку спадкового майна кожному (1/12 частку квартири АДРЕСА_2 ), а 1/3 частку спадкового майна залишено відкритою для спадкоємців дружини спадкодавця ОСОБА_5 . Інші свідоцтва про право на спадщину не видавались. Також, після померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 , яка мешкала по АДРЕСА_1 , заведено спадкову справу № 404/2018, що містить: - заяву від 29.05.2018 сина спадкодавиці ОСОБА_1 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 про прийняття спадщини за законом; - заяву від 23.06.2018 доньки спадкодавиці ОСОБА_3 , яка зареєстрована в АДРЕСА_1 про прийняття спадщини за законом. 10.10.2018 на підставі заяви синів спадкодавиці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що мешкають по АДРЕСА_1 , про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, були видані свідоцтва про право на спадщину за законом за р. № 2- 193 та за р. № 2-195 на 1/3 частку спадкового майна кожному (1/9 частку квартири АДРЕСА_2 ), а 1/3 частку спадкового майна залишено відкритою для доньки спадкодавиці ОСОБА_3 (а.с. 85-86).

Згідно висновку експерта Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса МЮ України № 13066/28766 від 08.01.2020 -розподілити квартиру АДРЕСА_2 в натурі, згідно з ідеальними частками кожного із співвласників не надається можливим з причин, вказаних у дослідженні. Надати варіанти розподілу квартири АДРЕСА_2 , що найбільш відповідають часткам співвласників не надається можливим з причин, вказаних у дослідженні. Ринкова вартість 1/9 частки квартири АДРЕСА_2 станом на час проведення експертизи становить 61 070грн. (шістдесят одна тисяча сімдесят гривень), без ПДВ.

Згідно ч. 2ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року(в редакції на час видачі свідоцтва) передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов`язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб ( ч. 1 ст. 316 ЦК України).

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 ЦК України).

Майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно) (ч. 1 ст. 355 ЦК України).

Згідно наданий стороною позивача доказів, суд вважає встановленим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кожному належить по 1/4 частки на підставі свідоцтва про право на власності, по 1/12 частки в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 та 1/9 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_5 , що в сукупності складає по 4/9 частки квартири за адресую: АДРЕСА_1 . Відповідачу, ОСОБА_3 , належить 1/9 частка квартири за адресую: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 .

Позивач обрала варіант способу захисту своїх прав шляхом стягнення з себе на користь відповідача вартості належної останньому частки спільного майна відповідно до приписів ст. 365 ЦК України, що узгоджується з положеннями частини другої статті 16 ЦК України.

Відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Тобто, вищезазначена правова норма регулює порядок здійснення права спільної часткової власності, зокрема порядок користування спільною частковою власністю без її поділу в натурі, наслідком якого є припинення права спільної часткової власності.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності.

Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно.

Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності.

Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

За положенням частин першої та другої статті 364 ЦК України, яка регулює правовідносини з виділу власником належної йому частки, що є у спільній частковій власності, співвласник має право на виділ у натурі частки з майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.

Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.

Зазначена норма права регулює випадки, коли співвласник майна бажає позбутися належної йому частки у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників компенсації належної йому частки та визнання за ними права власності на все майно.

Згідно ч. 1,2 ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі; річ є неподільною; спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам йог сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Аналіз цієї норми свідчить про те, що для припинення права особи на частку у спільному майні необхідно встановити наявність будь-якої із обставин, передбачених пунктами 1 - 3 частини першої статті 365 ЦК України за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї (постанова ВСУ від 16.01.2012 року у справі № 6-81цс11).

Аналогічний правовий висновок міститься й у постановах Верховного Суду України від 16.01.2012 року по справі № 6-81кс11 (№ в ЄДРСРУ 21355285), від 15.05.2013 року по справі № 6-37цс13 (№ в ЄДРСРУ 31701323) та від 02.07.2014 року по справі № 6-68цс14 (№ в ЄДРСРУ 39783878).

Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном.

В якості підстави для задоволення своїх вимог про припинення права відповідача на належну йому частку у спільному майні, позивачі посилаються на ст. 365 ЦК України, зазначаючи, що частка відповідача у праві власності є незначною і не може бути виділена в натурі, а квартира, яка є об`єктом спільної сумісної власності, є неподільною, і таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що позивачами попередньо внесено вартість частки в розмірі 61070,00 грн. на депозитний рахунок ТУ ДСА в Харківській області.

Відповідачу ОСОБА_3 належить 1/9 частина квартири за адресою АДРЕСА_1 .

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Україною 17.07.1997р., кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

За змістом ч. 2 ст. 321 ЦК України особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частина спірної квартири є приватною власністю відповідача, іншого житла у власності вона не має.

Доказів того, що відповідач має інше житло на праві власності, та надала згоду на отримання компенсації за свою частку, матеріали справи не містять.

Верховний Суд неодноразово в своїх рішеннях наголошував на тому, що основним завданням суду при вирішенні спорів подібної категорії справ є вирішення конфлікту між сторонами, тобто здійснення судом своєї базової функції - ухвалення обов`язкового рішення, яке безпосередньо припиняє спір, а не виводить його на новий рівень для сторін, які в будь-якому випадку не можуть між собою домовитися.

Враховуючи зазначене, відсутні докази, що відповідач не заперечує проти отримання компенсації за частку у праві власності.

Крім того, не спростовано позивачами, що відповідач іншим житлом не забезпечений, спірна частка квартири є його єдиною приватною власністю, а тому припинення права відповідача на 1/9 частин спірного житла, завдасть істотної шкоди його інтересам, що робить не можливим застосування до спірних відносин положень ст. 365 ЦК України, а тому суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні вказаного позову, що в подальшому не позбавляє позивача права звернутись до суду з відповідним позовом, обравши інший спосіб захисту, передбачений ст. 16 ЦК України.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Щодо повернення суми вартості частки майна у спільному майні, внесеної на депозитний рахунок суду, суд зазначає наступне.

Згідно ч. 2 ст. 365 ЦК України суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Судом встановлено, що на виконання вимог ч. 2 ст. 365 ЦК України, позивачами внесено кошти на депозитний рахунок суду у відповідності до вартості часток у спільному майні.

Зокрема, ОСОБА_1 вніс грошові кошти в розмірі 30535 (тридцять тисяч п*ятсот тридцять п*ять) грн. 00 коп., на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (рахунок отримувача: 37318098006674, код отримувача: 26281249), що підтверджується квитанцією № 0.0.1756976152.1 від 03.07.2020 призначення платежу компенсація частки у спільному майні, внесене Морозовим О.І на підставі ухвали Фрунзенського районного суду у м. Харкові від 27.05.2020 по справі 645/994/19.

ОСОБА_2 вніс грошові кошти в розмірі 30535 (тридцять тисяч п*ятсот тридцять п*ять) грн. 00 коп., на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (рахунок отримувача: 37318098006674, код отримувача: 26281249), що підтверджується квитанцією № 0.0.1756964594.1 від 03.07.2020 призначення платежу компенсація частки у спільному майні, внесене Морозовим О.І на підставі ухвали Фрунзенського районного суду у м. Харкові від 27.05.2020 по справі 645/994/19.

Оригінали квитанцій були надані представником позивачів та вивчені у судовому засіданні, копії квитанцій залучено до матеріалів справи.

Депозитний рахунок суду, не є бюджетним рахунком, а є спеціальним реєстраційним рахунком для обліку депозитних сум. Кошти, які зараховуються на цей рахунок є власністю осіб, що їх внесли та підлягають поверненню або перерахуванню за призначенням із настанням відповідних умов.

Отже, враховуючи, що підстава для знаходження грошових коштів на депозитному рахунку суду відпала, суд дійшов висновків про повернення коштів, внесених на депозитний рахунок суду.

Крім того, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача, тому суд покладає судові витрати на позивача.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258 - 259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про припинення та визнання права власності – відмовити.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області повернути ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 30535 (тридцять тисяч п*ятсот тридцять п*ять) грн. 00 коп., що були внесені на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (рахунок отримувача: 37318098006674, код отримувача: 26281249) згідно квитанції № 0.0.1756976152.1 від 03.07.2020 призначення платежу компенсація частки у спільному майні, внесене Морозовим О.І на підставі ухвали Фрунзенського районного суду у м. Харкові від 27.05.2020 по справі 645/994/19.

Зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області повернути ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 30535 (тридцять тисяч п*ятсот тридцять п*ять) грн. 00 коп., що були внесені на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області (рахунок отримувача: 37318098006674, код отримувача: 26281249) згідно квитанції № 0.0.1756964594.1 від 03.07.2020 призначення платежу компенсація частки у спільному майні, внесене Морозовим О.І на підставі ухвали Фрунзенського районного суду у м. Харкові від 27.05.2020 по справі 645/994/19.

Судові витрати віднести за рахунок позивачів.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач – ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ,

позивач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , мешкає за адресою: АДРЕСА_3 ,

відповідач – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса проживання: АДРЕСА_4

Повний текст судового рішення складено 30.10.2020 року.

Головуючий суддя -