Постанова № 9254144, 10.03.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.03.2010 р.                                                                      Справа № 2а - 165/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., при секретарі судового засідання Крикливенко І.С., за участю:

представника позивача: Карпенко О.В., довіреність № 2325/10105-11705 від 28.09.09 р.,

представника відповідача 1: Чаричанського П.О., довіреність № 14525/9/10-013 від 01.06.09 р.,

представника відповідача 2: Хмельницького В.С., довіреність № 104/14-22 від 05.01.10 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ "Миколаївський глиноземний завод", пр. Жовтневий, 471, м. Миколаїв, 54051 доВідповідача-1: спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, вул. Чкалова, 20, м. Миколаїв, 54017

Відповідача-2: Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області, пр. Леніна, 141-в, м. Миколаїв, 54000 провизнання протиправною бездіяльності та відшкодування бюджетної заборгованості у сумі 232 581 548,0 грн. В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просить визнати бездіяльність відповідачів щодо невідшкодування позивачу податку на додану вартість за період з липня до листопада 2009 р. у сумі 232 581 548,0 грн. протиправною та відшкодувати з Державного бюджету України зазначену суму.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що актами від 01.10.09 р., 30.10.09 р., 24.11.09 р., 18.12.09 р. та 30.12.09 р., складеними спеціалізованою ДПІ по роботі з великим платниками податків у м. Миколаєві за наслідками перевірок, проведених у ТОВ «Миколаївський глиноземний завод», частково підтверджено відображене позивачем у деклараціях за липень-листопад 2009 р. бюджетне відшкодування податку на додану вартість у загальній сумі 209 483 010,22 грн.

У актах від 30.10.09 р., 18.12.09 р. та 30.12.09 р. спеціалізована ДПІ по роботі з великим платниками податків у м. Миколаєві зазначила, що у зв'язку з відсутністю відповідей на запити до постачальників товарів (послуг) ТОВ "Миколаївський глиноземний завод", на час проведення перевірок та складання актів неможливо підтвердити суми бюджетного відшкодування за серпень 2009 р. у сумі 62 780,08 грн., за жовтень 2009 р. у сумі 1 688 412,89 грн. та за листопад 2009 р. у сумі 21 347 344,81 грн.

На час розгляду справи в суді, Відповідач-1 підтвердив суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, заявлені ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»у деклараціях за серпень, жовтень, листопад 2009 р. і направив до Головного управління Державного казначейства України в Миколаївській області висновки про суми відшкодування податку на додану вартість за вказані місяці. Таким чином, остаточна сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість складає 232 581 548,0 грн.

У порушення ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», бюджетна заборгованість з податку на додану вартість, сума якої була підтверджена спеціалізованою ДПІ по роботі з великим платниками податків у м. Миколаєві мала бути погашена в строк до 08.01.2010 р. Оскільки на момент подання позову бюджетна заборгованість не відшкодована, вказані обставини свідчать про бездіяльність Головного управління державного казначейства України у Миколаївській області.

Крім того, 05.10.09 р., 04.11.09 р., 03.12.09 р., 23.12.09 р., 11.01.10 р. та 03.02.10 р. спеціалізованою ДПІ по роботі з великим платниками податків у м. Миколаєві складено висновки про суми відшкодування податку на додану вартість за липень 2009 р. у сумі 33 689 158,0 грн., серпень 2009 р. у сумі 40 313 460,92 грн. та 62 780,08 грн., вересень 2009 р. у сумі 57 282 236,0 грн., жовтень 2009 р. у сумі 1 688 412,89 грн. та 49 336 335,11 грн., листопад 2009 р. у сумі 28 861 820,19 грн. та 21 347 344,81 грн.

Таким чином, остаточні вимоги позивача стосуються суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 232 581 548,0 грн.

Відповідач-1 у запереченнях проти позову зазначив, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість»дії у процедурі бюджетного відшкодування податку на додану вартість, виконані ним повністю, зокрема, висновки про суми належного позивачу до відшкодування податку на додану вартість неодноразово направлялись до Головного управління Державного казначейства України в Миколаївській області:

- висновок про суму відшкодування податку на додану вартість № 0000000437 від 05.10.09 р. на суму 33 689 158,0 грн. направлявся до Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області 06.10.09 р. та 03.02.10 р.;

- висновок про суму відшкодування податку на додану вартість № 0000000458 від 04.11.09 р. на суму 40 313 460,92 грн. направлявся до Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області 04.11.09 р.;

- висновок про суму відшкодування податку на додану вартість № 0000000531 від 03.12.09 р. на суму 62 780,08 грн. направлявся до Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області 03.12.09 р. та 03.02.10 р.;

- висновок про суму відшкодування податку на додану вартість № 0000000532 від 03.12.09 р. на суму 57 282 236,0 грн. направлявся до Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області 03.12.09 р. та 03.02.10 р.;

- висновок про суму відшкодування податку на додану вартість № 0000000564 від 11.01.10 р. на суму 1 688 412,89 грн. направлявся до Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області 12.01.10 р.;

- висновок про суму відшкодування податку на додану вартість № 0000000557 від 23.12.09 р. на суму 49 336 335,11 грн. направлявся до Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області 24.12.09 р.;

- висновок про суму відшкодування податку на додану вартість № 0000000563 від 11.01.10 р. на суму 28 861 820,19 грн. направлявся до Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області 12.01.10 р. та 05.02.10 р.;

- висновок про суму відшкодування податку на додану вартість № 0000000017 від 03.02.10 р. на суму 21 347 344,81 грн. направлявся до Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області 05.02.10 р.

Відповідач-2 проти позову заперечує в частині визнання протиправною бездіяльності, посилаючись на те, що, як орган виконавчої влади, він зобов'язаний виконувати приписи спільного наказу ДПА України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України № 451/501/132 від 03.08.04 р., який передбачає, що Державне казначейство України здійснює відшкодування податку на додану вартість згідно з отриманим реєстром від ДПА України та висновками отриманими від регіональних податкових органів. Факт отримання висновків Відповідачем-2 не заперечується, однак, враховуючи відсутність реєстрів вони були повернуті спеціалізованій ДПІ по роботі з великим платниками податків у м. Миколаєві.

Під час розгляду справи, представники сторін підтримали доводи, викладені в адміністративному позові та запереченнях проти нього.

Відповідно до ст. 160 ч. 3 КАС України, у судовому засіданні 10.03.10 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Приймаючи рішення у справі, судом взято до уваги наступне.

У відповідності до ст. 2 ч. 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ст. 19 ч. 2 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

Відповідно до ст. 7 п. 7.7. пп. 7.7.5. Закону України «Про податок на додану вартість», від 03.04.97 р. № 168/97-ВР, протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

У жовтні, листопаді та грудні 2009 р. спеціалізованою ДПІ по роботі з великим платниками податків у м. Миколаєві були проведені позапланові виїзні перевірки ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з липня до листопада 2009 р., за результатами яких були складені відповідні акти (а. с. 10-13, 18-21, 26-29, 34-37, 42-45).

Проведеними перевірками було підтверджено відображене ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»у деклараціях за липень-листопад 2009 р. бюджетне відшкодування податку на додану вартість у загальній сумі 209 483 010,22 грн. На час проведення перевірок неможливо було підтвердити суми бюджетного відшкодування за серпень 2009 р. у сумі 62 780,08 грн., за жовтень 2009 р. у сумі 1 688 412,89 грн. та за листопад 2009 р. у сумі 21 347 344,81 грн., але на час розгляду справи в суді, Відповідач-1 підтвердив суми податку на додану вартість, заявлені ТОВ «Миколаївський глиноземний завод»у деклараціях за серпень, жовтень, листопад 2009 р. і, таким чином, остаточна сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість складає 232 581 548,0 грн.

Відповідно до ст. 7 п. 7.7. пп. 7.7.5 абз. 2 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Як вбачається з матеріалів справи, Відповідачем-1 були складені та направлені до Головного управління Державного казначейства України в Миколаївській області висновки із зазначенням суми податку на додану вартість, що підлягає відшкодуванню з бюджету на користь позивача на загальну суму 232 581 548,0 грн. (а. с. 57-62).

Факт отримання висновків Головним управлінням Державного казначейства України в Миколаївській області не заперечується, однак дії з відшкодування податку на додану вартість ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» не здійснювало, посилаючись на відсутність реєстрів суб’єктів підприємницької діяльності з визначенням сум відшкодування податку на додану вартість, які мають надаватись ДПА України.

Відповідно до ст. 7 п. 7.7. пп. 7.7.6. Закону України «Про податок на додану вартість», на підставі отриманого висновку відповідного податкового органу орган державного казначейства надає платнику податку зазначену у ній суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку податкового органу.

Згідно п. п. 4.1., 4.3. Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України 02.07.97 р. № 209/72, відшкодування податку на додану вартість з бюджету здійснюється органами Державного казначейства України за висновками податкових органів або за рішенням суду. На підставі висновків про відшкодування податку на додану вартість органи Державного казначейства України протягом п'яти днів своїми платіжними дорученнями перераховують кошти з рахунку обліку доходів державного бюджету на рахунок, указаний у висновку чи рішенні суду.

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість»та Порядок відшкодування податку на додану вартість, передбачають відшкодування з бюджету податку на додану вартість лише на підставі наданого відповідним податковим органом висновку.

Посилання Відповідача-2 на Порядок взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики, затверджений наказом ДПА України від 03.08.04 р. № 451/501/132, то його метою є забезпечення координації дій органів державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України, а не визначення порядку відшкодування податку на додану вартість.

Враховуючи викладене, суд вважає безпідставною та необґрунтованою відмову Головного управлінням Державного казначейства України в Миколаївській області у відшкодуванні позивачу з державного бюджету податку на додану вартість у розмірі 232 581 548,0 грн., з посиланням на Порядок взаємодії між органами державної податкової служби України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України в процесі відшкодування податку на додану вартість за висновками органів державної податкової служби України та погашення простроченої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість шляхом видачі облігацій внутрішньої державної позики.

За таких обставин, позовні вимоги заявлені до Головного управління Державного казначейства України в Миколаївській області є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

01.03.10 р. позивач змінив позовні вимоги, подавши письмову заяву, у якій відмовляється від адміністративного позову щодо спеціалізованої ДПІ по роботі з великим платниками податків у м. Миколаєві і просить суд закрити провадження в адміністративній справі щодо Відповідача-1, посилаючись на те, що Відповідач-1 надав позивачу копії висновків, направлених Відповідачу-2, якими повністю підтвердив суми податку на додану вартість, заявлені позивачем до бюджетного відшкодування.

У судовому засіданні представник позивача підтвердив відмову від позову в частині позовних вимог, заявлених до спеціалізованої ДПІ по роботі з великим платниками податків у м. Миколаєві.

Відповідно до ст. 137 ч. 1 КАС України, позивач може змінити позовні вимоги протягом всього часу судового розгляду, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи.

10.03.10 р. ухвалою суду, на підставі ст. 157 ч. 1 п. 2 КАС України, провадження в адміністративній справі щодо спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві закрито.

У відповідності до ст. 94 ч. 1 КАС України, судовий збір у сумі 3,40 грн. та 1700 грн. присуджується позивачу до відшкодування з державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати бездіяльність головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області щодо невідшкодування ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" податку на додану вартість за період з липня 2009 р. до листопада 2009 р. у сумі 232 581 548,0 грн. протиправною.

3. Відшкодувати з Державного бюджету України на користь ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" (пр. Жовтневий, 471, м. Миколаїв, 54051, р/р 260090134273 в ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" м. Київ, МФО 320627, код ЕДРПОУ 33133003) 232 581 548,0 (двісті тридцять два мільйони п'ятсот вісімдесят одну тисячу п'ятсот сорок вісім) грн. бюджетної заборгованості з невідшкодованого податку на додану вартість за період з липня 2009 р. до листопада 2009 р.

4. Відшкодувати ТОВ "Миколаївський глиноземний завод" (пр. Жовтневий, 471, м. Миколаїв, 54051, р/р 260090134273 в ПАТ "Дочірній Банк Сбербанку Росії" м. Київ, МФО 320627, код ЕДРПОУ 33133003) з Державного бюджету України судові витрати у сумі 1703,40 грн.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Вимоги до заяви про апеляційне оскарження та до апеляційної скарги встановлені ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена у повному обсязі

16 квітня 2010 р.

Суддя                                                                                                                        А. О. Мороз