Рішення № 92540878, 29.10.2020, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 639/3000/20

Провадження № 2/639/1184/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого – судді Гаврилюк С. М.,

секретар судового засідання – Пивоварова Т. В.,

за участю представника позивача – адвоката Шовкова О. С.,

представника відповідача – адвоката Ястребової С. Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу № 639/3000/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить розірвати шлюб між сторонами, зареєстрований 25.01.2014 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 42; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання двох малолітніх дітей – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на кожну дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з дня подачі позову до суду і до досягнення дітьми повноліття.

Позивач в обґрунтування своїх вимог посилається на те, що підставою для розірвання шлюбу є ті обставини, що у подружжя відсутні спільні інтереси, наявні різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння. Сторони втратили почуття любові та поваги один до одного.

Спільного господарства позивач з відповідачем не ведуть.

Спорів майнового характеру та щодо місця проживання дітей наразі немає.

ОСОБА_1 вважає, що подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливі.

Окрім того, позивач зазначає, що відповідач ухиляється від покладеного на нього законом обов`язку утримувати своїх дітей, які проживають разом з позивачем. Вона сама за свої кошти купує для них одяг, взуття, харчування, іграшки та все необхідне для життя, навчання та їх розвитку, внаслідок чого її доходу не вистачає на утримання дітей.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова 21.05.2020 позовну заяву залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків (а.с. 15).

02.06.2020 ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження у цивільній справі та призначено судове засідання (а.с. 25-26).

30.06.2020 ухвалою суду відповідно до п.1 ч.2 ст. 223 ЦПК України, відкладено судове засідання по цивільній справі (а.с. 31-32).

Ухвалою суду від 23.10.2020, постановленою без виходу суду до нарадчої кімнати, відмовлено відповідно до ч.6 ст. 188 ЦПК України у задоволенні клопотання відповідача про роз`єднання позовних вимог та виділення їх в самостійні провадження, оскільки, враховуючи строки розгляду справи , це не сприятиме виконанню завдання цивільного судочинства.

Ухвалою суду від 23.10.2020, постановленою без виходу суду до нарадчої кімнати, задоволено клопотання представника відповідача щодо оголошення перерви у судовому засіданні для надання часу на ознайомлення з матеріалами справи (а.с. 67-72).

Представник позивача – адвокат Шовков О. С., який діє на підставі ордеру, у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи (а.с.74) у судове засідання не з`явився, в порушення ч. 3 ст. 131 ЦПК України про причини неявки суд не повідомив, відзив до суду не подав.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що у разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Представник відповідача – адвокат Ястребова С. Б., яка діє на підставі ордеру, у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, а саме в частині розірвання шлюбу між сторонами, в іншій частині в задоволенні позову просила відмовити.

Вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Виходячи з вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що 25 січня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, що підтверджується відповідним свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданим 25.01.2014 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції (а.с. 6).

Частиною 3 ст. 105 СК України передбачено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 СК України.

Відповідно ст. 110 СК України шлюб скасовується в судовому порядку, якщо буде встановлено, що подальше спільне проживання чоловіка й жінки із збереженням родини неможливо.

Згідно статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Відповідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

В заяві від 14.09.2020 відповідач визнав позовні вимоги щодо розірвання шлюбу (а.с.52).

Аналізуючи вказані вище обставини, оскільки позивач виявила бажання розірвати шлюб та не має наміру більше зберігати родину, враховуючи визнання відповідачем позову в частині позовних вимог щодо розірвання шлюбу, суд вважає за можливе розірвати шлюб між сторонами, оскільки судом встановлено, що подальше спільне життя подружжя і зберігання шлюбу неможливе, сім`я існує лише формально, єдиний сімейний бюджет відсутній, сторони не підтримують шлюбно-сімейні стосунки, втратили один до одного почуття любові та поваги.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Таким чином, враховуючи визнання відповідачем позову в частині позовних вимог щодо розірвання шлюбу, на користь позивача підлягає поверненню з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору в розмірі 420,40 грн, інші 50 відсотків підлягають стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1 .

Щодо вимоги про стягнення аліментів, суд зазначає наступне.

Батьками малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сторони по справі, що підтверджується копіями свідоцтв про народження: серії НОМЕР_2 , виданого 25.07.2014 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 1336 (а.с. 8); серії НОМЕР_3 , виданого 09.11.2016 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, актовий запис № 1521 (а.с. 7) .

Відповідно до ч.1 ст. 76, ч.2 ст. 77 ЦПК України , доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач у позовній заяві та представник позивача адвокат Шовков О.С. у судовому засіданні стверджували, що малолітні діти сторін проживають з позивачем та знаходяться на її утриманні, відповідач ухиляється від покладеного на нього законом обов`язку утримувати своїх дітей. Представник відповідача заперечувала у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітніх дітей. Однак, ні відповідачем , ні його представником адвокатом Ястребовою Є.Б. в порушення вимог , передбачених статтею 81 ЦПК України, не надано до суду жодних доказів на спростування вказаних позивачем обставин та на підтвердження заперечень відповідача.

Суд вважає безпідставними посилання представника відповідача у судовому засіданні 29.10.2020 на порушення прав відповідача у зв`язку з неможливістю подання відповідачем доказів у встановлений строк, виходячи з наступного.

Частиною першою статті 44 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 02.06.2020 було вікрито спрощене позовне провадження у даній цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, на утримання дітей, у якій судом запропоновано відповідачеві у 15-денний строк з дня вручення даної ухвали надіслати відзив на позовну заяву і всі докази, що підтверджують заперечення проти позову. Роз`яснено відповідачеві положення статті 83 ЦПК України щодо необхідності подання відповідачем до суду разом з відзивом доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем (а.с.25-26). Вказану ухвалу суду, позов з додатками отримано відповідачем особисто 26.08.2020 (а.с.50). Однак, у встановлений строк та станом на 29.10.2020 ні позивачем, ні його представником жодних доказів в обґрунтування заперечень щодо позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дітей суду не надано.

Відповідно до частин 4, 5 статті 83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, ні відповідач, ні його представник адвокат Ястребова Є.Б. не зверталися до суду із заявою в порядку частини 4 ст. 83 ЦПК України.

Виходячи з приписів ч. 1, ч. 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Крім того, стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ст.ст. 180, 181, 182 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Законом України «Про Державний бюджет на 2020 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня; віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.

Таким чином, розмір аліментів на дитину віком до 6 років не може бути меншим ніж 929,50 грн, а на дитину від 6 до 18 років – не менше 1159,00 грн.

Статтею 183 Сімейного Кодексу України передбачено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

У відповідності ст. 191 Сімейного Кодексу України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

У судовому засіданні представником відповідача не зазначено жодних обставин та не надано доказів на підтвердження незадовільного матеріального становища ОСОБА_2 щодо неможливості сплачувати аліменти на утримання своїх малолітніх дітей.

З огляду на вищевикладене суд, відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів, враховуючи матеріальне становище відповідача і дітей, вважає за необхідне позов задовольнити та стягувати з ОСОБА_2 на користь позивача на утримання малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітнього сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, починаючи з дня подачі позову до досягнення найстаршою дитиною повноліття – ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно з положеннями ст. 141 ЦПК України, враховуючи звільнення позивача, на користь якої ухвалено рішення про стягнення аліментів на утримання малолітніх дітей, судовий збір у розмірі 840,80 грн підлягає стягненню з відповідача в дохід держави.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 141, 142, 206, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354, 430 ЦПК України, ст.ст. 104, 105, 110, 112, 113, 180, 181, 182, 183, 191 Сімейного Кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів – задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 25.01.2014 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис № 42.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітнього сина – ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в розмірі 1/3 (однієї третьої) частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на місяць, починаючи з 18.05.2020 до досягнення найстаршою дитиною, ОСОБА_3 , повноліття – ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Суд роз`яснює, що у відповідності до ч. 3 ст. 183 СК України якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей, аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Новобаварському районі м. Харкова повернути позивачу ОСОБА_1 з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову за квитанцією № 0.0.1708960432.1 від 18.05.2020, у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 420 (чотириста двадцять) грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави (Отримувач коштів – ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 37993783, Банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача – UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету – 22030106) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн 80 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Повне рішення складено 30.10.2020.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя С. М. Гаврилюк