Ухвала суду № 92538837, 30.10.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/3729/20

Провадження № 1-кп/415/1058/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" жовтня 2020 р. м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючої судді Старікової М.М.,

за участі секретаря судового засідання Малахова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 28 січня 2020 року за № 12020130000000040 у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки міста Лисичанська Луганської області, громадянки України, із професійно-технічною освітою, не працюючої, не судимої, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 307 КК України,-

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора Немитих М.І.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

захисника Шурхно К.А.,

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Лисичанського міського суду Луганської області перебуває кримінальне провадження, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.

Ухвалою Лисичанського міського суду 10.09.2020 було продовжено запобіжний захід ОСОБА_1 у виді тримання під вартою, строк дії якого спливає 08 листопада 2020 року, у зв`язку з чим, прокурор звернувся до Лисичанського міського суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою у відношенні ОСОБА_1 .

В обґрунтування клопотання зазначив, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 307 КК України. Санкцією ч. 2 ст. 307 КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі від шести до десяти років з конфіскацією майна, у зв`язку з чим дане кримінальне правопорушення, відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів. Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на даний час не змінились та не зменшились, а саме є достатні підстави вважати, що обвинувачена ОСОБА_1 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, продовжити кримінальні правопорушення, в яких вона обвинувачується. Крім того, обвинувачена ОСОБА_1 не працюючи, обрала шлях заробітку незаконним шляхом, а саме збутом наркотичних засобів, що призводило до їх неконтрольованого обігу серед населення. Та, враховуючи спосіб життя ОСОБА_1 , а саме: відсутність міцних соціальних зв`язків, працевлаштування та відсутність на утриманні батьків похилого віку, або осіб з інвалідністю, які б стримували її від втечі, що в сукупності дає підстави вважати, що ОСОБА_1 перебуваючи на свободі, буде мати можливість переховуватись від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Захисник Шурхно К.А. заперечував проти клопотання прокурора, зазначивши, що на даний час ризики, на які посилається прокурор, як на підставу для продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_1 , втратили свою актуальність, заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт.

Обвинувачена ОСОБА_1 підтримала доводи свого захисника, просила обрати відносно неї запобіжний захід у виді домашнього арешту.

Вислухавши доводи сторін кримінального провадження, суд вважає клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою у відношенні обвинуваченої ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України не може перевищувати шістдесяти днів.

Зі змісту ст. 177 КПК України вбачається, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений, може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому він обвинувачується…

Судом встановлено, що органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів.

Враховуючи стадію судового розгляду, який лише розпочатий, суд, не вирішуючи питання про доведеність вини під час розгляду даного клопотання, з урахуванням усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86), згідно якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04) вважає, що підозра ОСОБА_1 у вчинені кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 307 КК України є обґрунтованою в розумінні ч. 1 ст. 194 КПК України.

Розглядаючи питання наявності ризиків, на які посилався прокурор у клопотанні про продовження строку тримання під вартою, суд приходить до наступного.

Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 10 вересня 2020 року у відношенні ОСОБА_1 було продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, до 08 листопада 2020 року включно.

При цьому, під час досудового розслідування слідчим суддею та судом під час судового провадження, було встановлено наявність існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливості ОСОБА_1 переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому вона обвинувачується.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_1 , суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Зокрема, існування ризиків, передбачених п. 1, п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від правосуддя, можливості перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, суд оцінює в світлі обставин цього кримінального правопорушення та особистої поведінки обвинуваченої, її сімейного стану, відсутності працевлаштування та засобів до існування, приходить до висновку, що ризик переховування є актуальним, зважаючи на тяжкість ймовірного покарання, оскільки остання обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), які відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від шести до десяти років з конфіскацією майна, не має міцних соціальних зв`язків, позбавлена батьківських прав, не працює, на утриманні батьків похилого віку, або осіб з інвалідністю не має, з метою уникнення відповідальності за вчинені нею кримінальні правопорушення може переховуватися від суду чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд враховує встановлену кримінальним процесуальним законодавством процедуру отримання показань на стадії судового розгляду, відповідно до яких свідки допитується безпосередньо в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).

За таких обставин, суд враховує, що прокурором доведено наявність ризику впливу на свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які брали участь в проведенні оперативної закупівлі, з врахуванням можливості обвинуваченої, будучи на свободі, дізнатись про особи вказаних свідків та в подальшому, впливати на них, не можна виключити на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Також, суд вважає доведеним стороною обвинувачення існування ризику продовжити обвинуваченою ОСОБА_1 кримінальні правопорушення, в яких вона обвинувачується, оскільки остання не працюючи, не вживаючи заходів для пошуку працевлаштування чи постановлення на облік в центр зайнятості як особа, що шукає роботу, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень за рахунок яких отримувала дохід від збуту наркотичних засобів, здійснюючи його продаж систематично за власною ініціативою, що призводило до неконтрольованого обігу наркотичних засобів.

Зазначене свідчить, що на даний час жоден інший з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, встановленим судом та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої під час розгляду справи.

Підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченої запобіжний захід та його продовжено у виді тримання під вартою та обставини, які при цьому враховувались, не змінились, а ризики не зменшились.

При цьому, суд враховуючи суспільну небезпеку, інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, яка, визначається тим, що такі дії призводять до неконтрольованого обігу наркотичних засобів, що спричиняє шкоду здоров`ю населення, вважає, що у даному кримінальному провадженні наявний конкретний суспільний інтерес який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги свободи особистості, а тому продовження обвинуваченій строку тримання під вартою є виправданим.

Суд не відхиляє доводів сторони захисту, викладених на користь обвинуваченої, але вважає, що у даному випадку, ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також, забезпечення виконання обвинуваченою процесуальних обов`язків та запобіганню процесуальних ризиків, а тому підстав для зміни або скасування запобіжного заходу, суд не вбачає.

Враховуючи, що прокурором доведено існування обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченою інкримінованих їй органом досудового розслідування кримінальних правопорушень (злочинів), а також наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема можливості переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідка у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення у якому вона обвинувачується, з метою забезпечення обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, а також відсутність підстав для зміни та скасування запобіжного заходу, суд, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання прокурора та продовження раніше обраного обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою, в межах строків, встановлених ст. 197 КПК України

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 31, 177, 178, 331, 372 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою у відношенні обвинуваченої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченій у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 307 КК України на 60 днів, тобто до 28 грудня 2020 року включно, з утриманням в ДУ «Старобільський слідчий ізолятор».

Дана ухвала діє до 28 грудня 2020 року, включно.

Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, обвинуваченій та направити до Державної установи «Старобільський слідчий ізолятор», для виконання.

У відповідності до Рішення Конституційного Суду № 4-р/2019 від 13.06.2019 вказана ухвала, у частині продовження строку дії запобіжного заходу, може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області протягом 7 днів з дня її проголошення, а обвинуваченою, яка тримається під вартою з моменту вручення її копії.

Суддя М.М. Старікова