Рішення № 92538808, 29.10.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/5799/19

Провадження № 2/415/252/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Калмикової Ю.О.,

за участю секретаря Кравченко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лисичанську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Зміст позовних вимог

Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до Лисичанського міського суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору №б/н від 07.02.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 11600.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії карки.

Щодо змін кредитного ліміту банк керується п. 2.1.1.2.3., п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт.

Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між ним і банком - Договір, про що свідчить підпис відповідача у заяві.

При укладені договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Банк свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредиту у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 0 від суми позову.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У порушення ст.ст. 509, 526, 1054ЦК України та умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав.

Відповідно до п. 1.1.2.4. Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов`язується надати банку письмову заяву про розірвання договору та погасити виниклу перед банком заборгованість.

Відповідно до п. 2.1.1.12.11 Умов та правил надання банківських послуг банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в цілому або в установленої банком долі в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за договором.

Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання, якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач станом на 31.05.2019 року має заборгованість 414248,40 грн., яка складається з наступного: 11496,48 грн. – заборгованість за кредитом; 400351,92 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 2400,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією.

Кредитор на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом.

Таким чином, заборгованість до стягнення становить 125707,74 грн. яка складається з наступного: 11496,48 грн. – заборгованість за кредитом; 114211,26 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом з 07.02.2011 року по 30.12.2017 року.

На підставі викладеного, представник позивача звернувся до суду з даним позовом та просив стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у розмірі 125707,74 грн. за кредитним договором № б/н від 07.02.2011 року та судові витрати.

Надходження позовної заяви та інших заяв до суду

28.02.2020 року ухвалою суду справу № 415/5799/19 було прийнято до провадження та призначено до розгляду.

28.08.2019 року відповідач надав заяву, в якій просив застосувати строк позовної давності посилаючись на те, що останнє погашення чергового платежу в повному обсязі позичальником здійснено станом на 01.10.2014 року. З 31.10.2014 року у позичальника виникає безперервна прострочена заборгованість. Частковий платіж (останній) в розмірі 100 грн. було зараховано на рахунок позичальника 20 листопада 2015 року.

З позовною заявою позивач звернувся до суду у серпні 2019 року.

Відповідне право на судовий захист у позивача виникло з 31.10.2014 року, коли позичальник перестав вносити чергові платежі в погашення заборгованості.

Оскільки відповідно до Умов та правил надання банківських послуг строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, які тоталізують обов`язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а тому й початок перебігу по давності давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашенні якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Враховуючи, що останній обов`язковий платіж за спірним договором позивач, згідно розрахунку банку, здійснив станом на 01.10.2014 року, тому строк позовної давності обчислюється з моменту настання строку погашення чергового платежу, а саме з 31.10.2014, за який позивачем не було внесено грошових коштів.

За таких обставин, банк, звернувшись і позовом до позичальника в серпні 2019 року, без поважних причин пропустив строк позовної давності.

Окрім того, позивачем не надано будь-яких докази, що відповідачу видавалася кредитна картка. Позивачем не зазначається строк дії такої картки.

Враховуючи викладене, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

28.08.202019 року відповідач надав письмові пояснення, де зазначив, що надані позивачем до суду документи не є належними доказами, на підставі яких можна встановити наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги. До суду не було надано оригіналу кредитного договору, копія заяви клієнта про приєднання до договору виконана таким чином (в такій якості), що встановити з неї будь-яких даних з неї неможливо.

Банком не надано доказів отримання відповідачем кредитної картки, не зазначено строк дії картки.

Кредитних коштів у позивача відповідач не отримував, банком не надано належних доказів про зворотне (банківські виписки, квитанції, платіжні доручення).

Твердження позивача про отримання ним кредиту в сумі 11496.48 грн. Також, позивачем надано розрахунок нібито відповідачем заборгованості за кредитом.

Однак, такий розрахунок не може братися до уваги судом, оскільки складений невідомою особою. Розрахунок не містить відомостей ким складений (прізвище, посада), на підстав чого (банком не надано виписки по кредитному рахунку).

Також, позивачем надано витяг з умов та правил надання банківських послуг.

Однак, зазначений витяг з умов та правил надання банківських послуг не може бути доказом у справі так як складений та засвідчений невідомою особою, не містить мого підпису, що я з ним ознайомлювався, банком не надано підтвердження, що такі правила чи витяг з них були опубліковані в загальному доступі.

Крім того, необхідно звернути увагу на наступне.

Як «Зачаїться з «розрахунку» при нарахуванні відсотків банк застосовуй спочатку процентну ставку в 30% річних, а потім збільшує до 43.20% річних.

Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов`язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів щомісячно, перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настанні терміну внесення чергового платежу.

Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його простроченні. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором і моменту спливу строку кредитування.

Умови, які визначають збільшену позовну давність, не містять підпису відповідача, а у заяві останнього не зафіксована домовленість сторін про збільшення позовної давності. Відтак, сторони за взаємною згодою не збільшували позовну давність.

Такий висновок відповідає постановам Верховного Суду України у справах № 6-І6ЦСІ5 від 11 березня 2015 року та № 6-1926нс 15 від 4 листопада 2015 року.

З урахуванням вищевикладеного, просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Доводи особи, яка подала позов

Позовна заява мотивована тим, що відповідач внаслідок не виконання належним чином умови кредитного договору допустив утворення заборгованості за кредитом.

Представник позивача Гребенюк О.С. в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, в прохальній частині позову просив розглядати справу без участі їхнього представника, на позовних вимогах наполягають, проти заочного рішення не заперечують.

Відповідач ОСОБА_1 , в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду клопотання про застосування строку позовної давності та відзив на позов, просив суд у задоволенні позовної заяви просив відмовити повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає, встановленими наступні фактичні обставини справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

З матеріалів справи вбачається, що згідно з договором № б/н від 07.02.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 11600,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідно до п. 1.1.7.12 Умов, договір діє на протязі 12 місяців з моменту підписання, якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов, позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1.1.2.3., п. 2.1.1.2.4 Умов, клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити кредитний ліміт.

Відповідно до п. 1.1.2.4. Умов, позичальник зобов`язується при незгоді зі змінами Правил та/або Тарифів банку, звернутися до банку для розірвання договору та погасити виниклу перед банком заборгованість.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більше ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 0 від суми позову.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором № б/н від 07.02.2011 року, загальна сума заборгованості ОСОБА_1 станом на 31.05.2019 року становить заборгованість 414248,40 грн., яка складається з наступного: 11496,48 грн. – заборгованість за кредитом; 400351,92 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 2400,00 грн. – заборгованість за пенею та комісією. Заборгованість до стягнення 125707,74 грн., яка складається з наступного: 11496,48 грн. – заборгованість за кредитом; 114211,26 грн. – заборгованість по процентам за період з 07.02.2011 по 30.12.2017.

Згідно з довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 – старт карткового рахунку НОМЕР_1 , 07.02.2011 - кредитний ліміт 4000,00 грн., 07.02.2011 кредитний ліміт – 30,00 грн., 23.04.2011 кредитний ліміт – 4800,00 грн., 25.05.2011 кредитний ліміт – 5600,00 грн., 25.06.2011 кредитний ліміт – 6600,00 грн., 28.07.2011 кредитний ліміт – 8600,00 грн., 20.08.2011 кредитний ліміт – 10600,00 грн., 26.09.2011 кредитний ліміт – 11100,00 грн., 14.10.2011 кредитний ліміт – 11600,00 грн., 10.01.2020 кредитний ліміт – 0,00 грн.

Згідно з довідкою, наданою АТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_1 отримав 07.02.2011 року картку НОМЕР_1 – термін дії 11/14, 20.09.2011 року картку НОМЕР_2 – термін дії 07/15.

Мотивувальна частина

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти..

Щодо заявленого клопотання відповідача про застосування строків позовної давності щодо стягнення суми боргу, то суд зазначає наступне.

Відповідно до кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності, відповідно до ст. 257 ЦК України, щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, згідно ст. 261 ЦК України, а не закінченням строку дії договору, такого правового висновку дійшов ВС України у справі 6-14цс14 від 18.06.2014 р.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Згідно з наданим позивачем розрахунку заборгованості за договором № б/н від 07 лютого 2011 року, останні платежі відповідач здійснив 20 листопада 2015 року, 31.10.2015, 30.09.2015, 31.08.2015 та 31.07.2015.

Суд не приймає до уваги поповнення картки після 31.07.2015 року, оскільки у кредитки вже закінчився термін дії, що підтверджується наданою банком довідкою про термін дії кредитних карток.

Як встановлено з виписки з карткового рахунку наданих Банком, момент, коли банк дізнався про порушення свого права щодо несвоєчасного повернення наданих кредитних коштів Відповідачем, настав 31.07.2015 року коли відповідач останній раз здійснив сплату за кредитним договором № б/н від 07.02.2011 року.

АТ КБ «Приватбанк» звернувся з позовом до ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Таким чином, визначений ст. 257 ЦК України, трирічний строк позовної давності за вимогами, що випливають з умов договору від 07 лютого 2011 року закінчився.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З матеріалів справи вбачається, що 16.07.2019 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до Лисичанського міського суду Луганської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, за період з 2011 року по 2019 рік Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» не звертався до Лисичанського міського суду Луганської області з вимогою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно з статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Згідно із ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно з статтею 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Пунктом 1.1.7.31 Умов та Правил надання банківських послуг установлено позовну давність тривалістю 50 років, не містить підпису відповідача. У заяві позичальника від 07.02.2011 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

Разом з тим у постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року, від 1 липня 2015 року міститься висновок про те, що Умови, в яких установлено позовну давність тривалістю із збільшеним строком, не містять підпису позичальника, а відтак ці Умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору та відповідною письмовою угодою сторін про збільшення позовної давності.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позивач не надав належних доказів, які б підтверджували факт укладення сторонами договору про збільшення позовної давності у письмовій формі. Така позиція суду узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 р. у справі за № 6-1926 цс15.

Велика Палата Верховного Суду (постанова від 03 липня 2019 року, справа № 342/180/17, провадження № 14-131цс19) вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В силу ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що строк позовної давності, передбачений чинним законодавством, позивачем пропущений, що є правовою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з пропуском позовної давності.

Таким чином, факти, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог не знайшли своє підтвердження в ході судового засідання, не є достовірними та обґрунтованими, не підтверджені письмовими доказами, на підставі викладеного та за таких обставин суд вважає, що позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 274 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 625, 626, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017 року) апеляційні скарги подаються до або через суд першої інстанції, тобто апеляційна скарга може бути подана до Апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», місцезнаходження за адресою: буд. 1Д, вул. Грушевського, м. Київ, 01001, Україна, код ЄДРПОУ 14360570.

Відповідач: ОСОБА_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 .

СУДДЯ Ю. О. КАЛМИКОВА