Рішення № 92537935, 23.10.2020, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/2168/20

Провадження №2/367/3639/2020

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

23 жовтня 2020 року Ірпінський міський суд Київської області у складі

Головуючої судді Саранюк Л.П.

за участі секретаря с/з Бичок Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ірпінського міського суду при судовому розгляді цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу «Меліоратор-1» про розірвання договору про пайову участь у кооперативі та відшкодування заподіяної матеріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що він є учасником бойових дій на Сході України.

Вказує, що 25 червня 2015 року Рішенням № 2331-72-VІ Бучанської міської ради Київської області позивачу виділена у власність земельна ділянка для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

01 березня 2016 року між позивачем та Житлово-будівельним кооперативом «Меліоратор-1» було укладено Договір про пайову участь у кооперативі.

Згідно умов укладеного з Відповідачем Договору, а також Договору про внесення змін та доповнень від 20 грудня 2016 року Позивач передав належну йому земельну ділянку для будівництва квартири, а Відповідач зобов`язаний був побудувати і передати Позивачу у власність двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 .

Зазначає, що станом на березень 2020 року капітальне будівництво житлового будинку по АДРЕСА_3 , Відповідачем не здійснюється.

Надавати інформацію про завершення будівництва та повне виконання зобов`язань за договором Відповідач відмовляється.

У зв`язку з порушенням Відповідачем строків та розумних термінів будівництва квартири та те, що Відповідач взагалі зупинив будівництво житлового будинку по АДРЕСА_3 , позивач втратив соціально побутовий інтерес та життєву необхідність на майбутнє чекати закінчення будівництва Відповідачем.

Вважає, що Договір про пайову участь у кооперативі №1/06 від 01.03.2016 року та Договір про внесення змін і доповнень до Договору про пайову участь у кооперативі від 20.12.2016 року має бути розірваний в судовому порядку, а вартість переданої позивачем земельної ділянки відшкодована Відповідачем із врахуванням індексу інфляції та понесених Позивачем матеріальних збитків.

Стверджує, що протягом чотирьох з половиною років Відповідач запевнював Позивача щодо завершення будівництва житлового будинку, а насправді припинив таке будівництво.

Таким чином Житлово-будівельний кооператив «Меліоратор-1» не виконав умов Договору, заподіявши Позивачу та його сім`ї значної моральної шкоди.

Так, зокрема, уклавши Договір про пайову участь у кооперативі від 01.03.2016 року Позивач та його сім`я розраховували на вирішення своїх сімейно-побутових проблем, пов`язаних із відсутністю житла. Натомість, внаслідок абсолютної бездіяльності Відповідача та постійних переносів завершення будівництва і передачі Позивачу у власність квартири, сім`я перебувала у постійному емоційному стресі через відсутності житла.

Крім того, позивач, сподіваючись на отримання квартири, передав Відповідачу належну йому на праві власності земельну ділянку - єдиний для нього матеріальний об`єкт, який мав ринкову цінність.

Так, Договором передбачено, що завершення будівельних робіт на об`єкті мало відбутися до 30 березня 2018 року, а введення об`єкта будівництва в експлуатацію згідно п.1.6. цього Договору мало бути здійснено до 30 травня 2018 року.

Вказує, що згідно п.2 Акту прийому передачі земельної ділянки Відповідачу оціночна вартість земельної ділянки становила 900 000 грн.

Таким чином, звертає увагу, що сума відшкодування за передану позивачем земельну ділянку із врахуванням індексу інфляції станом на березень 2020 року становить 1 800 000 грн.

Моральну шкоду, яка була заподіяна Позивачу у зв`язку із невиконанням умов Договору оцінює у 100 000 грн.

У зв`язку з вищевикладеним, просить суд розірвати Договір про пайову участь у кооперативі № 1/06 від 01.03.2016 року та Договір про внесення змін та доповнень до Договору про пайову участь у кооперативі від 20.12.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та Житлово-будівельним кооперативом «Меліоратор-1».

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Меліоратор-1» на користь ОСОБА_1 заподіяну матеріальну шкоду у зв`язку із невиконанням договірних зобов`язань в розмірі 1 800 000 грн., а також стягнути заподіяну моральну шкоду в розмірі 100 000 грн., та судові витрати в сумі 50 000 грн.

Позивач в судове засідання не з`явився, про дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином. До суду від представника позивача надійшло клопотання про заочний розгляд справи, згідно якого просить справу розглядати у відсутність позивача та його представника, заявлені вимоги підтримують та просять їх задовольнити.

Представник Відповідача в судове засідання не з`явився, про час, місце та дату судового розгляду справи повідомлялись належним чином.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення, серія НОМЕР_1 , виданого 20.11.2018 року.

Рішенням Бучанської міської ради Київської області № 2331-72-VІ від 25 червня 2015 року «Про дозвіл на розробку документації із землеустрою», ОСОБА_1 надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в межах АДРЕСА_4 , що підтверджується копією зазначеного рішення та Витягу з додатку 1.

Згідно копії свідоцтва про право власності на нерухоме майно № 47235446 від 09.11.2015 року земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_5 , площею 0,07 га, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 , що підтверджується також витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 47235611 від 09.11.2015 року.

Згідно Договору про пайову участь у кооперативі № 1/06 від 01.03.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та Житлово-будівельним кооперативом «Меліоратор-1», сторони домовились, що в якості оплати 100% пайового внеску асоційований член вносить належну йому на праві власності земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 . Пайовий внесок за цим Договором становить 900 000 грн.

Передача вказаної земельної ділянки Відповідачу підтверджується копією Акту приймання-передачі земельної ділянки № 1/06 від 01.03.2016 року, підписаного сторонами Договору.

Згідно п. 3.3. вказаного Договору, житлове приміщення (квартира), що буде отримана асоційованим членом після здачі об`єкта будівництва в експлуатацію сторони оцінюють в 900 000 грн.

20.12.2016 року між сторонами укладено Договір про внесення змін та доповнень до Договору про пайову участь у кооперативі № 1/06 від 01.03.2016 року, згідно якого, сторони домовились, що об`єктом нерухомості, який буде отриманий асоційованим членом на праві власності буде квартира за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до п. 1.5 вказаного Договору, завершення будівельних робіт на об`єкті будівництва – до 30.03.2018 року.

П. 1.6. Договору передбачає введення об`єкта в експлуатацію до 30.05.2018 року.

Судом встановлено, що свої зобов`язання по договору Відповідач не виконав.

Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч 2, 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ч 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч.1 та 2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на цс її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно з яким сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Згідно зет. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України.

Нормами чинного законодавства передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно до ст. 611 ЦК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із частинами 1 та 2 ст. 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Також особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Дані положення цивільного кодексу застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З аналізу норм ст. 625 ЦК України випливає, що у вказаній статті визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Норма ч. 2 625 ЦК щодо сплати боргу з урахування встановленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення грошового зобов`язання.

Індекс споживчих цін (індекс інфляції) є змінною величиною, обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційниї періодичних виданнях, і можуть використовуватись учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення в судовому порядку сум інфляційних нарахувань до повного виконання грошового зобовязання.

Оскільки індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути заборгованість з урахуванням цього індексуповинен у кожному конкретному випадку подати суду обгрунтований розрахунок відповідної суми.

Оскільки, під час судового розгляду справи встановлено факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань, зокрема, щодо будівництва у визначені строки житлового будинку, введення його в експлуатацію та передачу квартири у приватну власність Позивача, враховуючи оцінену сторонами вартість земельної ділянки, яка є пайовим внеском в розміі 900 000 грн., суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди, а саме стягненню підлягає сума в розмірі 900 000 грн.

Що стосується позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Згідно із ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Частиною 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, відповідно до положень п. 5 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995р., відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» з послідуючими змінами: «... у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується».

Згідно п. 9 даної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових витрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з врахуванням інших обставин. Зокрема, враховується стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Враховуючи вищезазначене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову в частині стягнення моральної шкоди не підтверджені висновками медичних установ, в тому числі висновків соціально-психологічних досліджень, суд відмовляє позивачу у задоволені вимоги щодо відшкодування моральної шкоди.

Щодо вимог про відшкодування судових витрат

Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Погребняк і партнери» 16.03.2020 року укладено Договір № 17 про надання правової допомоги.

П. 3.1. вказаного договору визначено, що розмір гонорару, який клієнт сплачує Бюро, визначається сторонами окремою додатковою угодою.

Проте, на підтвердження факту надання правової допомоги позивачу в розмірі 50 000 грн., представником не надано суду доказів виконаних адвокатом та здійснених адвокатом витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні вимоги щодо стягнення судових витрат в розмірі 50 000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

На підставі ст. ст. 525, 526, 530, 612, 629, 554, 1212 ЦК України, керуючись ст.ст. 4,12,81,263-268 ЦПК України суд,-

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Розірвати Договір про пайову участь у кооперативі № 1/06 від 01.03.2016 року та Договір про внесення змін і доповнень до Договору про пайову участь у кооперативі № 1/06 від 20.12.2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та Житлово-будівельним кооперативом «Меліоратор-1».

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Меліоратор-1», код ЄДРПОУ 40169562, на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , заподіяну матеріальну шкоду у зв`язку із невиконанням договірних зобов`язань в розмірі 900 000 грн.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Копію заочного рішення суду направити сторонам для відома.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 30 днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Л.П. Саранюк