Рішення № 92537648, 29.10.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/3409/20

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Тихоненко О.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Центральне міжрегіональне управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - ГУ ПФУ в Чернігівській області, відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Центральне міжрегіональне управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України (далі - третя особа) про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо відмови в призначенні позивачу пенсії за вислугу років та зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років на пільгових умовах з 01.10.2017.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 15.08.1999 проходив службу в Управлінні Державної пенітенціарної служби України в Чернігівській області та на час звільнення останнього його загальна вислуга років у календарному обчисленні становить 18 років 1 місяць 15 днів, а у пільговому обчисленні - 23 роки 02 місяці 03 дні. Однак, відповідачем відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії, оскільки за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» останній не має необхідної вислуги років, а саме 23 роки для призначення пенсії.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.

Відповідачем подано відзив на позов, в якому останній просить відмовити позивачу у задоволенні позову та зазначає, що для призначення пенсії за вислугу років позивачу необхідно мати вислугу 23 календарних роки. Проте календарна вислуга років позивача складає 18 років 01 місяць 15 днів, що не дає йому права на пенсію за вислугу років за пунктом "а" статті 12 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ. Крім того відповідач вказує на пропуск позивачем строку звернення до суду.

Позивачем подано відповідь на відзив, в якій зазначає, що доводи відповідача є необґрунтованими, а також зауважив, що строк звернення до суду ним не пропущений.

Щодо строку звернення до суду з даним позовом.

Частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідь щодо відмови в призначенні пенсії позивачу за вислугу років винесено 09.07.2020, позовну заяву подано до суду 26.08.2020, тобто в межах строку, встановленого частиною другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України з 15.08.1999 по 30.09.2017, що підтверджується копією трудової книжки НОМЕР_1 (а.с.33).

Як слідує з матеріалів справи Наказом Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» від 21.09.2017 №102/ОС-17 позивача звільнено за власним бажанням за пунктом 7 частини першої статті 77 Закону України "Про національну поліцію" з 30.09.2017. На день звільнення позивач мав вислугу років в календарному обчисленні 18 років 01 місяць 15 днів, у пільговому - 23 роки 02 місяці 03 дні.

Згідно довідки Державної установи «Чернігівський слідчий ізолятор» від 17.08.2020 № 46 позивач проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України в період з 15.08.1999 по 30.09.2017. Вислуга років на день звільнення становить у календарному обчисленні - 18 років 01 місяць 15 днів, у пільговому обчисленні - 23 роки 02 місяці 03 дні (а.с.10).

19.02.2020 Центральним міжрегіональним управлінням з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України відповідно до п.12 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» складено подання про призначення пенсії позивачу (а.с.52).

В подальшому, на запит адвоката щодо надання інформації про надходження документів для призначення пенсії ОСОБА_1 , ГУ ПФУ в Чернігівській області листом від 09.07.2020 № 2500-0226-8/24865 повідомило, що станом на дату звільнення ОСОБА_1 не мав необхідної вислуги років для призначення пенсії, а саме 23 календарних років і більше, а тому документи для призначення пенсії позивачу повернуто до Центрального міжрегіонального управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України без виконання (а.с.11-12).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за вислугу років, позивач звернувся до суду з відповідним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних приватних закладів для догляду непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Закон України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Частиною першою статті 1 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, зокрема службі в органах і підрозділах Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Відповідно до положень пункту «а» статті 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:

з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 17 Закону № 2262-ХІІ особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д" статті 1 2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються служба в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.

Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України від 23.06.2005 № 2713-ІV «Про Державну кримінально-виконавчу службу» пенсійне забезпечення осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби здійснюється відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". При звільненні зі служби особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби користуються правовими і соціальними гарантіями відповідно до Закону України "Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист".

Особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії - один місяць служби за сорок днів (ч. 4 ст. 23 вказаного вище Закону).

В свою чергу, статтею 17-1 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсії визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей», яка в свою чергу визначає які саме види служби зараховуються до вислуги років, та які саме види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах (далі - Порядок).

Відповідно до п. «г» ч. 3 Порядку до вислуги років для призначення пенсії особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, зараховується час проходження служби на пільгових умовах: один місяць служби за сорок днів.

Розглядаючи дану справу, Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 сформулював висновок про необхідність врахування норм Порядку № 393 до спірних правовідносин, який за приписом частини п`ятої статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" підлягає врахуванню іншими судами.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи на день звільнення позивач мав вислугу років в календарному обчисленні - 18 років 01 місяць 15 днів, у пільговому - 23 роки 02 місяці 03 дні.

Відповідно до ст.12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" статті 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.

Наявність у позивача пільгового стажу та право на призначення пенсії підтверджується поданням про призначення пенсії, яке підготовлене Центральним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, згідно якого, у відповідності до вимог чинного законодавства, підготовлені документи на позивача для призначення пенсії. В поданні зазначено, що звільнення зі служби надає право позивачу на пенсію за вислугу років, а розрахунок вислуги років складено на підставі особової справи та становить 23 роки 02 місяці та 03 дні.

Аналіз норм чинного законодавства дає підстави вважати, що правовою підставою для набуття особою, яка проходила службу, зокрема в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, права на призначення пенсії за вислугою років є наявність в неї відповідного стажу роботи, набутого у відповідності до норм законодавства, регулюючих засади трудової діяльності зазначеної категорії осіб та їх соціального забезпечення.

При цьому, законодавством регламентовано пільгове обчислення стажу осіб, які проходять службу в органах Державної кримінально-виконавчої служби України, що є гарантією їх соціальних прав на пільгове пенсійне забезпечення.

В даному випадку таке законодавство, а саме Закон України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» є спеціальним для вирішення питання про обчислення стажу для призначення пенсії.

Натомість, нормами чинного законодавства не передбачено обмеження щодо зарахування вислуги років вказаної категорії пільгових осіб у пільговому обчисленні до стажу, який надає право на призначення пенсії за вислугою років.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 пільгова вислуга років враховується саме при призначенні пенсії згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», а не при призначенні розміру такої пенсії.

Посилання відповідача на необхідність врахування лише календарної вислуги років є безпідставним і не ґрунтується на вимогах закону, оскільки право на пенсію за вислугу років не ставиться в залежність від наявності відповідної кількості виключно календарної вислуги.

Пунктом «б» частини першої статті 50 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.

Оскільки позивача звільнено зі служби 30.09.2017, то пенсія останньому має бути призначена з наступного для після його звільнення зі служби, а саме - 01.10.2017.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази, які підтверджують наявність права у позивача на призначення пенсії за вислугою років, оскільки у відповідності до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» визначено, що особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби встановлюється пільговий залік вислуги років для призначення пенсії, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 необхідно задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Центральне міжрегіональне управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років на пільгових умовах з 01.10.2017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга, з урахуванням положень підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (вул. П`ятницька, 83-А, м. Чернігів, 14005, код ЄДРПОУ 21390940).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Центральне міжрегіональне управління з питань виконання покарань та пробації Міністерства юстиції України (вул. Воздвиженська, 2, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 40867327).

Повний текст рішення суду складено 29.10.2020.

Суддя О.М. Тихоненко