Рішення № 92537570, 30.10.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2020 року справа № 580/3037/20

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0536 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) подав позов до військової частини А0536 (далі – ВЧ А0536), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини А0536 щодо ненадання ОСОБА_1 довідки про вартість неотриманого речового майна, що належить позивачеві до видачі станом на 28.10.2019 та невиплати компенсації за неотримане речове майно;

- зобов`язати речову службу військової частини А0536 надати ОСОБА_1 довідку про вартість неотриманого речового майна станом на 28.10.2019;

- зобов`язати військову частину А0536 провести розрахунок із ОСОБА_1 за неотримане речове майно станом на 28.10.2019.

В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що при звільненні позивачеві не виплачена компенсація за неотримане речове майно, у зв`язку з чим позивач звернувся до відповідача із заявою про надання довідки про вартість неотриманого речового майна, що належало йому до видачі на момент звільнення – 28.10.2019 та про виплату компенсації за неотримане речове майно під час проходження військової служби.

Листом від 22 січня 2020 року № 116/10/2/3/57 позивача повідомлено про те, що у зв`язку з відсутністю п`ятирічного стажу відсутні підстави для виплати грошової компенсації.

Таку бездіяльність відповідача ОСОБА_1 вважає протиправною, оскільки в нормативно-правових актах Кабінету Міністрів України не визначено необхідності мати п`ятирічний стаж служби для отримання вищевказаної компенсації.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 10.08.2020 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено позивачеві строк, протягом якого можуть бути усунуті недоліки, вказані в даній ухвалі.

25 серпня 2020 року позивач подав до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи квитанції.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому проваджені).

28 вересня 2020 року до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що позивач не набув права на виплату грошової компенсації за неотримане речове майно після звільнення, оскільки в нього не було календарної вислуги при звільненні 5 років.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) розпочато через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що згідно з наказом командира військової частини А0536 (по стройовій частині) Міністерства оборони України № 315 від 28.10.2019 старшого солдата ОСОБА_1 , начальника радіостанції (Р-145Н) взводу штабних машин роти зв`язку тилового пункту польового вузла зв`язку, звільненого наказом командира військової частини А0536 (по особовому складу) № 288-РС від 28.12.2019 відповідно до підпункту “а” пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (які вислужили строк військової служби за контрактом), вважати, що справи та посаду здав та направити для зарахування на військовий облік до Канівського РВК Черкаської області. З 28.10.2019 позивача наказано виключити зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.

Як зазначає позивач, при звільненні йому не виплачена компенсацію за неотримане речове майно, а тому ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про надання довідки про вартість неотриманого речового майна, що належало йому до видачі на момент звільнення - 28.10.2019 та про виплату компенсації за неотримане речове майно під час проходження військової служби.

Листом № 116/10/2/3/57 від 22.01.2020 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що за доповіддю посадових осіб оперативного командування “Схід” та військової частини А0536 позивач прослужив на військовій службі менше 5 років. Тому законних підстав до виплати грошової компенсації за недоотримане речове майно заявнику немає.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Відповідно до пункту підпункту “а” пункту 1 частини п`ятої статті 26 Закону України “Про військовий обов`язок та військову службу” (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 2232-ХІІ) контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у мирний часу зв`язку із закінченням строку контракту.

Нормативно-правовим актом, який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизну та регулює відносини у цій галузі, є Закон України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Згідно з частиною першою статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

22.03.2016 набув чинності Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 (далі - Порядок № 178).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Пунктом 3 Порядку № 178 передбачено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Згідно пункту 5 Порядку № 178 довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Крім того, відповідно до пункту 7 Порядку № 178 виплата грошової компенсації здійснюється в межах бюджетних призначень на закупівлю речового майна, передбачених Міноборони, МВС, Мінінфраструктури, СБУ, Службі зовнішньої розвідки, Адміністрації Держприкордонслужби, Адміністрації Держспецзв`язку, Головному управлінню розвідки Міноборони та Управлінню державної охорони на відповідний рік.

Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 № 232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період (далі – Інструкція № 232), згідно з пунктом 4 розділу ІІІ якої військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.

З аналізу вищенаведених норм випливає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

В наказі командира Військової частини А0536 (по стройовій частині) від 28.10.2019 № 315 про виключення старшого солдата ОСОБА_1 , начальника радіостанції (Р-142Н) взводу штабних машин роти зв`язку тилового пункту польового вузла зв`язку зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, зазначено, що відповідно до вимог постанови КМУ № 178 від 16.03.2016 виплатити грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно в розмірі 10767,88 грн.

В подальшому позивач звернувся до ВЧ А0105 з проханням про виплату компенсації за неотримане ним речове майно.

22 січня 2020 року відповідач направив ОСОБА_1 лист № 116/10/2/3/57, в якому зазначив, що за доповідною посадових осіб оперативного командування “Схід” та військової частини А0536 позивач прослужив на військовій службі менше 5 років, а тому законних підстав до виплати грошової компенсації за неотримане речове майно заявнику немає.

Відмовляючи позивачу у видачі довідки, військова частина проявила свою бездіяльність, яка є протиправно, оскільки у позивача на момент звернення до військової частини з проханням про виплату компенсації за неотримане ним речове майно, було право на таку виплату, що підтверджується витягом з наказу командира ВЧ А0536 №315 від 28.10.2019.

Відповідно до наказу командира військової частини А0536 (по стройовій частині) № 244 від 23 вересня 2020 року внесено зміни до раніше виданого наказу командира, п. 3.14 наказу командира військової частини А0536 від 28.10.2019 № 315 (по стройовій частині), зокрема виключено із вказаного наказу пункт щодо виплати позивачеві грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в розмірі 10767,88 грн.

Тобто, лише після подачі позивачем даного адміністративного позову про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, відповідач вирішив скасувати пункт п. 3.14 наказу командира військової частини А0536 від 28.10.2019 №315 (по стройовій частині) щодо виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно в розмірі 10767,88 грн.

Разом з тим, відповідно до статті 2 Закону України “Про Збройні Сили України” правовою основою діяльності Збройних Сил України є Конституція України, цей Закон, Закон України “Про оборону України”, статути Збройних Сил України, інші закони України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, міжнародні договори України, що регулюють відносини в оборонній сфері.

В свою чергу відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен діяти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Щодо тверджень відповідача про те, що позивачеві грошова компенсація за неотримане речове майно не має виплачуватись, бо така нараховується лише за наявності календарної вислуги більше ніж 5 років, суд зазначає таке.

Згідно абзацу 9 пункту 4 Розділу ІІІ Інструкції № 232 особам офіцерського, сержантського, старшинського та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, нарахування заборгованості здійснюється під час звільнення в запас або у відставку військовослужбовців, які були прийняті на військову службу за контрактом із запасу за наявності календарної вислуги більше ніж 5 років, пропорційно часу, який минув з настання права на отримання речового майна, що не було отримане під час проходження служби в повному обсязі.

Разом з тим, доказів перебування позивача у запасі перед укладенням контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб рядового складу в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надані.

Таким чином, ОСОБА_1 не був прийнятий на військову службу за контрактом із запасу, відтак, вимога щодо наявності календарної вислуги більше ніж 5 років для отримання грошової компенсації за належне, але не отримане речове майно до нього не застосовується.

Натомість, відповідно до абзацу 7 пункту 4 Розділу ІІІ Інструкції № 232, із змінами, внесеними Наказом Міністерства оборони від 10.06.2019 № 306, особам офіцерського, сержантського, старшинського та рядового складу, які проходили військову службу за контрактом, нарахування заборгованості здійснюється, зокрема, під час звільнення в запас без права носіння військової форми одягу за речове майно пропорційно часу, який минув з настання права на отримання цього майна до дня виключення зі списків військової частини.

Так, як позивач був звільнений в запас у зв`язку з закінченням строку контракту, без права носіння військової форми одягу, він набув право на отримання виплати грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно.

Отже позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності військової частини А0536 підлягають задоволенню та як наслідок суд вважає за доцільне зобов`язати відповідача видати довідку про вартість неотриманого речового майна станом на 28.10.2019.

Разом з тим, позовна вимога ОСОБА_1 про зобов`язання ВЧ А0536 провести розрахунок із позивачем за неотримане речове майно станом на 28.10.2019 є передчасною, оскільки така компенсація виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають часткову задоволенню, то всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань військової частини А0536 пропорційно задоволеної частини позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А0536 щодо ненадання ОСОБА_1 довідки про вартість неотриманого речового майна, що належить ОСОБА_1 до видачі станом на 28.10.2019.

Зобов`язати військову частину А0536 видати ОСОБА_1 довідку про вартість речового майна, що належить до видачі станом на 28.10.2019.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини А0536 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 560 (п`ятсот шістдесят) грн 54 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

2) відповідач – військова частина А0536 (93412, Луганська область, м. Сєвєродонецк, військове містечко № 1, код ЄДРПОУ 26615064).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 30.10.2020.

Суддя В.О. Гаврилюк