Рішення № 92536827, 20.10.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 жовтня 2020 року Справа № 480/925/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Глазька С.М.,

за участю секретаря судового засідання - Провозіна О.І.,

представника позивача - Стадника С.В.,

третьої особи - Пильова М.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в приміщенні суду м. Суми адміністративну справу № 480/925/20 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Сумської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 про скасування рішення в частині,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Виконавчого комітету Сумської міської ради (далі - відповідач), третя особа - ОСОБА_2 (далі - третя особа - ОСОБА_2 ), в якій просить скасувати рішення в частині, визначеній п. 17 додатку до рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 12.05.09 №269 «Про надання дозволу на перепланування квартир» щодо надання дозволу на перепланування чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 , наданого ОСОБА_3 (власник 1/2 квартири) та ОСОБА_2 (власник 1/2 квартири).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на початку квітня 2019 року ОСОБА_2 розпочав повномасштабне будівництво (реконструкцію) своєї квартири АДРЕСА_1 , зі збільшенням загальної та житлової площі за рахунок допоміжного приміщення будинку, горища, як допоміжного приміщення в багатоквартирному будинку, яке не є особистою приватною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чим спричинив перешкоди у користуванні горищним приміщенням ОСОБА_1 та іншим співвласникам будинку, а також пошкодив комунальні мережі, що проходять на горищі та заблокував вхід до горища позивачу та іншим співвласникам.

Як зазначає позивач, вказані дії третя особа вчинила на підставі оскаржуваного рішення, пункт 17 додатку до якого, на думку позивача, є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки вказаний пункт порушує права позивача та інших співвласників будинку. Окрім того, позивач зазначає, що збільшення площі квартири третьої особи відбувається за рахунок земель Сумської міської ради без наявності відповідних документів.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 17.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні на 16.04.2020.

13.04.2020 третьою особою – ОСОБА_2 було надано пояснення по справі, у яких ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що оскаржуване в частині рішення є правомірним, оскільки прийнято відповідачем за наслідком надання повного пакету документів та за наявності погодження з власниками квартир, що розташовані поруч з квартирою третьої особи, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 82).

21.04.2020 судом отримані пояснення від Виконавчого комітету Сумської міської ради, у яких відповідач просив прийняти законне та обґрунтоване рішення та додатково зазначив, що оскаржуване рішення було прийнято у межах повноважень, наданих відповідачу (а.с. 109).

04.05.2020 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій заперечував проти доводів, викладених у відзиві, підтримав свої позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити (а.с. 118).

Ухвалою суду від 10.09.2020 закрито підготовче провадження по даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з мотивів, наведених у позовній заяві.

Третя особа - ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, дослідивши письмові матеріали справи, встановивши фактичні обставини та оцінивши надані докази у їх сукупності, вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що предметом оскарження у даній справі є рішення суб`єкта владних повноважень - Виконавчого комітету Сумської міської ради від 12.05.2009 № 269 в частині, визначеній п. 17 додатку до цього рішення щодо надання дозволу на перепланування чотирикімнатної квартири АДРЕСА_1 , наданого ОСОБА_3 (власник 1/2 квартири) та ОСОБА_2 (власник 1/2 квартири).

Пунктами 1-2 рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради від 12.05.2009 № 269 визначено:

Дозволити перепланування квартир їх власникам та наймачам за погодженими проектами згідно з додатком.

Замовникам зареєструвати початок робіт та отримати дозвіл на будівництво в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Сумській області.

У графі 4 п. 17 додатку до оскаржуваного рішення наведено перелік робіт, які будуть виконуватися по переплануванню квартири: «Перепланування квартири згідно з проектом зі збільшенням загальної та житлової площ - об ’єднання двох кімнат у одну внаслідок знесення не несучої перегородки; на місці третьої кімнати влаштування коридору та сходів на мансардний поверх; знесення існуючої прибудови розміром 3,83 х 2,95 м на місці якої будівництво нової прибудови розміром 9.86 ч 5,96 м де розмістяться тамбур, коридор, кухня, сумісний санвузол; влаштування мансардного поверху без перебудови даху в межах існуючої квартири де розмістяться коридор та дві кімнати».

Позивач оскаржуючи вищевказану частину рішення відповідача порушення свого права обґрунтовує тим, що він є співвласником у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_2 , разом з іншими співвласниками. Позивачу належить нежитлове приміщення (офіс) № 4 за адресою АДРЕСА_2 . Одним із співвласників багатоквартирного будинку є гр. ОСОБА_2 та його дружина гр. ОСОБА_3 , яким належить квартира АДРЕСА_1 .

Позивач зазначає, що на початку квітня 2019 року ОСОБА_2 розпочав повномасштабне будівництво (реконструкцію) своєї квартири АДРЕСА_1 , зі збільшенням загальної та житлової площі за рахунок допоміжного приміщення будинку, горища, як допоміжного приміщення в багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 , яке не є особистою приватною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чим спричинив перешкоди у користуванні горищним приміщенням йому та іншим співвласникам будинку, пошкодив комунальні мережі, що проходять на горищі та заблокував вхід до горища.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд своє рішення обґрунтовує наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Адміністративний суд захищає громадянина від втручання у його основоположні права.

Разом з тим, саме по собі звернення до адміністративного суду ще не означає, що суд зобов`язаний надати такий захист. Для того щоб було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем у публічно-правових відносинах.

Аналіз зазначених правових норм у їх сукупності дає підстави для висновку, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. При цьому, порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, що стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Право на захист - це самостійне суб`єктивне право, що з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Отже, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права, свободи та інтереси особи.

У справі за конституційним поданням щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) Конституційний Суд України в Рішенні від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004 дав визначення поняттю “охоронюваний законом інтерес”, який вживається в ряді законів України, у логічно-смисловому зв`язку з поняттям “права” (інтерес у вузькому розумінні цього слова), який розуміє як правовий феномен, що: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним. <...> поняття “охоронюваний законом інтерес” у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям “права” має один і той же зміст.

Таким чином, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент їх звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай, індивідуально виражені права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Суд зазначає, що порушення вимог закону діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Тобто, обов`язковою умовою задоволення позову є доведеність позивачем порушення саме його прав та охоронюваних законом інтересів з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.

Вищевикладена позиція суду узгоджується з висновками Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 07 лютого 2019 року у справі №144/1883/15-а, яка, відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», є обов`язковою для врахування судом.

При цьому, суд зазначає, що згідно ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Звертаючись з позовною заявою до суду, позивач зазначає, що ОСОБА_2 на підставі оскаржуваного рішення здійснює збільшення загальної та житлової площі за рахунок допоміжного приміщення будинку, горища, як допоміжного приміщення в багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 , яке не є особистою приватною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , чим спричинив перешкоди у користуванні горищним приміщенням йому та іншим співвласникам будинку, а також пошкодив комунальні мережі, що проходять на горищі та заблокував вхід до горища позивачу та іншим співвласникам.

У судовому засіданні було досліджено оскаржуване рішення разом з додатком за наслідками чого було встановлено, що вказаним рішенням було надано дозвіл третій особі та його дружині на перепланування їх квартири згідно з проектом за певними умовами, а саме влаштування мансардного поверху без перебудови даху та в межах існуючої квартири де розмістяться коридор та дві кімнати. З вказаного вбачається, що оскаржуване рішення не містить розпорядчих або дозволених норм для перебудови даху, тим більше поза межами існуючої квартири.

Третя особа та представник позивача у судовому засіданні не надали доказів на спростування вищевказаних висновків суду.

Наявний в матеріалах справи робочий проект на перепланування квартири АДРЕСА_1 , виготовлений ПП "БББ", не спростовує висновків суду, оскільки вказаний проект був виготовлений у 2010 році, тобто після прийняття оскаржуваного рішення, а тому не міг бути врахований відповідачем та бути підставою для його прийняття.

У зв`язку з чим, суд зазначає, що оскаржуване рішення у вказаній частині не може порушувати права позивача на користування місцями загального користування у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки воно стосується тільки меж квартири ОСОБА_2 .

Щодо дозволу третій особі в оскаржуваному рішенні збільшити площу квартири за рахунок знесення існуючої прибудови розміром 3,83 х 2,95 м., на місці якої провести будівництво нової прибудови розміром 9.86 х 5,96 м., де розмістяться тамбур, коридор, кухня, сумісний санвузол, суд зазначає, що як встановлено у ході розгляду даної справи, збільшення площі відбувається за наслідками збільшення прибудови до будинку в частині, що належить третій особі за рахунок земельної ділянки, яка не перебуває у власності чи користуванні співвласників будинку за адресою АДРЕСА_2 , а є власністю територіальної громади м. Суми.

У зв`язку з викладеним, судом не встановлено обставин, які б вказували на порушення оскаржуваним рішенням прав та інтересів позивача. Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення в частині задоволенню не підлягають.

Відповідно ст. 139 КАС України судові витрати в тому числі і судовий збір підлягають відшкодуванню в разі задоволення позову, або пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, питання щодо повернення йому судових витрат у вигляді сплаченого судового збору судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Сумської міської ради, третя особа - ОСОБА_2 про скасування рішення в частині – відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений та підписаний 29 жовтня 2020 року.

Суддя С.М. Глазько