Рішення № 92536710, 30.10.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4313/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

11 серпня 2020 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ПФУ у Полтавській області), з урахуванням уточненої позовної заяви /а.с. 16-18/, про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови повернути помилково сплачений збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_1 в розмірі 4140,00 грн. та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області сформувати подання до Управління Державної казначейської служби України щодо повернення ОСОБА_2 збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості в розмірі 4140,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідно до пункту 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 звільнений від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу, оскільки нерухоме майно ним придбано вперше. Проте, відповідач у порушення вимог законодавства України листом від 24 липня 2020 року відмовив позивачу у підготовці подання на повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2020 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/4313/20, клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження задоволено, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.

15 вересня 2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву /а.с. 42-44/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що станом на час придбання нерухомості ОСОБА_1 відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість. Відповідач вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду, оскільки йому було відомо про не перераховані кошти з 25.08.2018.

30 вересня 2020 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив /а.с. 47/, у якій зазначено, що строк звернення з позовом до суду не пропущений, оскільки про порушення свого права ОСОБА_1 дізнався після безпосереднього звернення з листом до відповідача та отримання письмової відповіді відповідача від 24 липня 2020 року.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 10 грудня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Клімовою О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №34, прийняли в рівних частках (по 1/2 частці кожен) у власність квартиру номер АДРЕСА_1 , загальною площею 82,6 кв.м., житловою площею 54,3 кв.м. /а.с. 19-20/.

Продаж квартири за домовленістю сторін провадиться за 828000 грн., які продавці повністю отримали від покупця відповідно до належних часток, до підписання даного договору (пункт 2 договору).

Право власності на 1/2 частки квартири загальною площею 82,6 кв.м., житловою площею 54,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 грудня 2018 року, номер запису про право власності: 29360938, підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, серія і номер ННМ046227-046228, р.№34, виданий 10.12.2018, видавник: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Клімова О.В., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №148855615, сформованим 10.12.2018 /а.с. 21/.

При укладенні договору купівлі-продажу ОСОБА_1 сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 4140,00 грн. ((828000 грн./2) * 1%), тобто один відсоток від вартості 1/2 частини квартири, що підтверджується квитанцією АТ "Полтава-банк" №39267 від 10 грудня 2018 року, копія якої наявна у матеріалах справи /а.с. 25/.

Позивач звернувся з заявою від 22 липня 2020 року до ГУ ПФУ в Полтавській області (вх. №13877/8 від 23.07.2020), у якій просив повернути помилково сплачений збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 1% від вартості об`єкту нерухомого майна у сумі 4140,00 грн. при нотаріальному посвідченні договору купівлі-продажу квартири від 10.12.2018 /а.с. 32-37/.

Листом ГУ ПФУ в Полтавській області від 24 липня 2020 року №1600-0503-8/36741 позивача повідомлено, що Пенсійний фонд України не має можливості встановити факт придбання квартири (1/2 частки) ОСОБА_1 вперше /а.с. 24, 38/.

Не погодившись з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо повернення позивачу збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 4140,00 грн., оформленою листом від 24 липня 2020 року №1600-0503-8/36741, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з наступного.

Порядок справляння та використання збору на обов`язкове державне пенсійне страхування визначено Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування".

Згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 частини 1 статті 2 цього ж Закону передбачено, що об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" врегульовано Порядком сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 (надалі - Порядок № 1740).

Згідно з абзацом першим пункту 15-1 Порядку № 1740 збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до пункту 15-3 Порядку № 1740 нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що із загального правила про обов`язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено винятки для громадян, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права сформовано в постанові Верховного Суду від 23 квітня 2019 року у справі №802/1566/17-а.

Судом встановлено, що право власності на 1/2 частки квартири загальною площею 82,6 кв.м., житловою площею 54,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 10 грудня 2018 року, номер запису про право власності: 29360938, підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу, серія і номер ННМ046227-046228, р.№34, виданий 10.12.2018, видавник: Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Клімова О.В., що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №148855615, сформованим 10.12.2018 /а.с. 21/.

Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №230249012, сформованою 29.10.2020, підтверджено, що ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10.12.2018, зареєстрованого за №34, вперше придбав житло - квартиру АДРЕСА_1 .

Будь-яких належних та допустимих доказів на спростовування твердження позивача щодо придбання ним житла вперше чи відсутності у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем до суду не надано.

Процедура повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначена Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787 (надалі - Порядок № 787).

Пунктом 5 Порядку №787 передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Відповідно до підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Таким чином, оскільки повернення коштів, безпідставно або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то саме на Головне управління ПФУ покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

При цьому, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), "Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки" (PincovdandPine v. The Czech Republic), "Ґаші проти Хорватії" (Gashiv. Croatia), "Трго проти Хорватії" (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу "належного урядування", згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру встановлення факту придбання нерухомого майна вперше, що сприяло б юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси особи, то негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу.

Таким чином, посилання у відзиві на неможливість перевірки інформації щодо придбання квартири конкретною особою вперше, як на підставу для відмови позивачу в поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна є необґрунтованими.

Відповідно до частин 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Враховуючи, що про порушення свого права позивач дізнався з листа відповідача від 24 липня 2020 року №1600-0503-8/36741, яким позивачу відмовлено у поверненні коштів, а з позовом до суду ОСОБА_1 звернувся 11 серпня 2020 року, суд вважає, що позивач дотримався строку звернення до адміністративного суду, встановленого частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо підготовки подання на повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, оформлена листом від 24 липня 2020 року №1600-0503-8/36741, не ґрунтується на вимогах законодавства України.

Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Частиною 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи вищевикладене, обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне з метою ефективного захисту прав позивача ОСОБА_1 вийти за межі позовних вимог, визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо підготовки подання на повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, оформлену листом від 24 липня 2020 року №1600-0503-8/36741, та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України в м. Полтаві Полтавської області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 4140 грн. (чотири тисячі сто сорок гривень), сплаченого згідно квитанції АТ "Полтава-банк" №39267 від 10 грудня 2018 року.

Натомість, вимога позивача про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області сформувати подання до Управління Державної казначейської служби України щодо повернення ОСОБА_2 збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості в розмірі 4140,00 грн. задоволенню не підлягає, оскільки збір на обов`язкове державне пенсійне страхування у розмірі 4140,00 грн., тобто у розмірі одного відсотку від вартості 1/2 частини квартири, подання про повернення якого ОСОБА_2 позивач в уточненій позовній заяві просить сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України, сплачено позивачем ОСОБА_1 , а тому відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача у даній справі сформувати подання до Управління Державної казначейської служби України щодо повернення ОСОБА_2 збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомості в розмірі 4140,00 грн.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп., що підтверджується квитанцією відділення "Подол" Полтавського ГРУ АТ КБ "ПриватБанк" №0.0.1795425436.1 від 10.08.2020 /а.с. 9/ та випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України /а.с. 11/.

Зважаючи на вищевикладене та враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (ідентифікаційний код 13967927, вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо підготовки подання на повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна, оформлену листом від 24 липня 2020 року №1600-0503-8/36741.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України в м. Полтаві Полтавської області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 4140 грн. (чотири тисячі сто сорок гривень), сплаченого згідно квитанції АТ "Полтава-банк" №39267 від 10 грудня 2018 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Суддя С.С. Сич