Рішення № 92536556, 30.10.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11348/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Аракелян М.М.

Розглянувши у письмовому провадженні заяву Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370; адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків,-

В С Т А Н О В И В:

27 жовтня 2020 року о 13 год. 56 хв. до Одеського окружного адміністративного суду надійшла заява Головного управління ДПС в Одеській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , у якій представник позивача просив суд підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 згідно рішення ГУ ДПС в Одеській області від 27.10.2020 року.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями адміністративна справа №420/11348/20 о 14:16:56 розподілена на суддю Аракелян М.М.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за заявою Головного управління ДПС в Одеській області в порядку статті 283 КАС України, призначено судове засідання на 29.10.2020 року.

Заява Головного управління обґрунтована тим, що на підставі наказу від 16.10.2020 року, направлень на перевірку виданих ГУ ДПС в Одеській області від 21.10.2020 року №3023, №3022 та №3024 з метою проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань здійснення контролю за дотриманням вимог діючого законодавства у частині обліку, виробництва, зберігання та транспонування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірними-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку посадовими особами позивача було здійснено вихід за адресою ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Так, 26.10.2020 року відповідачу було пред`явлено направлення на проведення перевірки від 21.10.2020 року №3023, №3022 та №3024 та наказ №5103-п «Про проведення фактичної перевірки Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 . Проте, відповідачем було відмовлено у допуску до проведення перевірки, про що було складено «Акт про відмову в допуску до проведення фактичної перевірки» від 26.10.2020 року. Відповідачка також відмовилась від отримання копії наказу та від підпису у направленнях на перевірку, про що було складено «Акт про відмову від отримання копії наказу та від підпису у направленнях на перевірку» від 26.10.2020 року.

27.10.2020 року об 11 годині 50 хвилин заступником начальника Головного управління ДПС в Одеській області було прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 .

28.10.2020 року за вх.№ЕП/18971/20 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, а 30.10.2020 року за вх.№ЕП/19209/20 – заперечення на відповідь на відзив, у яких Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 заперечує проти доводів заяви. Вказано, що положення пунктів 16.1.9, 16.1,13, 20.1.4, 20.1.6, 20.1.9, 20.1.13 ПК України мають субсидіарний, рамковий характер, а їх конкретизація міститься в відповідних нормах інших законодавчих норм та й підзаконних актів, і, зокрема, в пп. 80.2, 2, 80.2.5 ПК України.

Стосовно дотримання заявником положень п. 81.1. ПК України вказано, що відповідачці не було надано направлення на перевірку та службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Ця обставина слугувала підставою застосування відповідачкою положень абзацу п`ятого п. 81.1 ПК України, тобто перевіряючих не було допущено до проведення перевірки.

Також відповідачка звернула увагу на відсутність конкретної підстави для проведення фактичної перевірки, що свідчить про протиправність наказу від 16.10. 2020 р. № 5103-п та рішення про адміністративний арешт майна від 27.10. 2020 р. (без номеру), а, отже відсутність підстав для підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту її майна.

Представники сторін у судове засідання 29.10.2020 року не з`явились. Наказом Голови Одеського окружного адміністративного суду №22-ОС/Д/С від 20.10.2020 року встановлено в Одеському окружному адміністративному суді з 21.10.2020 року на період запровадження в Україні карантинних заходів особливості роботи, зокрема, припинено розгляд справ у відкритих судових засіданнях з участю учасників судового процесу.

У відповіді на відзив (вх.№ЕП/19088/20 від 29.10.2020 року) представник позивача наголосив на необґрунтованості доводів відповідачки.

28.10.2020 року за вх.№ЕП/18973/20 від відповідачки надійшла заява про розгляд заяви Головного управління ДПС в Одеській області про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків у письмовому провадженні.

29.10.2020 року за вх.№ЕП/19087/20 від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідачка вказує на відсутність підстав для фактичної перевірки.

Суд звертає увагу, що у справах, визначених ст.283 КАС України, згідно ст.269 КАС України заявами по суті справи є виключно позовна заява та відзив.

Керуючись положеннями ч.9 ст.205 КАС України заява розглядається судом у письмовому провадженні.

Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Заступником начальника ГУ ДПС в Одеській області виданий наказ №5103-п від 16.10.2020 «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )» в період з 22.10.2020 року, тривалістю 10 діб. (а.с.8) за період діяльності з 15.11.2019р. по дату фактичної перевірки.

На підставі наказу від 16.10.2020 року, направлень на перевірку виданих ГУ ДПС в Одеській області від 21.10.2020 року №3023, №3022 та №3024 (а.с.9-11) з метою проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань здійснення контролю за дотриманням вимог діючого законодавства у частині обліку, виробництва, зберігання та транспонування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірними-лічильниками; здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; здійснення суб`єктами господарювання операцій з реалізації пального або спирту етилового без реєстрації таких суб`єктів платниками акцизного податку посадовими особами позивача було здійснено вихід за адресою ФОП ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

26.10.2020 року відповідачу було пред`явлено направлення на проведення перевірки від 21.10.2020 року №3023, №3022 та №3024 та наказ №5103-п «Про проведення фактичної перевірки Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 . Проте, відповідачем було відмовлено у допуску до проведення перевірки, про що було складено «Акт про відмову в допуску до проведення фактичної перевірки» від 26.10.2020 року о 14год. 20хвил (а.с.13). Відповідачка також відмовилась від отримання копії наказу та від підписання направлення на проведення фактичної перевірки, про що було складено Акт про відмову від отримання копії наказу та від підпису у направленнях на перевірку від 26.10.2020 року (а.с.14) о 14год. 10хв.

На Акті відмови від допуску до перевірки наявний напис з підписом відповідачки «незаконность проведения проверки».

За даним фактом 27.10.2020 року за №332/11/15-32-07-05-06 начальник відділу фактичних перевірок управління податкового аудиту ГУ ДПС в Одеській області подав на ім`я заступника начальника Звернення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (а.с.12).

27.10.2020 року об 11 годині 50 хвилин заступником начальника Головного управління ДПС в Одеській області було прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків ФОП ОСОБА_1 (а.с.7) на підставі п.п.94.2.3 п.94.2 ст.94 Податкового кодексу України.

Пунктом 2 Рішення ухвалено надіслати рішення з вимогою заборони реалізації права власності на майно ФОП без обов`язкового попереднього отримання дозволу уповноваженої особи ГУДПС в Одеській області на здійснення будь-якої операції з майном.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду із заявою в порядку п.2 ч.1 ст.283 КАС України.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755- IV (далі - ПК України).

Згідно з вимогами п.п. 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Пунктом 81.2 ст. 81 ПК України встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків.

Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта.

У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує факт відмови в отриманні акта та/або наданні письмових пояснень до нього.

Відповідно до п.81.3 ст. 81 ПК України, під час проведення перевірок посадові (службові) особи органів державної служби повинні діяти у межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов`язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).

При проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу не мають права вимагати у платника податків отримувати витяг із відповідного реєстру про взяття такого платника податків на облік відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно з п.94.1 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

Відповідно до п.п. 94.2.3. п.94.2 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується, що платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

Згідно з п. 94.3 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті.

Відповідно до п. 94.4 ст. 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Згідно з п. 94.5 ст. 94 ПК України умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов`язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Відповідно до п. 94.6 ст. 94 ПК України керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків, яке надсилається: платнику податків з вимогою тимчасово зупинити відчуження його майна; іншим особам, у володінні, розпорядженні або користуванні яких перебуває майно такого платника податків, з вимогою тимчасово зупинити його відчуження.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Звільнення коштів з-під арешту банк або інша фінансова установа здійснює за рішенням суду.

Згідно з п. 94.10 – 94.13 ст. 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено). У цих випадках таке майно перебуває під режимом адміністративного арешту протягом строку, визначеного законом для визнання його безхазяйним, або у разі якщо майно є таким, що швидко псується, - протягом граничного строку, визначеного законодавством. Порядок операцій з майном, власника якого не встановлено, визначається законодавством з питань поводження з безхазяйним майном.

Строк, визначений цим пунктом, не включає добові години, що припадають на вихідні та святкові дні.

Рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

У всіх випадках, коли контролюючий орган вищого рівня або суд скасовує рішення про арешт майна, контролюючий орган вищого рівня проводить службове розслідування щодо мотивів прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про арешт майна та приймає рішення про притягнення винних до відповідальності відповідно до закону.

При прийнятті рішення про арешт майна банку арешт не може бути накладено на його кореспондентський рахунок.

Платник податків має право на відшкодування збитків та немайнової шкоди, завданих контролюючим органом внаслідок неправомірного застосування арешту майна такого платника податків, за рахунок коштів державного бюджету, передбачених контролюючим органам, згідно із законом. Рішення про таке відшкодування приймається судом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.283 КАС України провадження у справах за зверненням органів доходів і зборів при здійсненні ними визначених законом повноважень здійснюється на підставі заяви таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.

Згідно з ч. 2,3 ст. 283 КАС України заява подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом, у письмовій формі та повинно містити: 1) найменування адміністративного суду; 2) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку заявника; 3) найменування, поштову адресу, а також номер засобу зв`язку, якщо такий відомий, відносно сторони, до якої застосовуються заходи, визначені частиною першою цієї статті; 4) підстави звернення із заявою, обставини, що підтверджуються доказами, та вимоги заявника; 5) перелік документів та інших матеріалів, що додаються; 6) підпис уповноваженої особи суб`єкта владних повноважень, що скріплюється печаткою. У разі недотримання вимог частини другої цієї статті суд повідомляє про це заявника та надає йому строк, але не більше ніж 24 години, для усунення недоліків. Невиконання вимог суду в установлений строк тягне за собою повернення заявнику заяви та доданих до нього документів. Повернення заяви не є перешкодою для повторного звернення з нею до суду після усунення її недоліків, але не пізніше ніж протягом 48 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 283 КАС України суд ухвалою відмовляє у відкритті провадження за заявою, якщо: 1) заявлено вимогу, не передбачену частиною першою цієї статті; 2) із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право. Відмова у відкритті провадження за заявою унеможливлює повторне звернення заявника з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.

Згідно із ч.7 ст. 283 КАС України у разі постановлення судом ухвали про відкриття провадження у справі суд приймає рішення по суті заявлених вимог не пізніше 96 годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення заявника до суду.

Відповідно до ч.1ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідач не звертався до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про оскарження наказу ГУ ДПС в Одеській області №5103 від 16.10.2020 року, такі відомості ним не повідомлялись суду.

Згідно з п.94.10 ст.94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника контролюючого органу (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

Відповідно до пп.94.19.1 п.94.19 ст.94 ПК України припинення адміністративного арешту майна платника податків здійснюється у зв`язку з відсутністю протягом строку, зазначеного у пункті 94.10, рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом не пропущений встановлений ст. 94 ПК України строк для звернення до суду із заявою про застосування адміністративного арешту майна платника податків – ФОП ОСОБА_1 .

Надаючи оцінку доводам відповідачки щодо відсутності підстав для застосування умовного адміністративного арешту майна суд зазначає наступне.

Відповідачка вказує, що підставою для недопуску перевіряючих до перевірки стало не пред`явлення ними посвідчень та направлень на проведення перевірки. Суд зазначає, що матеріали справи містять належним чином оформлені направлення на перевірку від 21.10.2020 року №3023, 3022, 3024, тобто документально підтверджено їх наявність. При цьому, складено акт про відмову в їх отриманні, що підтверджує факт їх пред`явлення.

Стосовно посвідчень державних ревізорів суд зазначає, що у акті про відмову від допуску посадових осіб до проведення перевірки у якості підстави вказано «незаконність проведення перевірки», натомість жодних зауважень в частині пред`явлення чи не пред`явлення службових посвідчень відповідачкою не викладено.

Надаючи оцінку підставам для проведення перевірки суд зазначає, що Листом ДПС України від 18.09.2020 року №16775/7/99-00-07-05-02-07 позивача проінформовано про результати аналізу даних системи зберігання і збору даних реєстраторів розрахункових операцій (а.с.15-17). З урахуванням вказаного зазначено про необхідність проведення фактичних перевірок суб`єктів господарювання за додатком, у тому числі щодо відповідачки (а.с.18).

09.10.2020 року за вх.№146/11/15-32-07-05-06 сформовано та надано Доповідну записку (а.с.19), на підставі якої прийнято Наказ №5103-п та ініційовано фактичну перевірку.

Згідно п. 80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів;

80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Вказані підстави визначені у Наказі №5103-п від 16.10.2020 року і підтверджуються матеріалами справи.

Наявність спору про право не убачається із поданих сторонами доказів, заперечення проти позову не свідчать, що існує судовий спір про право.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Отже, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів відповідачки в частині безпідставності застосування умовного адміністративного арешту майна. У свою чергу, позивачем надано документальне підтвердження дотримання порядку призначення фактичної перевірки та обґрунтована необхідність застосування умовного адміністративного арешту майна, у зв`язку із чим суд вважає, що заява підлягає задоволенню.

Згідно ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

В силу відсутності таких витрат судові витрати не розподіляються.

Керуючись ст. ст. 241-243, 246, 283 КАС України суд

ВИРІШИВ:

Заяву Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370; адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків – задовольнити.

Підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) згідно рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 27.10.2020 року.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга може бути подана сторонами протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Подання апеляційної скарги на рішення суду не перешкоджає його виконанню (част.8 ст.283 КАС України).

Суддя М.М. Аракелян