Рішення № 92536396, 29.10.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5446/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Марина П.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень №0017031305, №0017071305, №0017081305, №0017021305, №0017091305 від 07.06.2019 року, вимоги про сплату боргу №Ф-0017051305 від 07.06.2019 року та рішення 0017031605 від 07.06.2019 року

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, Головного управління ДПС в Одеській області, в якому просить суд:

визнати протиправними дії головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Одеській області Макоїд О.В. стосовно складання 26.04.2019 року акту документальної позапланової невиїзної перевірки №795/15-32-13-05/ НОМЕР_1 без витребування у позивача первинних документів стосовно предмету перевірки та пояснень.

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 07.06.2019 року №0017031305 щодо нарахування податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на загальну суму 353602,05 грн., в т.ч. основного платежу 282882,00 грн та фінансових (штрафних) санкцій на суму 70720,50 грн.

визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0017051305 від 07.06.2019 року на суму основного платежу 116027,19 грн;

визнати протиправним та скасувати рішення №0017031605 від 07.06.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 21730,42 грн.

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 07.06.2019 року№0017071305 щодо нарахування податку на додану вартість на загальну суму 392892,50 грн, у т.ч. основного платежу 314314,00 грн та фінансових (штрафних) санкцій на суму 78578,50 грн.

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 07.06.2019 року №0017081305 нарахування штрафної санкції за неподання податкової декларації з ПДВ на загальну суму 4080,00 грн.

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 07.06.2019 року №0017021305 щодо нарахування військового збору на загальну суму 29 467,50 грн, у т.ч. основного платежу 23574,00 грн та фінансових санкцій на суму 5893,50 грн.

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 07.06.2019 року №0017091305 щодо штрафної санкції за неподання повідомлення за формою №20-ОПП на загальну суму адміністративного штрафу 170 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що після отримання від відповідача листа про намір проведення перевірки разом із направленням на проведення перевірку позивачем 12.04.2019 року до відповідача було направлено заяву з проханням переносу перевірки на початок наступного місяця у зв`язку із проходженням лікувального курсу після гіпертонічного кризу позивачем. У відповідь на лист позивача - відповідач 26.04.2019 року без витребування первинних документів підприємця ОСОБА_1 склав акт документальної позапланової невиїзної перевірки №795/15-32-13-05/ НОМЕР_1 в висновках якого викладені встановлені відповідачем порушення податкового законодавства.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0017031305 щодо нарахування податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на загальну суму 353602,05 грн, в т.ч. основного платежу 282882,00 грн. та фінансових (штрафних) санкцій на суму 70 720,50 грн;

№ 0017071305 щодо нарахування податку на додану вартість на загальну суму 392892,50 грн, в т.ч. основного платежу 314314,00 грн та фінансових (штрафних) санкцій на суму 78 578,50 грн.

№ 0017081305 нарахування штрафної санкції за неподання податкової декларації з ПДВ на загальну суму 4080,00 грн.

№ 0017021305 щодо нарахування військового збору на загальну суму 29467,50 грн, в т.ч. основного платежу 23574,00 грн та фінансових (штрафних) санкцій на суму 5 893,50 грн.

№ 0017091305 щодо штрафної санкції за неподання повідомлення за формою №20-ОПП на суму адміністративного штрафу 170 грн.

вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0017051305 на суму основного платежу 116027,19 грн та рішення №0017031605 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 21730,42 грн.

Позивач зазначає, що не згоден з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями та вимогою по ЄСВ та вважає висновки викладені в акті документальної позапланової невиїзної перевірки №795/15-32-13-05/ НОМЕР_1 необґрунтованими, неправомірним та безпідставним, такими, що суперечать вимогам діючого податкового законодавства України, а тому всі вищезазначені ППР підлягають скасуванню в повному обсязі.

Позивач вказує, що з початку даної перевірки жодного письмового запиту до позивача щодо надання документів з низки питань та законодавчо обґрунтованих підстав від відповідача в порядку п. 42.2 ст.42 ПКУ не надходило. До того, ж позивач, перебуваючи на лікуванні, вважав, що його заяву про перенесення початку перевірки буде задоволено.

Позивач стверджує, що підстав, передбачених пп.78.1.1 .-78.1.19 ст. 78 та ст.77 ПКУ для проведення відповідачем такого типу перевірок не було, а також вважає безпідставним, документально не підтверджене складання інспектором відповідача акту документальної невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 без ознайомлення з його первинними бухгалтерськими документами, банківськими документами, без ознайомлення з господарськими договорами та без пояснень підприємця (як це вимагають п.78.1.1 та п. 78.1.4 ПКУ) з порушенням прав позивача законодавчо не обґрунтовано та таким, що не відповідає дійсності.

Також позивач зазначає, що в акті перевірки від 26.04.2019 року вказано, що ФОП ОСОБА_1 перевищивши дозволений обсяг доходу 5 млн. грн. за 2016 рік повинен був з 01.01.2017 відмовитись від застосування спрощеної системи оподаткування та перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ.

Однак, за твердженнями позивача надлишок над 5 млн. грн. відповідно частини 1 п.293.4 ст.293 ПКУ позивач самостійно донарахував єдиний податок за ставкою 15% та відобразив в стр.7 декларації, які сплатив до бюджету по завищеній ставці у розмірі 15% в сумі 42 627,30 грн. (284 181,92*15%), який відображений в стр.9 Декларації, що було зайвим та законодавчо необґрунтованим, як це з`ясувалось в липні під час самоперевірки, тому що він не скористався можливістю регламентованою п.292.4 ПКУ.

Крім того, позивач зазначає, що відповідач здійснив камеральну перевірку податкової звітності більше ніж через 2 роки від дати звітування 06.02.2017 замість 30 календарних днів, як це передбачено ПКУ.

Зазначена вимога, на думку позивача стосується і заяви про застосування спрощеної системи оподаткування про зміну групи 3 на групу 2, реєстраційний номер 8980, яку ФОП ОСОБА_1 надав до ДПІ 12.12.2016 року. Позивач зазначає, що як би відповідач своєчасно обробляв інформацію, то своєчасно було би прийнято рішення про відмову позивачу у застосуванні спрощеної системи оподаткування, якщо на той час на це були законодавчі підстави, як це стверджується в акті перевірки. В даному випадку в 2-дений термін встановлений п.299.5 ПКУ відповідач повинен був надіслати позивачу вмотивовану відмови від застосування ним спрощеної системи оподаткування в порядку п.42.2 ПКУ, чим самим знову порушив права позивача. Відповідач протягом двох років приймав у позивача всю податкову звітність стосовно спрощеної системи оподаткування разом із сплатою єдиного податку, що підтверджує принцип мовчазної згоди відповідача на заяву позивача від 12.12.2016 р. про перехід з 01.01.2017 р. з 3 групи єдиного податку на 2 групу єдиного податку, відповідно до вимог Закону України від 15.12.2009 р № 1759-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення ведення бізнесу в Україні».

Також позивач вказує, що з 2015 року відповідно договору комісії від 01.01.2015 №1-01/2015 здійснював продаж верхнього одягу та був комісіонером, тобто ФОП ОСОБА_1 від свого імені та за цінами комітента здійснював реалізацію товару на умовах купівлі-продажу третім особам товари за винагороду у розмірі 10% від суми продажу. У зв`язку з тим, що ФОП ОСОБА_1 не знав досконало ПКУ та припустився помилки, якою сам себе покарав - в суму валового доходу за 2016 рік при декларуванні включив загальний обсяг продаж, замість розміру 10% винагороди, тим самим штучно завищив свій дохід і неправильно підрахував об`єкт оподаткування будучі платником єдиного податку на 3 групі за ставкою 5% (без ПДВ), чим завдав шкоди лише собі і своєму бізнесу.

За твердженнями позивача, із урахуванням вимог п.292.4 ПКУ винагорода ФОП ОСОБА_1 по вищезазначеному Договору комісії за весь 2016 рік відповідно первинних бухгалтерських документів та звітів комісіонера із специфікаціями склала 457138 грн., що і є його валовим доходом від здійснення підприємницької діяльності, відповідно п.292.4 ст. 292 ПКУ, а не сума валового обсягу продажу за договором комісії, яка підприємцем була помилково включена до Податкової декларації платника єдиного податку у вигляді загального обсягу продажу відповідно договору комісії в сумі 5284181,92 грн., яку він помилково і задекларував 06.02.2017 року та була обкладена єдиним податком за ставкою 5% (до 5 млн. грн.) та 15% (перевищення над 5 млн. грн.). Якби інспектор під час проведення перевірки ознайомилась з первинними документами позивача, то даного адміністративного спору взагалі б не було.

На підставі викладеного ФОП ОСОБА_1 зазначає, що за 2016 рік будучі платником єдиного податку 3 групи не перевищив дозволений обсяг доходу 5 млн. грн. за рік, а тому і підстав для переходу з 01.01.2017 року на загальну систему оподаткування у позивача не було, а тому і висновки викладені відповідачем в акті документальної перевірки та винесені податкові повідомлення - рішення, які оскаржуються - законодавчо необґрунтовані та безпідставні.

Відповідачами подані до суду відзиви на адміністративний позов аналогічного змісту, в яких представники зазначили, що не визнають позовні вимоги в повному обсязі.

Також у відзивах на адміністративний позов зазначено, що податковим органом встановлено, що відповідно до наданої податкової декларації за 2016 рік від 06.02.2017 року №1700011009 ФОП ОСОБА_1 протягом 2016 року отримав дохід у загальній сумі 5284180,92 грн. Тобто ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2017 року, перевищивши дозволений обсяг доходу (5 млн. грн.) повинен був відмовитись від застосування спрощеної системи оподаткування та перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ. Відповідно до пп. 298.2.1 ст.298.2. сг.298 ПКУ для відмови від спрощеної системи оподаткування суб`єкт господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) подає до контролюючого органу заяву. За результатами перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 заяв на такий перехід у встановлений законодавством термін ДПІ не надавав, та з 01.01.2017 перейшов на 2 групу спрощеної системи оподаткування. Також відповідач зазначає, що позивач не надав до перевірки первинні бухгалтерські документи у зв`язку з чим перевірка здійснена на підставі даних автоматизованих систем податкового органу.

За результатами перевірки платник єдиного податку, починаючи з 01.01.2017 втрачає право перебування на спрощеної системі оподаткування. Таким чином, дохід отриманий від здійснення підприємницької діяльності протягом 2017 – 2018 років за результатами перевірки, оподатковується на загальних умовах, у зв`язку з чим податковим органом здійснено донарахування обов`язкових платежів за вказаний період та прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

З огляду на вищенаведені положення законодавства, представники відповідачів вважають, що ГУ ДФС в Одеській області повністю правомірно було винесено оскаржувані податкові повідомлення - рішення, а доводи позивача суперечать фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Представником позивача надана відповідь на відзив, в якому зазначено що всі висновки, викладені в акті перевірки та рішення, прийняті на його підставі не незаконними, а відзив відповідача фактично є дублювання акту перевірки. (а.с. 148-155 т.2)

Ухвалою суду від 23.09.2019 року відкрито провадження по даній справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 26.11.2019року продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

Ухвалою суду від 23.12.2019року занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 16.01.2020 року зупинено провадження у справі до 17.02.2020 року у зв`язку з наданням сторонам часу для примирення.

Ухвалою суду від 17.02.2020 року, занесеною до протоколу судового засідання, поновлено провадження у справі, залучено другого відповідача та розгляд справи розпочато спочатку.

Ухвалою суду від 25.03.2020 року зупинено провадження у справі до завершення обмежувальних протиепідемічних заходів.

Ухвалою суду від 21.09.2020 року поновлено провадження у справі, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивачем20.10.2020 року надано до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

У зв`язку з відсутністю потреби заслухання свідка чи експерта, судом, керуючись положеннями ч.9 ст.205 КАС України, прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовувалися вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 з 10.01.2008 року зареєстрований, як фізична особа-підприємець за №25520000000005609, основним вид діяльності позивача є: код КВЕД 46.42оптова торгівля одягом та взуттям.

04.04.2019 року здійснена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за власним рішенням, номер запису 25520060005005609. (а.с. 33-35 т.3)

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.75.1ст.75 Податкового кодексу України (далі ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з п.п. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України (зі змінами та доповненнями) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом.

Відповідно до п.п. 79.1, 79.2, 79.3 ст. 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка. (п. 86.1 ст. 86 ПК України)

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов`язаний його підписати.

Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.

Відповідно до п. 86.4, 86.8 ст. 86 ПК України акт (довідка) документальної невиїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п`яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Судом встановлено, що Головним управлінням ДФС в Одеській області прийнято наказ від 14.03.2019 року №1829 «Про проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ». (а.с. 14 т.1)

Як вбачається з наказу ГУ ДФС в Одеській області від 14.03.2019 року №1829 перевірку призначено на підставі пп.20.1.4 п,20.1 ст.20 пп.78.1.2 п.78.1 ст.78, ст.79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 №2755-УІ із змінами та доповненнями та на підставі доповідної записки начальника управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Одеській області Мамая Ю.В. від 28.02.2019 № 171/11/15-32-13-05.

Відповідно до копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, наказ ГУ ДФС в Одеській області від 14.03.2019 року №1829 вручено 19.03.2019 року за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 134 т. 2).

Отримавши наказ від 14.03.2019 року №1829 позивач звернувся до Головного управління ДФС в Одеській області з заявою (вих. №1/04 від 12.04.2019), в якій просив перенести проведення документальної перевірки на початок наступного місяця. Також позивач в заяві зазначив, що веде підприємницьку діяльність в м. Києві та на даний час проходить курс лікування після гіпертонічного кризу. Крім цього, позивач в заяві зазначив, що з ним в м. Києві на забезпечені знаходиться неповнолітня дитина, а також, він є вже десять років визнаним Київським судом опікуном однієї недієздатної людини, яка мешкає в м. Києві і вона після серцевого нападу і реанімації знаходиться в лежачому стані та потребує щоденного догляду. Якщо потрібні всі документі, які підтверджують вищевказану інформацію, то він зможе їх надати (рішення суду, свідоцтво про народження, виписки із історій хвороби). В встановленій термін була подана річна декларація в ДФС, копію якої позивач додає до листа, а також розрахунок обороту грошей за 2018 рік на розрахунковому рахунку. (а.с. 16 т. 1).

На підставі п.78.1.2 ст.78 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ, пп.2 ч.1 ст.13 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VІ „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, наказу ГУ ДФС в Одеській області №1829 від 14 березня 2019 року, головним державним ревізор-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Одеській області Макоїд Ольгою Віталіївною, проведена документальна позапланова невиїзна перевірка підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з питань дотримання вимог податкового,валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2018 року,правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиного внеску) за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2018 року,відповідно до затвердженого плану перевірки, наведеного у додатку до акта, за результатом якої складено акт №795/15-32-13-05/ НОМЕР_1 від 26.04.2019. (а.с. 26-33).

Так, відповідно розділу ІІІ акут перевірки «Висновки», відповідачем встановлено порушення:

п.167.1 ст.167, п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ із змінами і доповненнями, в результаті чого донараховано податку на доходи фізичних осіб від провадження підприємницької діяльності у сумі 282882,00 грн., а саме: за 2017 рік у сумі 262772,00 грн., за 2018 рік у сумі 20110,00 грн;

пп.2.1 п.2 ст.6 , п.8 ст.9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в результаті чого було донараховано основний платіж по ЄСВ від підприємницької діяльності у сумі116027,19 грн., а саме: за 2017 рік у сумі 101277,00 грн., за 2018 рік у сумі 14750,19 грн.;

п. 181.1 ст. 181, п.183.1, п. 183.2 ст.183 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано ПДВ у загальній суми 314314 грн., а саме за 2017 рік у сумі 291969 грн., за 2018 рік у сумі ПДВ 22345 грн.

п.203.1 ст.203 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями, в результаті чого не надано податкові декларації з податку на додану вартість за 24 податкові періоди;

п.п. 1.2 п. 16-11, п.1.4 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано військового збору за період перевірки у загальній сумі 23574,00 грн., а саме: за 2017 рік у сумі 21898,00 грн., за 2018 рік у сумі 1676,00 грн.;

п. 63.3 статті 63 ПК України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями, не надані відомості про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, а саме повідомлення за формою №20-ОПП.

На підставі акту перевірки, відповідачем прийняті рішення:

податкове повідомлення-рішення №0017031305 щодо нарахування податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на загальну суму 353602,05 грн., в т.ч. основного платежу 282882,00 грн. та фінансових (штрафних) санкцій на суму 70720,50 грн;

податкове повідомлення-рішення №0017071305 щодо нарахування податку на додану вартість на загальну суму 392892,50 грн., в т.ч. основного платежу 314314,00 грн. та фінансових (штрафних) санкцій на суму 78578,50 грн.

податкове повідомлення-рішення №0017081305 нарахування штрафної санкції за неподання податкової декларації з ПДВ на загальну суму 4080,00 грн.

податкове повідомлення-рішення №0017021305 щодо нарахування військового збору на загальну суму 29467,50 грн, в т.ч. основного платежу 23574,00 грн. та фінансових (штрафних) санкцій на суму 5893,50 грн.

податкове повідомлення-рішення №0017091305 щодо штрафної санкції за неподання повідомлення за формою № 20-ОПП на суму адміністративного штрафу 170 грн.

вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0017051305 на суму основного платежу 116027,19 грн.

рішення №0017061305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 21730,42 грн. (а.с. 17-24 т.1)

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом, оскільки вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення та вимога про сплату боргу є протиправними та підлягають скасуванню.

Як вбачається з акту перевірки, за твердженнями податкового органу відповідно до наданої податкової декларації за 2016 рік від 06.02.2017 № 1700011009, ФОП ОСОБА_1 протягом 2016 року отримав дохід, у загальній сумі 5 284 180,92 грн. Тобто ФОП ОСОБА_1 з 01.01.2017 року, перевищивши дозволений обсяг доходу (5 млн.грн.) повинен був відмовитись від застосування спрощеної системи оподаткування та перейти на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ. За результатами перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 заяв на такий перехід у встановлений законодавством термін ДПІ не надавав та з 01.01.2017 перейшов на 2 групу спрощеної системи оподаткування. За результатами перевірки платник єдиного податку, у зв`язку з вище встановленими порушеннями, починаючи з 01.01.2017втрачає право перебування на спрощеної системі оподаткування. Таким чином, дохід отриманий від здійснення підприємницької діяльності протягом 2017 – 2018 років за результатами перевірки, оподатковується на загальних умовах.

В п. 2.2.1 акту перевірки зазначено, що за результатами перевірки встановлено порушення вимог пп.49.18.2 пп.49.18.5 п.49.18 ст.49 Податкового Кодексу України №2755-VІ від 02.12.2010, в частині неподання податкових декларації про доходи та майновий стан за 2017р., за 2018р.

Розрахунок податку з доходів, отриманих від здійснення підприємницької діяльності проводиться на підставі пп. 167.1 ст.167 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №755-VІ з урахуванням змін та доповнень, за ставкою 18%. Таким чином, підприємцем в порушення п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VІ з змінами та доповненнями занижено податок з доходів від підприємницької діяльності в сумі 282882,00 грн.

Відповідно до 2.5.4 акту №795/15-32-13-05/ НОМЕР_1 ,перевіркою правильності нарахування єдиного внеску з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22%, встановлено порушення вимог п.8 ст.9 Закону №2462, в частині заниження суми єдиного внеску за рахунок невірного визначення бази нарахування єдиного внеску. Перевіркою встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 частини 2 п.1 ст.7, п.8 ст.9, п.2 ст.25 Закону України від 08.07.2010р. №2464-УІ „Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальну суму 116027,19 грн.

В пункті 2.6 акту перевірки встановлено, що у грудні 2016 року підприємцем дохід від провадження господарської діяльності протягом останніх 12 календарних місяців перевищив 1000000 грн. Згідно п. 183.2 ст. 183 Податкового кодексу України, від 02.12.2010 № 2755-УІ із змінами та доповненнями «У разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу». У зв`язку з вищевикладеним підприємець повинен до 10 січня 2017року подати реєстраційну заяву та зареєструватись платником ПДВ. Однак, перевіркою не встановлено факту подання реєстраційної заяви платника ПДВ до ДПІ.

В порушення п.181.1 ст. 181, п.183.1, п.183.2 ст.183 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ із змінами та доповненнями ФОП ОСОБА_1 не надав заяву про обов`язкову реєстрацію особи як платника податку та відповідно занизив податкове зобов`язання з ПДВ за період перевірки у загальній суми ПДВ 314314 грн., а саме за 2017 рік у сумі 291969 грн., за 2018 рік у сумі ПДВ 22345 грн.

Також, з урахуванням обов`язкової реєстрації з 01.01.2017 року, ФОП ОСОБА_1 не надав до контролюючого органу податкові декларації з ПДВ за 24 податкові періоди: за 2017 і 2018 роки відповідно.

В п. 2.7.1 акту перевірки вказано, що у зв`язку з порушеннями, викладеними в пп.2.1-2.2 цього акту встановлено заниження військового збору за період перевірки у загальній сумі 23574,00 грн., а саме за 2017 рік у сумі 21898,00 грн., за 2018 рік у сумі 1676,00 грн.

Пункт 2.7.2 акту перевірки встановлено, що в порушення п.63.3 статті 63 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VІ із змінами та доповненнями ФОП ОСОБА_1 не надані відомості про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, а саме повідомлення за формою №20-ОПП.

Як зазначено в п.п. 1.10, 1.11 акту перевірки, до перевірки документи не надано, про що складено акт про ненадання документів від 18.04.2019 №397/15-32-13-05/ НОМЕР_1 . При перевірці використані відомості, що містяться в інформаційних базах даних АС «Податковий блок», Облік платників; Інформаційно-пошукова система, інформація з офіційного сайту Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

При цьому зазначено, що в ході проведення документальної перевірки запити про проведення зустрічних звірок не надсилались.

Отже, як вбачається з акту перевірки №795/15-32-13-05/ НОМЕР_1 від 26.04.2019 року, позапланова документальна невиїзна перевірка здійснена без дослідження первинної бухгалтерської документації позивача, на підставі річної декларації за 2016 рік та інформації аналітичних систем.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Згідно з пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України, юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Пунктом 291.4 статті 291 Податкового кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень. Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи;

3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень;

4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники.

Відповідно до підпункту 292.1.1. пункту 292.1 статті 292 Податкового кодексу України, доходом платника єдиного податку фізичної особи - підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Згідно з пунктом 292.4 статті 292 Податкового кодексу України у разі надання послуг, виконання робіт за договорами доручення, комісії, транспортного експедирування або за агентськими договорами доходом є сума отриманої винагороди повіреного (агента).

Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг). (п. 292.6 ст. 292 ПК України).

Судом встановлено, що протягом 2016 року позивач здійснював господарську діяльність з оптового продажу взуття та одягу.

Також судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (комісіонер) та ТОВ «О.С.С.» (комітент) укладено договір комісії на продаж товарів №1-01/2015 від 01.01.2015 року. (а.с. 39-41 т.1)

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору Комісіонер зобов`язаний за дорученням Комітента і за рахунок останнього вчиняти від свого імені правочини, зазначені у п. 1.2. цього Договору, а Комітент зобов`язаний оплачувати Комісіонеру надавані останнім послуги та відшкодовувати зроблені Комісіонером витрати.

Комісіонер від свого імені та за рахунок Комітента відчужує на умовах купівлі-продажу третім особам товари, найменування, кількість за номенклатурою та вартість яких Сторони щоквартально визначають у специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору (надалі - Специфікації).

Згідно з п.2.7 договору 2.7. Комісіонер щоквартально надає Комітенту для логістики звіти щодо відчуження третім особам товару за наступними показниками:

- найменування (номенклатура) та кількість товару, отриманого Комісіонером на комісію;

- дата і номер видаткових накладних, за якими Комісіонер отримав товар;

- ціна комітента за одиницю товару, а також загальна вартість всього переданого товару за ціною комітента;

- найменування (номенклатура), кількість та загальна вартість товару, реалізованого товару

- сума, яка отримана від покупців за реалізацію товару;

- дата і номер рахунків-фактури, виставлених Комітентом із зазначенням розміру суми, виставленої комісіонеру до перерахування Комітенту;

- дата і номер платіжних доручень, за якими Комісіонер перерахував Комітенту належні останньому грошові суми за реалізований третім особам товар;

- розмір комісійної винагороди та суми, перерахованої Комісіонером Комітенту за реалізований товар.

До договору №1-01/2015 складені наступні специфікації:

№1-01-2016, відповідно до якої ТОВ «О.С.С.» передало для реалізації у 1 кварталі 2016 року (з 01.01.2016 по 31.03.2016) ФОП « ОСОБА_1 51 найменування товару на суму 681668,89 грн., в т.ч. ПДВ 113611,48 грн. (а.с. 45-46 т. 1);

№02-04/2016, відповідно до якої ТОВ «О.С.С.» не передало товар ФОП « ОСОБА_1 для реалізації у 2 кварталі 2016 року (з 01.04.2016 по 30.06.2016) (а.с. 49-46 т. 1);

№3-07/2016, відповідно до якої ТОВ «О.С.С.» передало для реалізації у 3 кварталі 2016 року (з 01.07.2016 по 30.09.2016) ФОП « ОСОБА_1 129 найменувань товару на суму 1750272,22 грн., в т.ч. ПДВ 291712,04 грн. (а.с. 56-58 т. 1);

№4-10/2016, відповідно до якої ТОВ «О.С.С.» передало для реалізації у 4 кварталі 2016 року (з 01.10.2016 по 31.12.2016) ФОП « ОСОБА_1 193 найменувань товару на суму 2139438,89 грн., в т.ч. ПДВ 356573,15 грн. (а.с. 64-68 т. 1)

Так, протягом 2016 року позивач отримав для реалізації товар на суму 4571380,00 грн.

Відповідно до звіту №1 від 07.04.2016 за 1 квартал 2016 року, позивач отримав товар на суму 681668,89 грн, та загальний розмір суми, перерахованої комісіонером комітенту складає 613502,00 грн. (а.с. 42-44 т.1)

На підтвердження отримання товару, його реалізації та здійснення перерахування коштів ТОВ «О.С.С.» позивачем надано банківську виписку за період з 05.01.2016 по 30.03.2016 року, рахунки на оплату за отриманий товар, платіжні доручення, видаткові накладні. (а.с. 77-117 т.1)

Зі звіту №2 від 07.07.2016 року за 2 квартал 2016 року вбачається, що протягом 2 кварталу отримання та реалізація товару не відбувалась. (а.с. 47 т. 1)

Відповідно до звіту №3 від 07.10.2016 за 3 квартал 2016 року, позивач отримав товар на суму 1750272,22 грн, та загальний розмір суми, перерахованої комісіонером комітенту складає 1575245,00 грн. (а.с. 50-55 т.1).

На підтвердження отримання товару, його реалізації та здійснення перерахування коштів ТОВ «О.С.С.» позивачем надано банківську виписку за період з 01.07.2016 по 30.09.2016 року, рахунки на оплату за отриманий товар, платіжні доручення, видаткові накладні. (а.с. 123-243 т.1)

Згідно з звітом №4 від 07.01.2017 за 4 квартал 2016 року, позивач отримав товар на суму 2139438,89 грн, та загальний розмір суми, перерахованої комісіонером комітенту складає 1925495,00 грн. (а.с. 59-63 т.1)

На підтвердження отримання товару, його реалізації та здійснення перерахування коштів ТОВ «О.С.С.» позивачем надано банківську виписку за період з 01.10.2016 по 31.12.2016 року, рахунки на оплату за отриманий товар, платіжні доручення, видаткові накладні. (а.с. 244-250 т.1, 1-115 т.2)

Отже, розмір комісійної винагороди, яку отримав позивач ФОП ОСОБА_1 за звітний період 2016 рік складає 457138,00 грн.

Разом з тим, як вбачається з податкової декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за 2016 рік загальна сума доходу за звітний період задекларована в розмірі 5284181,92 грн.

Відповідно до записів в книзі обліку доходів і витрат ФОП ОСОБА_1 за 2016 рік складає 1169939,92 грн з яких за договором комісії 457138,00 грн. (а.с. 60-73 т.3)

Надані до суду позивачем первинні документи свідчать про те, що позивачем завищено обсяг доходу, задекларованого за 2016 рік в розмірі вартості товару яка перерахована позивачем на користь ТОВ «О.С.С.» відповідно до умов договору комісії.

При цьому, відповідачами не надано жодних доказів, які б спростували зазначені обставини.

Так, за приписами Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 №395, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів. У разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Разом з тим, акт перевірки не містить посилання на жодний первинний документ, який доводить, що обсяг доходу позивача перевищує 5000000 грн., а єдиним доказом є податкова декларація позивача за 2016 рік, яка, як встановлено вище, заповнена з перевищенням обсягу доходу.

Між тим, відповідач наділений повноваження встановлювати за результатом здійснення перевірки як заниження обсягу доходу та податкових зобов`язань, так і завищення.

Таким чином, поклавши в основу прийняття спірних рішень виключно показники податкової декларації за 2016 рік, без належного дослідження первинних документів позивача, та зважаючи на отримані від позивача пояснення щодо знаходження в іншому місті на лікуванні, податковий орган діяв упереджено та необґрунтовано, що не відповідає вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України.

При цьому, у підпункті 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 16.1.5 пункту 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платники податків зобов`язані подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Наведене кореспондується з приписами п.п. 85.2, 85.6 ст. 85 ПК України, відповідно до яких платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.

Правові наслідки невиконання платником податків обов`язку надати на законний запит контролюючого органу документи, на підставі яких сформовані податкові зобов`язання, визначено ст. 44 ПК України.

Пунктом 44.6 вказаної статті встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

У п. 2.3.2.2 Порядку № 395 визначено, що в разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Так, про необхідність надання необхідних документів, які підтверджують дані податкової, фінансової, статистичної та іншої звітності зазначено в повідомленні від 15.03.2019 року №352/13-05. (а.с. 15 т.1)

Як вбачається з акту перевірки №795/15-32-13-05/ НОМЕР_1 від 26.04.2019 року посадовою особою відповідача складено акт про ненадання до перевірки документів №397/15-32-13-05/ НОМЕР_1 від 18.04.2019 року, з яким позивач не ознайомлений та який йому не вручений.

Слід зазначити, що зміст акт про ненадання до перевірки документів №397/15-32-13-05/ НОМЕР_1 від 18.04.2019 року не надалось можливим встановити і під час розгляду справи, оскільки відповідач до суду його не надав не зважаючи на його обов`язок довести правомірність прийнятих рішень.

В свою чергу, до складання акту №397/15-32-13-05/ НОМЕР_1 від 18.04.2019 року та навіть до складання та направлення позивачу повідомлення про проведення перевірки, ФОП ОСОБА_1 повідомив шляхом направлення заяви засобом поштового зв`язку, про фактичну відсутність за місцем реєстрації та об`єктивну неможливість надання вчасно документів у зв`язку з перебуванням на лікуванні в м. Києві та доглядом за недієздатною людиною, що підтверджується фіскальним чеком. При цьому позивач не відмовлявся надати документи, а просив відтермінувати дату початку перевірки.

Під час судового розгляду представник відповідача жодних заперечень щодо форми і змісту наданих позивачем письмових документів не висловив. Доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам суду не надав.

Суд вважає, що відсутність або ненадання певних документів під час перевірки не може бути підставою для відмови у їх оцінці під час судового розгляду справи, адже положення статей 11, 71, 86 Кодексу адміністративного судочинства України зобов`язують суд вжити заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, запропонувати сторонам подати докази на підтвердження своєї правової позиції, у разі необхідності витребувати докази з власної ініціативи, всебічно, повно та об`єктивно оцінити наявні у справі докази тощо.

При цьому суд не може обмежити право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, зокрема щодо законності сформованих показників витрат, поданням виключно тих доказів, що надавались ним під час проведення податкової перевірки, позаяк процедура збору доказів у судовому процесі не обмежена проведенням податкової перевірки.

Таким чином, наведене вказує на порушення норм чинного законодавства при складанні акту перевірки, оскільки викладені в ньому факти не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є суб`єктивним припущенням перевіряючих та порушенням відповідачем встановленого законодавством порядку проведення перевірки, а викладені відповідачем висновки в акті перевірки зроблено без дослідження належних документів. Виявлені перевіркою порушення в акті перевірки не описані, не зазначено докази, які свідчать про виявлені порушення.

Отже, акт перевірки, як основний доказ податкових правопорушень, не містить в собі повного дослідження господарських операцій в частині отримання позивачем оприбуткування ним товару (продукції), реалізації продукції і таке інше. Натомість акт перевірки наповнений правовими нормами, які потребують застосування, а не наведення їх тексту. Відтак, актом перевірки, не встановлені податкові правопорушення, внаслідок неповноти їх дослідження.

Крім того, наказом про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки №1829 від 14.03.2019 року зазначена підстава для проведення перевірки - підпункт 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та доповідна записка начальника управління податків та зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Одеській області від 28.02.2019 №171/11/15-32-13-05.

Як зазначено у підпункті 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності такої підстави - платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звіт про контрольовані операції або документацію з трансфертного ціноутворення, якщо їх подання передбачено законом.

В той же час, в акті перевірки зазначено, що позивачем подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2016 рік. Фактично, податковим органом проведено перевірку достовірності даних, що містяться у податковій декларації, оскільки отримано інформацію від структурного підрозділу про недотримання платником податків задаткового законодавства.

Така підстава перевірки передбачена підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України - отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Податковим органом не наведено відомостей щодо надіслання письмового запиту платнику податків та відсутності його пояснень.

При цьому встановити конкретний зміст доповідної записки у суду відсутня можливість, оскільки не зважаючи на зобов`язання судом відповідача надати письмові пояснення стосовно поставлених 17.02.2020 в судовому засіданні питань з документальним підтвердженням, представник відповідача жодних доказів правомірності прийнятих рішень не надав.

За таких обставин, в акті перевірки ГУ ДФС в Одеській області №795/15-32-13-05/ НОМЕР_1 від 26.04.2019 року висновки не відповідають фактичним обставинам здійснення господарської діяльності позивача.

За результатом розгляду справи, судом встановлено завищення задекларованого за 2016 рік обсягу доходу, що як наслідок свідчить про не перевищення ФОП ОСОБА_1 обсягу доходу в розмірі 5000000 грн та відсутність обов`язку переходити на загальну систему оподаткування та реєстрації платником податку на додану вартість.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0017031305, №0017071305, №0017081305, №0017021305, №0017091305 від 07.06.2019 року, вимога про сплату боргу №Ф-0017051305 від 07.06.2019 року та рішення 0017031605 від 07.06.2019 року є необґрунтованими та прийняті відповідачем без урахування усіх обставин, що мали значення для їх прийняття, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.

Стосовно доводів позивача про недотримання відповідачем вимог ст. 299 ПК України, що призвело до необґрунтованих донарахувань податкових зобов`язань суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 299.1 – 299.5 ст. 299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

У разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку контролюючий орган зобов`язаний протягом двох робочих днів від дати надходження заяви щодо переходу на спрощену систему оподаткування зареєструвати таку особу платником єдиного податку.

У випадках, передбачених підпунктом 298.1.2 пункту 298.1 та підпунктом 298.8.5 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу, контролюючий орган, у разі відсутності визначених цим Кодексом підстав для відмови, здійснює реєстрацію суб`єкта господарювання як платника єдиного податку з дати, визначеної відповідно до зазначеного підпункту, протягом двох робочих днів з дати отримання контролюючим органом заяви щодо обрання спрощеної системи оподаткування або отримання цим органом від державного реєстратора електронної копії заяви, виготовленої шляхом сканування, одночасно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця, якщо така заява додана до реєстраційної картки.

У разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов`язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб`єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб`єктом господарювання у встановленому порядку.

Згідно з п. 299.6 ПК України підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу;

2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

Між тим, як вбачається з інформації з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 з 01.07.2016 року застосовував ставку єдиного податку 20% та віднесений до 2 групи платників єдиного податку. (а.с. 35).

Також, позивачем подана до податкового органу подана податкова звітність платника єдиного податку – фізичної особи – підприємця віднесеного до 2 групи за 2017 рік, 2018 рік, до яких податковим органом не висловлено жодних зауважень. (а.с. 156-159 т.2).

Таким чином, оскільки відповідачем у встановлений ст. 299 ПК України строк не було надано позивачу відмови в реєстрації його платником єдиного податку, а саме протягом 2 робочих днів з дати отримання контролюючим органом заяви щодо обрання спрощеної системи оподаткування, та прийняття від позивача протягом 2 років відповідної податкової звітності, позивач мав обґрунтовану впевненість тому, що ним дотримано вимоги податкового законодавства.

Суд звертає увагу відповідача, що відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, відповідач не довів факт порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправними дії головного державного ревізора-інспектора відділу контрольно-перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС в Одеській області Макоїд О.В. стосовно складання 26.04.2019 року акту документальної позапланової невиїзної перевірки №795/15-32-13-05/ НОМЕР_1 без витребування у позивача первинних документів стосовно предмету перевірки та пояснень, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Спірні правовідносини, що склалися між сторонами врегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 62.1.3 пункту 6.2.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з підстав визначених в підпунктах 78.1.1- 78.1.22 п. 78.1 ст. 78 ПК України. (п. 78.1 ст. 78 ПК України).

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.21 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Отже, з урахуванням вищенаведених правових актів, відповідач своїми діями по проведенню та оформленню акту про результати документальної невиїзної позапланової перевірки позивача не порушив його прав чи законних інтересів, оскільки такий акт є лише формою фіксації податкової інформації, яка використовується податковими органами.

За таких обставин, дії податкового органу по проведенню перевірки та складанню акту перевірки є способом реалізації наданої суб`єкту владних повноважень компетенції, а сам акт перевірки не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України. Юридичні наслідки для платника податків створює не акт перевірки, а прийняте за його висновками податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, позивачем не доведено в чому полягає порушення його прав в розумінні статті 2 КАС України, а отже дана вимога не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 242 КАСУ, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивачем при поданні даного адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 9180,00 грн відповідно до квитанції №23-2525G/1 від 16.08.2019 року за вимоги майнового характеру та в розмірі 1921,00 грн відповідно до квитанції №57-25251S/1. (а.с. 3-4 т.1)

У зв`язку з тим, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з Головного управління ДПС в Одеській області слід стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 9180,00 грн.

Керуючись ст. ст. 9, 72-73, 77, 78, 90, 139, 242, 245, 255, 295 КАС України суд, ст. 7 Закону України «Про судовий збір»

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування податкових повідомлень-рішень №0017031305, №0017071305, №0017081305, №0017021305, №0017091305 від 07.06.2019 року, вимоги про сплату боргу №Ф-0017051305 від 07.06.2019 року та рішення 0017031605 від 07.06.2019 року – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 07.06.2019 року №0017031305 щодо нарахування податку на доходи фізичних осіб за результатами річного декларування на загальну суму 353602,05 грн., в т.ч. основного платежу 282882,00 грн та фінансових (штрафних) санкцій на суму 70720,50 грн.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0017051305 від 07.06.2019 року на суму основного платежу 116027,19 грн;

Визнати протиправним та скасувати рішення №0017031605 від 07.06.2019 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 21730,42 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 07.06.2019 року№0017071305 щодо нарахування податку на додану вартість на загальну суму 392892,50 грн, у т.ч. основного платежу 314314,00 грн та фінансових (штрафних) санкцій на суму 78578,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 07.06.2019 року №0017081305 нарахування штрафної санкції за неподання податкової декларації з ПДВ на загальну суму 4080,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 07.06.2019 року №0017021305 щодо нарахування військового збору на загальну суму 29 467,50 грн, у т.ч. основного платежу 23574,00 грн та фінансових санкцій на суму 5893,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 07.06.2019 року №0017091305 щодо штрафної санкції за неподання повідомлення за формою №20-ОПП на загальну суму адміністративного штрафу 170 грн.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області, за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 9180,00 грн. (дев`ять тисяч сто вісімдесят гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст.255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи проводився в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 (РНКПО НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ).

Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370, адреса: м. Одеса, вул. Семінарська, 5).

Відповідач: Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, адреса: м. Одеса, вул. Семінарська, 5).

Суддя П.П.Марин

.