Рішення № 92536361, 30.10.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2020 р. справа № 400/2637/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., у спрощеному позовному провадженні з повідомленням учасників справи, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідачаТериторіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, вул. Фалеєвська, 14, м. Миколаїв, 54001

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачаДержавна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601 Державна казначейська служба України, вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601

провизнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивачка або ОСОБА_1 ) звернулась з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (надалі - відповідач або ТУ ДСА), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України та Державна казначейська служба України, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою при виході у відставку;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити вихідну неоподатковану допомогу судді у зв`язку з відставкою у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, що складає 275 500,0 грн.

У позові мається клопотання про зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати набрання цим рішенням законної сили.

В обґрунтування вимог позивачка зазначила, що відповідно до статті 136 Закону України від 7 жовтня 2010 р. № 2453-VІ "Про судоустрій і статус суддів" розмір вихідної неоподатковуваної допомоги становив 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. Незважаючи на це, у день звільнення вихідна допомога позивачці виплачена не була, оскільки пп. 1 п. 28 розділу II Закону України від 27 березня 2014 р. № 1166-VII "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" (надалі - Закон № 1166-VII) виключено статтю 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України (надалі - КСУ) від 15 квітня 2020 р. № 2-р(ІІ)/2020 положення пп. 1 п. 28 розділу II Закону № 1166-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним). 14 червня 2020 р. позивачка повторно звернулась до ТУ ДСА з вимогою виплатити вихідну допомогу у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, проте отримала відповідь про відмову у виплаті.

Від Державної казначейської служби України надійшли пояснення, в яких третя особа просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на те, що норми Закону № 1166-VII в частині виключення статті 136 з Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 р. № 2453-VI, яка регулювала питання виплати судді вихідної допомоги, визнані неконституційними тільки в квітні 2020 р., а тому його неможливо застосувати до спірних правовідносин (а. с. 42-46).

Ухвалою від 10 липня 2020 р. судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Від відповідача до суду відзив не надходив, а копія вищезазначеної ухвали, яку суд направив відповідачу, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримана ним 17 липня 2020 р.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачу було надано достатньо часу для надання відзиву на позов.

В судове засідання сторони не прибули, позивачка у позові клопотала про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

На підставі вищезазначеної норми, суд розглядає справу в порядку письмового провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, 22 вересня 2016 р. постановою Верховної Ради України, ОСОБА_1 звільнена у відставку з посади судді Березанського районного суду Миколаївської області (а. с. 19-20).

В реалізацію цього, 10 жовтня 2016 р. в. о. голови Березанського районного суду Миколаївської області видано наказ № 7-ОС, яким позичку звільнено у відставку з11 жовтня 2016 р. (а. с. 21).

Стаття 126 Конституції України серед підстав для звільнення судді визначає подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Відповідно до статті 122 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 р. № 2453-VI, порядок розгляду питання та прийняття Верховною Радою України рішення про звільнення з посади судді, обраного безстроково, визначається Законом №2453-V та Регламентом Верховної Ради України. Питання про звільнення з посади судді, обраного безстроково, розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради України без висновку комітетів Верховної Ради України та будь-яких перевірок. Повноваження судді припиняються з дня прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді.

За приписами абзацу 3 п. 7 Указу Президента України "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" від 10 червня 1997 р. № 503/97, акти Верховної Ради України і Президента України про призначення відповідно до законодавства на посади і звільнення з посад набирають чинності з моменту їх прийняття.

Отже, законодавством визначено порядок реалізації права судді на звільнення у зв`язку з відставкою, яке починається з подання суддею відповідної заяви і закінчується прийняттям Верховною Радою України постанови про звільнення з посади судді, яка набирає чинності з моменту її прийняття.

З наведеного вбачається, що реалізація права позивачки на звільнення у зв`язку з відставкою відбулась у момент прийняття Верховною Радою України відповідної постанови, тобто 22 вересня 2016 р.

Стаття 136 ч. 1 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 р. № 2453-VI (в редакції від 19 березня 2014 р.) передбачала, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою.

Як стверджує позивачка, ТУ ДСА таку вихідну допомогу їй на час виходу у відставку в жовтні 2016 р. не нарахував та не виплатив.

Розділом ІІ п. 28 пп. 1 Закону від 27 березня 2014 р. № 1166-VII, який набрав чинності 1 квітня 2014 р. до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 р. № 2453-VI були внесені зміни, а саме виключено статтю 136.

Надалі Верховна Рада України прийняла Закон України від 02 червня 2016 р, № 1402-VII "Про судоустрій і статус суддів" (надалі - Закон №1402-VII), який набрав чинності 30 вересня 2016 р.

Згідно з пунктом 2 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України "Про судоустрій і статус суддів", крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу. Частиною 1 статті 143 Закон № 1402-VII встановлено, що судді, який вийшов у відставку, виплачується вихідна допомога в розмірі 3 місячних суддівських винагород за останньою посадою.

З наведеного вбачається, що у період з 01 квітня 2014 р. по 30 вересня 2016 р. суддям, звільненим з посади у відставку, не було передбачено виплату вихідної допомоги.

Таким чином, на момент виходу ОСОБА_1 у відставку в жовтні 2016 р., ст. 136 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 р. № 2453-VI, яка передбачала право отримання суддею, який йде у відставку, вихідної допомоги в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою, була виключена Законом № 1166-VII, який набрав чинності 1 квітня 2014 р.

Отже, ТУ ДСА не мало підстав для нарахування та виплати позивачці вихідної допомоги на підставі виключеної норми Закону.

15 квітня 2020 р. Рішенням КСУ № 2-р(ІІ)/2020 у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27 березня 2014 р. № 1166-VII.

Також, КСУ у своєму Рішенні зазначив, що положення підпункту 1 пункту 28 розділу ІІ Закону № 1166-VII, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення КСУ цього Рішення.

Як встановлено ст. 91 Закону України "Про Конституційний Суд України", закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Таким чином, положення розділу ІІ п. 28 пп. 1 Закону № 1166-VII втратили чинність з 15 квітня 2020 р.

В п. 3.2 Рішення від 15 квітня 2020 р. № 2-р(ІІ)/2020 КСУ наголосив на юридичній позиції, викладеній в його Рішенні від 19 листопада 2013 р. № 10-рп/2013, відповідно до якої право на отримання вихідної допомоги суддя набуває з моменту реалізації ним права на відставку. За своєю юридичною природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов`язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов`язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв`язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.

Отже, з урахуванням часових меж дії рішення КСУ, воно не може бути застосовано до правовідносин, які виникли до набрання ним чинності.

За таких обставин, у позивачки відсутнє право на отримання вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 р. № 2453-VI, оскільки законодавство, чинне на дату виходу позивачки у відставку, не передбачало її виплату.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи відсутність судових витрат у справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. Фалеєвська, 14, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 26299835), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Державна судова адміністрація України (вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 26255795) та Державна казначейська служба України (вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, ЄДРПОУ 37567646) - відмовити.

2. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя А. О. Мороз