Рішення № 92536330, 30.10.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2020 р. № 400/3478/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління Держгеокадастру у Миколаївської області, пр-т Миру, 34, м. Миколаїв, 54034 про:визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області про визнання протиправними дії щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Маломечетнянської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області; зобов`язання надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Маломечетнянської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність із земель державної власності сільськогосподарського призначення земельної ділянки площею 2 га для ведення особистого селянського господарства наказом відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Проте наказ позивачу відповідач не надав.

Відповідач надав відзив на позов, просив відмовити у задоволенні позову, оскільки серед документів, які надавалися позивачем, відсутні засвідчені належним чином копії правовстановлюючих документів, що підтверджують право постійного користування земельною ділянкою та у змісті заяви-згоди ОСОБА_2 не визначено розмір земельної ділянки, яку планується відвести у приватну власність позивача. Крім того, землекористувачем земельної ділянки, 2 га від якої позивач бажає отримати у власність, є Фермерське господарство. Тому згоду для передачі частини земельної ділянки позивачу повинно було надати фермерське господарство, а не ОСОБА_2 , як голова зазначеного фермерського господарства.

Представник позивача 18.09.2020 надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Дослідив докази, суд дійшов висновку:

30.06.2020 позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га на території Маломечетнянської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області. До заяви позивач додала: викопіювання з кадастрової карти (плану); належним чином завірену копію паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_1 ; належним чином завірену копію заяви ОСОБА_2 щодо надання згоди на виготовлення технічної документації на земельну ділянку, з метою передачі її у власність.

28.07.2020 представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом з проханням надати інформацію щодо результатів розгляду зазначеного вище клопотання.

Листом від 04.08.2020 № 29-14-0.22-5518/2-20 повідомив представника позивача, що за результатами клопотання Головним управлінням був прийнятий наказ «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою». Проте, підстави відмови у листі відповідач не зазначив. У листі відповідач також зазначив, що станом на 04.08.2020 року відділ розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності управління землеустрою та охорони земель Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області не має можливості здійснити реєстрацію відповідного наказу у зв`язку з тимчасовим нефункціонуванням програмного забезпечення «Автоматизована система діловодства ДОК ПРОФ».

Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 31.08.2020 року № 10883-СГ (який відповідачем надано до відзиву), позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, оскільки серед документів відсутні засвідчені належним чином копії правовстановлюючих документів, що підтверджують право постійного користування земельною ділянкою; у змісті заяви-згоди громадянина України ОСОБА_2 не визначено розмір земельних ділянок, які планується відвести у приватну власність громадянам України ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель регулюються, зокрема, Земельним кодексом України (по тексту - ЗК України) та Законом України "Про землеустрій".

За змістом ч. 1 - 3 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

У ст. 121 ЗК передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (п. "б" ч. 1), для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара (п. "в" ч. 1).

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує. Тобто, відповідно до ст. 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає визначену земельно-правову процедуру, яка включає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів ст. 186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Аналіз наведених норм права, якими врегульовано процедуру безоплатного отримання земельних ділянок, свідчить про те, що всі дії відповідних суб`єктів земельно-правової процедури є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання земельної ділянки у власність.

Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Згідно з ч. 1 ст. 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Зі змісту ч. 6 ст. 118 ЗК України слідує, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні, до якого додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

Таким чином, обов`язковим є прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування за наслідками розгляду поданого клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

При цьому ч. 7 ст. 118 ЗК України визначений перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним, а саме:

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів;

- невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі надання органом виконавчої влади відмови особі у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою обов`язковим є зазначення конкретної підстави для такої відмови, що визначені у ч. 7 ст. 118 ЗК України.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень ст. 118 ЗК України.

Відповідачем не зазначено ні у спірному наказі, ні у відзиві на позов в чому саме полягає невідповідність земельної ділянки, зазначеної позивачем у заяві вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Тому наказ від 31.08.2020 № 10883-СГ є протиправним та підлягає скасуванню.

Посилання відповідача про те, що згоду для передачі частини земельної ділянки позивачу повинно було надати фермерське господарство як землекористувач зазначеної позивачем земельної ділянки, а не ОСОБА_2 , як голова зазначеного фермерського господарства судом до уваги не приймається, оскільки відповідно до ч. 2, 3 ст. 4 Закону України «Про фермерське господарство», голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об`єднаннями відповідно до закону. Голова фермерського господарства укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання прийняти рішення у формінаказу про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою відповідач зазначає, що ця позовна вимога задоволенню не підлягає, оскільки надання дозволу на розробку проекту землеустрою є виключною компетенцією Головного управління, тому суд не може зобов`язати відповідача прийняти рішення відповідного змісту, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедуру відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Адміністративний розсуд у діяльності суб`єктів публічної адміністрації безпосередньо пов`язаний із дискреційними повноваженнями.

Відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний до вчинення конкретних дій - розглянути заяву позивача у встановленому законом порядку, а за умови відповідності заяви та доданих до неї документів вимогам законодавства - прийняти рішення про задоволення заяви. Підставою для відмови у задоволенні заяви позивача можуть бути лише визначені законом обставини. Відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти на власний розсуд - розглянути заяву, або ж ні; прийняти рішення про задоволення заяви, або ж рішення про відмову у її задоволенні. Визначальним є те, що у кожному конкретному випадку звернення особи із заявою, з урахуванням фактичних обставин, згідно із законом існує лише один правомірний варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

У випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання ухвалити рішення.

Однак, як і будь-який інший спосіб захисту, зобов`язання відповідача ухвалити рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

Перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за результатами розгляду належним чином оформлених клопотання та додатків до нього, який є вичерпним.

Судом в даній справі встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року по справі № 825/2228/18, від 24.12.2019 у справі № 823/59/17.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позовні вимоги про визнання протиправними дії щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Маломечетнянської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області задоволенню не підлягають, оскільки дії відповідача виразилися у наказі від 31.08.2020 року № 10883-СГ, тому належним способом захисту прав позивача є скасування наказу, а не визнання дій протиправними.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Тому суд вважає за необхідне для захисту прав позивача скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 31.08.2020 року № 10883-СГ та зобов`язати відповідача прийняти рішення у формінаказу про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Тому позов належить задовольнити частково.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034 код ЄДРПОУ 39825404) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ від 31.08.2020 року № 10883-СГ.

3. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034, код ЄДРПОУ 39825404) прийняти рішення у формінаказу про надання ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства в межах території Маломечетнянської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області.

4. В решті позову відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (пр. Миру, 34, м. Миколаїв, 54034 код ЄДРПОУ 39825404) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 420,40 грн. (чотириста двадцять гривень 40 коп.), сплачений квитанцією № 33633 від 21.08.2020.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду – 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження – 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України, п. 15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Т. О. Гордієнко