Рішення № 92536275, 29.10.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

29 жовтня 2020 р. № 400/3505/20 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до:Головного управління ДПС у Миколаївській області, вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001 про: визнання нежитлових будівель такими, що не є об`ктами оподаткування податком на нерухоме майно; визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_2 площею 1455,2 м кв. та АДРЕСА_3 , площею 419,4 м кв. як такі, що не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.04.2018 № 0378173, від 27.04.2018 № 0378175-1302-1411, від 21.05.2019 № 0067551-5106-1411, від 21.05.2019 № 0067552-5106-1411, від 22.05.2019 № 0066901-5105-1411, від 22.05.2019 № 0066903-5105-1411.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що відповідачем протиправно нараховано заборгованість зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Належна позивачеві нежитлова будівля за адресою: АДРЕСА_2 площею 1455,2 м кв. та АДРЕСА_3 , площею 419,4 м кв. не є об`єктом оподаткування, оскільки використовується позивачем безпосередньо у сільськогосподарській діяльності як сільськогосподарським товаровиробником.

Відповідач позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. В обгрунтування своїх вимог зазначив про правомірність податкових повідомлень-рішень, спираючись на те, що ОСОБА_1 відповідно до облікових даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є власником об`єктів нерухомого майна: нежитлової будівлі загальною площею 1455,2 кв.м.: за адресою: АДРЕСА_2 та площею 419,4 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , які відповідно ст. 266 ПК України є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати відповідно до п. "ж" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України є одночасна сукупність наступних умов: 1) призначення будівлі для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності; 2) особа має бути сільськогосподарським товаровиробником. Як зазначає відповідач, фізична особа ОСОБА_1 не здіснює господарську діяльність та не є сільськогосподарським товаровиробником, тому норми щодо надання пільги відносно об`єктів нежитлової нерухомості не звільняють від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

В судове засідання представники сторін не з`явились.

Суд розглянув справу в порядку спрощеного провадження 29.10.2020 без проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами, відповідно до визначених строків в ухвалі про відкриття провадження в адміністративній справі, оскільки клопотань від сторін про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін, від сторін не надходило.

ОСОБА_1 належать на праві приватної власності нежитлові приміщення: 1) нежитлова будівля загальною площею 1455,2 кв. м. за адресою : АДРЕСА_2 ; 2) нежилий об`єкт майстерні загальною площею 419,4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до договору суборенди землі від 02.01.2013 року позивач орендує земельну ділянку 7,38 га кадастровий номер 4820682600;02;000;0513, НОМЕР_1 ;02;000;0514.

ОСОБА_1 займається вирощуванням сільськогосподарської продукції на земельній ділянці, отриманій на підставі договору суборенди.

Головне управління ДПС у Миколаївській області на підставі підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК та відповідно до зазначених відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, визначило позивачу податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік в сумі 13420,80 грн згідно з податковим повідомленням - рішенням від 27.04.2018 №0378173-1302-1411та в сумі 46566,40 грн згідно з податковим повідомленням - рішенням від 27.04.2018 № 0378175-1302-1411; за 2018 рік в сумі 7807,13 грн згідно з податковим повідомленням - рішенням від 21.05.2019 № 0067551-5106-1411, в сумі 27088,55 грн згідно з податковим повідомленням - рішенням від 21.05.2019 № 0067552-5106-1411; за 2019 рік в сумі 60725,50 грн згідно з податковим повідомленням - рішенням від 22.05.2020 № 0066903-5105-1411 та в сумі 17501,56 грн згідно з податковим повідомленням - рішенням від 22.05.2020 № 0066901-5105-1411.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1).

Відповідно до підпунктів 266.3.1 та 266.3.2 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Рішенням Баштанської міської ради від 20.04.2017 №2, від 07.11.2017 № 4, від 31.05.2018 № 5 "Про встановлення податку на майно в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на території Лук`янівської сільської ради " визначено ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості на 2017, 2018, 2019 рік.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено переліки об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Так, підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 ст. 266 ПК України визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

За твердженням позивача, ним одноособово обробляється орендована земельна ділянка та вирощується на ній сільськогосподарська продукція. Від вирощування сільськогосподарської продукції позивач отримує доходи, про які звітує до податкового органу (арк. спр. 13-15). Зокрема, у 2017-2019 році позивач здійснював сільськогосподарську діяльність із виробництва та реалізації сільськогосподарських культур, отримував доходи від такої діяльності, та відповідно є сільськогосподарським товаровиробником. Оскільки позивач, на його думку, є сільськогосподарським товаровиробником, а нежитлові приміщення, розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 , що належать йому на праві приватної власності, призначене для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності в процесі вирощування сільськогосподарської продукції, та відповідно до п. «ж» п. 266.2.2 ст. 266 ПК України не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, податкові повідомлення-рішення від 27.04.2018 № 0378173, від 27.04.2018 № 0378175-1302-1411, від 21.05.2019 № 0067551-5106-1411, від 21.05.2019 № 0067552-5106-1411, від 22.05.2019 № 0066901-5105-1411, від 22.05.2019 № 0066903-5105-1411 є протиправними та підлягають скасуванню.

Правовий аналіз норми п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України дає підстави для висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у постанові від 01.10.2019 у справі №0340/1905/18, від 04.12.2018 у справі № 649/593/16-а, від 24.04.2020 у справі № 540/2204/19).

За визначенням підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Таким чином, законодавство передбачає сільськогосподарське товарне виробництво не лише у формі підприємницької діяльності, шляхом створення юридичної особи або реєстрації фізичною особою-підприємцем, а і у формі особистого селянського господарства (одноосібники).

Визначення сільськогосподарського товаровиробника, яке міститься у пп. 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК обмежено застереженнями, які міститься у цій нормі, що воно стосується цілей глави 1 розділу ХIV ПК, тобто спеціального режиму оподаткування – спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності.

Оскільки зазначена норма є обмежувальною для платників податків, то у такому разі, відповідно до правил п.56.21 ст.56 ПК України неможливо застосувати розширене тлумачення та розповсюдити її на інші випадки, окрім глави 1 розділу ХIV ПК України.

За таких обставин, інші форми сільськогосподарського товарного виробництва, які не охоплюються визначенням п.14.1.235, також мають право на пільгу, передбачену п. «ж» ст.266 ПК України.

На правильність такого підходу, зокрема вказує та обставина, що з 01.01.2019 діє інша редакція п. «ж» ст.266 ПК України, яка під сільгоспвиробниками розуміє юридичних та фізичних осіб, без прив`язки до статусу підприємця.

Тобто, законодавець, як в теперішній, так і в минулій редакції, не мав на увазі під сільськогосподарськими товаровиробниками, лише суб`єктів, визначених у п.14.1.235 ПК України.

Позивач на підставі договору судоренди користується земельною ділянкою загальною площею 7,38 га, яка використовуються ним для вирощування сільськогосподарської продукції, яка надалі зберігається у приміщеннях, що розташовані за адресами: с. Лукянівка (с. Леніне) вул. Комсомольська, 1-е та АДРЕСА_3 та використовуються безпосередньо в сільськогосподарських цілях.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд. Відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд включає в себе Клас 1271 - Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства, який включає підкласи 1271.1 «Будівлі для тваринництва» (товарні та племінні ферми великої рогатої худоби, свиноферми та свинофабрики, вівцеферми, кролівничі та звірівницькі ферми, кінні заводи, собачі розплідники); 1271.2 «Будівлі для птахівництва (птахофабрики, та птахоферми, на підприємства по виробництву яєць та м`яса птиці, а також по вирощуванню гібридної птиці для товарних господарств і інкубаторно-птахівничі станції для виробництва добового молодняка птиці та інші); 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна» (зерносховища); 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні» (силоси); 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства» (підвали, винокурні, винні ємкості); 1271.6 «Будівлі тепличного господарства» (теплиці, сільськогосподарські, парники, оранжереї, заводи кормових антибіотиків); 1271.7 «Будівлі рибного господарства» (підприємства по переробці риби); 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва» (підприємства по переробці відходів тваринництва); 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші» підприємства виробничо-технічного обслуговування, які включають бази зберігання мінеральних добрив та пестицидів, сільськогосподарської техніки та запасних частин, підприємства по ремонту сільськогосподарських машин та транспорту, станції біологічного захисту рослин).

Тож із метою застосування норм підпункту 266.2.2 ПК до будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначених для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства» (підкласи 1271.1-1271.9).

Крім того, необхідно звернути увагу па практику Європейського Суду з прав людини, Так, зокрема, рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Сєрков проти України (заява №39766/05), Щокін проти України (заяви №23759/03 та №37943/06), якими було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов`язань зі сплати податку.

Відповідно до п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого е можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Приймаючи до уваги, що ОСОБА_1 здійснює сільськогосподарську діяльність на орендованій земельній ділянці, з використанням нежитлових приміщень, отримує від такої діяльності дохід та звітує про це до податкового органу, у такому випадку він має право на пільгу, передбачену п. «ж» ст.266 Податкового кодексу України.

Позов задовольнити у повному обсязі.

Сума сплаченого позивачем судового збору в розмірі 1681,60 грн. підлягає відшкодуванню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Доказів понесення інших судових витрат позивачем не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246, 263 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) до Головного управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001 43144729) задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення від 27.04.2018 № 0378173-1302-1411, податкове повідомлення - рішення від 27.04.2018 № 0378175-1302-1411, податкове повідомлення - рішення від 21.05.2019 № 0067551-5106-1411, податкове повідомлення - рішення від 21.05.2019 № 0067552-5106-1411, податкове повідомлення - рішення від 22.05.2019 № 0066901-5105-1411, податкове повідомлення - рішення від 22.05.2019 № 0066903-5105-1411.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління ДПС у Миколаївській області (вул. Лягіна,6,Миколаїв,54001 43144729) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 1681,60 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна грн шістдесят коп) гривень.

4. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя В. В. Біоносенко