Рішення № 92536076, 29.10.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/3801/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 жовтня 2020 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Управління «Західвуглепостач»» до Головного управління Держпраці у Львівській області про скасування постанов про накладення штрафу -

УСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Управління «Західвуглепостач»» (далі позивач, ВП «Управління «Західвуглепостач»» ДП «Львіввугілля») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (далі - відповідач, ГУ Держпраці у Львівській області), у якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Вільхової Ольги Орестівни № ЛВ11270/451/АВ-ЛВ5011/П451/ФС-1 від 10.04.2020;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу начальника Головного управління Держпраці у Львівській області Вільхової Ольги Орестівни № ЛВ11270/451/АВ-ЛВ5011/П451/ФС-2 від 10.04.2020.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що винесення відповідачем оскаржуваних постанов щодо порушень у відокремленому підрозділі «Управління «Західвуглепостач»» на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, абз. 9 ч. 2 ст. 265 КЗпП України і винесення постанов про накладення штрафів на ДП «Львіввугілля» за порушення трудового законодавства по інших відокремлених підрозділах є порушенням ст. 61 Конституції України, оскільки у такому випадку збігаються суб`єкт відповідальності та вид порушення. Оскільки такі дії відповідача порушують права позивача, він звернувся до суду із цим позовом за їх захистом.

Ухвалою від 25.05.2020 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків.

Ухвалою від 20.07.2020 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою суду від 17.09.2020 суд перейшов із спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач, Головне управління Держпраці у Львівській області, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вх. № 41608 від 21.08.2020) В обґрунтування вказав, що під час проведення позапланового заходу контролю за додержанням законодавства про працю підрозділом виявлено порушення строків виплати заробітної плати, що призвело до формування заборгованості із виплати заробітної плати перед 53 працівниками в розмірі 177 тис. грн. Позивачем не проведено виплату ОСОБА_1 (згідно з наказом № 110-к від 02.12.2019) заробітної плати за час щорічної відпустки на час проведення інспекційного відвідування – 18.02.2020; не проводиться також виплата середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку ОСОБА_2 (звільненого з роботи наказом № 71-к від 06.08.19); не проводиться виплата компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати відповідно до наказу № 92 від 27.12.2019; не проведено виплату усіх сум, що належать до виплати в день звільнення ОСОБА_3 (наказ № 112-к від 06.12.2019). Вважає безпідставним твердження позивача про те, що по іншим відокремленим підрозділам ДП «Львіввугілля» винесено по дві постанови за порушення абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, абз. 9 ч. 2 ст. 265 КЗпП України та накладено ті ж самі суми штрафів по ідентичних перевірках, які проводились в один і той же період, що вважається позивачем повторним притягненням до відповідальності за результатами повторного проведенням позапланових заходів державного нагляду (контролю), адже винесені приписи щодо контролю виконання яких проводилась перевірки в 2020 році винесені з різних підстав, а суть складених актів інспекційних відвідувань за результатами повторних перевірок в різних обставинах порушення законодавства про працю.

Представник позивача подав суду відповідь на відзив (вх. № 7740ел від 01.09.2020), у якому, зокрема, зазначив, що статутом ДП «Львіввугілля» визначено, що саме підприємство (юридична особа ДП «Львіввугілля» забезпечує своєчасну та в повному обсязі виплату заробітної плати працівникам підприємства.

У судове засідання позивач не прибув, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ШКІ 7901828421053.

Відповідач у судове засідання не прибув, подав клопотання про відкладення судового засідання (вх. № 9725ел від 29.10.2020) у зв`язку із запровадженим на території України карантином.

Щодо поданого клопотання суд зазначає таке.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-IX від 18.06.2020 (набрав чинності 17.07.2020) внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України та викладено п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України в новій редакції, відповідно до якої під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Ураховуючи те, що відповідач не зазначив конкретних обмежень, впроваджених у зв`язку з карантином, які не дали змогу представнику прибути до суду, не зазначив, суд відмовив у його задоволенні.

Частиною 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено: якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Ураховуючи те, що у судове засідання 29.10.2020 сторони не прибули, суд, керуючись положенням ч. 9 ст. 205 КАС України, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Суд всебічно і повно з`ясував усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.

Посадовими особами ГУ Держпраці у Львівській області проведено інспекційне відвідування ВП «Управління «Західвуглепостач»» ДП «Львіввугілля» за адресою: Львівська область с. Острів вул. Центральна 112 (код за ЄДРПОУ 26360693) щодо усунення порушень згідно з винесеним відповідачем приписом № ЛВ5011/451/АВ/П від 17.12.2019.

За результатами інспекційного відвідування 18.02.2020 складено акт № ЛВ11270/451/АВ-ЛВ5011П451 (а.с. 10-14).

Згідно з актом інспекційного відвідування відповідачем виявлено порушення ВП «Управління «Західвуглепостач»» ДП «Львіввугілля» вимог ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці»; ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»; ч. 4 ст. 115 КЗпП України, ст. 21 Закону України «Про відпустки»; ч. 5 ст. 97 КЗпП, ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці»; ч. 1 ст. 116 КЗпП України; ч. 1 ст. 117 КЗпП України.

Примірник акта 18.02.2020 вручено начальнику ВП «Управління «Західвуглепостач»» ДП «Львіввугілля» Булковському Петру Романовичу.

ГУ Держпраці у Львівській області 10.04.2020 прийнято постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЛВ11270/451/АВ-ЛВ5011П451/ФС-1 в розмірі 14169 грн, та постанову № ЛВ11270/451/АВ-ЛВ5011П451/ФС-2 в розмірі 9446 грн (а.с. 17-19).

Суд звертає увагу на те, що позивачем не оспорюється факт виявлених посадовими особами відповідача порушень ВП «Управління «Західвуглепостач»» ДП «Львіввугілля» вимог законодавства про працю при виплаті працівникам заробітної плати, а тому оцінка таких судом не здійснюється.

Позиція позивача зводиться лише до того, що відповідач оскаржуваними постановами наклав штраф, який за своєю природою є не адміністративно-господарським, а є фінансовими санкціями. Також вважає, що оскільки за наслідками перевірки інших відокремлених підрозділів ДП «Львіввугілля» встановлено ідентичні порушення, і щодо ДП «Львіввугілля» також винесено дві постанови за аналогічні порушення, це є порушенням статті 61 Конституції України, оскільки збігається суб`єкт відповідальності вид порушення.

Вказане зумовило позивача звернутись до суду з судовим захистом.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 2 КАС України є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Статтею 259 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 КЗпП України державний нагляд за додержанням законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці здійснюють, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 (далі - Положення № 96), визначено, що центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, є Державна служба України з питань праці (Держпраці).

Згідно з п. 7 Положення № 96 Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України № 100 від 11.02.2015 територіальним органом Держпраці на території Львівської області є Головне управління Держпраці у Львівській області.

Відповідно до п. 1 Положення про Головне управління Держпраці у Львівській області, затвердженого наказом Держпраці № 75 від 22.06.2017 (далі - Положення № 75) Управління є територіальним органом Держпраці, що їй підпорядковується.

Згідно з пп. 1 п. 3 Положення № 75 завданням Управління є, зокрема, реалізація державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до пп. 5 п. 4 Положення № 75 Управління на виконання покладених на нього завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю. У відповідності до пп. 49 цього ж пункту, Управління накладає у випадках, передбачених законом, штрафи за порушення законодавства, невиконання розпоряджень посадових осіб Управління Держпраці.

До завдань Держпраці належить, зокрема, державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю, а також зайнятість населення в частині дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, які мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню; провадження діяльності з надання послуг з посередництва та працевлаштування (п.4 Положення № 96).

Статтею 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) в сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.04.2007 (далі - Закон № 877-V) встановлено, що державний нагляд (контроль) діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходами державного нагляду (контролю) є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Статтею 6 Закону № 877-V визначено, що підставами для здійснення позапланових заходів є:

- подання суб`єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;

- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб`єктом господарювання у документі обов`язкової звітності, крім випадків, коли суб`єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов`язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов`язаний повідомити суб`єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п`яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Не виправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;

- перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);

- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров`ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу;

- неподання суб`єктом господарювання документів обов`язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;

- доручення Прем`єр-міністра України про перевірку суб`єктів господарювання у відповідній сфері у зв`язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров`я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;

- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов`язано з діяльністю суб`єкта господарювання.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю на час проведення перевірки визначав Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 26.04.2017 (далі - Порядок № 295).

Пунктом 2 Порядку № 295 визначено, що державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці:

- Держпраці та її територіальних органів;

- виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин) (далі - виконавчі органи рад).

Відповідно до п. 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться:

1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю;

2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин;

3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту;

4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю;

5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю;

6) за інформацією, зокрема, ДФС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;

- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника.

Відповідно до п. 9 Порядку № 295 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Згідно ч. 3 ст. 6 Закону № 877-V суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Згідно приписів ст. 10 Закону № 877-V діяльності суб`єкт господарювання має, зокрема, право перевіряти наявність у посадових осіб органу державного нагляду (контролю) службового посвідчення та посвідчення (направлення) і одержувати копію посвідчення (направлення) на проведення планового або позапланового заходу та, відповідно, не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення державного нагляду (контролю), якщо посадова особа органу державного нагляду (контролю) не надала копії документів, передбачених цим Законом, або якщо надані документи не відповідають вимогам цього Закону.

Згідно з п. 19 та п. 20 Порядку № 295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Згідно з п. 27 Порядку № 295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Відповідно до абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення встановлених строків виплати заробітної плати працівникам, інших виплат, передбачених законодавством про працю, більш як за один місяць, виплата їх не в повному обсязі - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

Згідно з абз. 9 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі порушення інших вимог законодавства про працю, крім передбачених абзацами другим - восьмим цієї частини, - у розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення.

Порядок прийняття постанов про накладення штрафних санкцій, передбачених ст. 265 КЗпП України, регламентований Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 17.07.2013 (далі - Порядок № 509).

Так, пунктом 1 Порядку № 509 передбачено, що ним визначено механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення».

Відповідно до п. 2 Порядку № 509 штрафи накладаються, зокрема, на підставі акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису.

Пунктом 3 Порядку № 509 передбачено, що справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою посадовою особою документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку. Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Згідно з п. 5 Порядку № 509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Про дату одержання документів, зазначених в абзацах третьому - сьомому пункту 2 цього Порядку, уповноважена посадова особа письмово повідомляє суб`єкту господарювання та роботодавцю не пізніше ніж через п`ять днів після їх отримання рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Відповідно до п. 4 Порядку № 509 під час розгляду справи досліджуються матеріали і вирішується питання щодо наявності підстав для накладення штрафу.

Отже, підставою для накладення штрафів є виявлені під час перевірки суб`єкта господарювання порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, зафіксовані в акті перевірки. Відповідальність за порушення законодавства про працю несуть юридичні особи, які використовують найману працю.

Судом встановлено, що оскаржувані постанови прийняті на підставі акта № ЛВ11270/451/АВ-ЛВ5011П451 від 18.02.2020 за результатами інспекційного відвідування ВП «Управління «Західвуглепостач»» ДП «Львіввугілля» (код за ЄДРПОУ 26360693), яким зафіксовано факт невиконання вимог припису № ЛВ5011/451/АВ/П від 17.12.2019 про усунення виявлених порушень законодавства про працю.

Постанова № ЛВ11270/451/АВ-ЛВ5011/П451/ФС-2 від 10.04.2020 прийнята відповідачем на підставі абз. 9 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, яким передбачено відповідальність у вигляді штрафу у разі вчинення порушення, передбаченого абзацом дев`ятим цієї частини, повторно протягом року з дня виявлення порушення - у двократному розмірі мінімальної заробітної плати за кожне таке порушення, а постанова № ЛВ11270/451/АВ-ЛВ5011/П451/ФС-1 від 10.04.2020 - на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, відповідальність у вигляді штрафу в разі недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у двократному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

В обґрунтування позовних вимог про визнання протиправними та скасування вказаних постанов позивач вказав на порушення відповідачем вимог статті 61 Конституції України, зокрема у зв`язку з тим, що винесення постанов про накладення штрафу щодо порушень у відокремленому підрозділі «Управління «Західвуглепостач»» на підставі абзаців четвертого і дев`ятого частини другої статті 265 КЗпП України і винесення постанов про накладення штрафу на ДП «Львіввугілля» по інших відокремлених підрозділах, оскільки збігаються суб`єкт відповідальності і вид порушення.

Щодо таких доводів позивача суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду та одне й те саме правопорушення.

З аналізу вказаної статті слідує, що така застосовується за наявністю певних умов, а такими умовами є вчинення одного й того самого правопорушення одним суб`єктом.

Судом встановлено, що ВП «Управління «Західвуглепостач»» ДП «Львіввугілля» (код за ЄДРПОУ 26360693) зареєстроване як відокремлений підрозділ, відповідно до п. 3.2 розділу 3 Положення про відокремлений підрозділ «Управління «Західвуглепостач»» Державного підприємства «Львіввугілля» вказаний підрозділ не є юридичною особою, представляє інтереси і реалізує свої цілі і задачі в межах цього положення і статуту ДП «Львіввугілля». Також відокремленому підрозділу присвоєно свій код у ЄДРПОУ (а.с. 23).

Згідно з пп. 6.6.1 п. 6.6 розділу 6 Положення відокремлений підрозділ здійснює оплату праці працівників згідно з Положенням про оплату праці підрозділу, розробленого відповідно до Положення з організації оплати праці на підприємствах вугільної промисловості, чинного законодавства України та погодженого з профспілками (а.с. 35).

З огляду на вищезазначене суд критично оцінює доводи позивача про те, що ДП «Львіввугілля» забезпечує виплату заробітної плати працівникам. Доводи позивача про те, що винесення постанов по інших структурних підрозділах та ДП «Львіввугілля» є свідченням порушення статті 61 Конституції судом відхиляються, оскільки, як зазначає відповідач, ним під час проведення перевірки встановлено індивідуальні порушення щодо окремо визначених працівників, які вчинені різними суб`єктами за певних обставин.

Суд також враховує, що позивач не заперечує факту порушення ним вимог ч. 1 ст. 115 КЗпП України, ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці»; ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати»; ч. 4 ст. 115 КЗпП України, ст. 21 Закону України «Про відпустки»; ч. 5 ст. 97 КЗпП, ч. 3 ст. 15 Закону України «Про оплату праці»; ч. 1 ст. 116 КЗпП України; ч. 1 ст. 117 КЗпП України, однак, на думку позивача, такі порушення відбулися у зв`язку з відсутністю грошових коштів, що є підставою для звільнення позивача від відповідальності за порушення законодавства про працю.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем обґрунтовано належними та допустимими доказами правомірність проведення інспекційного відвідування, наявність підстав для прийняття оскаржуваних постанов про накладення штрафу та розмір застосованих до відповідача фінансових санкцій.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів суду правомірність своїх дій та рішень, в той час як доводи позивача суд вважає необґрунтованими, а тому постанови про накладення штрафу № ЛВ11270/451/АВ-ЛВ5011П451/ФС-1 та № ЛВ11270/451/АВ-ЛВ5011П451/ФС-2 від 10.04.2020, які винесено Головним управлінням Держпраці у Львівській області, відповідають нормам чинного законодавства, відтак відсутні підстави для визнання їх протиправними та скасування.

З огляду на викладене, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовних вимог ДП «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Управління «Західвуглепостач»», а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, оскільки у задоволенні позову відмовлено, сплачений позивачем судовий збір поверненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 255, 293, 295, пп. 15.5 п. 15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Львіввугілля» в особі Відокремленого підрозділу «Управління «Західвуглепостач»» до Головного управління Держпраці у Львівській області про скасування постанов про накладення штрафу відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.П. Качур