Постанова № 9253597, 07.04.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.04.2010 р.                                                                                Справа № 2а-667/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., при секретарі судового засідання Крикливенко І.С., за участю:

представника позивача: Фіцай В.А., довіреність № 87 від 19.01.10 р.,

представника відповідача: не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомЦентрального районного центру зайнятості м. Миколаєва, вул. Нікольська, 68, м. Миколаїв, 54001 доТОВ НВФ "Бізнес Дефенс Сервіс", вул. Набережна, 17/4, м. Миколаїв, 54001 простягнення штрафних санкцій у сумі 6270,25 грн. В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернувся Центральний районний центр зайнятості м. Миколаєва до ТОВ НВФ "Бізнес Дефенс Сервіс" про стягнення штрафної санкції у сумі 6270,25 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримали повністю, пославшись на те, що відповідачем, в порушення вимог законодавства про зайнятість населення, при вивільненні працівника, до центру зайнятості не подано відповідного звіту.

Відповідач у судове засідання не з'явився. Ухвала суду про відкриття провадження в адміністративній справі і призначення справи до судового розгляду від 10.02.10 р. з позовною заявою та повістка про виклик до суду, направлені за юридичною адресою відповідача, вказаною позивачем у позовній заяві, повернулись до суду без вручення адресату.

Відповідач, згідно ст. ст. 19, 22 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, змін до відомостей про юридичну особу не вніс, про що свідчить витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а. с. 7).

Приписи Кодексу адміністративного судочинства України, не передбачають з’ясування судом або стороною у справі фактичного місцезнаходження іншої сторони та здійснення її розшуку.

Заслухавши думку представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

19.11.09 р. позивачем проведено перевірку відповідача, у ході якої встановлено, що 12.01.09 р., на підставі наказу № 1-К від 12.01.09 р., відповідач звільнив за ст. 40 ч. 1 КЗпПУ фінансового директора Давитадзе Т.Б. При цьому, в порушення ст. 20 ч. 5 Закону України "Про зайнятість населення", відповідач не подавав позивачу звіти № 4-ПН (план) про запланове та № 4-ПН (факт) фактичне вивільнення працівника.

Так, ст. 20 ч. 5 Закону України "Про зайнятість населення", передбачає, що при вивільненні працівників (у тому числі працюючих пенсіонерів та інвалідів) у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників, підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності, повідомляють про це не пізніш як за два місяці в письмовій формі державну службу зайнятості, вказуючи підстави і строки вивільнення, найменування професій, спеціальностей, кваліфікації, розмір оплати праці, а в десятиденний строк після вивільнення - направляють списки фактично вивільнених працівників, зазначаючи в них інвалідів.

За наслідками перевірки позивачем складено Акти № № 103, 104 від 19.11.09 р., якими відповідачу приписано сплатити штраф у розмірі 6270,25 грн., за порушення вищезазначених приписів законодавства (а. с. 15-18).

Розмір річної заробітної плати вивільненого працівника позивачем обчислений на підставі розрахунково-платіжних відомостей (а. с. 9-14).

Статтею 20 ч. 5 абз. 2 Закону України "Про зайнятість населення" та п. 8 пп. "л" Положення Про державну службу зайнятості, передбачено право державної служби зайнятості стягувати штраф з підприємств, установ та організацій усіх форм власності у разі неподання або порушення строків подання державній службі зайнятості письмового повідомлення про наступне вивільнення працівників, як це передбачено пунктом 5 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення".

Таким чином, станом на час звернення позивача до суду, заборгованість відповідача із сплати штрафної санкції залишається непогашеною і складає 6270,25 грн.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 ч. 1 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідач своїм правом не скористався.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Дефенс Сервіс" (вул. Набережна, 17/4, м. Миколаїв, 54001, ЄДРПОУ 19296991, відомості про банківські реквізити відсутні) на користь Центрального районного центру зайнятості м. Миколаєва (вул. Нікольська, 68, м. Миколаїв, 54001, р/р 37177305800006 в УДК у Миколаївській області, МФО 826013, ОКПО 20917678) штраф у сумі 6270,25 грн.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Вимоги до заяви про апеляційне оскарження та до апеляційної скарги встановлені ст. 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                                                        А. О. Мороз