Ухвала суду № 92534370, 28.10.2020, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/9117/20 2-з/335/126/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року суддя Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя Геєць Ю.В., розглянувши заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Електро Лізинг” про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Електро Лізинг” про стягнення грошових коштів.

Разом з позовом позивачем подана заява про забезпечення позову, в якій позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладенням арешту на грошові кошти, належні Товариству з обмеженою відповідальністю “ЕЛЕКТРО ЛІЗИНГ” (місцезнаходження: 69035, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 147, ідентифікаційний код юридичної особи: 40945970), що обліковуються на відкритих йому рахунках в банківських та інших кредитно-фінансових установах в межах 686451,29 гривень (686451 гривень 29 копійок), що еквівалентно 24281,97 долара США (двадцять чотири тисячі двісті вісімдесят один долар США 97 центів) за офіційним курсом Національного банку України, встановленим станом на 22 жовтня 2020 року, оскільки невжиття заходів забезпечення позу може зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до частини першої ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заяву позивача слід залишити без задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною вчиняти певні дії.

Із роз`яснень Верховного Суд України у п. 4 постанови Пленуму від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

При цьому цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

У відповідності до ч. 1 ст. 149 ЦПК суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 ЦПК заходів забезпечення позову. Тобто, законодавець вказує лише на можливість, а не обов`язок суду забезпечити позов, при чому відповідно до вимог законодавства це можливо за умови, що з матеріалів справи чи самої заяви про забезпечення позову вбачається, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод як джерело права.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Першого протоколу до цієї Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.

Окрім національного законодавства, також і прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним (Рішення Суду у справі Жоффре де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).

Враховуючи, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх доводів про існування на даний час у ТОВ „Електро Лізинг” рахунків, назв банківських установ та інших кредитно-фінансових установах, номера даних рахунків та наявності на них коштів, доказів належності цих рахунків саме відповідачу.

Відсутні правові підстави також для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на банківські рахунки ТОВ „Електро Лізинг”, які будуть виявлені в ході здійснення виконавчого провадження, оскільки вимоги заяви не конкретизовані та мають девіантний характер (суперечать правовій природі інституту забезпечення виконання рішення суду або ефективного захисту у конкретній спірній ситуації, яка вирішується/буде вирішуватись судом).

Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, співмірності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню, оскільки на теперішній час відсутні достатні підстави вважати, що не вжиття заходів забезпечення позову, може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.

Керуючись статтями 149-153, 210, 258-261 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю „Електро Лізинг” про стягнення грошових коштів - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів.

Суддя Ю.В.Геєць