Ухвала суду № 92533832, 30.10.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/11182/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 жовтня 2020 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовною заявою до відповідача Ужгородської міської ради про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва.

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст.ст.175, 177 ЦПК України.

Згідно ч.3 ст. ЦПК України, позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 177 ЦПК України, позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Згідно ч.5 ст.177 ЦПК України, позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У позовній заяві ОСОБА_1 , зазначає, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка в м. Ужгороді по Слов`янська набережна, як на підтвердження вказаному посилається на витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 173705563 від 13.07.19 року, за мною зареєстровано право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 2110100000:17:001:0332, площею 0,1889 га, що знаходиться по АДРЕСА_1 . Разом із тим до позовної заяви не надано вказаного витягу.

Відповідно до ч. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

При цьому, доказів які б підтверджували право власності ОСОБА_1 , на вказану ним у позовній заяві земельну ділянку, на якій відповідно зведено об`єкт самочинного будівництва, право власності на який просить визнати ОСОБА_1 , до матеріалів позовної заяви не надано.

Окрім того позивач зазначає, що з питанням прийняття реконструйованого об`єкту до експлуатації та, відповідно, оформленням права власності, він звертався до відділу ДАБІ Ужгородської міської ради, де йому надали роз`яснення про неможливість прийняття в експлуатацію об`єкту та пояснили, що вказані дії можливо вчинити лише згідно «Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів» затвердженого постановою КМУ №461 від 13.04.2011р. шляхом реєстрації декларацій встановленої форми. Водночася, як вказує ОСОБА_1 , зазначений Порядок не передбачає введення в експлуатацію будівель, які збудовані самочинно. Вирішення вказаного питання можливе лише після визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва в судовому порядку згідно ст.376 ЦК України. Саме тому він вимушений звернутись до суду із даним позовом, оскільки інакшим чином не може реалізувати свої законні права та інтереси.

При цьому жодного документального підтвердження наведеному до матеріалів позовної заяви не надано.

Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_1 посилається на: пункт 8 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» зазначає, що право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (стаття 90 ЗК)та землекористувачі(стаття953К). Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством. Разом із цим власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно (частина друга статті 375 ЦК), тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (частина п`ята статті 376 ЦК).

Пунктом 14 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» передбачено, що суд може задовольнити позов про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно на земельній ділянці, що не надавалася у користування особі, яка збудувала його, якщо їй у встановленому законом порядку було надано земельну ділянку у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення, та за умови, що будівництво велося з додержанням архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил згідно із законодавством, містобудівною та проектною документацією.

Вважаю за не обхідне констатувати, що на підтвердження викладених у позовній заяві обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, ОСОБА_1 , не надає суду документів на підтвердження того що він є власником, користувачем, земельної ділянки кадастровий номер 2110100000:17:001:0332, площею 0,1889 га, що знаходиться АДРЕСА_1 , або що таку у встановленому законом порядку було надано йому у користування під уже збудоване нерухоме майно відповідно до її цільового призначення.

Окрім того ОСОБА_1 стверджує, що протягом 2019-2020 років ним було здійснено будівництво багатоквартирного житлового будинку із комерційними приміщеннями без отримання відповідного на те дозволу з дотриманням будівельних, архітектурних, санітарних та екологічних норми. Про те, суду доказів вказаному не надано.

Разом із тим суд констатує що жодних документів окрім самої позовної заяви та її копії позивачем до суду подано не було. Вказаним позивач зокрема, не виконав вимоги ст. 175 та 177 ЦПК України, які визначають як зміст самої позовної заяви, так і вимоги щодо надання необхідних документів в додатку до неї та копії для всіх сторін справи.

Відповідно до ч. ст.3 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством;

При цьому відповідно до ч.4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно п.п.2,9 ч.1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається: у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 9) у позовах про право власності на нерухоме майно, що належить фізичним особам на праві приватної власності, - дійсною вартістю нерухомого майна, а на нерухоме майно, що належить юридичним особам, - не нижче його балансової вартості;

Відповідно до ч.2 вказаної норми: якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Відповідно до ч.2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана: фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем ціна позову не визначена, документів щодо вартості об`єкту самочинного будівництва, право власності на який просить визнати позивач, до суду не надано, підтвердження сплати судового збору до позовної заяви не доданою.

Враховуючи наведене, оскільки на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, суд вважає за можливе попередньо визначити розмір судового збору з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи. Так, беручи до уваги положення ч.2 ст.4 ЗУ «Про судовий збір» визначити суму судового збору яку необхідно сплатити позивачу за звернення до суду із даною позовною заявою в розмірі 10 500 грн.

Разом із тим слід вказати на те, що позивачем до позовної зави не надано документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

З огляду на зазначене вище, ОСОБА_1 , за подання до суду даної позовної заяви слід сплатити судовий збір, що становить 10 500 грн.

Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів: УК у м.Ужгороді/м.Ужгород/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38015610; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA328999980313121206000007002; Код класифікації доходів бюджету: 22030101.

Зі змісту позовної заяви також вбачається, що така не містить переліку документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

Разом із тим позивачем не зазначено: попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, а також відсутнє підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

З огляду на викладене позивачу слід уточнити заявлені ним позовні вимоги, привести їх у відповідність змісту самої позовної заяви.

Дослідивши матеріали справи приходжу до переконання, що без зазначення наведених вище обставин, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне позовну заяву залишити без руху та надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви з подачею її до суду в новій редакції з врахуванням вимог ст. 175 ЦПК України.

Згідно ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Враховуючи наведене вважаю, що провадження у справі неможливо відкрити до усунення вказаних недоліків, а тому позовну заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.

Керуючись ст. 185, 260 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Ужгородської міської ради про визнання права власності на об`єкт самочинного будівництва задовольнити - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви протягом трьох днів з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити, що інакше заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.В. Фазикош