Рішення № 92533341, 26.10.2020, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/3894/20

Провадження № 2/242/1406/20

РІШЕННЯ

іменем України

26 жовтня 2020 року Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Капітонова В.І., секретаря судового засідання Нарижної О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Селидове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Селидіввугілля» про стягнення моральної шкоди,

встановив:

Позивач 17.09.2020 року звернувся до суду із позовом.

В обґрунтування свої позовних вимог зазначив, що його батько – ОСОБА_2 працюючи в ДВАТ шахта «Україна» ДГК «Селиліввугілля» помер ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання своїх трудових обов`язків на підприємстві СП ДП «Донецька вугільна енергетична компанія», про що 07.07.2002 року складено акт №58 за формою Н-1. Унаслідок смерті батька позивач переніс душевні страждання, які мають стійкий і інтенсивний характер та призвели до негативних змін у його житті, які потребують тривалих реабілітаційних заходів. Вважає, що моральні страждання, спричиненні загибеллю близької людини є найбільш тяжкими та глибокими. Просить суд стягнути на його користь моральну шкоду в розмірі 100000,00 грн.

Відповідно до ст. 274 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданої 21.06.1988 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є сином ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить копія свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , видана 09.07.2002 року виконкомом Української міської ради м. Селидове Донецької області.

З акту про нещасний випадок на виробництві №58, складеного 07.07.2002 року вбачається, що 07.07.2002 року при виконанні трудових обов`язків на підприємстві ДВАТ «шахта Україна» сталося пожежа та під час аварійно – рятувальних робіт було знайдено без ознак життя ОСОБА_2 .

Причинами нещасного випадку є: виникнення пожежі на барабані натяжної станції стрічкового конвеєру ЗЛ-100У №2; відсутність води, першочергових й аварійних засобів пожежогасіння; експлуатація стрічкових конвеєрів у виробці без постійної присутності обслуговуючого персоналу в місцях перевантаження гірничої маси біля провідних станцій; попадання продуктів горіння від пожежі у виробку шахти й місця знаходження людей; невірні дії щодо несвоєчасного виведення людей із шахти, реверсування вентиляційного струменя без врахування фактичного місцезнаходження людей в шахті, незнання робітниками шляхів пересування до запасних виходів.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України.

Так, згідно з висновками Конституційного Суду України закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012).

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Події, внаслідок яких у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди та які стали підставою для звернення до суду з указаним позовом, мали місце до 07 липня 2002 року, тобто до набрання чинності ЦК України, тому з огляду на вищезазначені вимоги у цій справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК 1963 року.

Згідно зі статтею 440-1 ЦК (в редакції 1963 року) моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно до ст.441 ЦК(в редакції 1963 року) організація повинна відшкодовувати шкоду, заподіяну з вини її працівників під час виконання ними своїх трудових(службових) обов`язків.

Стаття 440-1 ЦК(1963 року) не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК(1963 року) фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. У вказаній статті міститься пряма вказівка на те, що моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянинові або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, що заподіяла шкоду. Отже, неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді цієї категорії справ зобов`язаний з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні.

Стаття 440-1 ЦК(1963 року) містить загальну норму, що регулює деліктні правовідносини. Моральна шкода, завдана позивачу у зв`язку зі смертю у 2002 році його батька в результаті нещасного випадку на виробництві, за наявності для цього підстав повинна відшкодовуватися особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК 1963 року.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, пропорційності та справедливості.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Зазначений висновок узгоджується із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06 червня 2019 року у справі № 212/2904/17 (провадження № 61-16729св18).

Частиною 1 статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд дійшов висновку, що у зв`язку із смертю ОСОБА_2 , яка пов`язана з нещасним випадком, який стався з ним при виконанні трудових обов`язків його синові - позивачу по справі - завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 ЦК (1963 року).

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд виходить з конкретних обставин справи, характеру та ступеню моральних страждань.

Слід зазначити, що моральну шкоду не можна виразити у конкретному розмірі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю і спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. І такий розмір визначається судом, виходячи з конкретних обставин справи.

Отже, при визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, враховує глибину та ступінь моральних і фізичних страждань позивача, яких він зазнав внаслідок смерті батька, а також з того, що з часу смерті батька позивача пройшло вісімнадцять років, а тому приходить до висновку, про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 80 000 грн. і цей розмір суд вважає таким, що відповідає глибині і ступеню моральних і фізичних страждань позивача.

Отже, виходячи з викладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги, що позивач, на користь якого постановлено рішення, звільнений від сплати судових витрат при зверненні з даним позовом до суду, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір, виходячи з суми судового збору за подання позовної заяви майнового характеру встановленого для фізичних осіб, яка складає 1000 грн. 00 коп. пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: 800 грн. 00 коп.

Керуючись ст.ст. 12,13,81,258,259,263-265 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ДП «Селидіввугілля» про стягнення моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ДП «Селидіввугілля» юридична адреса: 85400, Донецька область, м.Селидове, вул.К.Маркса, 41, (ЄДРПОУ 33426253) на користь ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 , моральну шкоду в розмірі 80 000 (вісімдесят тисяч) грн. 00 коп. без урахування податку з доходів фізичних осіб.

У задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ДП «Селидіввугілля» юридична адреса: 85400, Донецька область, м.Селидове, вул.К.Маркса, 41, (ЄДРПОУ 33426253) на користь Державного бюджету України(отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача(МФО): 899998, рахунок отримувача: 312112556026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106) судовий збір у розмірі 800 (вісімсот) грн. 00 коп.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Селидівський міський суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а після її функціонування, безпосередньо до Донецького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І.Капітонов