Рішення № 92533084, 29.10.2020, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/1903/20

Справа № 235/5869/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 жовтня 2020 року м. Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

у складі: головуючого – судді Назаренко Г.В.

за участю секретаря Овчаренко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі –АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду із зазначеним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до AT КБ "Приватбанк" з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала Заяву № б/н від 08.09.2010 року.

При укладанні Договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами» складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в AT КБ «ПриватБанк», які були надані їй для ознайомлення в письмовій формі.

8 вересня 2010 року відповідачем також була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду». В цій же довідці відповідач власним підписом підтвердила, що «З фінансовими умовами надання Кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений».

Банком на підставі Договору надання банківських послуг відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, а відповідачу надано у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 4000,00грн.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п. 2.1.2.3, 2.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладанні Договору дала свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою Банку.

Таким чином, Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконувала неналежним чином, у зв`язку з чим станом на 31 липня 2020 року утворилась заборгованість в сумі 311 393,03грн, яка складається з наступного: 3 641,23 грн – заборгованість за кредитом, 305 951,80 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1 800,00 грн – заборгованість за пенею, 00,00 грн – заборгованість за комісією.

Законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом.

За таких підстав підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 133 017,25 гривень, з яких 3 641,23грн - заборгованість за кредитом; 129 376,02 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом з 08.09.2010р. по 31.01.2019р.

У встановлений судом строк представник відповідача ОСОБА_2 надала відзив на позов, в якому позовні вимоги визнала частково, зазначила ,що як вбачається з Довідки про умови кредитування, яку відповідач підписала, вони погодили з банком наступні умови кредитування щодо процентів та розміру щомісячних платежів:

- базова процентна ставка в місяць - 2,5% (це 30 % річних)

- розмір щомісячних платежів - 7 % від заборгованості, але не менше 50 грн та не більше залишку заборгованості.

Таким чином, умовами кредитування, на які відповідач погодилась та які викладені у Довідці про умови кредитування, яку вона підписала, передбачено погашення кредиту щомісячними платежами.

Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року, справа №6-14цс14 визначено застосування строку позовної давності по платіжним картам. У вказаній постанові зазначено, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Оскільки погашення кредиту визначено щомісячними платежами, то строк позовної давності щодо кожного окремого щомісячного платежу розраховується окремо.

Банк заявив вимоги про стягнення процентів у розмірі 129 376,02 грн за період з 08.09.2010 року по 31.01.2019 рік.

Банк звернувся до суду 15.09.2020 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності щодо щомісячних платежів по процентах, які мали бути сплачені до 15.09.2017 року. Тобто проценти, які нараховані до 14.09.2017 року включно, не можуть бути стягнені у зв`язку з тим, що строк давності по таких процентах сплив. У зв`язку з цим заявила позовну давність три роки до вимог позивача щодо стягнення процентів за період з 08.09.2010 року по 14.09.2017 року включно. Щодо процентів, нарахованих за період з 15.09.2017 року по 31 січня 2019 року слід зазначити наступне.

Як вбачається з Розрахунку заборгованості, позивач при розрахунку заборгованості за період з 15.09.2017 року по 31 січня 2019 року врахував:

-процентну ставку у розмірі 43,20% річних.

Однак відповідач не надавала своєї згоди на застосування відсотків у вищезазначеному розмірі. Між відповідачем та банком було узгоджено розмір процентів 2,5% в місяць ( або 30,00 % річних). Це підтверджується особистим підписом відповідача 08.09.2010 року в Довідці про умови кредитування, де ними погоджено процентну ставку 2,5 % в місяць.

Інших умов кредитування, в тому числі збільшення процентної ставки до 43,20% річних відповідач з банком не погоджувала, додаткових угод про зміну умов кредитування не укладала, своєї згоди на застосування такої ставки не надавала.

Окрім того, відповідача не було ознайомлено з наданими банком Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг, Наказами банку чи будь-якими іншими документами, в яких визначаються інші умови кредитування, ніж ті, які зазначені у підписаній відповідачем Довідці про умови кредитування. Вказане підтверджується відсутністю підпису відповідача на вищезазначених документах, що були надані до суду, що свідчить про відсутність її згоди на визначені в цих документах умови.

Ознайомлення з будь-яким документом має бути підтверджене підписом. Крім цього, коли в документі іде мова про істотну умову, притаманну договору, підпис особи засвідчує не лише ознайомлення з документом, а і згоду на викладені в документі умови, обов`язки, наслідки невиконання зобов`язань, розміри штрафних санкцій, розміри та порядок нарахування процентів, право банку на зміну умов в односторонньому порядку, збільшення розміру ліміту тощо.

Верховним судом у постанові від 19 вересня 2018 року по справі № 204/3294/14-ц було зроблено висновок, що положення, які містяться в Умовах та правилах надання банківських послуг не підлягають застосуванню, оскільки такі Умови не містять підпису позичальника про ознайомлення з ними. Наведене повною мірою узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15 та від 04 листопада 2015 року справі № 6- 1926цс15.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 3 липня 2019 року по справі № 342/180/17 зробила висновок, що підписана про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені за невиконання кредитного договору, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.

Окрім цього згідно з ч.2,3 ст.1056 -1 Цивільного кодексу України ( у редакції на момент укладення кредитного договору та отримання кредиту - 2010 рік) встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Стаття 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції на момент отримання кредиту) встановлено: банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами.

Згідно п.3.5. Постанови Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» ( в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв`язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку).

Таким чином, законодавством (Цивільним кодексом України, ЗУ «Про банки та банківську діяльність») встановлено пряму заборону змінювати процентну ставку в односторонньому порядку, без взаємного погодження сторін. Умова договору про таку зміну встановлено Законом як нікчемну, тому окремого визнання недійсною така умова не потребує.

Отже, відповідач погодилась на процентну ставку 2,5% в місяць (30% річних). Банку законодавством заборонено збільшувати цю ставку за своїм бажанням та без згоди відповідача.

Додаткових угод з банком щодо збільшення процентної ставки відповідач не підписувала, тому нарахування процентів за ставками 34,80 % та 43,20% є протиправним. Проценти, що нараховані за такими ставками, стягненню не підлягають.

Згідно з погодженим розміром процентів 30,00 % річних, за період з 15.09.2017 року по 31 січня 2019 року відповідач мала б сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 1526,28 грн. що вираховується наступним чином:

На суму заборгованості 3641,23 грн (тіло кредита) за 503 дня заборгованості (з 15.09.2017 року по 31.01.2019 року) при виплаті 30,00% річних за користування кредитом за умови 360 днів у році стягненню піддягає сума процентів за користування кредитом у розмірі 1526,28 грн. (3641,23 грн. X 30,00% : 360) X 503 дня).

Тобто загальна сума, що підлягала б стягненню складає 5167,51 грн (3641,23 грн тіло кредиту + 1526,28 грн проценти за період з 15.09.2017 року по 31.01.2019 рік).

Однак відповідачем за період з 15.09.2017 року по 31.01.2019 рік було сплачено на погашення кредиту ( згідно з випискою з рахунку, кошти списуватись із картки відповідача, на яку зараховувалась заробітна плата):

16.01.2018 року - 500 грн

18.01.2018 року - 1 грн

19.01.2018 року - 450грн

31.01.2018 року - 1325,87 грн

13.02.2018 року - 500 грн

28.02.2018 року - 1275,87 грн

13.03.2018 року - 500 грн

Загальна сума платежів, сплачених на погашення кредиту за період з 15.09.2017 року по 31.01.2019 року складає 4 552,74 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума заборгованості за кредитом у розмірі 614,77 грн (5167,51 грн - 4552,74 грн).

Позивач про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, його представник в судове засідання не з`явився, надав клопотання, в якому підтримав позовні вимоги,просив справу розглянути за відсутності його представника.

Відповідач та її представник ЖуковськаМ.В. в судове засідання не з`явилися, представник відповідача надала клопотання про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнала частково.

Дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.

Судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

8 вересня 2010 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 08.09.2010 року, згідно якого отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

В підтвердження суми заборгованості по кредиту позивачем наданий розрахунок заборгованості за договором б/н від 08.09.2010 р., укладеного між ПриватБанком та клієнтом ОСОБА_1 , яка станом на 31 липня 2020 року становить 311 393,03 грн, яка складається з наступного: 3 641,23 грн – заборгованість за кредитом, 305 951,80 грн – заборгованість за відсотками за користування кредитом, 1 800,00 грн – заборгованість за пенею, 00,00 грн – заборгованість за комісією.

Законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості, кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом.

За таких підстав підлягає стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором на загальну суму 133 017,25 гривень, з яких 3 641,23грн - заборгованість за кредитом; 129 376,02 грн – заборгованість по процентам за користування кредитом з 08.09.2010р. по 31.01.2019р.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 ст. 634 ЦПК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання, його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «Приватбанк»).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (стаття 638 ЦК України).

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Верховним Судом України в постанові від 19 березня 2014 року, справа №6-14цс14 визначено застосування строку позовної давності по платіжним картам. У вказаній постанові зазначено, що відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Оскільки погашення кредиту визначено щомісячними платежами, то строк позовної давності щодо кожного окремого щомісячного платежу розраховується окремо.

Відповідно до положень ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

До винесення судом рішення відповідачем зроблено заяву про застосування судом позовної давності.

Банк заявив вимоги про стягнення процентів у розмірі 129 376,02 грн за період з 08.09.2010 року по 31.01.2019 рік.

Банк звернувся до суду 15.09.2020 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності щодо щомісячних платежів по процентах, які мали бути сплачені до 15.09.2017 року. Тобто проценти, які нараховані до 14.09.2017 року включно, не можуть бути стягнені у зв`язку з тим, що строк давності по таких процентах сплив.

Таким чином, суд приходить до висновку про застування строку позовної давності щодо стягнення процентів за період з 8 вересня 2010 року по 14 вересня 2017 року.

8 вересня 2020 року між ОСОБА_1 та банком було узгоджено розмір процентів 2,5% в місяць ( або 30,00 % річних), що підтверджується особистим підписом відповідача 08.09.2010 року в Довідці про умови кредитування.

Інших умов кредитування, в тому числі збільшення процентої ставки відповідач не погоджувала, додаткових утод про зміну умов кредитування не укладала, своєї згоди на застосування такої ставки не надавала.

За вимог ч.1 та 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Верховним судом у постанові від 19 вересня 2018 року по справі № 204/3294/14-ц було зроблено висновок, що положення, які містяться в Умовах та правилах надання банківських послуг не підлягають застосуванню, оскільки такі Умови не містять підпису позичальника про ознайомлення з ними. Що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постановах від 11 березня 2015 року у справі № 6-16цс15 та від 04 листопада 2015 року справі № 6- 1926цс15.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 3 липня 2019 року по справі № 342/180/17 зробила висновок, що підписана про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами та пені за невиконання кредитного договору, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору.

Окрім цього згідно з ч.2,3 ст.1056 -1 Цивільного кодексу України ( у редакції на момент укладення кредитного договору та отримання кредиту - 2010 рік) встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Стаття 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність» (в редакції на момент отримання кредиту) встановлено: банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами.

Згідно п.3.5. Постанови Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» ( в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв`язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку).

Таким чином, законодавством (Цивільним кодексом України, ЗУ «Про банки та банківську діяльність») встановлено пряму заборону змінювати процентну ставку в односторонньому порядку, без взаємного погодження сторін. Умова договору про таку зміну встановлено Законом як нікчемну, тому окремого визнання недійсною така умова не потребує.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що позивачем безпідставно на суму заборгованості по кредитному договору нараховано проценти за період з 15.09.2017 року по 31 січня 2019 року.

Згідно з погодженим розміром процентів 30,00 % річних, за період з 15.09.2017 року по 31 січня 2019 року відповідач мала б сплатити за користування кредитом проценти у розмірі 1526,28 грн. (на суму заборгованості 3641,23 грн (тіло кредита) за 503 дня заборгованості (з 15.09.2017 року по 31.01.2019 року) при виплаті 30,00% річних за користування кредитом за умови 360 днів у році стягненню піддягає сума процентів за користування кредитом у розмірі 1526,28 грн. (3641,23 грн. X 30,00% : 360) X 503 дня).

Тобто загальна сума, що підлягала б стягненню складає 5167,51 грн (3641,23 грн тіло кредиту + 1526,28 грн проценти за період з 15.09.2017 року по 31.01.2019 рік).

Відповідачем за період з 15.09.2017 року по 31.01.2019 рік було сплачено на погашення кредиту ( згідно з випискою з рахунку 4 552,74 грн)

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає сума заборгованості за кредитом у розмірі 614,77 грн (5167,51 грн - 4552,74 грн).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням вказаних вимог закону, процент задоволених судом позовних вимог за позовом становить 0,46%, з розрахунку 133 017,25 грн – 100%, 614,77 грн – х%, х = 614,77 грн х 100% : 133 017,25 грн.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог в сумі 9,67 грн., з розрахунку 0,46% х 2 102,00 грн. : 100%.

Відповідно до ст.ст.256, 257, 259, 264, 267, 526, 530, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 19, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (м. Київ, вулиця Грушевського, будинок 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по тілу кредиту за договором № б/н від 8 вересня 2010 року в сумі 614 (шістсот чотирнадцяти) гривень 77 копійок.

В іншій частині позові відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на відшкодування сплаченого судового збору 9 (дев`ять) гривень 67 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законно сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Донецького апеляційного суду через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Згідно п.3 Розділу ХІІ «Прикінцеві положення» ЦПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 731-ІХ від 18.06.2020 року під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Суддя Г.В. Назаренко