Постанова № 92532251, 29.10.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 128/2108/20

Провадження № 3/127/8091/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" жовтня 2020 р.м. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Бернада Є.В., здійснивши розгляд у відкритому судовому засіданні матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , передбаченого частиною першою статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Під час проведення позапланової виїзної перевірки було виявлено порушення директором ТОВ «ВКХП №2» ОСОБА_1 порядку введення податкового обліку, а саме завишення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 32467 грн. за травень 2020 року, чим порушено пункт 44.1 статті 44, пункти 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення. Однак до суду надійшло клопотання адвоката Мельник Л.А., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про розгляд клопотання про закриття провадження у справі за відсутності ОСОБА_1 та його представника (захисника).

У клопотанні про закриття провадження у справі захисник Навроцького А.В. зауважила, що згідно з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду (далі – ВС) від 10.09.2013 р. (справа № 21-237а13), акт – це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявленні порушення податкового, валютного та іншого законодавства. Також представником зауважено, що заперечення на акт перевірки є невід`ємною частиною акту перевірки. Натомість рішення про визначення грошових зобов`язань приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків.

Окрім наведеного, представник особи, що притягується до адміністративної відповідальності, – адвокат Мельник Л.А. – у клопотанні про закриття провадження у справі зауважила, що ОСОБА_1 з висновками, викладеними у акті перевірки, не погоджується та буде подавати заперечення. Такі заперечення були подані у законодавчо встановлений термін, які ГУ ДПС у Вінницькій області не розглянуті. Тобто, представник особи, що притягується до адміністративної відповідальності, вважає безпідставним направлення до суду протоколу про адміністративне правопорушення до закінчення процедури адміністративного оскарження. Саме тому представник особи, що притягується до адміністративної відповідальності, вважає, що відсутній факт порушення порядку ведення податкового обліку.

Дослідивши матеріали справи, сформовані ГУ ДПС у Вінницькій області, надані представником особи, що притягується до адміністративної відповідальності, матеріали, суд доходить до такого висновку.

Протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 складено за ознаками виявлення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КпАП). Зі змісту наведеної правової норми випливає, що останньою встановлено адміністративну відповідальність за: відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

З наданих суду матеріалів випливає, що підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення стало виявлення в ході проведення перевірки (акт від 07.08.2020 р.) порушення вимог Податкового Кодексу України (далі – ПК) в частині формування від`ємного значення з податку на додану вартість за травень 2020 року, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в сумі 32467 грн.

Суд вважає за доцільне зауважити, що види відповідальності за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, встановлені статтею 111 ПК. Зокрема, згідно з пунктом 111.1 ПК регламентовано, що за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова (111.1.1); адміністративна (111.1.2); кримінальна (111.1.3). Тобто ПК встановлює різні види юридичної відповідальності. При цьому пункт 111.1.2 ПК є бланкетною нормою і власне підстави для адміністративної відповідальності передбачені саме частиною першою статті 163-1 КпАП.

Тобто у межах зазначеного провадження судом вирішується питання щодо наявності правових підстав для притягнення ОСОБА_1 саме до адміністративної відповідальності. Заперечення ж, поданні представником особи, що притягується до адміністративної відповідальності, стосуються фінансової відповідальності.

Суд при цьому вважає за доцільне зауважити, що згідно з пунктом 111.2 ПК фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом та іншими законами. Відповідно до речення другого пункту 111.2 ПК фінансова відповідальність застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

Отже, як вже судом було зазначено вище, заперечення представника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, стосуються саме правомірності притягнення ОСОБА_1 до фінансової відповідальності. Будь-яких відомостей, що стосуються правомірності притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, представником особи, що притягується до адміністративної відповідальності, суду надані не були. А як вже судом зазначено вище, частиною першою статті 163-1 КпАП встановлено адміністративну відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України. Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 допущено саме порушення порядку ведення податкового обліку, що охоплюється диспозицією наведеної вище норми КпАП.

При вирішенні питання щодо наявності правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, суд враховує таке.

Зі змісту частини першої статті 163-1 КпАП випливає, що суб`єктом зазначеного правопорушення є керівник та інші посадові особи підприємств, установ, організацій. Згідно з актом перевірки, який доданий до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 є директором ТОВ «ВКХП № 2». Зазначена обставина представником особи, що притягується до адміністративної відповідальності у поданому до суду клопотанні про закриття провадження у справі не оспорювалась. Тому, аналізуючи надані суду матеріали, суд вважає, що в судовому засіданні підтверджено ту обставину, що ОСОБА_1 є суб`єктом правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 КпАП.

При вирішенні питання щодо наявності в діянні ОСОБА_1 ознак об`єктивної сторони правопорушення, суд враховує таке.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення відповідно до приписів статті 245 КпАП є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 280 КпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 251 КпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до приписів речення другого частини першої статті 251 КпАП ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд враховує, що частиною другою статті 251 КпАП визначено, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Порядок оцінки доказів встановлений статтею 252 КпАП, відповідно до якої орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, було надано суду копію акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «ВКХП № 2» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку та правомірності формування від`ємного значення з податку на додану вартість за травень 2020 року від 07.08.2020 р. за № 1/44/02-32-04-02/34325039.

Зі змісту зазначеного акту випливає, що в ході проведення перевірки встановлено неможливість підтвердження поставки пшениці 3кл ТОВ «А Лайн Трейд» на ТОВ «ВКХП № 2» у кількості 31,42 т за період – травень 2020 року у зв`язку з тим, що ТОВ «А Лайн Трейд» не є виробником, а у постачальників по ланцюгу відсутній вирощений або придбаний товар – пшениця. Отже, як випливає зі змісту зазначеного акту, проведеною перевіркою встановлено порушення пункту 44.1, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 ПК.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. При цьому абзацом другим пункту 44.1 ПК визначено, що платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. А абзацом третім пункту 44.1 ПК передбачено, що у випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту регламентований статтею 198 ПК, порушенням вимог якої, як слідує з наведеного вище акту, було виявлено під час проведення перевірки з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку та правомірності формування від`ємного значення з податку на додану вартість за травень 2020 року.

Отже, аналізуючи наданий суду акту перевірки, доводи представника особи, що притягується до адміністративної відповідальності, суд вважає, що доводи представника особи, що притягується до адміністративної відповідальності слід оцінити критично, оскільки у них наявне посилання на безпідставність притягнення ОСОБА_1 саме до фінансової відповідальності. Натомість у межах зазначеного провадження судом вирішується питання щодо наявності правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Як вже судом зазначено вище, порядок ведення податкового обліку, за фактом порушення якого складено протокол про адміністративне правопорушення, регламентований нормами ПК. Надані суду матеріали не свідчать про спростування висновку контролюючого органу саме про наявність ознак порушення порядку ведення податкового обліку, тобто обставин, які є підставою для адміністративної відповідальності. Натомість надані суду матеріали свідчать про оспорення обставин, що є підставою для фінансової відповідальності. Судом вже вище було зауважено, що адміністративна та фінансова відповідальність є різними видами юридичної відповідальності, питання про притягнення до якої вирішується у різних видах проваджень. Саме тому суд вважає, що наданою суду копіює акту перевірки підтверджено порушення зазначеного порядку, а отже, дії ОСОБА_1 охоплюються складом правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 КпАП, за ознаками порушення керівником підприємства встановленого законом порядку ведення податкового обліку.

При вирішенні питання щодо накладення на ОСОБА_1 відповідного адміністративного стягнення суд враховує таке.

Відповідно до частини другої статті 38 КпАП якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - п`ятій цієї статті.

Суд при цьому вважає за доцільне зауважити таке.

Порушення порядку ведення податкового обліку було виявлено в ході проведення перевірки у період з 20.07.2020 р. по 31.07.2020 р., а тому строк притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності спливає 31.10.2020 р. Тому правові підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 247 КпАП, тобто у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу, відсутні. Саме тому суд вважає, що за результатами розгляду справи відповідно до пункту 1 частини першої статті 284 КпАП слід прийняти рішення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення.

Отже, при вирішенні питання щодо виду та міри адміністративного примусу (стягнення), необхідного і достатнього для виправлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, суд враховує, що згідно з наданими матеріалами ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, обставини, які б пом`якшували або обтяжували відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлені. Тому суд вважає за доцільне застосувати до нього адміністративне стягнення передбачене санкцією закону про адміністративну відповідальність у виді штрафу.

Згідно зі статтею 40-1 КпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, справляється судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись статтями 163-1, 283, 284 КпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у виді штрафу в розмірі 5 (п`яти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 85 (вісімдесят п`ять) гривень на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420,40 гривень.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: