Ухвала суду № 92531907, 23.10.2020, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/638/19

провадження № 2/136/220/19

У Х В А Л А

іменем України

23.10.2020 м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Кривенка Д. Т.

за участі секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

представника позивача Грудецького В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Липовець цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЕНЕРГОТРАНСЗБУТ» до Державного реєстратора з реєстрації речових прав на майно Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЕНЕРГОТРАНСЗБУТ» (далі – позивач) звернувся до суду із позовом до Державного реєстратора з реєстрації речових прав на майно Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом вчинення певних дій.

Ухвалою суду від 27.11.2019 була прийнята до розгляду заява представника позивача про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої представник позивача просив про усунення перешкод в користуванні майном шляхом вчинення певних дій залишивши відповідачами державного реєстратора з реєстрації речових прав на майно Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області Чернюк Людмили Михайлівни та ОСОБА_2 .

Позов з урахуванням вищевказаної заяви обґрунтовано тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Укренерготрансзбут” 18.04.2018 придбало на аукціоні нерухоме майно, яке знаходиться по АДРЕСА_1 .

Приватним нотаріусом Липовецького районного нотаріального округу Вінницької області Кобзар С.В. видано ТОВ “Укренерготрансзбут” свідоцтво за № 415, посвідчене 18.04.2018 а також зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ТОВ “Укренерготрансзбут”. Учасником ТОВ “Укренерготрансзбут” був ОСОБА_3 із статутним капіталом в розмірі 1000 грн. 11.05.2018 в склад учасників ТОВ “Укренерготрансзбут” увійшли ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та прийнято рішення про збільшення статутного капіталу товариства до 1000000 грн. Відповідно до Статуту ТОВ “Укренерготрансзбут” станом на 29.08.2018 учасники товариства - ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_10 , ОСОБА_6 , ОСОБА_4 та ОСОБА_9 , мали рівні частки в статутному капіталі по 12,5 % кожен, і які разом володіли статутним капіталом у розмірі 100%. 29.08.2018 учасники ТОВ “Укренерготрансзбут” продали свої частки в статутному капіталі Товариству з обмеженою відповідальністю “Енерго-Сфера”.

30.08.2018 були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, тому ТОВ “Енерго-Сфера” стало єдиним учасником ТОВ “Укренерготрансзбут” із 100% часткою в статутному капіталі, у тому числі майно придбане 18.04.2018 на аукціоні.

Як з`ясувалось пізніше належне ТОВ “Укренерготрансзбут” нерухоме майно, яке знаходиться по АДРЕСА_1 , державним реєстратором Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області Чернюк Людмилою Михайлівною частинами було зареєстровано на фізичних осіб - колишніх учасників ТОВ “Укренерготрансзбут”, у зв`язку із чим по кожному об`єкту нерухомого майна було встановлено детальну інформацію про реєстрацію майна товариства за колишніми учасниками товариства.

Представник позивача вважає, що державна реєстрація права власності майна належного ТОВ “Укренерготрансзбут” на колишніх учасників ТОВ “Укренерготрансзбут”, здійснена державним реєстратором Чернюк Л.M., є незаконною і підлягає скасуванню, оскільки учасники ТОВ “Укренерготрансзбут” мали кожний по 12,5% часки статутного капіталу, а тому тільки частки у статутному капіталі ТОВ “Укренерготрансзбут” були у спільній частковій власності, а не майно товариства. Договір про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності, у письмовій нотаріально посвідченій формі між учасниками ТОВ “Укренерготрансзбут” не укладався, письмової згоди співвласники на поділ майна товариства не надавали, оскільки майно не було у їхній власності, однак незважаючи на це державний реєстратор здійснив реєстрацію права власності на майно товариства за учасниками товариства шляхом поділу майна з грубим порушення вимог діючого законодавства. Державний реєстратор після поділу майна не закрив розділ Державного реєстру прав та реєстраційну справу, тому в результаті таких незаконних дій право власності на майно товариства зареєстровано два рази і кожен об`єкт нерухомого майна має дві реєстрації і два реєстраційні номери - за товариством зареєстровано все майно за реєстраційним номером 15002305222 а також зареєстровано десять часток цього ж майна за колишніми учасниками товариства, тобто державним реєстратором здійснена подвійна реєстрація одного і того ж майна, що є протизаконним. Крім цього, державний реєстратор зареєстрував поділ не усього майна, а лише його частину, що означає, що фактично було здійснено виділ майна. Крім цього, нормами діючого законодавства взагалі не передбачено поділу майна товариства з обмеженою відповідальністю і отримання майна товариства учасниками товариства у свою власність, при цьому всі учасники товариства взагалі не оплатили частину частки в статутному капіталі товариства (не внесли ні копійки своєї частки в статутний капітал), і на момент поділу майна статутний фонд взагалі не був сформований, тому вони не вправі були отримати майно у свою власність навіть при виході із складу учасників товариства.

Крім того, реєстрація майна, що є власністю ТОВ “Укренерготрансзбут”, була здійснена поза волею товариства.

Державний реєстратор, здійснивши незаконно державну реєстрацію майна товариства за іншими особами, тим самим вчинив перешкоди у здійснені товариством права користування та розпорядження своїм майном, що стало підставою звернення до суду із даним позовом, в якому позивач просить суд усунути перешкоди у здійснені права користування та розпорядження своїм майном шляхом визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області Чернюк Людмили Михайлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу):

- індексний номер 42548814 від 15.08.2018 у про реєстрацію 14.08.2018 права власності ОСОБА_2 на будівлю технічного відділу та медпункту (№ 4), димову трубу (№ 66), за адресом: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1622428905222,

- індексний номер 42562933 від 16.08.2018 про реєстрацію 14.08.2018 права власності ОСОБА_2 на будівлю прохідної (15), за адресою АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1623066105222.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов висновку про таке.

За змістом частин першої, другої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Отже, в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.

У ході судового розгляду судом було встановлено, що між сторонами виник спір, який випливає з корпоративних відносин, зокрема між колишніми учасниками (засновниками) ТОВ “Укренерготрансзбут”, які мали частки у статутному капіталі товариства по 12,5 % кожен та юридичною особою ТОВ “Укренерготрансзбут” щодо нерухомого майна, яке розташоване по АДРЕСА_1 , право власності на яке було зареєстровано за колишніми засновниками юридичної особи, що пов`язано з господарською діяльністю товариства.

За правилами ст..20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема поміж інших: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

У разі встановлення підвідомчості (підсудності) справ цієї категорії суди повинні керуватися поняттям корпоративних прав, яке подано у частині першій статті 167 Господарського кодексу України, згідно з якою корпоративними є права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Згідно із п. 2 постанови пленуму ВСУ України "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" N 13 від 24.10.2008 передбачено, що Законом України від 15 грудня 2006 р. N 483-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" (далі - Закон N 483-V) до підвідомчості господарських судів віднесено справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства - цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі "Безимянная проти Росії" (заява N 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що "погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту".

Зважаючи на викладене, з урахуванням характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, суд дійшов висновку, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, відтак провадження у справі слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись п.1 ч.1 ст..255, 260 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЕНЕРГОТРАНСЗБУТ» до Державного реєстратора з реєстрації речових прав на майно Славнянської сільської ради Липовецького району Вінницької області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом вчинення певних дій

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Учасник справи, якому повна ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п"ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повний текст ухвали суду складено 28.10.2020.

Суддя Д.Т. Кривенко