Рішення № 92530779, 16.10.2020, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/12113/19

2/296/287/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" жовтня 2020 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира в складі:

головуючого судді Сингаївського О.П.,

за участі секретаря судового засідання Туровської К.Б.,

представника позивача Федорук В.І.,

представника відповідача Довгалюка Р.О.,

представника відповідача Корира В.К.,

представника відповідача Поліщук Т.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЖИТОМИРГАЗ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ», завідувача сектору НКРЕКП в Житомирській області Поліщук Тамари Миколаївни, третя особа Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про зобов`язання встановити індивідуальний лічильник газу та відшкодування спричиненої моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

19 грудня 2019 року до Корольовського районного суду м. Житомира звернулась ОСОБА_1 із вказаним позовом в якому просить стягнути з відповідачів на її користь моральну шкоду, що була вчинена протиправними діями у загальному розмірі 21 000,00 грн. і зобов`язати АТ «ОПЕРАТОР ГАЗОРОЗПОДІЛЬНОЇ СИСТЕМИ «ЖИТОМИРГАЗ» встановити до 01.01.2021 індивідуальний лічильник природного газу в квартирі АДРЕСА_1 , до встановлення якого облік для розрахунків спожитого газу здійснювати не по загально-будинковому лічильнику, а за нормами споживання газу встановленими КМ України.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що вона змушена звернутись до суду за захистом своїх порушених прав, оскільки з лютого 2017 року облік спожитого природного газу за вказаною адресою почався з використанням показників загально-будинкового лічильника без її згоди і без встановлення в її квартирі індивідуального лічильника, внаслідок чого у неї виникла заборгованість по сплаті комунальної послуги.

Як зазначає ОСОБА_1 , на протязі тривалого часу на її адресу надходять повідомлення АТ «Оператор газорозподільної системи «ЖИТОМИРГАЗ» (Відповідач-1), ТОВ «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ» (Відповідач-2) про припинення газопостачання і термінову оплату боргу, з яким вона не погоджується. Отримуючи щомісячні грабіжні рахунки за газ, цинічні відписки відповідачів на її звернення, погрози про припинення газопостачання вона відчуває приниження, морально і душевно страждає, у неї загостюються захворювання, пропадає спокій, впевненість в майбутнє та справедливість.

Ухвалою суді від 02 січня 2020 року було прийнято до провадження позовну заяву ОСОБА_1 , відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.

10 березня 2020 року до суду від завідувача сектору НКРЕКП в Житомирській області (Відповідач-3)надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить закрити провадження у справі відносно вимог до НКРЕКП, а в частині інших позовних вимог відмовити. Оскільки НКРЕКП є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, а позивач надає оцінку діяльності НКРЕКП як держаного органу та вважає саме ці дії протиправними, то оскарження таких дій можливе виключно в порядку адміністративного судочинства. Представник відповідача вказує на те, що дії відповідачів щодо оснащення споживачів – фізичних осіб загально-будинковими лічильниками газу з одним газовим приладом не можна визнавати неправомірними так, як це цілком і повністю узгоджується з нормами законодавства України, і як наслідок такі дії спрямовані виключно на забезпечення обліку природного газу за об`єктами споживання природного газу побутових споживачів, з метою не допущення припинення розподілу природного газу останнім. Позивач має можливість забезпечити індивідуальний облік природного газу у своїй квартирі з джерел не заборонених законодавством. Відповідачем-1 дотримано порядок нарахування обсягів спожитого природного газу по споживачах, в тому чисті і позивача відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.45-53).

12 березня 2020 року ОСОБА_1 надала суду відповідь на відзив НКРЕКП, де позивач зазначає, що її позовна заява стосується лише керівника територіального органу НКРЕКП, який забезпечує роботу Регулятора в області, несе відповідальність за неякісне або несвоєчасне виконання (невиконання) посадових обов`язків (а.с.88).

30 липня 2020 року від Відповідача-2 до суду надійшов відзив на позов ОСОБА_1 , в якому його представник просить відмовити у задоволенні позову, оскільки товариство є постачальником природного газу і до його повноважень не входить встановлення лічильників та ведення обліку спожитого природного газу споживачами (а.с.106-110).

30 липня 2020 року ОСОБА_1 надала відповідь на відзив Відповідача-2, в якій вказує, що рахунки для оплати за спожитий природний газ розробляються ТОВ «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ» і грошові кошти сплачуються також на рахунки товариства (а.с.104-105).

19 серпня 2020 року Відповідачем-1 надано відзив позовну заяву, де його представник заперечує проти позовних вимог в повному обсязі, з огляду на їх безпідставність, необґрунтованість, невідповідність нормам законодавства України та дійсним обставинам справи (а.с.121-139).

13 жовтня 2020 року представник третьої особи направив на електронну адресу суду клопотання про розгляд справи за його відсутності та письмові пояснення з приводу позовної заяви.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просить їх задовольнити з підстав викладених у позові, відповідях та заявах, що містяться в матеріалах справи.

Представники відповідачів заперечили проти задоволення вимог ОСОБА_1 з підстав викладених у відзивах на позовну заяву.

З урахуванням письмових та усних пояснень сторін, суд, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 мешкає за адресою: АДРЕСА_2 і є споживачем природного газу за вказаною адресою, особовий рахунок № НОМЕР_1 .

01 лютого 2017 року АТ «ЖИТОМИРГАЗ» було встановлено загально-будинковий лічильник природного газу у будинку АДРЕСА_3 .

Позивачем та Відповідачем-1, відповідно до п.1.3 Типового договору розподілу природного газу (надалі – Типовий договір розподілу природного газу), затвердженого постановою від 30.09.2020 № 2498 НКРЕКП), укладено даний договір. Останнім абзацом п.5.5 даного Типового договору передбачено, що якщо об`єкт Споживача розміщений в багатоквартирному будинку (гуртожитку), що обладнаний загально-будинковим лічильником газу чи на групу будинків (гуртожитків), визначення об`єму розподіленого та спожитого природного газу за Споживачем здійснюється з урахуванням Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання лічильників природного газу (будинкових або на групу будинків), затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2002 року № 620 (зі змінами).

Згідно п.1 ч.2 ст.11 ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 ст.2 ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу», постачання природного газу здійснюється за умови його комерційного обліку:

1) для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, у яких природний газ використовується: комплексно, у тому числі для опалення, - з 1 січня 2012 року; для підігріву води та приготування їжі - з 1 січня 2016 року; тільки для приготування їжі - з 1 січня 2021 року;

2) для інших споживачів - з 1 липня 2011 року.

Отже, обов`язок Відповідача-1 із забезпечення приладового обліку, який передбачений ст.6 вказаного Закону, який нерозривно пов`язаний з умовами постачання природного газу, що визначені в ст.2 Закону, передбачають уніфікований принцип обліку газу, а саме комерційний.

Так, ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» передбачає в ст.1 наступне: 1) вузол обліку природного газу - сукупність засобів вимірювальної техніки та допоміжних засобів, призначених для вимірювання, реєстрації результатів вимірювання та розрахунків об`єму природного газу, зведеного до стандартних умов, що складається з одного або кількох вимірювальних комплексів та/або: лічильника газу в комплекті з реєструвальними приладами температури і тиску газу; лічильника газу в комплекті з показувальними приладами температури і тиску газу; лічильника газу, вимоги до якого встановлюються нормативно-правовими і нормативно-технічними документами;

2) комерційний (приладовий) облік природного газу (далі - облік природного газу) - визначення за допомогою вузла обліку природного газу обсягу споживання та/або реалізації природного газу, на підставі якого проводяться взаєморозрахунки між споживачами природного газу та суб`єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу;

3) лічильник газу - засіб вимірювальної техніки, який використовується для вимірювання, запам`ятовування та відображення об`єму газу, що проходить через нього;

4) споживачі природного газу - фізичні особи (населення), фізичні особи - підприємці та юридичні особи, які відповідно до договору користуються послугами з газопостачання та використовують природний газ для приготування їжі, опалення, підігріву води, а також як паливо або сировину.».

Пунктом 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС, терміни вживаються у таких значеннях:

вузол обліку природного газу/вузол обліку/ВОГ – сукупність засобів вимірювальної техніки, зокрема лічильник газу або звужуючий пристрій, та допоміжних засобів, призначених для вимірювання, реєстрації результатів вимірювання та розрахунків об`єму природного газу, зведених до стандартних умов, визначених законодавством;

комерційний облік природного газу – визначення об`ємів (обсягів) передачі та розподілу (споживання/постачання) природного газу в точках комерційного обліку на підставі даних комерційних вузлів обліку та інших регламентних процедур у передбачених цим Кодексом випадках;

лічильник газу – засіб вимірювальної техніки, який використовується для вимірювання, запам`ятовування та відображення об`єму (обсягу) природного газу, що проходить через нього, та є складовою комерційного (дублюючого) вузла обліку.

Відповідно до ч.3 ст.18 ЗУ «Про ринок природного газу», постачання природного газу споживачам здійснюється за умови наявності вузла обліку природного газу. Побутові споживачі у разі відсутності приладів обліку природного газу споживають природний газ за нормами, встановленими законодавством, до термінів, передбачених у ч.1 ст.2 ЗУ "Про забезпечення комерційного обліку природного газу".

Результати вимірювань вузла обліку природного газу можуть бути використані за умови забезпечення єдності вимірювань.

Вимоги до складових частин вузла обліку природного газу, правил експлуатації приладів обліку, порядку вимірювання обсягів та визначення якості природного газу визначаються технічними регламентами та нормами, правилами і стандартами, що встановлюються і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в нафтогазовому комплексі.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне зважити на те, що законодавством України визначено обов`язковість комерційного обліку природного газу, а не виключно встановлення індивідуальних лічильників природного газу. Так, в дійсності такий вид комерційного обліку, як індивідуальний лічильник може вважатись комерційним обліком природного газу, однак такий технічний спосіб забезпечення дотримання комерційного обліку газу, не є єдиним, зокрема це може бути забезпечено (комерційний облік), також шляхом встановлення ЗВОГ. Зокрема, використання останнього, врегульовано нормами законодавства та умовами Типового договору розподілу природного газу на ряду, з можливістю використання індивідуального лічильника газу.

Встановлено, що позивачем не заявлено жодного належного та допустимого обґрунтування того, що загально-будинковий лічильник природного газу, встановлений Відповідачем-1, не може використовуватись, як засіб комерційного обліку природного газу і загалом правомірність таких дій Відповідача-1, позивачем в позовній заяві під сумнів не ставиться, як і не висувається окремо позовна вимога щодо даного питання.

Слід вказати також і на преюдиційні судові рішення по відношенню до даної судової справи, а саме рішення від 19.09.2017 Корольовського районного суду м. Житомира, що залишене без змін постановою від 08.08.2018 Верховного суду у складі Касаційного цивільного суду у справі №296/6536/17. Вказаними судовими рішення встановлено правомірність встановлення та здійснення обліку природного газу з використанням будинкових лічильників газу.

Правова позиція Верховного Суду, аналогічного змісту, була в свою чергу викладена в постанові від 06 листопада 2019 у справі №161/15083/16?ц.

Зокрема ч.4 ст.263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд вважає, що Відповідач-1 виконав свій обов`язок із забезпечення комерційного обліку природного газу побутовим споживачам шляхом встановлення загально-будинкового вузла обліку газу.

Статтею ст.3 ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» передбачені види джерел фінансування, зокрема передбачено, що фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету, крім коштів місцевих бюджетів; інших джерел, не заборонених законодавством.

Пунктом 1 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого Постановою КМУ від 21 жовтня 1995 року N848, визначено, що це Положення визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті Мінсоцполітики для виплати пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу у грошовій формі, умови призначення та порядок надання громадянам таких житлових субсидій, зокрема: щомісячної житлової субсидії на оплату внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку, за абонентське обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються у багатоквартирних будинках за індивідуальними договорами, а також житлово-комунальних послуг, а саме:

Пунктом 100 Положення визначення, що житлова субсидія на оплату внесків за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку, абонентське обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються у багатоквартирних будинках за індивідуальними договорами, а також житлово-комунальних послуг, витрат на оплату комунальних послуг та управління багатоквартирним будинком, в якому створено об`єднання, надається громадянам у грошовій безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок Мінсоцполітики в АТ "Ощадбанк" на підставі укладеного між Мінсоцполітики та АТ "Ощадбанк" договору (далі - рахунок для виплати житлових субсидій).

Крім того, в контексті застосування вказаного нормативно-правового акту, не залишено поза увагою те, що закріплено абзацами 1 та 2 пп.2 п.113 Положення, а саме, перерахування коштів з рахунка для виплати житлових субсидій на рахунки управителів, об`єднань, виконавців комунальних послуг здійснюється АТ "Ощадбанк" в такій послідовності:

АТ "Ощадбанк" на підставі отриманих реєстрів нарахованих сум платежів здійснює щомісяця до 18 числа (включно) перерахування коштів загальними сумами з рахунка для виплати житлової субсидії на рахунки управителів, об`єднань, виконавців комунальних послуг з наданням реєстрів нарахованих сум платежів, із зазначенням інформації про перерахування коштів.

Перерахування коштів за послуги (витрати) здійснюється у такій послідовності: постачання теплової енергії, постачання та розподіл природного газу або постачання та розподіл електричної енергії за наявності відповідного виду індивідуального опалення, постачання гарячої води, централізоване водопостачання, централізоване водовідведення, постачання та розподіл електричної енергії, постачання та розподіл природного газу, поводження з побутовими відходами, послуги з управління багатоквартирним будинком, внески за встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку, за абонентське обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються у багатоквартирних будинках за індивідуальними договорами.

Отже, вказані норми законодавства регулюють відносини з надання житлових субсидій, в тому числі на встановлення, обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку, що передбачає право Позивача та відповідний обов`язок держави з забезпечення належного комерційного обліку.

Так, п.5 Постанови КМУ «Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами» від 30.01.2019 №63 закріплено, що Міністерству економічного розвитку і торгівлі разом з публічним акціонерним товариством “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” забезпечити врахування у фінансовому плані товариства витрат на встановлення індивідуальних лічильників газу для побутових споживачів.

Вказана вимога п.5 Постанови КМУ була виконана, що знайшло своє підтвердження в листі від 29.04.2020 №221/08/27740?09 Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, в якому серед іншого вказано про те, що в фінансовому плані Третьої особи було передбачено 2 700 млн. грн. для придбання та встановлення індивідуальних лічильників газу побутовим споживачам. При цьому, Третя особа, жодним чином не заперечила, щодо вказаної обставини.

Беручи до уваги неведене, суд приходить до висновку, що Відповідач-1 забезпечив виконання свого обов`язку із забезпечення комерційного обліку природного газу, шляхом встановлення загально-будинкового вузла обліку газу, тобто використав кошти з тарифу на розподіл природного газу в спосіб та порядок визначений законодавством, в тому числі погодженому НКРЕКП, то повторне виконання такого обов`язку, буде мати вже наслідком посягання на його власні кошти, при цьому таке втручання в право власності вже буде поза законом, що є не припустимим.

Статтею 3 ЗУ «Про забезпечення комерційного обліку природного газу» передбачає різні джерела фінансування витрат на забезпечення комерційного обліку природного газу, що знайшло своє підтвердження, як в бюджетному законодавстві, яке регулює порядок надання субсидій населенню не тільки на оплату комунальних послуг, але й на встановлення обслуговування та заміну комерційних вузлів обліку газу.

Державою в особі КМУ, в імперативному порядку зобов`язано Міністерство економічного розвитку і торгівлі разом з Третьою особою забезпечити врахування у фінансовому плані товариства (Третьої особи) витрат на встановлення індивідуальних лічильників газу для побутових споживачів, що в свою чергу цілком і повністю узгоджується із ст.3 вказаного Закону та демонструє впровадження державою механізмів щодо забезпечення комерційного обліку природного газу за рахунок коштів державних підприємств, що дає підстави ототожнювати виконаний обов`язок Відповідача з забезпечення комерційного обліку природного газу, з обов`язком Третьої особи, який на даний час по відношенню до Позивача залишений не виконаним.

Позивач маючи право на комерційний облік природного газу, вимагає повторного виконання Відповідачем-1 вже виконаного обов`язку, в той час, як такий обов`язок Третьою особи залишений не виконаним. Щодо ж обов`язку держави, в частині надання житлових субсидій, то суд враховує те, що матеріали справи не містять доказів звернення Позивача до державних органів з приводу надання житлових субсидій, а від так і надати оцінку обставинам в цій частині не має можливості.

Стосовно посилання Позивача в позовній заяві на постанову від 07.11.2018 Великої палати Верховного суду по справі №214/2435/17, суд не може враховувати висновки зроблені у вказаній судовій справі з огляду на такі підстави.

Перш за все, суд звертає увагу, що у справі, яка слухалась Великою палатою Верховного суду, не було встановлено загально-будинковий вузол обліку газу, тобто не виконано обов`язок із забезпечення комерційного обліку природного газу, напроти в даній справі, цей обов`язок виконано.

До того ж, слід зважити на те, що встановлення загально-будинкового вузла обліку газу, як первісний обов`язок виконаний Відповідачем-1 за рахунок коштів, отриманих з тарифу на розподіл природного газу, а повторне виконання такого обов`язку, шляхом встановлення індивідуальних лічильників буде здійснюватися не з тарифу на розподіл природного газу, а за власний рахунок Відповідача-1, тобто у спосіб не передбачений законодавством.

Слід також зауважити про те, що в справі, яка слухалась Великою палатою Верховного суду споживачів природного газу прийняли відповідне рішення про відмову від встановлення загально-будинкового вузла обліку газу, натомість в матеріалах даної справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, що Позивач заперечував, стосовно встановлення йому загально-будинкового вузла обліку газу.

Підсумовуючи викладене, суд вважає, що обставини даної справи та справи, яка розглядалась Великою палатою Верховного суду цілком різні, а від так не має правових підстав щодо застосування висновків Великої палати Верховного суду при прийнятті судового рішення.

Предметом судового розгляду даної справ не є обставини пов`язані з оцінкою правомірності встановлення загально-будинкового вузла обліку газу та його використання при здійснені обліку газу, матеріали справи не містять жодних доказів з цього приводу, а від так не має підстав вважати облік природного газу за даними загально-будинкового вузла обліку газу, який встановлений за адресою Позивача, не правомірним, оскільки діюче законодавство визначає такий вид обліку як комерційний, тобто правомірний.

Крім того, обсяги природного газу, які нараховуються Позивачу як побутовому споживачу природного газу, теж не є предметом оскарження у даній справі, як і не надано будь-яких доказів їх не обґрунтованого нарахування Відповідачем-1 за даними загально-будинкового вузла обліку газу.

Щодо позовних вимог Позивача про стягнення моральної шкоди, то суд вважає за необхідне зазначити, що дії Відповідачів не були визнані протиправними і дана обставина не знайшла свого підтвердження в процесі судового розгляду справи, а від так суд не знаходить вимоги Позивача в цій частині обґрунтованими та правомірними.

Керуючись ст.10, 11, 12, 81, 258, 263, 265 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «ЖИТОМИРГАЗ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТОМИРГАЗ ЗБУТ», завідувача сектору НКРЕКП в Житомирській області Поліщук Тамари Миколаївни, третя особа Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» про зобов`язання встановити індивідуальний лічильник газу та відшкодування спричиненої моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м.Житомира протягом місяця з дня його проголошення.

Суддя О. П. Сингаївський