Рішення № 92530380, 28.10.2020, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/3975/20

2/215/2489/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 жовтня 2020 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Коноваленка М.І.

секретар судового засідання - Таран О.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання,-

ВСТАНОВИВ:

09.07.2020 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про відшкодування моральної шкоди до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі ПРАТ «ЦГЗК»), яким просить стягнути – 306 995,00 грн. моральної шкоди, у зв`язку з отриманим професійним захворюванням на виробництві, стійкою втратою професійної працездатності, а також витрати на правничу допомогу в сумі 3000,00грн. (а.с.1-2).

В обґрунтування вказує, що з 25.01.1999 по 27.11.2001 та з 25.04.2004 по 28.04.2020, виконуючи роботу відповідно до трудового договору за спеціальність «Машиніст бурової установки» на шахті «Орджонікідзе» ВАТ «ЦГЗК», який наразі перейменовано на ПрАТ «ЦГЗК» (всього в шкідливих умовах працював 19 років), він отримав хронічні професійні захворювання: сидеросилікоз другої стадії (s/p, 2/2, em, pi, co), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої-другої стадії, група В.ЛН – другого ступеня; радикулопатія попереково-крижова (L5, S1) та шийна (C6, С7) з помірними статико-динамічними порушеннями хребта, м`язово-тонічним та стійким больовим синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ першого-другого ступеня); нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху), які, відповідно до акту розслідування від 05.02.2020 р., виникли з вини роботодавця.

Згідно висновку МСЕК від 20.04.2020 вперше позивачу була встановлена 3-тя група інвалідності та 65% втрати професійної працездатності, з 06.04.2020 до 01.05.2021, де також зазначено, що позивач потребує санаторно-курортного лікування, забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення.

Вважає, що йому не було забезпечено безпечних умов праці, він втратив працездатність, виконуючи тривалий час роботи в напружених та шкідливих умовах праці. Виходячи з характеру захворювань, позивач кожного дня терпить стійкий біль та обмеження рухів у попереково-крижовому відділах хребта, біль і обмеження руху у ліктьових, плечових і колінних суглобах, погіршення розбірливості мови, зниження слуху на обидва вуха, турбує задишка при незначному фізичному навантаженні, запаморочення, головний біль. У зв`язку з поганим самопочуттям змушений тривалий час проходити чисельні медичні огляди та обстеження, медико-соціальні експертні комісії, відновлювальні процедури і лікування. Внаслідок отриманого професійного захворювання порушено нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізувати свої звички та бажання, що доставляє дискомфорт. Позивач змушений докладати додаткових зусиль для того, щоб виконувати чоловічу роботу вдома та на дачній ділянці, внаслідок чого виникають конфлікти з дружиною. В 49 років залишився без роботи та не може на належному матеріальному рівні утримувати свою родину. Негативні зміни у своєму житті, зокрема погіршення здоров`я, позивач вважає незворотними, усвідомлення чого завдає останньому душевного болю та страждань.

Ухвалою суду від 15 липня 2020 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгяд справи за відсутності сторони позивача, позов підтримав у повному обсязі, при ухваленні рішення просить суд врахувати, що позивач працював на підприємстві відповідача 19 років (а.с.109).

Відповідач ПРАТ «Центральний ГЗК» повідомлений про відкриття провадження та порядок, дату розгляду справи належним чином.

06.10.2020 відповідачем подано суду відзив на позов разом з підтвердженням про направлення його копії позивачу. Представник відповідача позов не визнає в повному обсязі, у відзиві вказує, що позивач був попереджений про шкідливість умов праці під розписку, за роботу в шкідливих умовах, позивач отримував пільги та компенсації, підвищену оплату праці та додаткові відпустки. Тривалість роботи позивача в шкідливих умовах залежить від самого працівника і лише працівник несе відповідальність за наслідки свого вибору. Працюючи в шкідливих умовах, позивач сам повинен дбати про свій стан здоров`я. Крім того, позивачем не надано доказів спричинення шкоди, не обґрунтовано розмір моральної шкоди, сума не відповідає вимогам розумності та справедливості, просить відмовити в задоволенні позову. При ухваленні рішення просять врахувати незначну тривалість страждань позивача (профзахворювання встановлено у квітні 2020 року, на дату подачі позову минуло 3 місяця), ніяких реальних доказів страждань в позові не наведено, позивач розумів наслідки в шкідливих умовах. Щодо стягнення витрат на правову допомогу, вважає, що попереднє опрацювання документів та виготовлення копій документів взагалі не є юридичними послугами та не можуть вважатися праовою допомогою, а вивчення адвокатом судової практики по аналогічній категорії справ нічим не підтверджено, так як зміст позовної заяви не містить жодного посилання на постанови будь-якої судової інстанції. Вважає, що загальна вартість робіт по наданому розрахунку витрат на надання правової допомоги є завищеною та невиправданою, крім того має бути спів мірною зі складністю справи. Враховуючи викладене, просить відмовити у стягненні з підприємства на користь позивача моральної шкоди у повному обсязі (а.с.92-97).

08.10.2020 представником позивача суду подано відповідь на відзив, де вказує, що позивач за час роботи на підприємстві відповідача не знав, що шкідливі виробничі фактори на його робочих місцях будуть значно перевищувати дозволені нормативні показники, і що вони так негативно можуть вплинути на здоров`я людини, тобто призвести до виникнення трьох професійних захворювань та втрати працездатності в такому значному розмірі. Вважає, що відповідачем порушено всі норми законодавства про працю та охорону праці. Щодо оцінки завданої позивачу моральної шкоди, при визначенні розміру ним враховано глибину, характер та тривалість душевних страждань, % втрати працездатності, стаж роботи у шкідливих умовах. Посилається на практику Верховного Суду. Щодо стягнення витрат на правову допомогу, зазначає, що нормами ЦПК України не передбачено обмеження або граничний розмір компенсації витрат на правничу допомогу, лише витрати сторін та їх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Суду надано докази того, що витрати на правничу допомогу складають 3000грн., а саме: договір про надання послуг адвоката, акт наданих послуг та квитанція про оплату послуг адвоката, відповідно до ст.137 ЦПК України. Щодо оподаткування суми моральної шкоди, представник позивача зазначає, що стягнута моральна шкода у зв`язку з ушкодженням здоров`я та стійкою втратою працездатності, не є об`єктом оподаткування доходу платника податку. Такого висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 25.07.2018 (справа №80/683/13-ц провадження №61-1431св18). Дніпровський апеляційний суд у постанові від 30.09.2020 по справі №212/4026/20 провадження №22-ц/803/7643/20 також зробив аналогічні висновки. Просить залишити поза увагою доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позов, та задовольнити заявлені позовні вимоги в повному обсязі (а.с.101/103).

Інші процесуальні дії не вчинялись, заходи забезпечення доказів/позову, зупинення/відновлення провадження не застосовувались.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності позивача та його представника, відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що останні скористалися своїми процесуальними правами, та за відсутності представника відповідача, керуючись положеннями п.1 ч.3 ст.223 ЦПК України.

Положеннями ч.2 ст.247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З 25.01.1999 по 27.11.2001 та з 25.04.2004 р. по 28.04.2020 позивач працював на шахті «Орджонеікідзе» ВАТ «ЦГЗК» (Ват було перейменовано на ПрАТ), ПрАТ «ЦГЗК» машиністом бурової установки (а.с.7-13).

Згідно акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 05.02.2020 (а.с.28-31), позивачу ОСОБА_1 встановлені хронічні професійні захворювання: сидеросилікоз другої стадії (s/p, 2/2, em, pi, co), ускладнений хронічним обструктивним захворюванням легень першої-другої стадії, група В.ЛН – другого ступеня; радикулопатія попереково-крижова (L5, S1) та шийна (C6, С7) з помірними статико-динамічними порушеннями хребта, м`язово-тонічним та стійким больовим синдромами, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ першого-другого ступеня); нейросенсорна приглухуватість першого ступеня (з легким зниженням слуху). Позивачу вперше встановлена 3-тя група інвалідності та 65% втрати професійної працездатності, з 06.04.2020 до 01.05.2021, згідно висновку МСЕК від 20.04.2020, де також зазначено, що позивач потребує санаторно-курортного лікування, забезпечення лікарськими засобами, виробами медичного призначення, протипоказана важка фізична праця, тривала хода, вимушена поза в умовах виробничого пилу, переохолодження, шуму (а.с.32-33).

У зв`язку з отриманим каліцтвом позивач періодично проходить лікування, що підтверджується виписками із медичної карти, виписними епікризами та медичним висновком (а.с.34-61).

З 01.04.2001 р. набрав чинності Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Ст.ст.21, 28, 34 даного Закону було передбачено обов`язок Фонду по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, професійним захворюванням застрахованим та членам їх сімей.

Конституційний Суд України в абзаці 9 пункту 5 Рішення №20-рп/2008 (справа про страхові виплати) зазначив, що положеннями п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.02.2007 року №717, скасовано право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції вказаного Закону. Проте Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 Цивільного кодексу України та ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

Встановлений законодавством розподіл обов`язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві не суперечить вимогам ст.22 Конституції України. З огляду на викладене, Конституційний Суд України не вбачає підстав для визнання не конституційними положень п.1, абзацу 3 п.5, п.9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що при вирішенні спору по відшкодуванню моральної шкоди, завданої позивачу ОСОБА_1 внаслідок отриманого ним професійного захворювання та втрати у зв`язку із цим професійної працездатності, слід застосовувати норми трудового законодавства України, які регулюють спірні правовідносини.

Так, згідно зі ст.153 КЗпП України передбачено, що на всіх підприємствах створюються безпечні і нешкідливі умови праці, забезпечення яких покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці, безпека технологічних процесів, стан засобів захисту, санітарно побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці. На власника покладається обов`язок впровадження сучасних засобів безпеки, що запобігають виникненню професійних захворювань працівників.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України – власником проводиться відшкодування моральної шкоди працівнику в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Позивачу, як вказувалося раніше, згідно акту розслідування хронічного професійного захворювання від 05.02.2020 (а.с.28-31), встановлені хронічні професійні захворювання. Виробничими факторами, що спричинили захворювання є перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу, а саме: пил переважно фібро генної дії, маса піднімання вантажу 36кг при гранично допустимій <30кг; робоча поза, знаходження у нахиленому положенні до 30?/понад 30?, % зміени: 27,6/- при гранично допустимій 25/-; шум, еквівалентний рівень звуку перевищує гранично допустимий на 21 дбА (101 дбА при ГДР 80 дбА згідно ДСН 3.3.6.037-99) (а.с.30).

Позивач працював в умовах впливу шкідливих факторів понад 24 роки, за професією «машиніст бурової установки» понад 18 років (а.с.29).

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд вважає, що слід врахувати роз`яснення п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р., з подальшими змінами, " Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість отриманого захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретні обставини по справі, характер моральних страждань і наслідки, що наступили.

Суд відхиляє заперечення представника відповідача в частині доводів про те, що позивач не навів доказів завдання йому моральної шкоди, оскільки такі доводи не ґрунтуються на законі та спростовуються вищенаведеними висновками суду. Інформованість позивача при прийомі на роботу про умови праці не впливають на право позивача на відшкодування завданої моральної шкоди за умови підтвердження завдання такої шкоди. Доводи представника відповідача щодо відсутності факту встановлення наявності доказу вини відповідача суд не приймає до уваги, оскільки у судовому засіданні встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу. З урахуванням викладеного, доводи представника відповідача про те, що позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення йому моральної шкоди у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки уже самим фактом втрати позивачем професійної працездатності йому спричинена моральна шкода.

При встановленні розміру моральної шкоди суд враховує тривалість виконання позивачем робіт на ПрАТ, і вважає суму заявлену позивачем до стягнення завищеною, але беручи до уваги характер захворювання, пов`язаного з обмеженням в пересуванні та фізичними навантаженнями, фізичними і моральними стражданнями позивача у зв`язку з цим, їх тривалість і тяжкість, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, та відповідно до наслідків що наступили, які підтверджуються висновком МСЕК, медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ“Український науково-дослідний інститут промислової медицини» (а.с.36-37), суд вважає, що позов слід задовольнити частково та достатнім стягнути з ПрАТ на користь позивача 90 000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Підпунктами 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 та п. 18.1 ст. 18 Податкового кодексу України встановлено, що роботодавець - податковий агент зобов`язаний з доходів, що нараховуються (виплачуються) фізичній особі (платнику), нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок від імені та за рахунок коштів особи, якій виплачуються такі доходи.

Згідно з пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю.

Доводи відповідача про те, що судом при ухваленні судового рішення мають бути враховані положення Закону України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» ( далі Закон № 466), яким внесено зміни до п.п.164.2.14 а статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування податком на доходи фізичних осіб сум відшкодування моральної шкоди (норма набрала чинності з 23.05.2020 року), суд не бере до уваги, з огляду на наступне.

Чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку мова йде про суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю, отже вищевказані зміни не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Таким чином стягнута моральна шкода, у зв`язку з ушкодженням здоров`я та стійкою втратою працездатності, не є об`єктом оподаткування доходу платника податку, що зазначено також в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08.07.2015 р.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076 - VI " Про адвокатуру та адвокатську діяльність ") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України від 20 грудня 2011 року № 4191 - VI " Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах ".

Згідно з роз`ясненнями Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи, що міститься в п.48 постанови від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі ( наприклад, подання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У акті наданих послуг за договором про надання юридичної (правничої) допомоги від 06.05.2020, укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Бузинарською Д.М., вказано які дії по даній справі були проведені адвокатом, що узгоджується з вимогами Закону України від 20 грудня 2011 року № 4191 - VI " Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах" а саме: попереднє опрацювання документів та законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини 1 год – 750грн., вивчення судової практики по аналогічним справам 1год - 750грн., консультація та підготовка позовної заяви – 1500грн (а.с.63). Позивачем надано квитанцію №б/н від 06.05.2020 про оплату послуг адвоката за договором від 06.05.2020 у розмірі 3000 грн (а.с.64), тобто документально підтверджено понесені витрати на правову допомогу, а тому підлягають відшкодуванню.

У відповідності зі ст.141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, слід стягнути з ПрАТ на користь держави судовий збір в сумі 900 грн.

На підставі ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст.10, 12, 43, 49, 141, 259, 263-265, 268, 273, 174, 354 ЦПК України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про стягнення моральної шкоди, заподіяної втратою працездатності внаслідок професійного захворювання, - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», ідентифікаційний код юридичної особи: 00190977; місцезнаходження: 50066, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , – 90 000 (дев`яносто тисяч) грн. моральної шкоди без стягнення податків та обов`язкових платежів, а також витрати на правову допомогу в сумі 3000грн..

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», ідентифікаційний код юридичної особи: 00190977; місцезнаходження: 50066, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, 900 грн. судового збору на користь держави.

Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення може бути оскаржене особами, які беруть участь у справі до Дніпровського апеляційного суду через Тернівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпопетровської області, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти -денний строк, з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення складено без проголошення 28 жовтня 2020 року.

Суддя: