Ухвала суду № 92529773, 26.10.2020, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/2757/20

Провадження № 2/202/1379/2020

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

УХВАЛА

26 жовтня 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Бєсєди Г.В.

за участю секретаря Голобородько О.М.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника третьої особи Калугіної О.А.

розглянувши заяву представника акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про зупинення провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», треті особи: Національний банк України, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» про розірвання депозитних договорів та стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Індустріального районного суду м. Дніпропетровська перебуває цивільна справа ОСОБА_3 до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», треті особи: Національний банк України, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» про розірвання депозитних договорів та стягнення грошових коштів.

Через канцелярію суду надійшло клопотання представника акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про зупинення провадження у справі № 202/2757/20 до розгляду Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи № 320/5115/17.

В обґрунтування заяви представник акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» зазначає, що на розгляді Верховного Суду перебуває цивільна справа № 320/5115/17 за позовом вкладника до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення процентів, 3% річних неустойки (пені) за договором банківського вкладу, в якій розглядаються подібні правовідносини та аналогічні вимоги в частині стягнення з банку неустойки (пені), нарахованої позивачем на підставі ч. 5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Представник ОСОБА_3 заперечував щодо зупинення провадження у справі, зазначав, що у даній справі депозитні договори ще не розірвані судом та між банком та споживачем банківських послуг ще існували договірні відносини на які поширюються положення ЗУ «Про захист прав споживачів»; натомість у цивільній справі №320/5115/17, на яку посилається відповідач, депозитні договори були розірвані рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 04.12.2014 року, тому у цій справі між банком та споживачем банківських послуг вже не існували договірні відносини на які поширюються положення ЗУ «Про захист прав споживачів». Окрім цього, наголошував, що зупинити провадження по справі № 202/2757/20 можливо в частині позовних вимог про стягнення з банку неустойки (пені), нарахованої позивачем на підставі ч. 5 ст.10 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Представник акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» клопотання підтримав та просив суд зупинити провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі належить зупинити з таких підстав.

12.05.2020 року ОСОБА_3 звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовними вимогами акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», треті особи: Національний банк України, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» про розірвання депозитних договорів та стягнення грошових коштів. Просить суд розірвати депозитні договори та стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 суму вкладів разом з нарахованими процентами у валюті договору, проценти у валюті договору за період з 01.04.2014 року по день ухвалення судом рішення про розірвання договорів; три відсотки у валюті (підстава ч.2 ст. 625 ЦК України) договорів з 10.10.2014 року по день ухвалення судом рішення про розірвання договорів; пеню (підстава ч.5 ст. 10 ЗУ «Про захист прав споживачів») у національній валюті за період з 10.10.2014 року по день ухвалення судом рішення про розірвання договорів.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 серпня 2020 року справу № 320/5115/17 (провадження № 61-38234св18) за позовом вкладників до ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення відсотків, трьох відсотків річних та неустойки (пені) за договорами банківських вкладів, за касаційною скаргою ПАТ КБ «ПриватБанк» на рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 18 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 07 червня 2018 року передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Постановляючи ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду виходив із того, що необхідно відступити від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 6-64цс19), а також для вирішення виключної правової проблеми, що є необхідним для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Колегія суддів в указаній ухвалі зазначала, що за змістом наведеної постанови Великої Палати Верховного Суду вартість послуги, на яку нараховується пеня у розмірі трьох відсотків за кожен день прострочення, співпадає з розміром утримуваних банком коштів (у контексті вирішуваної справи - сума неповернутого банківського вкладу з нарахованими на нього відсотками, який після закінчення строку дії відповідного договору трансформувався у банківський рахунок). Цей висновок, на думку Касаційного цивільного суду, не ґрунтується на положеннях частини п`ятої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та не відповідає нормам Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», Закону України «Про банки і банківську діяльність», Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Визначення вартості вказаних послуг банку є ключовим для вирішення питання про розмір відповідальності банку.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне відступити від висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 20 березня 2019 року у справі № 761/26293/16-ц (провадження № 14-64цс19), щодо застосування у подібних правовідносинах частини третьої статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом цієї правової норми розмір неустойки може бути зменшений рішенням суду за обов`язкової наявності кількох умов: а) якщо розмір неустойки перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов`язання збитків; б) таке перевищення є значним; в) за наявності інших обставин, що мають істотне значення. Тобто сам факт перевищення розміру неустойки над розміром збитків не є достатньою підставою для застосування цієї статті.

На думку Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, вирішення наведених вище правових питань містить виключну правову проблему, а передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року справу № 320/5115/17 (провадження № 14-133цс20) прийнято та призначено до розгляду.

У пункті 10 частини першої статті 252 ЦПК встановлено, що у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі.

Відповідно до пункту 14 частини першої статті 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 10 частини першої статті 252 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Оскільки правовідносини у справі № 202/2757/20 подібні з правовідносинами у справі № 320/5115/17, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду та яка нею не розглянута, суд вважає за необхідне зупинити провадження у справі № № 202/2757/20 до завершення розгляду справи № 320/5115/17 Великою Палатою Верховного Суду.

Керуючись п.10 ч.1 ст. 252 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі № 202/2757/20 за позовом ОСОБА_3 до акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», треті особи: Національний банк України, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» про розірвання депозитних договорів та стягнення грошових коштів зупинити до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 320/5115/17.

Повний текст ухвали суду складено 30.10.2020 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду ухвали в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Суддя Г.В. Бєсєда