Рішення № 92529347, 22.10.2020, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/5576/16-ц

Провадження № 2/210/48/20

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"22" жовтня 2020 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді Хлистуненко О.В.

секретаря судового засідання Недолуги Л.В.

за участю:

представників позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника відповідача Бродька А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в особі криворізької філії ПАТ КБ «ПриватБанк», треті особи без самостійних вимог: Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Ставніченко О.П., Регіональне управління Національного банку України у Дніпропетровській області про захист прав споживача, суд –

ВСТАНОВИВ:

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в особі криворізької філії ПАТ КБ «ПриватБанк», треті особи без самостійних вимог: Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Ставніченко О.П., Регіональне управління Національного банку України у Дніпропетровській області про захист прав споживача.

Позов обґрунтовано тим, що між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк» в особі Криворізької філії 15.02.2008 року було укладено наступні договори: договір про іпотечний кредит №KRHTG40000003409 на суму 105225,0 грн., цільове призначення якого, придбання у власність окремої квартири з метою постійного проживання за договором купівлі-продажу №519 від 15.02.2008 року за інвестиційним договором від 552 від 15.02.2008 року, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; кредитний договір №KRHTG50000003409 на суму 21045,00 грн., цільове призначення якого, споживчі потреби.

Умовами обох споживчих кредитних договорів передбачалась можливість погашення зобов`язань за ними будь-яким способом, не забороненим чинним законодавством України, що знайшло своє підтвердження у п.п. 5.2.8; 8.10 Основного договору та п. 2.4.2 Кредиту на початковий внесок.

Відповідно до умов п.п. 2.3; 5.1.2 Основного договору було відкрито поточний рахунок НОМЕР_1 , та відповідно до п.2.4 цього договору відкрито рахунок для внесення готівки або безготівкових перерахувань НОМЕР_2 , а також для нарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості по кредиту. На виконання обох споживчих договорів в частині умов погашення зобов`язань за ними, у відповідності до п 7.2 Кредиту на початковий внесок були відкриті рахунки НОМЕР_3 та НОМЕР_1 .

ОСОБА_3 , вважаючи, що вже виконав свої зобов`язання перед банком, погасивши весь борг за двома кредитами, неодноразово протягом 2014-2016 років звертався до банку.

Позивачем було отримано електронну роздруківку від працівника банку, з якої ОСОБА_3 дізнався про існування рахунків про відкриття яких він не просив банк та не укладав жодних угод: № НОМЕР_4 (згідно угоди №SAMDN11000039640633) – віртуальний рахунок Приват24; № НОМЕР_5 (згідно угоди № SAMDNFF000121156336) – карта для виплат; № НОМЕР_6 (згідно угоди №SAMDN 30000121300217) – бонусний договір.

16.11.2016 року позивач вчергове звернувся до банку з заявою про те, що з метою вирішення питання дострокового погашення обох кредитів, враховуючи факт значної переплати коштів за ними, не нараховувати надалі а ні відсотки за користування кредитними коштами, а ні пені та штрафів за цими договорами. Однак, на вказану заяву позивачем відповіді так і не отримано. Зважаючи на те, що відповідач тривалий час неналежним чином виконує прийняті на себе перед позивачем обов`язки, ОСОБА_3 вважає, що його права підлягають захисту в порядку ЗУ «Про захист прав споживача».

За умовами обох договорів ОСОБА_3 до лютого місяця 2028 року мав би повернути банку 403723,19 грн.. За період користування коштам протягом 10 років позивач мав би повернути 126270,00 грн.

Позивачем було замовлено звіт сертифікованого спеціаліста аудитора щодо розрахунків. Згідно звіту від 14.12.2016 року спеціаліста ТОВ АУДИТОРСЬКА ФІРМА «РЕСПЕКТ-ЛЛ» Іщенко Л.В. зроблені наступні висновки:

- за договором №KRHTG40000003409 від 15.02.2008 року станом на 15.02.2028 року позичальник мав би сплатити банку 336436,79 грн.;

- за договором №KRHTG50000003409 від 15.02.2008 року станом на 15.02.2028 року позичальник мав би сплатити банку 67286,40 грн.;

- загальна сума за двома договорами по сплаті банку станом на 15.02.2028 року складає 403723,19 грн.;

- станом на 13.09.2016 року ОСОБА_3 сплачено на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» за період з 14.03.2008 року по 12.09.2016 року за кредитним договором №KRHTG50000003409 і договором про іпотечний кредит №KRHTG40000003409 від 15.02.2008 року грошових коштів у розмірі 545922,19 грн.;

- ОСОБА_3 , станом на 13.09.2016 року здійснена переплата грошових коштів за кредитним договором №KRHTG50000003409 і договором про іпотечний кредит №KRHTG40000003409 від 15.02.2008 року на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» на загальну суму 372657,65 грн..

За умовами договору банку в іпотеку була передана квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач повідомляв представникам банку про наміри скористуватись правом приватної власності на належне йому нерухоме майно, у зв`язку з нагальною потребою поліпшення житлових умов, шляхом розірвання кредитних договорів, у зв`язку з достроковим погашенням заборгованості та як наслідок зняття заборон на відчуження нерухомого майна, але вказане банком було проігноровано.

З метою погашення заборгованості позивач важко працював ТОВ «УГАХАН» Іркутської області, що на Крайній Півночі РФ та ТОВ «Конго» Магаданської області, що негативно вплинуло на загальний стан здоров`я. Крім того, працюючи за межами України позивач тривалий час не бачив родину.

Вищенаведене свідчить про факти порушення відповідачем майнових і не майнових прав і свобод позивача, що і стало наслідком здійснення останнім значних переплат по своїм зобов`язанням у розмірі 372657,65 грн. та спричинення моральної шкоди у розмірі 100000,00 грн..

Тому, позивач просить суд:

1. Визнати порушеними права споживача ОСОБА_3 відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» внаслідок невиконання ЗУ «Про захист прав споживачів», «Про банки та банківську діяльність», «Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту» при укладанні та виконанні у місті Кривому Розі цим банком правочинів зі споживчого кредитування, а саме: за Договором про іпотечний кредит №KRHTG40000003409 від 15.02.2008 року та за Кредитним договором № KRHTG50000003409 від 15.02.2008 року, укладеними фізичною особою ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «ПриватБанк»;

2. Визнати розірваними наступні правочини: договір про іпотечний кредит №KRHTG40000003409 від 15.02.2008 року та Кредитний договір № KRHTG50000003409 від 15.02.2008 року зі споживчого кредитування, укладені фізичною особою ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «ПриватБанк»;

3. Визнати припиненими наступний правочин: Іпотечний договір №KRHTG40000003409, укладений фізичною особою ОСОБА_3 та ЗАТ КБ «ПриватБанк» через дострокове виконання позивачем зобов`язань за основним зобов`язанням – договором про іпотечний кредит №KRHTG40000003409 від 15.02.2008 року;

4. Зобов`язати приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Ставніченко О.П. виключити з Державного реєстру іпотек, зареєстровано в реєстрі нотаріуса за №522 у Державному реєстрі іпотек реєстраційний номер обтяження: №6687229, вид обтяження: іпотека; та з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомості майна, зареєстровано в реєстрі нотаріуса за №523 у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна – реєстраційний номер обтяження: №6602314 записи про іпотеку та записи про заборону відчуження нерухомого майна, а саме: двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 ;

5. Зобов`язати ПАТ КБ «ПриватБанк» негайно повернути позивачу правочин: договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_1 , який незаконно перебуває у володінні іпотекодержателя ПАТ КБ «ПриватБанк»;

6. Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 переплату за двома споживчими кредитами, у розмірі 372657,65 грн.;

7. Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 понесені ним витрати у сумі 1500,00 грн. по оплаті за надання послуг з висновку спеціаліста аудитора аудиторської фірми «РЕСПЕКТ-ЛЛ» та 900,00 грн. за проведення почеркознавчої експертизи.

8. Стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 75000,00 грн.;

9. Покласти на відповідача усі судові витрати.

В судових засіданнях представники позивача ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , позовні вимоги підтримали, вважали їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В судовому засіданні 22.10.2020 року представник позивача ОСОБА_1 скористався правом промови в судових дебатах.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в позові.

Треті особи приватний нотаріус Ставніченко О.П. та представник Регіонального управління НацБанку України у Дніпропетровській області в судове засідання не з`явились, про час місце розгляду повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Допитана в судовому засіданні аудитор ОСОБА_4 суду пояснила, що нею було складено висновок спеціаліста від 14.12.2016 року. Під час розрахунків вона користувалась договором про іпотечний кредит від 15.02.2008 року та кредитним договором від 15.02.2008 року, а також оригіналами документів, відповідно до яких ОСОБА_3 сплачував кошти банку. Оригіналів платіжних документів було більше сотні. Кредитування за вказаними договорами було визначено в гривні. ОСОБА_3 мав право погасити заборгованість за договорами достроково без штрафних санкцій відповідно до ЗУ «Про захист прав споживача» та Умов кредитних та іпотечних договорів, та умов укладених договорів. Умовами договорів визначено, що позичальник повинен сплачувати ануїтентний платіж, тобто щомісячний однаковий платіж, який включає в себе частин у основного боргу та нараховані відсотки. Зазначає, що робила один і той же розрахунок по двом договорам, оскільки договорами було визначено однаковий ануїтентний платіж та всі умови були однакові, тому сума ануїтентного платежу по двом договорам щомісяця становила 1682,18 грн. Вказує, що нею було зроблено суму оплати та порівняно її з сумою, яку ОСОБА_3 мав сплатити. Таким чином, отримано накопичену переплату за практично 10 років в розмірі 372657,65 грн.. Також, звернула увагу суду, що було надано додатки до кожного договору, в якому вказано щомісячну комісію та суму відсотків за 20 років, яка складає 270452 грн.. ОСОБА_3 сплатив за половину строку суму, яка складає 138726,60 грн. До цією суми було додано суми тіла кредитів і по першому і по другому договорам, та отримано більшу суму переплати. Зазначила, що за зверненням позичальника банк повинен надавати стан особового рахунку. Розрахунок здійснювала станом на 15.09.2016 року та враховувала, що щомісячний платіж складається з основної суми тіла кредиту, відсотків та комісії. Також, додала, що ОСОБА_5 сплатив 545922,19 грн., 126269,99 грн. – це основний платіж. Тобто, ОСОБА_3 сплатив більше відсотків за 10 років, ніж по розрахунку банку.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка позивач ОСОБА_3 суду пояснив, що 15.02.2008 року він з дружиною вирішили взяти кредит, оскільки проживали в однокімнатній квартирі та в них народилась друга дитина. За орендовану квартиру вони сплачували приблизно 600-700 грн. Звернулись до банку, в якому порахували щомісячний платіж за кредит 1600,00 грн., тому і вирішили взяти кредит. Взяли квартиру в кредит. Сума кредиту складала 125000,00 грн. По двом договорам кожного місяця сплачували трохи більше 1600,00 грн. Через 3-4 місяці він звернувся до центрального відділення банку біля «Цирку» до кредитного відділу для того, щоб дізнатись як можна скоріше сплатити кредит. Йому повідомили, що можна погашати хоча б на 20,00 грн. більше кожного місяця. Заробивши кошти, вони одразу сплатили 80000,00 грн., залишалось ще 40000,00 грн. Через деякий час він звернувся до банку, однак дізнатись будь-яку інформацію йому не вдалось. Зазначив, що кошти брав та сплачував лише в гривнях. Іпотечний договір оформлював нотаріус в приміщенні банку по АДРЕСА_2 . Там же було оформлено договір купівлі-продажу, який йому не віддали та який залишився у представника банку. Вказує, що 15.02.2008 року підписував іпотечний договір та кредитний договір, додаткові угоди не укладав, заяву про видачу готівки в доларах не підписував. Жодну особу не уповноважував на підписання договорів. Про переведення кредиту у долари дізнався перед зверненням до суду. Про переплачену суму дізнався з аудиторського висновку. Пояснив, що кожного місяця сплачував та після оплати через пару тижнів дзвонив співробітник банку і казав, що маються штрафні санкції за несвоєчасну сплату кредиту. Після цього він їхав до банку та надавав чеки про сплату. Про штрафні санкції в банку йому казали, що їх перерахують. Щодо неправомірних дій банку, на його думу, з приводу неповернення договору купівлі-продажу, окрім банку, ні куди не звертався. У зв`язку з заборгованістю банк розклеював листівки про наявність заборгованості, що негативно відображалось на його репутації. У зв`язку з діями співробітників банку діти та жінка боялись.

Суд, заслухавши пояснення часників справи, пояснення свідків, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що 15.02.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено договір про іпотечний кредит №KRHTG40000003409. За умовами якого кредитор зобов`язується надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 105225,00 грн., а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит в сумі 105225,00 грн., сплатити відсотки за користування кредитом в розмірі 15.00% річних, а також інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором, а також сплатити винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту (Т. 1, а.с. 17-19).

15.02.2008 року між сторонами укладено Додаток №1 до кредитного договору №KRHTG40000003409 (Т. 1, а.с. 20).

Крім того, 15.02.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір №KRHTG50000003409. За умовами вказаного договору банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти, шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, зазначений в п.7.1 цього договору. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, прядок погашення заборгованості за цим договором, зазначені в розділі 7 договору (Т. 1, а.с. 21-23).

Цього ж дня, 15.02.2008 року, укладено Додаток №1 до кредитного договору №KRHTG50000003409 (Т. 1, а.с. 24).

15.02.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 укладено іпотечний договір №KRHTG40000003409, згідно якого іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з договору про іпотечний кредит, передає, а іпотеко держатель приймає в порядку і на умовах, визначених цим договором, нерухоме майно житлового призначення, а саме: двокімнатна квартира зі всіма об`єктами функціонально пов`язаними з цим нерухомим загальною площею 64,00 кв.м., житловою площею 38,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , а.с. 25-27).

Та обставина, що між сторонами укладено вказані вище договори, та існують зобов`язальні правовідносини за ними на умовах, що викладені у таких договорах, сторонами та їх представниками не оспорюється.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про іпотеку» (в редакцій чинній на момент виникнення відносин) іпотекою є вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання.

Підстави припинення іпотеки визначено ст. 17 Закону України «Про іпотеку», зокрема, іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання.

У ч. 1 ст. 598 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Так, на виконання умов кредитних договорів №KRHTG40000003409 та №KRHTG50000003409 позивачем здійснювалась оплата, яка на його думку вже в 2016 році була більшою, а ніж передбачено вказаними договорами.

Разом з цим, з матеріалів справи встановлено, що 27.08.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено додаткову угоду до договору про іпотечний кредит №KRHTG40000003409 від 15.02.2008 року, за умовами якого банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти, шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, зазначений в п.8.1 цього договору. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим договором, зазначені в розділі 8 договору (Т.1, а.с. 92).

Пунктом 8.1 вказаного договору передбачено, що банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти, шляхом: перерахування на рахунок № НОМЕР_7 на строк з 27.08.2008 року по 15.02.2028 року включно, у вигляді строкового кредиту у розмірі 22879,50 доларів США на наступні цілі: на придбання нерухомості, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагорода за надання фінансового інструменту у розмірі 0% від суми виданого кредиту у момент надавання кредиту, винагороди за резервування ресурсів у розмірі 3% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.7.2 даного договору. Станом на 27.08.2008 року залишок заборгованості по кредитному договору №KRHTG40000003409 від 15.02.2008 року складає 105703,29 грн. що еквівалентно 22879,50 доларів США (Т. 1, а.с. 95).

27.08.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було, також, укладено додаткову угоду до договору про іпотечний кредит №KRHTG50000003409 від 15.02.2008 року, відповідно до якої банк зобов`язується надати позичальнику кредитні кошти, шляхом видачі готівки через касу чи/або перерахування на рахунок, зазначений в п.8.1 цього договору. Строк, вид кредиту, цілі, розмір кредиту, відсотків, винагород, розмір щомісячного платежу, період сплати, порядок погашення заборгованості за цим договором, зазначені в розділі 8 договору.

Пунктом 8.1 вказаного договору передбачено, що банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти, шляхом: перерахування на рахунок № НОМЕР_7 на строк з 27.08.2008 року по 15.02.2028 року включно, у вигляді строкового кредиту у розмірі 4563,25 доларів США на споживчі цілі, шляхом перерахування відповідно до п.1.2 зі сплатою за користування Кредитом відсотків у розмірі 1,17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 у момент надання кредиту, винагорода за резервування ресурсів у розмірі 3% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п.7.2 даного договору. Станом на 15.08.2008 року залишок заборгованості по кредитному договору №KRHTG50000003409 від 15.02.2008 року складає 21082,22 грн. що еквівалентно 4563,25 доларів США (Т. 1, а.с. 189-190)

На виконання вказаних додаткових угод ОСОБА_3 було підписано заяву №45 про продаж іноземної валюти в сумі 22879,50 доларів США та заяву №46 про продаж іноземної валюти в сумі 4563,25 доларів США (Т.1, а.с.91).

Судом взято до уваги, що висновком експерта №28/1.1/276 від 14.03.2019 року встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3 , розташовані в графах «Позичальник», «Один з оригіналів даного договору мною отримано особисто» Додаткової угоди від 27.08.2008 року до Договору про іпотечний кредит № KRHTG50000003409 від 15.02.2008 року, виконані не ОСОБА_3 , а іншою особою з наслідуванням автентичним підписом ОСОБА_3 (Т. 2 а.с. 29-33).

Відповідно до ч. 2 ст. 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Однак, а ні позивачем, а ні його представниками позовні вимоги не уточнювались жодного разу, вимог щодо визнання недійсними або розірваними додаткових угод до договорів про іпотечний кредит №KRHTG50000003409 від 15.02.2008 року та №KRHTG40000003409 від 15.02.2008 року, укладених 27.08.2008 оку між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 , не заявлялось, а тому, суд не бере до уваги висновок експерта №28/1.1/276 від 14.03.2019 року та пояснення позивача ОСОБА_3 , надані в якості свідка, про неукладання зазначених додаткових угод.

Отже, після укладання 27.08.2008 року додаткових угод до іпотечних договорів №KRHTG50000003409 від 15.02.2008 року та №KRHTG40000003409 від 15.02.2008 року надані грошові кошти, залишок заборгованості та щомісячні платежі за договорами №KRHTG50000003409 від 15.02.2008 року та №KRHTG40000003409 від 15.02.2008 року були переведені у долари США.

Позивачем надано суду звіт спеціаліста Іщенко Л.В. про фактичні результати погоджених процедур від 14.12.2016 року, згідно якого станом на 13.09.2016 року ОСОБА_3 сплачено на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» за період з 14.03.2008 року по 12.09.2016 року за кредитним договором №KRHTG50000003409 і договором про іпотечний кредит №KRHTG40000003409 від 15.02.2008 року грошових коштів у розмірі 545922,19 грн.. Встановлена переплата ОСОБА_3 станом на 13.09.2016 року в розмірі 372657,65 грн. (Т.1 а.с. 29-31).

Висновки, викладені у зазначеному вище звіті спеціаліста були підтверджені показаннями експерта ОСОБА_4 під час допиту в судовому засіданні.

Однак, суд не бере до уваги звіт спеціаліста від 14.12.2016 року, оскільки з показань свідка ОСОБА_4 та самого звіту встановлено, що розрахунок сум сплати здійснювався станом на 15.09.2016 року та під час розрахунку експерт враховувала, що щомісячний платіж складається з основної суми тіла кредиту, відсотків та комісії. На виконання звіту їй було надано кредитний договір від 15.02.2008 року, іпотечний договір від 15.02.2008 року, додатки №1 до кожного договору та оригінали платіжних документів, які свідчили про сплату коштів ОСОБА_3 банку.

Так, під час розрахунку спеціалістом ОСОБА_4 не було взято увагу тіло кредитів за весь період, а саме з 15.10.2016 року по 15.02.2028 року включно, а також не враховано додаткові угоди від 27.08.2008 року до договору про іпотечний кредит №KRHTG50000003409 від 15.02.2008 року та додаткову угоду від 27.08.2008 року до договору про іпотечний кредит №KRHTG40000003409 від 15.02.2008 року.

Статтею 3 ЗУ «Про аудиторську діяльність» (в редакції від 01.05.2016 року) передбачено, що аудиторська діяльність - підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг. Аудитори (аудиторські фірми) можуть надавати інші аудиторські послуги, пов`язані з їх професійною діяльністю, зокрема, по веденню та відновленню бухгалтерського обліку, у формі консультацій з питань бухгалтерського обліку та фінансової звітності, експертизи і оцінки стану фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення господарської діяльності суб`єктів господарювання. Аудитори (аудиторські фірми) можуть проводити перевірку іпотечного покриття відповідно до Закону України «Про іпотечні облігації».

Пунктом 2 ч. 3 ст. 18 ЗУ «Про аудиторську діяльність» (в редакції від 01.05.2016 року) отримувати необхідні документи, які мають відношення до предмета перевірки і знаходяться як у замовника, так і у третіх осіб.

Отже, спеціалістом ОСОБА_4 не було отримано усіх необхідних документів, а саме додаткових угод від 27.08.2008 року до договору про іпотечний кредит №KRHTG50000003409 від 15.02.2008 року та до договору про іпотечний кредит №KRHTG40000003409 від 15.02.2008 року.

Вказане свідчить про неповноту дослідження, а тому твердження позивача ОСОБА_3 про значну переплати банку грошових коштів матеріалами справи не підтверджується.

Разом з цим, в матеріалах справи наявна виписка по кредиту за договором №KRHTG40000003409 від 15.02.2008 року за період з 01.02.2008 року по 16.11.2016 року, згідно якої залишок кредиту після погашення станом на 15.09.2016 року складає 11363,65 доларів США (Т.1 а.с. 194-197).

Відтак, станом на 15.09.2016 року дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами №KRHTG50000003409 від 15.02.2008 року та №KRHTG40000003409 від 15.02.2008 року не відбулось, а навпаки була наявна заборгованість в розмірі 11363,65 доларів США, тому підстави для розірвання вказаних договорів у зв`язку з достроковим виконанням зобов`язання, відсутні.

Що стосується заявлених вимог про визнання порушеним права споживача ОСОБА_3 при укладанні та виконанні кредитного договору №KRHTG50000003409 та іпотечного договору №KRHTG40000003409, суд приходить до наступного висновку.

Пунктом 1 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» (в редакції на час виникнення правовідносин) визначено, що цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування» у договорі про споживчий кредит зазначаються: найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; загальний розмір наданого кредиту; порядок та умови надання кредиту; строк, на який надається кредит; необхідність укладення договорів щодо додаткових чи супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; порядок дострокового повернення кредиту; відповідальність сторін за порушення умов договору.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 56 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних та для фізичних осіб.

Пунктами 2.1, 3.3. Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, які затверджені Постановою Правління НБУ від 10.05.2007 року № 168, (яка діяла на момент укладення договорів) до укладання кредитного договору, та у кредитному договорі банк зобов`язаний зазначити сукупну вартість кредиту як у вигляді процентної ставки за кредитом, так і у вигляді абсолютного значення подорожчання кредиту у грошовій сумі.

Комерційні банки здійснюють кредитування на договірних умовах. Надання банківського кредиту оформляється укладенням кредитного договору, згідно з яким одна сторона - банк - зобов`язується передати другій стороні (позичальникові) на певний строк суму грошей, а позичальник зобов`язується надавати банкові необхідне забезпечення кредиту, використовувати його на обумовлені цілі і повернути у встановлений строк та сплатити відповідні відсотки.

Статтею 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договором) між клієнтом та банком.

Стаття 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Згідно зі ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договори про надання кредиту укладаються на власний розсуд кредитодавця і позичальника та з урахуванням вимог цивільного та банківського законодавства, статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10.05.2007 року № 168.

За правовою природою кредитного договору юридичні права й обов`язки сторін — банків та клієнта не є однаковими. Основним обов`язком банку є надання кредиту. На клієнтові лежать в основному обов`язки, хоча позичальник може і відмовитися від укладення договору. Обов`язки клієнта: повернути в строк одержаний кредит, сплатити банку відсотки за користування кредитом, не ухилятися від банківського контролю, дотримуватися цільового використання одержаного кредиту, надати і гарантувати наявність забезпечення за договором на весь строк кредитування.

Підставами визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача згідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є включення у договори з споживачем умови, які є несправедливим, тобто такі, що всупереч принципу добросовісності мають наслідком дисбаланс договірних прав та обов`язків між сторонами.

Тобто, споживачеві лише пропонуються умови, а якщо він не погоджується з даними умовами, може не укладати договір.

В судовому засіданні не знайшли підтвердження доводи позивача про те, що при укладанні кредитних договорів були порушені права позивача як споживача, а також умови укладених між сторонами правочинів порушують права позивача чи є несправедливими.

Вимога про визнання припиненим іпотечного договору №KRHTG40000003409 через дострокове виконання зобов`язань за основним договором задоволенню не підлягає, оскільки судом не встановлено дострокового погашення заборгованості за кредитними договорами №KRHTG50000003409 від 15.02.2008 року та №KRHTG40000003409 від 15.02.2008 року.

Що стосується вимоги про зобов`язання приватного нотаріуса Ставніченко О.П. виключити з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомості відомості щодо заборон відчуження квартири за адресою: АДРЕСА_1 , суд залишає цю позовну вимоги з наступних підстав.

Статтею 17 ЗУ «Про іпотеку» (в редакції від 16.10.2016 року) встановлено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 74 Закону України «Про нотаріат» (в редакції від 05.10.2016 року), одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, а також припинення чи розірвання договору довічного утримання, звернення органів опіки та піклування про усунення обставин, що обумовили накладення заборони відчуження майна дитини, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Відповідно до п. 5.1 Глави 15 Розділу ІІ. Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки).

Зважаючи на те, що основне зобов`язання позивача ОСОБА_3 перед банком не припинено, заборгованість не погашена, тому, жодних підстав для зобов`язання приватного нотаріуса Ставніченко О.П. щодо виключення з Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомості відомостей щодо заборон відчуження квартири не має.

Вимоги ОСОБА_3 щодо зобов`язання банку негайно повернути позивачу договір купівлі-продажу квартири, також, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Так, в судовому засіданні 20.02.2020 року під час надання пояснень, в якості свідка, позивач ОСОБА_3 суду пояснив, що з приводу неправомірних дій банку щодо неповернення йому договору купівлі-продажу квартири він, окрім банку, ні куди не звертався, зокрема до правоохоронних органів. Будь-яких доказів, які б свідчили про те, що договір купівлі-продажу квартири перебуває у представників банку надати до суду не може.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, судом взято до уваги, що відповідно до п. 1.7 іпотечного договору №KRHTG40000003409 від 15.02.2008 року Іпотекодвець, тобто, ОСОБА_3 зберігає за собою право володіння, користування та розпорядження предметом іпотеки з урахуванням обмежень, встановлених цим договором (Т. 1 а.с. 25, зворот)

Отже, право володіння, користування та розпорядження квартирою за адресою: АДРЕСА_1 чітко передбачено умовами іпотечного договору.

Суд залишає без задоволення вимогу і про стягнення з відповідача переплату за двома споживчими кредитами у розмірі 372657,65 грн., оскільки під час розгляду справи судом не встановлено переплату за договорами.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи докази, керуючись положеннями законодавства, діючого на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 75000,00 грн., оскільки в матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем протиправних діянь відносно позивача та, відповідно, доказів завдання позивачу моральної шкоди діями чи бездіяльністю відповідача. Таким чином, за відсутності в розрізі даного спору встановленого факту заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат майнового/немайнового характеру – відсутні правові підстави відшкодування моральної шкоди, правовий характер та розмір якої не підтверджено позивачем належними та допустимими доказами по справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України не підлягають стягненню з відповідача понесені витрати в розмірі 1500,00 грн. за висновок спеціаліста аудитора та в розмірі 900,00 грн. за проведення почеркознавчої експертизи.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв`язок доказів у їх сукупності.

Всебічне дослідження усіх обставин справи та письмових доказів, з урахуванням допустимості доказів та узгодженістю і несуперечністю між собою дають об`єктивні підстави вважати, що позов не підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідач заперечує будь-які домовленості і зобов`язання стосовно позивача по незаконним (з точки зору позивача) діям відносно нього, предмета спору, а позивач цього не довів, твердження позивача про наявність будь-яких інших зобов`язань або неправомірності стосовно нього є припущенням.

Суд наголошує на тому, що позивач на свій розсуд обрав спосіб захисту порушеного права та розпорядився своїми правами щодо предмету спору, і суд, дотримуючись принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному ст. 13 ЦПК, розглядає дану справу лише в межах заявлених позивачем вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Таким чином, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість вимог ОСОБА_3 , а тому в задоволенні позову слід відмовити.

При зверненні до суду з позовом ОСОБА_3 користувався пільгою щодо сплати судового збору, передбаченою ЗУ «Про захист прав споживачів». Враховуючі, що суд відмовляє у задоволенні позову, судові витрати по справі, за змістом ч. 6 ст. 141 ЦПК України, підлягають компенсації за рахунок державного бюджету у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 207, 525, 526, 549, 626, 628, 633 ЦК України, ст. ст. 10-13, 81, 141, 258 - 259, 263 - 265, 280-282, 284, 288 ЦПК України, суд, –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» в особі криворізької філії ПАТ КБ «ПриватБанк», треті особи без самостійних вимог: Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Ставніченко О.П., Регіональне управління Національного банку України у Дніпропетровській області про захист прав споживача залишити без задоволення.

Судовий збір компенсувати за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складено 30 жовтня 2020 року.

Суддя: О. В. Хлистуненко