Вирок № 92529139, 30.10.2020, Апостолівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 171/591/20

1-кп/171/141/20

В И Р О К

іменем України

30 жовтня 2020 року м. Апостолове Дніпропетровської області

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Чумак Т.А. за участю секретаря судового засідання Жандарук В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020040410000087 за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Вільне Апостолівського району Дніпропетровської області, громадянина України, має загальну середню освіту, вдівця, не працюючого, що проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.

Сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:

прокурор Михайленко В.О.

потерпілий ОСОБА_2

захисники Лепеха О.В., Кудлюк О.І.

обвинувачений ОСОБА_1 .

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

09.02.2020, приблизно о 14:40 год., ОСОБА_1 знаходився за місцем свого мешкання в приміщенні будинку за адресою: АДРЕСА_1 , де в цей час до останнього прийшли раніше йому знайомі ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . В цей час між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на грунті давніх неприязних відносин винник конфлікт та у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 .

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 09.02.2020, приблизно о 14:50 год., перебуваючи в приміщенні будинку АДРЕСА_1 , знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, вийшов до передпокою, де взяв на шафі для одягу кухонний ніж. Далі, повернувшись до кімнати, де знаходились ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , тримаючи ніж у лівій руці, наніс ножем один удар в область правої бічної поверхні тулуба ОСОБА_2 .

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 потерпілому ОСОБА_2 спричинено проникаюче колото-різане поранення в правій бічній поверхні тулубу, у нижній його третині на відстані 112 см вище від підошвової поверхні стопи з ушкодженням правої частки печінки з напрямком ранового каналу знизу - верх, довжиною 8см, яке виникло від ударної дії зі значною силою плаского предмету, що мав колюче-ріжучі властивості по типу клинка ножа, внаслідок удару ножем, яке за своїм характером відноситься до тілесних ушкоджень тяжкого ступеню тяжкості за ознакою, що небезпечні для життя.

Обвинувачений ОСОБА_1 вину у скоєнні вищевказаного злочину визнав повністю, з обставинами скоєння злочину, що зазначені в обвинувальному акті, та з кваліфікацією його дій погодився та пояснив, що 09.02.2020 року після обіду (точний час він не пам`ятає) він знаходився разом зі своїм сином ОСОБА_5 у будинку за місцем проживання в АДРЕСА_1 , де відпочивали та вживали спиртні напої. В цей час до нього додому прийшли ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які почали вимагати повернення велосипеду, який нібито залишив ОСОБА_9 йому на зберігання. Він пояснював, що ніякого велосипеда у нього не має. Тоді вказані особи пішли у кімнату, де знаходився його син ОСОБА_5 , і він почув звуки ударів. Він злякався за свого сина, який раніше отримав черепно-мозкову травму, тому вийшов з кімнати до передпокою, де взяв на шафі кухонний ніж з метою захищати свого сина. Зайшовши у кімнату, він відразу наніс один удар ножем, який тримав у лівій руці, в правий бік ОСОБА_10 , після чого ОСОБА_11 вискочив з будинку через вікно. ОСОБА_12 підійшов до нього і він наніс удари по тілу ОСОБА_12 за те, що той наніс удари його сину. Потім всі порозбігалися з будинку. Через деякий час приїхала «швидка допомога» та поліція і його сина відвезли в лікарню, а його доставили в поліцію. У вчиненому щиро кається, просить не призначати суворе покарання, оскільки він примирився з потерпілим, ним відшкодовано потерпілому ОСОБА_2 матеріальну шкоду, крім того, просить врахувати, що вищевказані дії він вчинив з метою захисту свого сина.

Провівши судове слідство, ґрунтовно та всебічно дослідивши усі докази, надані сторонами провадження, суд приходить до переконання про наявність в діях обвинуваченого ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, вина якого підтверджується наступними доказами.

Потерпілий ОСОБА_2 показав суду, що 09.02.2020 року в обід він зустрівся з ОСОБА_13 та ОСОБА_4 ході розмови ОСОБА_9 поскаржився ОСОБА_14 , що він був в гостях у ОСОБА_15 , де залишив свій велосипед, а тепер декілька разів приходив до ОСОБА_15 , щоб забрати велосипед, але забрати не зміг. Вони вирішили піти до ОСОБА_15 з приводу велосипеда ОСОБА_16 . Це було приблизно о 14-45 год. ОСОБА_17 проживає в АДРЕСА_1 . Коли вони втрьох прийшли за вказаною адресою, то він залишився у дворі, а ОСОБА_12 і ОСОБА_18 пішли у будинок. Коли він почув, що у будинку ведеться розмова, він також зайшов у будинок, де побачив лише ОСОБА_19 . Він запитав у ОСОБА_15 , де знаходиться ОСОБА_12 , на що той відповів, що ОСОБА_12 пішов шукати сина. Потім він почув гуркіт, після чого пішов у кімнату, звідки було чути гуркіт. У кімнаті він побачив, що ОСОБА_12 бореться із сином обвинуваченого - ОСОБА_20 . Він почав їх розбороняти. Коли він розборонив ОСОБА_12 та ОСОБА_21 , то запитали у ОСОБА_22 за велосипед, на що той відповів, що слід запитати у батька, оскільки він за велосипед нічого не знає. Вони повернулися у кімнату, де знаходився обвинувачений, та знову почали з`ясовувати, де велосипед. В ході розмови ОСОБА_12 вдарив обвинуваченого, а потім пішов у кімнату до сина обвинуваченого, де між ними знову виник конфлікт. Їх знову розборонили, після чого вони повернулися до кімнати, де був обвинувачений. Обвинувачений сказав, що зараз повернеться, і вийшов з кімнати. Майже відразу обвинувачений повернувся до кімнати і він побачив, що ОСОБА_12 падає, а потім відчув удар в праву сторону спини знизу. Коли ОСОБА_12 впав, то він побачив в лівій руці обвинуваченого предмет, схожий на ніж. ОСОБА_18 почав заспокоювати обвинуваченого, а він в цей час виліз через вікно на вулицю та викликав «швидку допомогу». Через декілька хвилин ОСОБА_18 витягнув на вулицю ОСОБА_12 , який був у крові. Потім приїхала «швидка допомога» і він із ОСОБА_12 поїхали в лікарню. Між ним та обвинуваченим конфліктів ніколи не було, в той день вони також не конфліктували. Ударів ОСОБА_23 він не наносив. На даний час обвинуваченим відшкодовано йому матеріальну шкоду, вони з обвинуваченим примирилися. Просить не призначати обвинуваченому покарання, пов`язане з позбавленням волі.

Допитаний у якості потерпілого ОСОБА_3 надав показання, відповідно до яких 09.02.2020 року в обідній час, приблизно о 14-50 год., він зустрівся з ОСОБА_24 та ОСОБА_25 , яким він розповів, що залишив у ОСОБА_26 велосипед, а тепер не може його забрати, після чого вони вирішили піти до ОСОБА_26 , щоб забрати велосипед. Коли вони прийшли до будинку, де проживає обвинувачений, спочатку у будинок зайшли він та ОСОБА_18 та почали розмовляти з обвинуваченим з приводу велосипеда, а потім зайшов ОСОБА_11 . Обвинувачений пояснював, що він нічого не знає за велосипед та сказав запитати у його сина. Він пішов у іншу кімнату, де знаходився син обвинуваченого - ОСОБА_27 , де між ними виникла сварка, в ході якої вони почали битися. Потім у кімнату зайшов ОСОБА_11 та розборонив їх, після чого вони вийшли з кімнати та пішли до обвинуваченого, з яким знову почали розмовляти за велосипед, але останній говорив, що він нічого не знає. ОСОБА_18 запропонував забрати велосипед обвинуваченого, а як найдеться його велосипед, то вони повернуть велосипед обвинуваченого. Обвинувачений не погодився та почав кричати, в зв`язку з чим він наніс удар обвинуваченому по обличчю, після чого обвинувачений вийшов з кімнати, а коли через хвилину повернувся, то наніс йому удар в область серця, внаслідок чого він впав. Потім ОСОБА_18 на плечі витягнув його у двір та через декілька хвилин приїхала «швидка допомога», яка забрала його та ОСОБА_11 в лікарню. Як обвинувачений наніс удар ОСОБА_11 , він не бачив, про це йому відомо зі слів ОСОБА_19 та ОСОБА_11 .

Згідно показань свідка ОСОБА_4 на початку лютого 2020 року (дату він не пам`ятає) в обід, близько 15 год., він разом з ОСОБА_13 йшли до магазину випити пива, де зустріли ОСОБА_10 сказав, що йому слід забрати велосипед у ОСОБА_1 , тому вони втрьох пішли до ОСОБА_26 додому, що розташований в АДРЕСА_2. Спочатку в будинок до обвинуваченого зайшли він та ОСОБА_12 , а потім зайшов ОСОБА_11 . Вони почали розмовляти з обвинуваченим з приводу велосипеда ОСОБА_12 . В ході розмови обвинувачений сказав, що не знає, де велосипед, після чого ОСОБА_12 пішов в кімнату, де був син обвинуваченого, і між ними виникла бійка, внаслідок чого у сина обвинуваченого була розбита брова. Потім ОСОБА_12 повернувся до обвинуваченого та знову почав питати за велосипед, а потім ОСОБА_12 наніс обвинуваченому два удари, внаслідок чого обвинувачений похитнувся та впав на стіл. Він підняв обвинуваченого, після чого той вийшов з кімнати, а коли зайшов, то вдарив ножем, який тримав в лівій руці, двічі ОСОБА_12 в область грудної клітки та вбік. Також обвинувачений наніс один удар ОСОБА_11 , але цього удару він не бачив. ОСОБА_11 вискочив з будинку через вікно, а він почав заспокоювати обвинуваченого, який тримав ніж в руці і говорив: «Нехай не трогають». Потім він витягнув ОСОБА_12 на вулицю і в цей час приїхала «швидка допомога», яка забрала ОСОБА_12 та ОСОБА_11 . Обвинувачений залишався вдома. Ні він, ні ОСОБА_11 удари обвинуваченому не наносили.

Свідок ОСОБА_5 показав суду, що в той день він з батьком ОСОБА_1 сиділи і відпочивали, вживали спиртні напої. У будинок прийшли три особи, один з яких має прізвисько « ОСОБА_28 », інших він не знає. Вони впили по 100 г горілки, після чого він пішов в іншу кімнату розмовляти по телефону з дружиною. Через деякий час до нього в кімнату зайшов «ОСОБА_28» та вдарив дошкою по голові. Він закрив обличчя руками. « ОСОБА_28 » сказав, що він залишив у будинку велосипед, а на даний час велосипеда не має, тому вважає, що вони його вкрали. Він пояснював, що йому нічого не відомо за велосипед, але « ОСОБА_28 » наносив йому удари. Потім їх розборонили. Як батько наносив удари потерпілим, він не бачив. В той день його також доставляли в лікарню, так як у нього була розбита брова.

У судовому засіданні були досліджені наступні письмові докази на підтвердження пред`явленого обвинувачення.

Так, згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12020040410000087 від 09.02.2020 року до вказаного реєстру внесено відомості про те, що 09.02.2020 року о 15 год. ОСОБА_1 , перебуваючи в приміщенні будинку АДРЕСА_1 , на грунті раптово виниклих неприязне них стосунків наніс один удар ножем в область черевної порожнини ОСОБА_2 , внаслідок чого останньому спричинені тілесні ушкодження у вигляді ножового проникаючого поранення черевної порожнини. Правова кваліфікація - ст.121 ч.1 КК України.

10.02.2020 року ОСОБА_2 звернувся до Апостолівського ВП з усною заявою, оформленою протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 , який 09.02.2020 року спричинив йому тілесні ушкодження з використанням ножа, яким пошкодив йому печінку та шлунок.

Відповідно протоколу огляду місця події від 09.02.2020 року об`єктом огляду є будинок, що розташований в АДРЕСА_1 , вхід в який здійснюється через дерев`яні двері. У будинку 5 кімнат, в одній з кімнат є стіл, на якому знаходяться тарілки з їжею, на підлозі виявлено кухонний ніж темно-коричневого кольору, який вилучено та запаковано до сейф-пакету № 4463210, цеглину червоного кольору з нашарування речовини бурого кольору, а також вилучено фуфайку, яка належить ОСОБА_1 . В ході огляду вилучено цеглину з нашаруванням речовини бурого кольору, ніж кухонний, фуфайку темно-синього кольору.

Вилучені цеглину з нашаруванням речовини бурого кольору, ніж кухонний, фуфайку темно-синього кольору постановою слідчого від 09.02.2020 року визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні та передано на зберігання до камери зберігання речових доказів Апостолівського ВП, що підтверджується квитанцією № 435.

Згідно висновку експерта № 258 від 18.03.2020 року на клинку ножа, що був наданий до лабораторії, встановлена наявність крові та визначений білок людини. На рукоятці ножа наявність крові не встановлено. На ножі клітини з ядрами та мікрочастки тканин людини не виявлені.

Висновком експерта № 13/21-Е8 від 18.03.2020 року по факту спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 підтверджується, що при судово-медичній експертизі ОСОБА_10 виявлено наступні тілесні ушкодження: проникаюче колото-різане поранення на правій бічній поверхні тулуба, у нижній його третині на відстані 112.0 см вище від підошвової поверхні стопи з ушкодженням правої частки печінки з напрямком ранового каналу знизу-вверх, довжиною до 8.0 см, яке виникло від ударної дії зі значною силою плаского предмета, що мав колюче-ріжучі властивості по типу клинка ножа, не виключено внаслідок удару ножем; за своїм характером відноситься до тілесних ушкоджень тяжкого ступеня тяжкості за ознакою, що небезпечні для життя. Термін спричинення тілесних ушкоджень може відповідати даті - 09.02.2020 року, що підтверджується даними медичних документів на ім.»я потерпілого.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 12.03.2020 року за участю підозрюваного ОСОБА_1 останній розповів та на місці завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_2 показав, що він наніс ОСОБА_2 , який стояв до нього спиною, удар ножем в правий бік ОСОБА_10 вище сідниці.

Згідно з висновком судово-медичного експерта № 21/23-додатковий від 18.03.2020 року при порівнянні даних, отриманих при судово-медичній експертизі ОСОБА_10 , з даними, отриманими в ході проведення слідчого експерименту з підозрюваним ОСОБА_1 , не виключена вірогідність заподіяння тілесних ушкоджень при механізмі та способі, як було продемонстровано ним в ході проведення слідчого експерименту.

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 12.03.2020 року за участю потерпілого ОСОБА_10 останній розповів та на місці завдання йому тілесних ушкоджень показав, що в момент нанесення йому тілесного ушкодження він знаходився в положенні стоячи правим боком по відношенню до ОСОБА_1 .

Згідно з висновком судово-медичного експерта № 21/22-додатковий від 18.03.2020 року при порівнянні даних, отриманих при судово-медичній експертизі ОСОБА_10 , з даними, отриманими в ході проведення слідчого експерименту з потерпілим, не виключена вірогідність заподіяння тілесних ушкоджень при механізмі та способі, як було продемонстровано ним в ході проведення слідчого експерименту.

Відповідно до протоколу проведення слідчого експерименту від 26.03.2020 року за участю свідка ОСОБА_3 останній розповів та на місці завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_2 показав, що ОСОБА_1 тримав ніж в лівій руці і в момент нанесення удару ОСОБА_2 останній стояв правим боком по відношенню до ОСОБА_1 ОСОБА_1 наніс один удар ножем ОСОБА_2 в правий бік.

Згідно з висновком судово-медичного експерта № 21/31-додатковий від 28.03.2020 року при порівнянні даних, отриманих при судово-медичній експертизі ОСОБА_10 , з даними, отриманими в ході проведення слідчого експерименту зі свідком ОСОБА_3 , не виключена вірогідність заподіяння тілесних ушкоджень при механізмі та способі, як було продемонстровано ним в ході проведення слідчого експерименту.

З результату токсикологічного дослідження № 753 від 26.03.2020 року встановлено, що в крові ОСОБА_1 виявлено етанол, концентрація якого складає 1.74 проміле.

Згідно довідки КП «Апостолівська ЦРЛ» ДОР» від 07.09.2020 року ОСОБА_5 звертався до прийомного покою 09.02.2020 року о 18-30 год. з діагнозом «Забійна рана правої надбрівної дуги. ПХО рани».

З виписки з медичної карти стаціонарного хворого від 21.10.2017 року встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні політравми КП «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» ДОР» з 25 вересня по 21 жовтня 2017 року з діагнозом: «ТСТ. Сочетанная ОЧМТ. Сдавление головного мозга левополушарной субдуральной гематомой. Ушиб головного мозга. Переломы лобной и теменной кости слева с переходом на основание черепа. Ушибленная рана головы. Перелом остистых отростков С-6,С-7. Компресионно-оскольчатый перелом тела ТН-8, перелом поперечного отростка ТН-9 справа. ЗТГ. Перелом грудины. Ушиб легких. Перелом межмыщелкового возвышения, гемартроз левого коленного сустава. Гранулирующая рана головы».

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчинені злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, за обставин, встановлених судом, та кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченого, є щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.

Відповідно до положень ст.65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує наступне.

Злочин, вчинений обвинуваченим ОСОБА_1 , відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину.

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий, має постійне місце проживання, за місцем проживання характеризується позитивно, не зайнятий суспільно-корисною працею, на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, являється учасником бойових дій, примирився з потерпілими, відшкодував завдану потерпілому шкоду.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані щодо особи обвинуваченого ОСОБА_1 , обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, суд вважає, що необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 та попередження нових злочинів є призначення покарання в межах санкції ч.1 ст.121 КК України у вигляді позбавлення волі та доходить висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання та звільнення від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

Відповідно до положень п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України суд покладає на обвинуваченого наступні обов`язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, періодично з?являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Таке покарання обвинуваченому ОСОБА_1 на переконання суду є співмірним протиправному діянню, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів і не може вважатися явно несправедливим внаслідок суворості чи недостатнім для досягнення мети покарання.

Долю речових доказів суд вирішує у відповідності до положень ст.100 КПК України.

Під час судового розгляду потерпілим ОСОБА_24 заявлено цивільний позов до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

У судовому засіданні потерпілий заявив клопотання про залишення позову без розгляду в зв`язку з примиренням з обвинуваченим та відшкодуванням останнім завданої шкоди. Також потерпілий подав відповідну письмову заяву про залишення позову без розгляду.

У відповідності вимог ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, якщо вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України суд залишає заяву без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.

Оскільки нормами КПК України не врегульовано, яке рішення має прийняти суд у випадку відмови цивільного позивача від позову, суд вважає за необхідне застосувати положення п.5 ч.1 ст.257 ЦПК України та залишити позов ОСОБА_10 без розгляду, оскільки це не суперечить засадам КПК України та не порушує прав цивільного позивача.

У кримінальному провадженні прокурором заявлено цивільний позов в інтересах держави в особі Комунального підприємства «Апостолівська центральна районна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» з вимогою про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_1 витрат на лікування потерпілого ОСОБА_10 у розмірі 6362,11 грн.

Позов прокурором обґрунтовано тим, що потерпілий ОСОБА_2 внаслідок отриманих 09.02.2020 року тілесних ушкоджень перебував на стаціонарному лікуванні в Комунальному підприємстві «Апостолівська центральна районна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» в період з 09 по 21 лютого 2020 року. Вартість витрат медичного закладу на лікування потерпілого склала 6362.11 грн. Такі витрати були здійснені за рахунок державного бюджету, тому прокурор у відповідності до вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру» використав свої повноваження для захисту інтересів держави, оскільки уповноважені органи державної влади та місцевого самоврядування не застосували відповідних заходів.

Відповідно до п.6, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 07 липня 1995 року «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину можливе лише тоді, коли є причинний зв`язок між злочинними діями чи бездіяльністю винної особи та перебуванням потерпілого на такому лікування. У кримінальному судочинстві відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого може покладатися тільки на особу, вина якої у вчиненні злочину встановлена обвинувальним вироком суду (у тому числі без призначення покарання, із звільненням від покарання, про умовне засудження чи засудження з відстрочкою виконання вироку).

Згідно з повідомленням КП «Апостолівська центральна районна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» від 27.03.2020 року № 510 ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділені з 09 по 21 лютого 2020 року, що складає 12 ліжко-днів, сума витрат лікарні становить 6362.11 грн.

Оскільки вказані розрахунки проведено у відповідності до «Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх виконання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року, вони приймаються судом до уваги.

Відповідно до ч.1 ст.1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину.

Згідно з ч.3 ст.1206 ЦК України, якщо лікування проводилося закладом охорони здоров`я, що є у державній власності або у власності територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, а також ті обставини, що внаслідок вчинення ОСОБА_1 злочину закладом охорони здоров`я понесено витрати на лікування особи, потерпілої від злочину за рахунок бюджетних коштів, вимоги прокурора про стягнення коштів є обґрунтованими відповідно до чинного законодавства та доведеними доказами в справі.

Враховуючи призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у вигляді позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання, суд у відповідності до ч.1 ст.377 КПК України вважає за необхідне обвинуваченого ОСОБА_1 звільнити з-під варти з моменту проголошення вироку.

Керуючись ст.ст.368-371,373-374 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ч.1 ст.75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 3 роки.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 відповідно до положень ст.76 КК України наступні обов`язки: повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи, періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Контроль за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_1 покласти на орган пробації за місцем проживання.

Іспитовий строк обчислювати відповідно до положень ст.165 КВК України з моменту проголошення вироку.

Обвинуваченого ОСОБА_1 звільнити з-під варти з моменту проголошення вироку.

Речові докази, що знаходяться на зберіганні в Апостолівському ВП: цеглину, куфайку, кухонний ніж - знищити.

Цивільний позов ОСОБА_10 до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди залишити без розгляду.

Цивільний позов прокурора задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Апостолівська центральна районна лікарня» Дніпропетровської обласної ради» (код ЄДРПОУ 01987631, 53800, м. Апостолове, вул. Медична, 63, Дніпропетровської області) збитки, завдані кримінальним правопорушенням, в розмірі 6362.11 грн.

На вирок може бути подано апеляцію до Дніпровського апеляційного суду через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копію судового рішення надіслати не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: Чумак Т.А.