Рішення № 92528466, 26.10.2020, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/15849/18

Провадження №2/523/1839/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" жовтня 2020 р. м.Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси, в складі:

головуючого судді - Малиновського О.М.

за участю секретаря - Кащавцевої А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №15, в м. Одеса, в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Суворовський» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ

І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовними вимогами в яких просять стягнути в солідарному порядку з відповідачів завдану їм матеріальну шкоду в розмірі 30 000,00грн., моральну шкоду на користь ОСОБА_1 в розмірі 50 000,00грн та моральну шкоду на користь ОСОБА_2 в розмірі 60 000,00грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що їм на праві спільної сумісної власності подружжя належить кв. АДРЕСА_1 . В період з 27.07. по 09.08.2018р. вони разом перебували за межами м. Одеса. 02.08.2018р. їх син відвідав їх квартиру та виявив, що в квартирі затоплена сумісна стіна між коридором і туалетом, частина стелі, стоїть сморід від каналізації, шпалери та дерев`яні панелі в коридорі набухли від вологості, частково відклеїлися. 09.08.2018р. вони звернулись до утримувача будинку, - ТОВ «КК «Суворовський» з метою усунення течі та складання акту про затоплення квартири. 11.08.2020р. представник Товариства встановив, що затоплення їх квартири відбувається внаслідок протікання з верхньої частини каналізаційного стояка з квартири АДРЕСА_2 , яка розташована на поверх вище. Проте, усунути джерело затоплення не вдалось, так як власник квартири АДРЕСА_2 , - ОСОБА_3 не допустила сантехніків до каналізаційної труби. У період з 11.08. по 21.08.2018р. затоплення квартири позивачів продовжувалося. 21.08.2018р. ТОВ «КК «Суворовський» відключили від постачання води в туалетному стояку з 1 по 13 поверхи і почали ремонтні роботи в їх квартирі. Ремонтні роботи в їх квартирі продовжувались з 22.08. по 24.08.2018р., проте усунути причину затоплення їх квартири не вдалося. Після відключення водопостачання в другому стояку та під натиском мешканців будинку, відповідач та її син допустили сантехніків до квартири, які за декілька годин усунули течію. На думку позивачів завдана їхньому майну матеріальна шкода в розмірі 30 000,00 грн. була завдана зі спільної вини відповідачів.

Стягнення моральної шкоди позивачі обґрунтовують душевними переживаннями, пов`язаних з пошкодженням майна, вишукуванням додаткового часу і додаткових зусиль для відновлення нормального для проживання стану житла.

Представник ТОВ «КК «Суворовський» направила до суду відзив на позовну заяву, в якому пред`явлені позовні вимоги не визнала, посилаючись на їх недоведеність в частині вимог пред`явлених до Товариства та, зазначаючи, що завдана шкода позивачам відбулась внаслідок протиправних дій ОСОБА_3 , яка достеменно знаючи про факт залиття квартири позивачів, умисно протягом 14 днів не давала доступу працівникам Товариства до квартири, просить відмовити в задоволенні позовних вимог до них.

Представник ОСОБА_3 – ОСОБА_4 також направила до суду відзив на позовну заяву в якому позовні вимоги не визнали у повному обсязі. На думку представника з боку позивачів не доведено причини затоплення їх квартири, в діях ОСОБА_3 відсутня вина у завданні шкоди. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.

Ухвалою судді 04.12.2018р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.02.2019р. за клопотанням позивачів по справі була призначена судова технічно-товарознавча експертиза. Провадження у справі було зупинено на час проведення експертизи.

В зв`язку з отриманням судом висновку експерта, ухвалою судді від 03.09.2019р. провадження у справі було поновлено та призначений розгляд справи за участю сторін.

Ухвалою суду від 31.10.2019р. було закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи по суті за участю сторін.

В розгляді справи по суті оголошувались перерви для повторного виклику та допиту свідків. Після оголошення на території України карантинних заходів, розгляд справи неодноразово відкладався за клопотаннями сторін.

ІІІ. Позиції сторін.

Позивачі в судовому засіданні пред`явлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просять їх задовольнити у повному обсязі.

Представник ОСОБА_3 в судовому засіданні посилаючись на недоведеність позивачами причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та протиправними діями ОСОБА_3 , просить відмовити у завдоволенні позову.

Представник ТОВ «КК «Суворовський» в призначене судове засідання не з`явилась. Заявлене клопотання про відкладання розгляду справи було залишено без задоволення.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

ІV. Фактичні обставини встановлені судом.

Суд, вивчивши матеріли справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини прийшов до наступного висновку.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 належить на праві спільної сумісної власності подружжя кв. АДРЕСА_1 . Квартира розташована на четвертому поверсі, 13 поверхового багатоквартирного житлового будинку.

Квартира АДРЕСА_2 в тому ж будинку, яка належить ОСОБА_3 , знаходиться на 5-му поверсі, над кв. АДРЕСА_3 .

Управителем багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_4 було визначено ТОВ «КК «Суворовський», на підставі розпорядження Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради №302р. від 16.06.2017р.

Актом від 11.08.2018р., складеного майстром дільниці №1 ОСОБА_5 , в присутності мешканців житлового будинку, встановлено, що під час обстеження кв. АДРЕСА_3 на предмет затоплення їх квартири зверху на підставі їх заяви від 09.08.2018р. виявлені сліди затоплення зверху: в коридорі на стіні суміжною з туалетом, частково на стелі є плями і сліди протікання, відклеєні шпалери, набрякла штукатурка, відвалились дерев`яні панелі від стіни. Затоплення відбувається по каналізаційному стояку в туалеті з квартири АДРЕСА_2 . Встановити джерело затоплення квартири не є можливим, так як мешканці кв. АДРЕСА_2 відмовляються надати доступ до каналізаційних комунікацій.

Актом від 22.08.2018р. складеного майстром дільниці №1 ОСОБА_5 , в присутності мешканців житлового будинку, встановлено, що каналізаційна труба в туалеті кв. АДРЕСА_3 має пошкодження в міжпанельному перекритті. Квартира АДРЕСА_5 , ОСОБА_6 не дає доступ до стояка загального користування для якісного ремонту, що призводить до матеріальних збитків мешканців кв. АДРЕСА_3 .

Актом від 25.08.2018р. складеного майстром дільниці №1 ОСОБА_5 , в присутності слюсарів-сантехників ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , встановлено, що сантехніками дільниці були проведені роботи по заміні частини трубопроводу і трійника господарської каналізації по усуненню течії каналізаційних стоків зверху з кв. АДРЕСА_2 . Течія каналізаційних стоків була ліквідована.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи № СЕ-2502-1-1706.19 від 09.07.2019р. встановлено, що вартість ремонтно-відновлюваних робіт в кв. АДРЕСА_1 , які необхідно провести для усунення пошкоджень, заподіяних залиттям, в приміщенні №1 – коридорі, станом на момент складання висновку становить 18785,00грн.

Також експертом встановлено, що причиною залиття кв. АДРЕСА_3 , яке відбулось у 2018р. є залиття внаслідок витоків рідини із інженерних комунікацій, зокрема витоки із каналізаційної мережі. Однак, визначити місце звідки відбувались витоки рідини з каналізаційної мережі, експерту не представилось можливим за відсутністю достатніх даних та в зв`язку з ліквідацією ділянки каналізаційної мережі та її заміни на нову.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_7 , які на час усунення наслідків затоплення кв. АДРЕСА_3 працювали слюсарями-сантехніками, показали, що дійсно вони намагались на протязі трьох днів усунути течію в каналізаційній мережі в кв. АДРЕСА_3 , яка межує з кв. АДРЕСА_2 . Труднощі ремонту виникли у зв`язку з тим, що мешканці кв. АДРЕСА_2 не допускали їх до каналізаційної мережі, що розташована в туалеті їх квартири. Після їх допуску, на третій день ремонтних робіт до кв. АДРЕСА_2 , течія на протязі дня була усунута. При цьому свідки стверджували, що витік рідини з каналізаційної мережі відбувався з тріщини в трійнику в кв. АДРЕСА_2 . Також свідок ОСОБА_7 , який безпосередньо усував течію в кв. АДРЕСА_2 зазначив, що розташований трійник в квартирі був замурований плиткою.

Факт не допуску сантехніків в кв. АДРЕСА_2 її мешканцями на протязі тижня також підтвердила допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 .

Допитані свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 показали, що під час подій були присутні в квартирі ОСОБА_3 та бачили відсутність будь-якої течії в туалеті. Все було сухо. При цьому свідки зазначили, що їм не відомо, що робили сантехніки в квартирі ОСОБА_3 .

З оглянутого у судовому засіданні відеозапису, наданого позивачами в якості доказу, убачається, що між мешканцями житлового будинку АДРЕСА_4 та мешканцями кв. 27 відбуваються сварки з приводу не допуску останніми сантехніків до каналізаційної мережі в кв. АДРЕСА_2 .

Отже, підставою звернення до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди є пошкодження майна, належного позивачам на праві спільної сумісної власності подружжя, яке відбулось внаслідок затоплення їх квартири.

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.

Згідно з частиною першою та пунктом 1 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини (частина друга статті 1166 ЦК України).

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

Відповідно до п.4 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІУ від 24.06.2004р., в редакції, що діяв на час виникнення між сторонами спірних правовідносин, споживач зобов`язаний за власний рахунок ремонтувати та міняти санітарно-технічні прилади і пристрої, обладнання, що вийшли з ладу з його вини.

Відповідно до ч.1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Факт залиття квартири, власником якої є позивачі, з вини відповідача ОСОБА_3 підтверджується актами залиття від 11.08., 22.08., 25.08.2018р., показами свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_7 . Оцінка вказаних доказів в їх сукупності, вказує на те, що залиття квартири АДРЕСА_3 відбулось внаслідок витоку рідини з каналізаційної мережі, зокрема з трійнику приєднаного до унітазу, що знаходиться в квартирі АДРЕСА_2 , власником якої є відповідач ОСОБА_3 . Така вина полягає у бездіяльності ОСОБА_3 у проведені своєчасного ремонту та заміні санітарно-технічних приладів і пристроїв. Зазначені акти та покази свідків, допитаних у судовому засіданні, у силу статей 77,78 ЦПК України є належним і допустимим доказом, яким спростовуються відповідні посилання ОСОБА_3 та її представника про недоведеність причино-наслідкового зв`язку між завданою шкодою та їх поведінкою.

Суд враховує, що з часу звернення позивачів до утримувача житлового будинку (09.08.2018р.) та до усунення течії в каналізаційній мережі (25.08.2018р.) минуло майже два тижня. Достовірно знаючи про наявність течії в каналізаційній мережі, ОСОБА_3 , разом зі своїм сином не допускали до своєї квартири сантехників. При цьому слід звернути увагу, що саме після допуску сантехніків до туалету кв. АДРЕСА_2 та проведення ремонтних робіт, течія рідини в каналізаційній мережі була усунута. Такі обставини доповнюють покази свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_7 про причини затоплення квартири АДРЕСА_3 .

Також при вирішені спору судом враховується, що відповідно до частини другої ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Згідно з пунктом 11 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 серпня 1992 року № 572, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до частини 4 та 5 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Отже, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Невиконання цього обов`язку, якщо результатом такого невиконання є нанесення шкоди іншим особам, тягне за собою відшкодування власником збитків.

Таким чином, позивачами доведена протиправність дій відповідача ОСОБА_3 , а також причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття їх квартири. Разом з тим, позивачами не доведено та не підтверджено належними та допустимими доказами розмір заявленої ними у позовній заяві матеріальної шкоди в розмірі 30 тис. грн. Експертним висновком такий розмір встановлений у сумі 18785,00грн. Інших доказів про розмір завданої матеріальної шкоди з боку позивачів суду не надано. Відтак, суд дійшов висновку, що завдана позивачам матеріальна шкода підлягає відшкодуванню відповідачем ОСОБА_3 в сумі 18785,00грн.

Також враховуючи доведеність вини ОСОБА_3 у завданні шкоди майну позивачів, суд з урахуванням принципів виваженості, розумності та справедливості, вважає можливим частково задовольнити їх вимоги в частині стягнення моральної шкоди в розмірі по 3000, 00грн. кожному. При цьому суд виходить з того, що пошкодження квартири викликало порушення звичайного укладу життя позивачів, прикладання з їх боку додаткових зусиль для відновлення свого житла. Крім того, судом враховується та обставина, що пошкоджена квартира не відновлена до цього часу.

ОСОБА_3 не спростувала належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивачів, не заявляла та не надала доказів стосовно розміру спричиненої позивачам майнової шкоди, хоча це є її процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.

Аргументи ОСОБА_3 та її предстанвика про недоведеність факту залиття належної позивачам квартири є безпідставними, оскільки цей факт зафіксовано у вищевказаних актах та підтверджується показами допитаних свідків.

Також неспроможними є посилання ОСОБА_3 на письмові пояснення ОСОБА_15 , так як такі пояснення є недопустимим доказом, а останній не був допитаний, як свідок у судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Встановлені судом обставини та покладання на ОСОБА_3 відповідальність щодо відшкодування завданої шкоди позивачам повністю виключає підстави для задоволення позовних вимог пред`явлених до ТОВ «КК «Суворовський». Відтак в їх задоволенні слід відмовити у повному обсязі.

VІ. Судові витрати.

Згідно ст.141 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь позивачів слід стягнути судові витрати, пов`язані з проведенням судової будівельно-технічної експертизи у розмірі 3812,00грн. В частині стягнення з ОСОБА_3 судового збору, то такі з останньої не стягуються в зв`язку з тим, що вона є інвалідом І групи, та в силу п.9 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнюється від її сплати.

Керуючись ст.ст.12,81,141,263 ЦПК України,

ВИРІШИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Суворовський» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 завдану внаслідок затоплення квартири матеріальну шкоду в розмірі 18 785,00грн.. судові витрати в розмірі 3812,00грн.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 завдану внаслідок затоплення квартири моральну шкоду в розмірі 3000,00грн.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 завдану внаслідок затоплення квартири моральну шкоду в розмірі 3000,00грн.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Керуюча компанія «Суворовський» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду, через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 30-ти денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення складено 27 жовтня 2020р.

Суддя