Ухвала суду № 92527493, 30.10.2020, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Єдиний унікальний № 946/3565/20

Провадження № 1-в/946/162/20

У К Р А Ї Н А

УХВАЛА

про відмову у задоволенні подання

30 жовтня 2020 року м. Ізмаїл

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

у складі: головуючого судді Волкова Ю.Р.,

за участю: секретаря судового засідання Кріпакової К.Т.,

учасники судового провадження:

прокурор Пацессор О.А.,

представниця персоналу органу пробації Попова Н.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Ізмаїл Одеської області клопотання (подання) фахівця Ізмаїльського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області (далі орган з питань пробації) про приведення судового рішення у відповідність до вимог ч. 1 ст. 76 КК України відносно

ОСОБА_1 , що народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізмаїл Одеської області, громадянина України, із вищою освітою, офіційно не працюючого не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

засудженого вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26.06.2020 року, яким затверджена угода про визнання винуватості, укладена 16 червня 2020 року між прокурором Ізмаїльської місцевої прокуратури Пацессором О.А., з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_1 , з іншого боку, за участю захисника Іосипа Т.М., за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 15-ч.2 ст. 185 КК України, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки (два) роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з встановленням випробувального строку терміном 1 (один) рік та ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.08.2020 року призначене засудженому ОСОБА_1 вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26.05.2020 року, яким затверджена угода про визнання винуватосте, укладена 16 червня 2020 року між прокурором Ізмаїльської місцевої прокуратури Пацессором О.А., з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_1 , з іншого боку, за участю захисника Іосипа Т.М., покарання за ч.1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки привести у відповідність до нового закону в частині його пом`якшення, та ОСОБА_1 визначити за ч.1 ст. 185 КК України більш м`який вид основного покарання у виді обмеження волі на строк два роки без зміни змісті вироку в іншій частині, у тому числі щодо призначення йому покарання за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15-ч.2 ст. 185 КК України, за сукупністю злочинів відповідно до ст. 70 КК України, а також щодо звільнення його від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України,-

встановив:

До суду надійшло клопотання органу з питань пробації про вирішення питання пов`язаного з виконанням вироку Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 червня 2020 року щодо засудженого ОСОБА_1 в частині покладання на останнього процесуальних обов`язків на підставі вимог ст. 76 КК України, оскільки згідно вищевказаного вироку при обранні йому міри покарання обов`язки відповідно до положень ст. 76 КК України покладені не були. Відтак, з метою здійснення належного нагляду уповноваженим органом з питань пробації, просив вирішити питання накладення засудженому обов`язків, передбачених ст. 76 КК України відносно засудженого ОСОБА_1 .

Представник органу з питань пробації Попова Н.В. під час судового розгляду подання підтримала, просила привести вирок Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26.06.2020 року у відповідності до вимог ст. 76 КК України.

Прокурор Ізмаїльської місцевої прокуратури Пацессор О.А. під час судового розгляду просив відмовити у задоволенні подання представника органу з питань пробації, оскільки це буде зміною змісту вироку, що є недопустимим.

Засуджений ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про час та місце розгляду зазначеного подання, причини неявки суду не повідомив, жодних заяв чи клопотань суду не надав.

Вивчивши матеріали клопотання, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до абз.2 ч. 4 ст. 539 КПК України неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про час та місце розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов`язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття. У даному випадку участь осіб, які беруть у судовому провадженні, не перешкоджає проведенню судового розгляду та їх участь не є обов`язковою, у зв`язку з чим та, враховуючи, що ОСОБА_1 не повідомив про поважні причини неприбуття, ту суд дійшов висновку про розгляд подання за його відсутності.

Пунктом 8 частини 1 статті 537 КПК України прямо передбачено, що під час виконання вироків суду, визначений частиною другою статті 539 цього кодексу, має право вирішувати про направлення звільненого від покарання з випробуванням для відбування покарання, призначеного вироком.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті ст. 539 КПК України, клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 5, 8, 9, 13-3 частини першої статті 537 цього Кодексу.

З матеріалів подання та кримінального провадження вбачається, що вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26.06.2020 року, яким затверджена угода про визнання винуватості, укладена 16 червня 2020 року між прокурором Ізмаїльської місцевої прокуратури Пацессором О.А., з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_1 , з іншого боку, за участю захисника Іосипа Т.М., ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 15-ч.2 ст. 185 КК України, ст. 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки (два) роки, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з встановленням випробувального строку терміном 1 (один) рік та ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19.08.2020 року призначене засудженому ОСОБА_1 вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26.05.2020 року, яким затверджена угода про визнання винуватосте, укладена 16 червня 2020 року між прокурором Ізмаїльської місцевої прокуратури Пацессором О.А., з одного боку, та обвинуваченим ОСОБА_1 , з іншого боку, за участю захисника Іосипа Т.М., покарання за ч.1 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки привести у відповідність до нового закону в частині його пом`якшення, та ОСОБА_1 визначити за ч.1 ст. 185 КК України більш м`який вид основного покарання у виді обмеження волі на строк два роки без зміни змісті вироку в іншій частині, у тому числі щодо призначення йому покарання за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15-ч.2 ст. 185 КК України, за сукупністю злочинів відповідно до ст. 70 КК України, а також щодо звільнення його від відбування основного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

Як вбачається із розпорядження суду вищевказаний вирок набрав законної сили 28.07.2020 року та підлягає негайному виконанню.

Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08.09.2020 року роз`яснено, що вирок від 26.06.2020 року судом ухвалювався відповідно до угоди про визнання винуватості, а згідно даної угоди на засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не покладались обов`язки передбачені ст. 76 КК України.

Зазначена ухвала Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08.09.2020 року набрала законної сили 16.09.2020 року.

Відповідно до п. 13-3 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суду, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про зміну обов`язків, покладених на засудженого, звільненого від відбування покарання з випробуванням.

Згідно з ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішується судом за клопотання (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого проживає засуджений, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами 5, 8, 9, 13-3 ч.1 ст. 537 цього Кодексу.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений частиною другою статті 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку.

Як зазначено у ч. ч. 1, 2 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконання вироку відповідно до пункту 14 частини першої статті 537 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив вирок.

Частиною 3 ст. 75 КК України передбачено, що тривалість іспитового строку та обов`язки, які покладається на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

Отже, виходячи з аналізу положень ч. 3 ст. 75 та ст. 76 КК України, покладення обов`язків на засудженого є дискреційними повноваженнями суду.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду і вирішення у зазначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості та достатності обраного покарання.

Питання щодо покладення певних обов`язків, передбачених ст. 76 КК України про які зазначено у вироку суду, згідно з ст. 537 КПК України не вирішуються під час виконання вироків, оскільки статтею 537 ч. 1 п. 13-3 КПК України регламентовано вирішення питання судом під час виконання вироків, зокрема про зміну обов`язків, однак судом встановлено, що звертаючись з поданням, орган пробації просить їх покласти.

Метою кримінального покарання є виправлення і ресоціалізації засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. А оскільки на першому місці серед цілей покарання стоять виправлення та ресоціалізація, то і процес виконання і відбування покарання повинен передбачати закінчення здійснення впливу на засудженого та його повернення до самостійного загально-прийнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Тому кримінальне покарання повинно закінчуватися звільненням від відбування покарання, а тому суд вважає, що вирок Ізмаїльського міськрайонного Одеської області від 26.06.2020 року є чітким і зрозумілим.

Окрім наведеного, частиною другою статті 5 КК України передбачено, що закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі.

У своєму поданні уповноважений орган з питань пробації порушує питання щодо покладення на засудженого обов`язків згідно з ч. 1 п. п. 1, 2 ст. 76 КК України, однак наведене роз`яснення зводиться до зміни змісту судового рішення, яке набрало законної сили, що є процесуально неможливим і недопустимим, а тому в задоволенні подання уповноваженого органу з питань пробації слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 5 КК України, 537, 539 КПК України, суд -

ухвалив:

В задоволенні подання фахівця Ізмаїльського міськрайонного відділу філії Державної установи «Центр пробації» в Одеській області про приведення судового рішення у відповідність до вимог ч. 1 ст. 76 КК України відносно засудженого ОСОБА_1 вироком Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26.06.2020 року - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області протягом семи днів з дня її оголошення.

СУДДЯ

Ізмаїльського міськрайонного суду Ю.Р. Волков