Рішення № 92527091, 23.10.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2020 року Черкаси справа № 925/952/20

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О. І.,

без виклику учасників справи, розглянув справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА»

до Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Фотоприлад» про стягнення 6148,47 грн,

Товариство з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» звернулося у Господарський суд Черкаської області з позовом до Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Фотоприлад» про стягнення заборгованості за поставлений товар – комплектуючі та електро-радіо елементи згідно з договором на постачання товарів від 20.05.2016 №23/06 у розмірі 6148,47 грн, в тому числі 5224,68 грн основного боргу, 310,81 грн 3% річних, 612,98 грн інфляційних та відшкодування судових витрат у вигляді сплаченого судового збору у сумі 2102,00 грн та відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 5100,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за укладеним між сторонами договором позивач передав, а відповідач прийняв товар, проте у визначений договором строк відповідач не розраховувався, допустивши прострочення оплати його вартості.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 31.07.2020 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву і всіх письмових та електронних доказів, (висновки експертів і заяви свідків), що підтверджують заперечення проти позову протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

14.08.2020 відповідач надіслав до суду відзив від 11.08.2020 №18/135 на позовну заяву, у якому позовні вимоги просить задовольнити частково у розмірі 3321,48 грн згідно з видатковими накладними №РН-0002034 від 08.10.2018 та №РН-001894 від 19.10.2018, оскільки позивачем не надано первинні бухгалтерські документи, яким підтверджується існування заборгованості у розмірі 3661,07 грн.

21.08.2020 позивач надіслав до суду відповідь від 17.08.2020 на відзив, у якій позовні вимоги вважає законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

21.08.2020 позивач також надіслав до суду заяву від 17.08.2020 про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 2400,00 грн.

14.09.2020 відповідач надіслав до суду відзив на заяву про стягнення судових витрат від 09.09.2020 №18/136 на заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, у якому вимоги позивача просить задовольнити частково у розмірі 1500,00 грн з огляду на критерій розумності її розміру, складності справи.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справи докази, суд

ВСТАНОВИВ:

20.05.2016 між Державним підприємством «Науково-виробничий комплекс «Фотоприлад» (покупцем, відповідач у справі), в особі генерального директора Корево Г.С., який діє на підставі Статуту, та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» (постачальником, позивач у справі), в особі директора Гусака С.О., що діє на підставі Статуту, було укладено договір на постачання товарів №23/06 (надалі – договір, а.с. 11-13), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти та своєчасно оплатити товар – комплектуючі та електро-радіо елементи в асортименті, за номенклатурою та у кількості, які передбачені видатковими накладними, специфікаціями.

Пунктом 2.1 договору визначено, що орієнтовна загальна вартість продукції, що підлягає постачанню за цим договором складає 500000,00 грн. В будь-якому випадку, ціна на продукцію встановлюється за домовленістю сторін і вказується у рахунках, видаткових накладних та інших товаросупровідних документах на товар та фіксується на строк дії рахунку, який в ньому вказаний.

Розрахунок за товар відбувається на наступних умовах: 100% передплати, оплата частинами, відстрочення платежу до перевірки продукції на ЛВК - погоджується сторонами. Датою оплати товару є дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (пункти 2.4, 2.5 договору.

Поставка товару здійснюється у строк, що вказаний в рахунку-фактурі на умовах Інкотермс2000. Витрати на перевезення (пересилання) товару несе постачальник (пункт 3.1 договору).

Згідно з пунктом 3.2 договору передача продукції здійснюється за накладними. Право власності на продукцію, а так само всі ризики, пов`язані з цим, переходять до покупця в момент передачі продукції за видатковими накладними якщо інше не передбачено базисом постачання.

Відповідно до пункту 4.1 договору за неналежне виконання своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством.

Згідно з пунктом 4.3 договору в разі порушення строків оплати продукції покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ з простроченої суми за кожен день прострочення розрахунку.

Договір набирає сили з дати підписання обома сторонами і діє до 31.12.2016 із правом пролонгації (пункт 6.1 договору).

05.01.2018 між позивачем та відповідачем укладено Додаткову угоду №1 до договору (а.с. 14), за умовами якої сторони погодили внести зміни до пункту 2.1 договору, та виклали його в наступній редакції: « 2.1. загальна вартість цього договору визначається вартістю товару, переданого у власність покупця протягом дії договору, яка складається із сум всіх видаткових накладних за договором».

Також вказаною Додатковою угодою №1 до договору доповнено пункт 6.1 договору словами «договір вважається продовжений на той же термін, без обмеження кількості разів продовження дії договору». Решта умов договору залишились без змін.

В обґрунтування позовних вимог позивачем було надано відповідні докази, які свідчать про вчинення дій на виконання умов договору. Так, позивачем було поставлено відповідачу товар на суму 5224,68 грн, що підтверджується видатковими накладними:

№РН-0002326 від 26.07.2017 на суму 840,00 грн (а.с. 18);

№РН-0001890 від 18.09.2018 на суму 1063,20 грн (а.с. 19);

№РН-0002034 від 08.10.2018 на суму 1749,48 грн (а.с. 20);

№РН-001894 від 19.10.2018 на суму 1572,00 грн (а.с. 21).

Також позивачем були виставлені відповідачу рахунки: №СФ-0001794 від 26.07.2017 на суму 840,00 грн (а.с. 15); №СФ-0001387 від 03.09.2018 на суму 4384,68 грн (а.с. 16).

31.12.2018 між позивачем та відповідачем був складений та підписаний акт звіряння розрахунків станом на 31.12.2018. Як вбачається з наданого Акту до нього включені видаткові накладні: №РН-0001890 від 18.09.2018 на суму 1063,20 грн; №РН-0002034 від 08.10.2018 на суму 1749,48 грн, №РН-001894 від 19.10.2018 на суму 1572,00 грн, які надані позивачем як доказ поставки товару відповідачу у цій справі. Водночас у цьому акті звірки відсутня інформація щодо видаткової накладної №РН-0002326 від 26.07.2017 на суму 840,00 грн.

Згідно з даними, які відображені у цьому акті звіряння станом на 31.12.2018 сума заборгованості відповідача за поставлений позивачем товар становить 93782,87 грн.

Платіжним дорученням №24 від 06.01.2019 відповідачем було сплачено 90121,80 грн.

За доводами позивача станом на час звернення позивача до суду заборгованість відповідача становить 5224,68 грн, що і стала підставою для звернення позивача до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення боргу з відповідача та нарахованих інфляційних та 3% річних.

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі за своєю правовою природою є відносинами з поставки товарів, на підставі укладеного між сторонами договору. Зазначені правовідносини урегульовані нормами Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона – постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Умова щодо кількості товару може бути погоджена шляхом встановлення у договорі купівлі-продажу порядку визначення цієї кількості. Якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов`язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами. Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (статті 669, 671, 691 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов для даного виду договору, договір не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення статті 204 Цивільного кодексу України).

Згідно з умовами договору, розрахунки між сторонами відбувається на наступних умовах: 100% передплата, оплата частинами, відстрочення платежу до перевірки продукції на ЛВК - погоджується сторонами.

Судом встановлено, що між сторонами конкретний порядок розрахунків не узгоджувався, відповідно в силу статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття.

Відповідач у відзиві на позов визнає, що у нього існує заборгованість за поставлений позивачем товар на суму 3321,48 грн. Проте, заперечує наявність заборгованості за видатковою накладною №РН-0001890 від 18.09.2018, посилаючись на її відсутність у акті звіряння.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з пунктом 1 статті 9 зазначеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Таким чином, законодавством встановлено, що факт здійснення господарської операції фіксують первинні документи, що складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити зокрема: назва документа (форми), дата і місце складання, назва підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Ці реквізити обов`язкові для усіх первинних документів незалежно від того, регламентує порядок їх складання спеціальний нормативний акт чи ні. Відсутність будь-якого із перелічених реквізитів може стати підставою для визнання первинного документа недійсним.

Отже, доказами на підтвердження обґрунтованості розрахунку позовних вимог мають бути первинні документи, які містять інформацію про рух грошових коштів та підтверджують таку інформацію (розмір сплачених сум, дата сплати, підстава тощо).

Як вбачається з наданої позивачем копії спірної видаткової накладної №РН-0002326 від 26.07.2017 на суму 840,00 грн, у графі одержувач є посилання на договір поставки 17-10/337 від 10.07.2012. Крім того, на відміну від інших наданих копій видаткових платежів від імені покупця стоїть підпис невизначеної особи, який скріплений печаткою з написом «для довідок», у той час, які інші видаткові накладні скріплені печатками позивача із зазначенням його назви у цій печатці і також містять відтиск печатки відповідача із зазначенням його назви та напису «для видаткових накладних».

Відповідно до статей 74, 76, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Отже, з оглядку на наведені вище правові норми суд вважає, що надана позивачем копія видаткової накладної №РН-0002326 від 26.07.2017 на суму 840,00 грн не може бути належним доказом на підтвердження поставки товару за договором №23/06 від 20.05.2016.

Водночас, оскільки відповідач не спростував належними та допустимими доказами належного виконання своїх зобов`язань, тому після отримання товару від постачальника, у відповідача виник обов`язок зі оплати його вартості, отже, строк сплати за отриманий товар є таким, що вже настав. Відповідач повність не розрахувався за поставлений товар, його заборгованість становить 3321,48 грн, що підтверджується актом звіряння розрахунків, доказами часткової оплати поставленого позивачем товару та визнається відповідачем.

Суд враховує, що на момент прийняття рішення жодних первинних та належних доказів належного та повного розрахунку за отриманий товар, у розумінні вимог статей 74, 76 Господарського процесуального кодексу України, відповідач суду не подав, тому вимога про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 3321,48 грн є обґрунтованою, отже підлягає до задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.

На підставі вказаних вимог позивачем нараховано відповідачу 612,98 грн інфляційних за період з 27.07.2017 до 22.07.2020 та 310,81 грн 3% річних за період прострочення з 27.07.2017 до 22.07.2020 з суми 5224,68 грн, які просить стягнути з відповідача.

Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу «Ліга-Закон». Після перевірки, та врахувавши, що сума заборгованості є меншою ніж визначив позивач, суд встановив, що вимога про стягнення 3% річних підлягає до часткового задоволення у сумі 235,46 грн, а вимога про стягнення інфляційних - у сумі 329,08 грн. У решті вимоги належить відмовити за необґрунтованістю.

Позивачем при зверненні до суду із цим позовом використано належний, у розумінні вимог статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, спосіб захисту його порушеного права. З огляду на це суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНС-РАДОГАСТ» підлягають до часткового задоволення у розмірі 3321,48 грн основного боргу, 234,46 грн 3% річних, 329,08 грн інфляційних. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє за безпідставністю.

Частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги позивача задоволені частково, до відшкодування йому за рахунок відповідача підлягає судовий збір у розмірі 1328,19 грн.

Частиною першої статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони. Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (частина першої статті 124 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 16, 58 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.

Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро (організаційні форми адвокатської діяльності).

Частиною 5 статті 14 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» стороною договору про надання правової допомоги є адвокатське бюро.

У свою чергу пункт 4 частини 1 статті 1 вказаного закону визначає, що договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами (частина друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України). Поряд з цим, згідно з вимогами частини восьмої статті 129 цього кодексу розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Отже, відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. При цьому перевірка цих доказів та надання їм оцінки здійснюється судом у разі дотримання цього порядку, оскільки за інших обставин розподіл судових витрат, пов`язаних із розглядом справи, не може бути здійснений.

У статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво у суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5100,00 грн.

21.08.2020 позивач надіслав до суду заяву від 17.08.2020, у якій, у зв`язку з підготуванням інших процесуальних документів та заяв по суті позивачем понесені додаткові витрати на правничу допомогу, просить стягнути з відповідача ще 2400,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На підтвердження наданих Адвокатським Бюро «Сергія Жечева» послуг з правничої допомоги надано договір-доручення про надання правової допомоги від 07.05.2019, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» та Адвокатським Бюро «Сергія Жечева», додатковою угодою №1 від 01.10.2019, актами приймання-передачі №ОУ-000П106 від 23.07.2020 та №ОУ-000П129 від 17.08.2020, рахунками-фактурами №СФ-0000127 від 23.07.2020 на суму 5100,00 грн та №СФ-0000150 від 17.08.2020 на суму 2400,00 грн, розрахунком суми гонорару за на надану правову допомогу. Про оплату правничих послуг свідчать платіжні доручення від 23.07.2020 №7088 та від 17.08.2020 №7369 про отримання від Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» суми 7500,00 грн.

Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

Частинами 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач у відзиві на заяву про стягнення витрат на правничу допомогу зазначає, що, на його думку, сума витрат на правничу допомогу є надто високою з огляду на невелику складність справи, незначний обсяг адвокатських послуг та відсутності доказів їх оплати, а також з огляду на скрутний матеріальний стан підприємства.

Суд розглянувши доводи відповідача вважає, що вони є непереконливими, а сума яку просить позивач відшкодувати за рахунок відповідача є співрозмірною щодо витраченого адвокатом часу та об`єму виконаної роботи.

Відповідно до положень частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд задовольнив позов позивача частково, з відповідача на користь позивача підлягає до відшкодування 4739,00 грн витрат за надану професійну правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Науково-виробничий комплекс «Фотоприлад» (вул. Б.Вишневецького, 85, м. Черкаси, 18001, ідентифікаційний код 14312329) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» (вул. Фортечна, 4А, а/с 5012, м. Запоріжжя, 69002, ідентифікаційний код 24510970) 3321,48 грн основного боргу, 234,46 грн 3% річних, 329,08 грн інфляційних 1328,19 грн судового збору та 4739,00 грн витрат за надану професійну правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя О.І.Кучеренко