Рішення № 92526975, 28.10.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" жовтня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2197/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Лепенець К.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЛ-Групп" (52071, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с-ще Дослідне, вул. Наукова, буд.1) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Свободи, буд.24) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТЛ-Групп" звернулось до господарського суду Харківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" 19500,0грн. основного боргу, пеню в сумі 995,25грн., 3% річних в сумі 182,21грн., інфляційних втрат в сумі 156,0грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102,0грн.

Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань по договору транспортно - експедиційного обслуговування та перевезення вантажів №145/240120-1 від від 13.01.2020 року.

Нормативно позов обґрунтований ст.ст. 20, 173-175, 193, 216-218, ГК України, ст.ст. 11-16, 258, 509, 525, 526, 530,611,625, 629 ЦК України. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суд від 14.07.2020 року, залишено без руху позовну заяву у справі та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до господарського суду Харківської області у 10-денний строк з дня вручення даної ухвали :

- належні докази направлення копії позовної заяви з додатками на адресу відповідача .

27.07.2020 через канцелярію суду від позивача із супровідним листом (вх. №17138) надійшли вищеозначені документи, які витребовувались судом.

Ухвалою господарського суду від 28.07.2020 року, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено підготовче засідання "26" серпня 2020 р. о 14:30.

Ухвалою господарського суду від 26.08.2020 року, підготовче засідання відкладено на "22" вересня 2020 р. о 12:30.

Ухвалою господарського суду від 22.09.2020 року, продовжено строк підготовчого провадження за ініціативою суду на тридцять днів. Підготовче засідання відкладено на "20" жовтня 2020 р. о 10:30.

Ухвалою господарського суду від 20.10.2020 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 28 жовтня 2020 року о 12:30.

Представник позивача в судове засідання 28.10.2020 року не з`явився.

Відповідач також не направив свого представника в судове засідання 28.10.2020, відзиву на позовну заяву не надав.

При цьому, судом не встановлено обставин, що неявка представників Відповідача перешкоджає вирішенню спору, і також суд прийняв до уваги, що явка представників сторін у засідання обов`язковою не визнавалась.

Клопотань про відкладення судового засідання не надходило та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали розгляду спору у даному судовому засіданні.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Також, згідно із ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши надані документи та матеріали, оцінивши подані докази, господарський суд встановив наступне.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями статті 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України та частиною 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

13.01.2020 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ІТЛ-ГРУП», код ЄДРПОУ 37865529 (Виконавець, надалі - Позивач) з однієї сторони та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛОЗІВСЬКИЙ КОВАЛЬСЬКО-МЕХАНІЧНИЙ ЗАВОД», код ЄДРПОУ 32565419, з іншої сторони (Замовник, надалі - Відповідач) було укладено Договір на транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів за № Д145/240120-1 від «ІЗ» січня 2020 року, з правом щорічної пролонгації договору без попереднього погодження між Сторонами .

Відповідно до п. 1.1. Договору, даний Договір регулює взаємовідносин сторін при виконанні Виконавцем доручень Замовника з організації перевезень і транспортно- експедиційного обслуговування вантажів Замовника автомобільним транспортом як у міжміському, так і в міжнародному сполученні по конкретно заданому маршруту згідно письмових заявок останнього. Виконавець може надавати Замовнику інші послуги, пов`язані з перевезенням вантажу згідно окремої домовленості Сторін.

У п. 2.1 викладено, що Замовник надає Виконавцю заявку на подачу автотранспорту не пізніше, ніж за 2 робочих дні до дати передбачуваного завантаження. За п. 2.7. Після отримання заявки від Замовника Виконавець організовує в установлений термін подачу автотранспорту під завантаження в технічно справному стані, придатному в комерційному і митному відношенні до використання міжміських і міжнародних перевезень за адресою, вказаною Замовником, і в подальшому доставку вантажу в пункт призначення, зазначений в заявці термін.

13.01.2020 року між Сторонами було підписано Заявку на перевезення вантажу № 3-000000063344, яка являється невід`ємною частиною Договору за № Д145/240120- 1 від 13 січня 2020 року. Замовлення на перевезення вантажу містило умови доставки по маршруту: Україна, Кіровоградська область, Кропивницький, вулиця Мурманська. 29 М

На виконання умов договору позивачем надано транспортно- експедиційні послуги, згідно Заявки на перевезення вантажу за № 3-000000063344 від 13.01.2020 року на суму 19 500 гривень 00 копійок, яка є невід`ємною частиною до Договору за № Д145/240120-1 від 13 січня 2020 року.

Загальна сума вартості наданих транспортно-експедиційних послуг становить 19 500 гривень 00 копійок у тому числі ПДВ.

Відповідно до заявки на перевезення за № 3-000000063344 від 13.01.2020 року умовами оплати є: безготівковий розрахунок 100% вартості перевезення через 60 календарних днів після прибуття на розвантаження.

Виконавцем були надані послуги Замовнику в повному обсязі, що підтверджується відміткою вантажоотримувача у товарно-транспортній накладній (ТТН) за № Ар00000002 від 15.01.2020 року з датою прибуття транспортного засобу на розвантаження

Згідно п. 3.1. сума Договору становить вартість всіх наданих в рамках цього Договору послуг та винагорода експедитора, яка зазначається у рахунку на оплату за № 63344 від 16.01.2020 року та Акті наданих послуг за № 63344 від 16.01.2020 року, підписаному та скріпленому печатками обох сторін.

Відповідно до п. 4.1. Сторони несуть взаємну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим Договором.

Відповідно до п. 4.6. У разі невиконання Замовником своїх зобов`язань, передбачених п.3.2. договору, він сплачує Виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період нарахування пені за кожен день прострочення.

Кінцевою датою здійснення оплати Позивачем встановлена до 16.03.2020 року.

Позивач зазначає, що станом на 16 березня 2020 року від Відповідача жодних грошових надходжень не було.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно з ч. 2 ст. 918 ЦК України, завантаження (вивантаження) вантажу, що здійснюється відправником (одержувачем) вантажу, має провадитися у строки, встановлені договором, якщо такі строки не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За змістом ст. 919 ЦК України, перевізник зобов`язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором; одержувач вантажу повинен прийняти вантаж, що прибув після спливу зазначених вище строків.

В ч. 1 ст. 920 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

За змістом ст. 9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність", факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Згідно з частинами 2, 3 ст. 12 цього Закону, клієнт зобов`язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування. Договором транспортного експедирування можуть бути передбачені й інші обов`язки клієнта.

Із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що позивач виконав умови договору, зокрема, надав відповідачу транспортні послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортним засобом на суму 19500,0грн.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості зі оплати наданих транспортно - експедиційних послуг .

Враховуючи наведене, в частині позовних вимог позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 19500,0грн. позов слід задовольнити.

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 995,25грн., 3% річних в сумі 182,21грн., інфляційних втрат в сумі 156,0грн. слід зазначити таке.

В ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши правильність нарахування пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 995,25грн., трьох процентів річних у розмірі 182,21 грн. та інфляційних втрат в сумі 156,0грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи викладене, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі, як обґрунтованого, не спростованого відповідачем та підтвердженого матеріалами справи.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 692 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Свободи, буд.24, код32565419) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТЛ-Групп" (52071, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с-ще Дослідне, вул. Наукова, буд.1, код 37865529) - 19500,0грн. основного боргу, пеню в сумі 995,25грн., 3% річних в сумі 182,21грн., інфляційних втрат в сумі 156,0грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2 102,0грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ІТЛ-Групп" (52071, Дніпропетровська область, Дніпровський район, с-ще Дослідне, вул. Наукова, буд.1, код 37865529).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівський ковальсько-механічний завод" (64602, Харківська область, м. Лозова, вул. Свободи, буд.24, код32565419).

Повне рішення складено "28" жовтня 2020 р.

Суддя О.О. Присяжнюк