Рішення № 92526594, 29.09.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2020 р. м. Київ Справа № 911/1533/20

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Бондаренко О.М., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УБМ-Груп"

04209, м. Київ, вул. Лебединська, буд. 2, літ. А, код ЄДРПОУ 39907319

до Приватного акціонерного товариства "Меліоратор"

08292, Київська обл., м. Буча, вул. Леха Качинського, буд. 7, код ЄДРПОУ 01037229

про стягнення заборгованості

за участі представників сторін:

позивача: Онопрієнко О.П., посвідчення № 4511/10 від 28.04.2011; ордер на надання правової допомоги серія КС № 651255 від 23.06.2020;

відповідача: не з`явився.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. № 1540/20 від 25.05.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю "УБМ-Груп" до Приватного акціонерного товариства "Меліоратор" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором № 41/17 від 25.10.2017.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.06.2020 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УБМ-Груп" до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/1533/20 за правилами загального позовного провадження, проведення підготовчого засідання суду призначено на 23.06.2020.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату (вх. № 12306/20 від 19.06.2020).

У судове засідання 23.06.2020 з`явився представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 23.06.2020 судом відкладено підготовче засідання у справі № 911/1533/20 на 07.07.2020.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив (вх. № 13108/20 від 30.06.2020).

За результатами дослідження матеріалів відзиву на позов, що надісланий поштою відповідачем, судом встановлена відсутність у конверті документів, що відповідач вказав як додатки до відзиву, а саме: заяви про застосування строків позовної давності та поштової квитанції про надіслання копії відзиву позивачу, про що канцелярією Господарського суду Київської області складено відповідний акт № 07-13/167/2020 від 30.06.2020.

У судове засідання 07.07.2020 з`явився представник позивача та надав усні пояснення по справі, представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.07.2020 судом відкладено підготовче засідання у справі № 911/1533/20 на 21.07.2020 та витребувано у Приватного акціонерного товариства "Меліоратор" додатки до відзиву, що у ньому вказані, проте, були відсутні у поштовому відправленні.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 14120/20 від 10.07.2020).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою недопущення розповсюдження коронавірусу COVID-19 (вх. № 14912/20 від 20.07.2020).

У судове засідання 21.07.2020 з`явився представник позивача та надав усні пояснення по справі, представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлений.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.07.2020 судом відкладено підготовче засідання у справі № 911/1533/20 на 04.08.2020.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшла заява про застосування позовної давності (вх. № 15735/20 від 28.07.2020).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із запровадженням карантинних заходів на всій території України, спричинених коронавірусом SARS-CoV-2 (вх. № 15931/20 від 30.07.2020).

У судове засідання 04.08.2020 з`явився представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.08.2020 судом задоволено клопотання Приватного акціонерного товариства "Меліоратор" про відкладення підготовчого судового засідання у справі та відкладено підготовче засідання у справі № 911/1533/20 на 27.08.2020.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог (вх. № 17726/20 від 21.08.2020).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 17844/20 від 25.08.2020) у зв`язку із встановленим на усій території України карантином, спричиненим коронавірусом SARS-CoV-2.

У судове засідання 27.08.2020 з`явився представник позивача, представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.08.2020 судом задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "УБМ-Груп" про збільшення розміру позовних вимог та відкладено підготовче засідання у справі № 911/1533/20 на 15.09.2020.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.09.2020 закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті на 29.09.2020.

У судове засідання 29.09.2020 з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги, представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, місце та час судового розгляду відповідач повідомлений належним чином.

Відповідно до частин 1, 6 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 29.10.2020 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд,-

встановив:

Між Приватним акціонерним товариством «Меліоратор» (далі - відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія У.Б.К.», яке перейменовано у Товариство з обмеженою відповідальністю «УБМ-ГРУП» (далі – позивач, виконавець) укладено договір № 41/17 від 25.10.2017, предметом якого є надання виконавцем послуг по виконанню будівельно-монтажних робіт на будівельному об`єкті за адресою: Багатоквартирний житловий будинок № 1 з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Алли Горської 2 в м. Буча Київської області.

Відповідно до пункту 5.1 Договору виконавець щомісяця, не пізніше останнього дня звітного місяця, надає замовнику довідки про вартість виконаних робіт та витрати (форми № КБ-3) та акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) або акти приймання – передачі виконаних робіт оформлені по договірних відносинах, згідно з пунктом 4.1 даного договору.

Згідно з пунктом 5.2 Договору замовник підписує довідки та акти протягом 3 днів з дня отримання та повертає їх виконавцю.

У випадку, якщо замовник не повернув виконавцю довідки та акти в триденний термін та не надав жодних письмових зауважень щодо отриманих довідок та актів, виконані роботи (надані послуги) вважаються такими, що виконані належним чином та прийняті замовником, у зв`язку з чим підлягають оплаті відповідно до пункту 5.3 Договору.

Пунктом 5.3 Договору визначено, що замовник щомісячно, в термін до 5 числа, проводить оплату наданих послуг за попередній місяць. Оплата наданих виконавцем послуг проводиться на підставі довідок або актів. При несплаті послуг до 5 числа виконавець має право в односторонньому порядку зупинити роботу баштових кранів до повного розрахунку за надані послуги або демонтувати кран на підкранові колії з вивезенням об`єкту.

Відповідно до пункту 6.5 Договору в разі порушення замовником строків оплати за договором більше ніж на один місяць, останній сплачує на користь виконавця неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за кожний прострочений день оплати та штраф у розмірі 10% від суми невиконаних грошових зобов`язань.

Згідно з пунктом 7.1 Договору термін дії даного договору – з моменту його підписання та до повного виконання сторонами умов та обов`язків по даному договору.

Короткий зміст позовних вимог

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором № 41/17 від 25.10.2017.

Аргументи Товариства з обмеженою відповідальністю «УБМ-ГРУП»

1. На виконання умов Договору позивачем надано, а відповідачем отримано послуги, всього на суму 4294392,62 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи актами приймання-передачі наданих послуг, які відповідачем оплачені частково на суму 1537508,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями, тобто, станом на дату розгляду справи в суді, у відповідача перед позивачем наявна заборгованість у розмірі 2756884,62 грн.

Крім того, за порушення строків оплати наданих послуг, позивачем, на підставі пункту 6.5 Договору, нараховані пеня у розмірі 46237,10 грн., штраф у розмірі 275688,46 грн. та на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України - 3 % річних у розмірі 7246,66 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6497,42 грн.

2. Аргументи відповідача про наявність форс-мажорних обставин, які спричинені коронавірусною хворобою та виключають можливість задоволення позову не підлягають врахуванню, з огляду на те, що настання форс-мажорних обставин для відповідача має підтверджуватись виключно сертифікатом Торгово-промислової палати України, який у матеріалах справи відсутній.

3. Аргументи відповідача про застосування строків позовної давності не підлягають задовленню, з огляду на те, що штрафну санкцію у розмірі 10% від суми невиконаних грошових зобов`язань встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання, а також те, що відповідач неправомірно користується грошовими коштами позивача, очевидно, що застосування строків позовної давності буде суперечити змісту частини 4 статті 232 Господарського кодексу України.

4. Аргументи відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій не підлягають задоволенню, з огляду на те, що відповідач, починаючи з 01.08.2018 фактично припинив виконувати взяті на себе договірні зобов`язання, жодного разу не звертався до позивача з пропозицією щодо реструктуризації або розстрочки заборгованості та до матеріалів справи не долучив доказів скрутного фінансового становища.

Аргументи Приватного акціонерного товариства «Меліоратор»

1. Відповідно до частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України особа яка порушила зобов`язання звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 з 12 березня до 24 квітня 2020 року в Україні запроваджено карантин через спалах у світі та в Україні пандемії коронавірусу, строк якого продовжено по сьогоднішній день.

Запровадження карантину призвело до тимчасової неможливості виконання своїх зобов`язань відповідачем перед контрагентами через припинення ділової активності як самого товариства, так і його контрагентів, у зв`язку з чим, відповідач тимчасово через форс-мажор позбавлений можливості виконати свої зобов`язання за договором № 41/17 від 25.10.2017.

2. Аргументи позивача про наявність підстав для стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат не підлягають застосуванню, з огляду на те, що відповідно до частини 3 статті 550 Цивільного кодексу України кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов`язання (стаття 617 Цивільного кодексу України).

3. Позивачем пропущено строк позовної давності, передбачений статтею 258 Цивільного кодексу України.

4. Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З урахуванням того, що розмір заявлених штрафних санкцій значно перевищує можливі збитки позивача, наявні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій на підставі частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України.

Норми права, що підлягають застосуванню

Частиною 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною 1 статті 513 Цивільного кодексу України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням (стаття 515 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 194 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно з статтею 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором.

За статтею 839 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з статтею 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

Між Приватним акціонерним товариством «Меліоратор» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УБМ-ГРУП» укладено договір № 41/17 від 25.10.2017, предметом якого є надання виконавцем послуг по виконанню будівельно-монтажних робіт на будівельному об`єкті за адресою: Багатоквартирний житловий будинок № 1 з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Алли Горської 2 в м. Буча Київської області.

Пунктом 5.3 Договору визначено, що замовник щомісячно, в термін до 5 числа, проводить оплату наданих послуг за попередній місяць. Оплата наданих виконавцем послуг проводиться на підставі довідок або актів. При несплаті послуг до 5 числа, виконавець має право в односторонньому порядку зупинити роботу баштових кранів до повного розрахунку за надані послуги або демонтувати кран на підкранові колії з вивезенням об`єкту.

На виконання умов Договору, позивачем надано, а відповідачем отримано послуги, всього на суму 4294392,62 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи актами приймання-передачі наданих послуг (аркуші справи №№ 23-55, 205-207, том 1), які відповідачем оплачені частково на суму 1537508,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями (аркуші справи №№ 56-89, 208-209, том 1), відтак, долученими до матеріалів справи документами підтверджується заборгованість відповідача у розмірі 2756884,62 грн., строк оплати якої, з урахуванням останнього акту здачі-приймання робіт № 417 від 30.06.2020, настав 05.07.2020.

Відносно аргументів відповідача про наявність підстав для застосування статті 617 Цивільного кодексу України, суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови № 392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", в чинній редакції, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 по 31.10.2020 на всій території України встановлено карантин.

Відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44, Торгово-промислова палата України відповідно до статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

ТПП України уповноважує регіональні ТПП засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), що стосуються зобов`язань за: умовами зовнішньоторговельних угод і міжнародних договорів України; умовами зовнішньоекономічних договорів, контрактів, типових договорів, угод, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України; умовами договорів, контрактів, типових договорів, угод між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

У випадку настання тимчасової неможливості виконання регіональною ТПП своєї функції із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема, через відсутність уповноваженої особи, окупацію території, настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) тощо дану функцію виконує ТПП України або інша регіональна торгово-промислова палата, найближча за розташуванням, якщо це не суперечить умовам договору, контракту, угоди тощо між сторонами, або за письмовою угодою сторін.

Частиною першою статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", передбачено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

З огляду на викладене, виходячи з наведених норм законодавства, підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат Торгово-промислової палати України, тобто, аргументи відповідача не є доказом існування обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які звільняють сторін від відповідальності за невиконання умов Договору.

Крім того, суд зазначає, що платежі, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, як, наприклад, статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а стаття 625 Цивільного кодексу України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, з урахуванням того, що матеріалами справи підтверджується наявність заборгованості у розмірі 2756884,62 грн., строк оплати якої, з урахуванням останнього акту здачі-приймання робіт № 417 від 30.06.2020, настав 05.07.2020 та відсутності відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення основного боргу у розмірі 2756884,62 грн.

Відносно аргументів позивача про стягнення пені у розмірі 46237,10 грн., штрафу у розмірі 275688,46 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 6.5 Договору в разі порушення замовником строків оплати за договором більше ніж на один місяць, останній сплачує на користь виконавця неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за кожний прострочений день оплати та штраф у розмірі 10% від суми невиконаних грошових зобов`язань.

Відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Оскільки матеріалами справи підтверджується факт надання послуг, які відповідачем оплачено частково, з порушенням строків, визначених Договором, суд дійшов висновку про наявність підстав для нарахування штрафу та пені на підставі пункту 6.5 Договору.

Проте, враховуючи, що датою, від якої обліковується строк позовної давності, є травень 2019 року, з урахуванням дати звернення до суду - 22.05.2020, очевидно, що позивачем пропущено строк позовної давності для стягнення неустойки за актами здачі-приймання передачі (аркуші справи №№ 23 - 41, том 1) на суму 2322937,20 грн., тобто, штрафні санкції розраховується з суми: 1518565,20 грн. * 10% = 151856,52 грн.

Крім того, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (вх. № 177256/20 від 21.08.2020) позивачем додатково заявлено до стягнення штраф у розмірі 43038,22 грн., який здійснено на підставі актів здачі – приймання робіт на суму 430382,22 грн. (аркуші справи №№ 205-207, том 1).

У частині 1 статті 230 Господарського кодексу України вказано, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у виді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України, на власний розсуд та внутрішнє переконання вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи, з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин, з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто, у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме: статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського процесуального кодексу України, неодноразово викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно: у постанові від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 03.06.2019 у справі № 914/1517/18, від 23.10.2019 у справі № 917/101/19, від 06.11.2019 у справі №917/1638/18, від 17.12.2019 у справі № 916/545/19, від 13.01.2020 у справі № 902/855/18, від 14.01.2020 у справі № 911/873/19, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", з урахуванням постанови № 392 від 20.05.2020 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 з 12.03.2020 встановлено карантин.

З урахуванням вищевикладених обставин та встановлених державою обмежень у зв`язку із пандемією, - карантину на території України, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на 90 % на суму боргу за зобов`язаннями, що виникли з 12.03.2020.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу, з урахуванням обґрунтованої наявності підстав для зменшення розміру штрафних санкцій на 90 % за грошовими зобов`язаннями, що виникли з 12.03.2020, суд дійшов висновку, що стягненню підлягає 158611,72 грн. штрафу та 27503,98 грн. пені.

Крім того, оскільки відповідач не виконав грошові зобов`язання за Договором та не оплатив надані послуги, у визначений Договором строк, позивачем правомірно нараховані 3 % річних та інфляційні втрати, на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Суд, перевіривши здійснений позивачем розрахунок: 7246,66 грн. 3 % річних та 6497,42 грн. інфляційних втрат, зазначає, що він арифметично невірний.

Здійснивши вірний розрахунок, суд дійшов висновку, що стягненню підлягають 3 % річних у розмірі 7170,24 грн. та інфляційні втрати у розмірі 6497,42 грн.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Руїз Торіха проти Іспанії» Європейський суд з прав людини вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судовий збір за подання позовної заяви, в порядку частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача у повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 11, 73, 74, 76-80, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

1. Позов (вх. № 1540/20 від 25.05.2020) Товариства з обмеженою відповідальністю "УБМ-Груп" до Приватного акціонерного товариства "Меліоратор" про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Меліоратор" (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Леха Качинського, буд. 7, код ЄДРПОУ 01037229) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УБМ-Груп" (04209, м. Київ, вул. Лебединська, буд. 2, літ. А, код ЄДРПОУ 39907319) 2756884,62 грн. (два мільйони сімсот п`ятдесят шість тисяч вісімсот вісімдесят чотири гривні шістдесят дві копійки) основного боргу, 158611,72 грн. (сто п`ятдесят вісім тисяч шістсот одинадцять гривень сімдесят дві копійки) штрафу, 27503,98 грн. (двадцять сім тисяч п`ятсот три гривні дев`яносто вісім копійок) пені, 7170,24 грн. (сім тисяч сто сімдесят гривень двадцять чотири копійки) 3 % річних, 6497,42 грн. (шість тисяч чотириста дев`яносто сім гривень сорок дві копійки) інфляційних втрат, 45099,00 грн. (сорок п`ять тисяч дев`яносто дев`ять гривень) судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 30.10.2020.

Суддя С.О. Саванчук