Постанова № 925264, 22.08.2007, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

22 серпня 2007 р. Справа № 5/178-А

За позовом: ТОВ „Бердо” м.Ужгород

До відповідача: ДПІ у м.Ужгороді м.Ужгород

Про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2007р. №0000662341/0 та рішення ДПІ у м.Ужгорді про відмову у задоволенні апеляційної скарги №15666/10/25-0 від 04.06.2007р.

Заступник Голови господарського суду

Суддя О.С.Йосипчук

за участю представників сторін:

позивача: Піца М.М. - представник

відповідача: Фатула М.М. - представник

Розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Бердо” м.Ужгород до ДПІ у м.Ужгороді про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2007р. №0000662341/0 та рішення ДПІ у м.Ужгорді про відмову у задоволенні апеляційної скарги №15666/10/25-0 від 04.06.2007р.

ВСТАНОВИВ:

Предметом даного позову є вимога позивача про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.03.2007р. №0000662341/0, яким донараховано 5000 грн. податку на прибуток та застосовано фінансову санкцію у сумі 1500 грн.

Згадане податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем на підставі акту виїзної планової перевірки ТОВ „Бердо” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства від 21.03.2007р. №728/23-0/33796698.

Даним актом перевірки зафіксоване порушення позивачем п.5.1. ст..5 та п.п.5.3.9. ст..5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, яке полягало у тому, що, як встановили перевіряючі, на підставі договору підряду від 01.06.2006р. №1 п.Попович В.А. надаються позивачеві бухгалтерські послуги із обробки і супроводження первинної бухгалтерської документації, складання та подання податкової, фінансової та статистичної звітності.

Окремо, ТОВ „Бердо” уклав договір від 29.05.2006р. №1-05/2006, на виконання якого приватний підприємець Певко Д.Ю. надає інформаційно-консультаційні послуги з питань організації і ведення бухгалтерського обліку на підприємстві позивача.

Обидва договори є оплатними і по ним здійснювались платежі. Витрати на оплату згаданих вище правочинів позивач відносив до валових витрат підприємства. Посилаючись на відсутність документів, які б свідчили про необхідність отримання від приватного підприємця Певко Д.Ю. послуг та їх використання у господарській діяльності, а також на факт дублювання цим підприємцем послуг п.Попович В.А., відповідач робить висновок перо те, що плата за послуги ПП Певко Д.Ю. не повинна була бути віднесена до валових витрат товариства.

На думку позивача такий висновок податкового органу є безпідставним, позаяк послуги, що надаються ПП Певко Д.Ю. та роботи, які виконуються Попович В.А. є різними і прямо стосуються господарської діяльності товариства.

Посилаючись на безпідставність висновків податкового органу, позивач просить визнати нечинним та скасувати і Рішення ДПІ у м.Ужгороді від 04.06.2007р. №15666/10/25-0 про результат розгляду скарги, яким було відмовлено у задоволенні апеляційної скарги на податкове повідомлення-рішення від 27.03.2007р. №0000662341/0.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема посилається на підставність та обґрунтованість прийнятого ним податкового повідомлення-рішення на відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача.

Повний текст Рішення виготовлено 03.09.2007р.

Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши

подані по справі доказові матеріали, щодо спірного питання,

Суд задовольняє позов, виходячи з наступного:

У відповідності до п.5.1. ст..5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” під валовими витратами розуміються суми будь-яких витрат платника податку на оплату товарів, робіт послуг, які придбаваються для їх подальшого використання у господарській власній діяльності.

Як на підставу для виключення із валових витрат коштів сплачених позивачем як компенсацію за надані ПП Певко Д.Ю. послуг, відповідач зіслався на ч.4 п.5.3.9. ст..5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Згідно з ч.4 п.5.3.9. ст..5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” не належать до складу валових витрат будь-які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов”язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Судовим розглядом справи встановлено, що послуги що носять інформаційно-консультативний характер надаються приватним підприємцем на підставі договору №1-05/2006 від 29.05.2006р. Актом приймання-передачі від 30.06.2006р. сторони за згаданим договором зафіксували надання послуг на загальну вартість 20000 грн., яка повинна бути сплачена у відповідності до п.4.1. договору.

Згідно з п.11.2.1. ст..11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” датою збільшення валових витрат виробництва вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, або дата списання коштів з банківських рахунків на оплату товарів, робіт, послуг, або дата фактичного отримання результатів робіт, послуг.

Отже, зважаючи на те, що актом приймання-передачі від 30.06.2007р. підтверджено факт отримання позивачем інформаційно-консультаційних послуг, за договором №1-05/2006 від 29.05.2006р., слід визнати підставним збільшення валових витрат на вартість послуг (20 000 грн.) у охопленому перевіркою періоді.

За таких обставин, суд констатує помилковість висновку податкового органу, щодо застосування у спірній ситуації ч.4 п.5.3.9. ст..5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Специфіка послуг, які надавались позивачу приватним підприємцем Певко Д.Ю. вказує на те, що послуги стосуються консультацій з питань організації та ведення бухгалтерського обліку власне самого підприємства позивача. Послуги, отримані позивачем у спірній ситуації не носять обов’язкового характеру, однак їх отримання (замовлення) не є забороненим і залежить від волі самого суб’єкта права при вирішенні питань організації системи обліку на підприємстві. Саме тому, необхідність отримання таких послуг прямо залежить від волі самого підприємства, а не від імперативного припису норми права.

За таких обставин, посилання відповідача на відсутність доказів необхідності отримання консультаційних послуг не може сприйматись як підстава для висновку про порушення позивачем ч.4 п.5.3.9. ст..5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Оцінюючи послуги, які надавались позивачу на підставі договору від 29.05.2006р. №1-05/2006 та на підставі договору підряду від 01.06.2006р. №1, суд не знаходить їх тотожними, оскільки за договором підряду №1 у обов”язках Попович В.А. є безпосереднє ведення бухгалтерського та податкового обліку протягом 2006-2007років, а за договором №1-05/2006 –надання консультацій з ведення цього обліку протягом 2006 року. Таким чином, на підприємстві було створено систему ведення обліку із урахуванням можливості отримання науково-теоретичних консультацій для використання їх у власній господарській діяльності.

Відмовляючи позивачу у задоволенні апеляційної скарги з приводу винесення податкового повідомлення-рішення від 27.03.2007р. №0000662341/0, відповідач, доводячи необов”язковість наданих позивачу консультаційних послуг, також зіслався на ч.4 п.5.3.9. ст..5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Тому, зважаючи на викладене вище, суд констатує помилковість і Рішення ДПІ у м.Ужгороді про результат розгляду скарги від 04.06.2007р. №15666/10/25-0.

На підставі наведеного та керуючись , ст.ст. 2, 7 –12, 70, 86, 94, 157, 158 –163 Кодексу адміністративного судочинства України

СУД ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задоволити.

Визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 27.03.2007р. №0000662341/0 та рішення про відмову у задоволенні апеляційної скарги №15666/10/25-0 від 04.06.2007р., прийняті ДПІ у м.Ужгороді по відношенню до ТОВ „Бердо” м.Ужгород

Постанова набирає чинності протягом 10-ти днів з дня складення в повному обсязі відповідно до ст.ст. 254, 186, 160 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.С.Йосипчук