Рішення № 92526328, 15.10.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.10.2020Справа №910/12940/20

За позовомКомунального підприємства "Київський метрополітен"доВійськової частини А0799простягнення 11 099,82 грн.Суддя Бойко Р.В.

секретар судового засідання Кучерява О.М.

Представники сторін: від позивача:Ковтун Т.О.від відповідача:Гарбуз І.В. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2020 року Комунальне підприємство "Київський метрополітен" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Військової частини А0799 про стягнення 11 099,82 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконував умови Договору №08-УНД-10 від 30.12.2010 в частині сплати відшкодування вартості корисного використування тунелю та тунельних споруд за період з 27.12.2018 по 31.12.2018 та з січня по квітень 2019 року, у зв`язку з чим у останнього виник борг перед позивачем у загальному розмірі 10 812,13 грн. Крім того, позивач вказує про наявність правових підстав для стягнення з Військової частини А0799 3% річних у розмірі 287,69 грн., нарахованих за прострочення відповідачем своїх грошових зобов`язань у період з 27.12.2018 по 12.02.2020.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.09.2020 відкрито провадження у справі №910/12940/20; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

28.09.2020 через відділ діловодства суду від Військової частини А0799 надійшов відзив на позов, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю та зазначає, що Договір №08-УНД-10 від 30.12.2010 є припиненим з 30.12.2018, а продовження нарахування Комунальним підприємством "Київський метрополітен" оплати за використання тунелю метрополітену та надіслання рахунків військовій частині є необґрунтованими та відповідно у відповідача не виникає обов`язку сплачувати такі рахунки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2020 призначено судове засідання у справі №910/12940/20 на 15.10.2020.

02.10.2020 через відділ діловодства суду від Комунального підприємства "Київський метрополітен" надійшла відповідь відзив, в якій позивач зазначає, що закінчення строку дії договору не припиняє зобов`язання, яке не було виконане належним чином однією із сторін.

В судове засідання 15.10.2020 з`явились представники позивача та відповідача надали пояснення по суті справи; представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, а відповідач проти їх задоволення заперечував.

У судовому засіданні 15.10.2020 судом було закінчено розгляд справи по суті, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні здійснювалась фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються правові позиції сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2010 між Військовою частиною А0799 (сторона-1) та Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (сторона-2) було укладено Договір №08-УНД-10 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого сторона-1 зобов`язується відшкодовувати стороні-2 вартість корисного використання тунелю метрополітену загальною довжиною 1 900 метрів відповідно до проектно-конструкторської документації, надалі "ПКД" та договору на право прокладання кабельних мереж.

Згідно з пунктом 2.1 Договору сторона-1 зобов`язується сплачувати стороні-2 відшкодування вартості корисного використання тунелю та тунельних споруд загальною довжиною 1 900 погонних метрів, в розмірі 1,40 грн. у т.ч. ПДВ (20%) - 0,23 грн. за 1 погонний метр прокладеного кабелю, що складає 2 660,00 грн. у т.ч. ПДВ 20% - 443,33 грн. у місяць згідно протоколу узгодження договірної ціни (додаток №1) до даного Договору, у термін не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, на поточний рахунок сторони-2. Розмір відшкодування вартості корисного використання тунелю за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Відповідно до пункту 3.1 Договору цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2011 року. У випадку, якщо жодна зі сторін за один місяць до строку закінчення дії цього Договору не заявить письмово про бажання припинити дію Договору, то Договір вважається автоматично продовжений на кожний наступний календарний рік на таких самих умовах.

Заявою №614 від 29.11.2018 Військова частина А0799 повідомила Комунальне підприємство "Київський метрополітен" про бажання припинити дію Договору №08-УНД-10 від 30.12.2010, оскільки вказаний договір було укладено без реєстрації у Державному казначействі України.

Листом №998-НЗ від 06.12.2018 Комунальне підприємство "Київський метрополітен" повідомило Військову частину А0799 про відсутність у нього заперечень щодо припинення дії Договору №08-УНД-10 від 30.12.2020 в разі погашення Військовою частиною А0799 заборгованості за Договором, яка станом на 06.12.2018 становить 37 567,18 грн., а також здійснення відповідачем за власний рахунок демонтажу кабелю.

Листом №224 від 26.04.2018 Військова частина А0799 повідомила Комунальне підприємство "Київський метрополітен", що Договір №08-УНД-10 від 30.12.2020 є припиненим з 31.12.2018, у зв`язку з чим продовження нарахування Комунальним підприємством "Київський метрополітен" оплати за використання тунелю метрополітену є необґрунтованим та не породжує обов`язку військової частини сплачувати відповідні рахунки.

Крім того, у вказаному листі Військова частина А0799 запропонувала Комунальному підприємству "Київський метрополітен" надати їй проект нового договору та розрахунку ціни для подальшого його підписання та реєстрації у Державному казначействі України.

Спір у справі виник у зв`язку із твердженнями позивача про невиконання відповідачем своїх зобов`язань в частині сплати відшкодування вартості корисного використання тунелю та тунельних споруд за період з 27.12.2018 по 31.12.2018 та з січня по квітень 2019 року, у зв`язку із чим у нього виникла заборгованість у розмірі 10 812,13 грн. Крім того, позивач вказує на наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 287,69 грн.

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частинами 1 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

З огляду на викладені норми вбачається, що підставою виникнення зобов`язання та права його вимоги можуть бути, зокрема, як завдання майнової (матеріальної) шкоди, так і інші юридичні факти.

В даному випадку, підставою позову позивачем визначено те, що за наслідками невиконання відповідачем своїх зобов`язань в частині сплати відшкодування вартості корисного використання тунелю та тунельних споруд за період з 27.12.2018 по 31.12.2018 та з січня по квітень 2019 року, у Військової частини А0799 виникла заборгованість у розмірі 10 812,13 грн., з метою відшкодування таких коштів на підставі ст. 610 Господарського кодексу України і подано даний позов.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2011 року. У випадку, якщо жодна зі сторін за один місяць до строку закінчення дії цього Договору не заявить письмово про бажання припинити дію Договору, то Договір вважається автоматично продовжений на кожний наступний календарний рік на таких самих умовах.

Враховуючи направлення Військовою частиною А0799 заяви №614 від 29.11.2018 про припинення дії Договір №08-УНД-10 від 30.12.2020 вказаний договір припинив дію 31.12.2018 у зв`язку із закінченням строку його дії.

Таким чином, позивач просить стягнути заборгованість, яка виникла в результаті порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині сплати відшкодування вартості корисного використання тунелю та тунельних споруд за період з 27.12.2018 по 31.12.2018 та з січня по квітень 2019 року, за Договором №08-УНД-10 від 30.12.2020, який припинив свою дію 31.12.2018.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Для висновку про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів потрібно встановити обставини набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого), а також те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У зв`язку з відсутністю укладеного у спірний період договору про відшкодування вартості корисного користування тунелем метрополітену має фактичним наслідком користування тунелем метрополітену без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді, які мали бути відшкодовані. Згідно розрахунку позивача розмір сума платежів за спірний період складає 10 812,13 грн.

Правові підстави збереження майна та одержання відповідачем прав користування тунелем метрополітену безоплатно відсутні. Також відсутні правові підстави для не нарахування, невідшкодування плати за користування тунелем метрополітену тощо.

В свою чергу, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача, який є власником відповідного тунелю метрополітену.

Отже, у разі коли особа користувалася тунелем метрополітену без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим зберегла кошти, вона зобов`язана повернути ці кошти власникові такого тунелю на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.10.2020 не заперечував, що Військовою частиною А0799 не було здійснено демонтаж кабелю у спірний період та такий кабель використовується для забезпечення зв`язку у Збройних силах України, а також повідомив про намір укласти з позивача договір про відшкодування вартості корисного користування тунелю метрополітену.

Як зазначає відповідач, Військова частина А0799 є бюджетною установою, а тому зобов`язання, які виникають при укладенні правочинів з даною установою підлягають відповідній реєстрації та обліку Державним казначейством України, а тому зобов`язання за укладеним між сторонами договором виконувались лише на підставі судових рішень.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Таким чином, суд приходить до висновку, що після закінчення строку дії Договору №8-УНД-10 від 30.12.2010 відповідач продовжив використовувати тунель метрополітену безоплатно.

Згідно із частиною першою статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Згідно із ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Водночас, правові підстави позову, є відмінним поняттям від підстав позову та являються зазначенням в позовній заяві нормативно-правової кваліфікації обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

При цьому, незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові.

Оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо обставин спірних правовідносин між ними.

Аналогічні висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц, від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц та від 04.12.2019 у справі №917/1739/17.

При цьому, Великою Палатою Верховного Суду було наголошено на тому, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №924/1473/15 та від 04.12.2019 у справі №917/1739/17).

Тобто, зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору, адже саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Отже, судом встановлено дійсну правову природу спірних правовідносин, яка випливає з кондикційного зобов`язання, та, застосувавши правові норми, які регулюють такі відносини (ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, за відсутності жодних заперечень відповідача щодо його правильності, суд вважає розрахунок позивача обґрунтованим, зробленим у відповідності до норм чинного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України унормовано, що визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Враховуючи положення норми ч. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України та продовження користуванням Військовою частиною А0799 тунелем метрополітену після закінчення строку дії Договору №08-УНД-10 від 30.12.2010 (за його ініціативою), суд дійшов висновку, що відповідач обізнаний про володіння ним майном без достатньої правової підстави, а отже він є таким, що прострочив виконання зобов`язання з відшкодування коштів у розмірі 10 812,13 грн. (сума, яку відповідач сплатив би користуючись тунелем метрополітену у спірний період, маючи на те правові підстави, сплачуючи платежі щомісячно за цінами, які були визначені сторонами у Договорі №08-УНД-10 від 30.12.2010).

В зв`язку з чим, вимога позивача про стягнення з відповідача коштів в розмірі 10 812,13 грн. є правомірною, обґрунтованою, підтвердженою належними і допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Військова частина А0799 не навела обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення її від відповідальності за порушення зобов`язання.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 287,69 грн.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що у контексті статей 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України можна зробити висновок, що грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті чи в іноземній валюті), таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку.

Аналогічної правової позиції дотримується Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 16.01.2019 у справі №373/2054/16-ц та від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц, а також такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №910/11965/16, від 20.11.2018 у справі №910/23457/17, від 31.01.2018 у справі №910/8399/17, від 03.09.2018 у справі №910/5811/16, від 15.03.2018 у справі №910/9978/15, від 31.07.2019 у справі №910/3692/18 та постанові Верховного Суду України від 06.06.2012 №6-49цс12.

Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Таким чином, дія статті 625 Цивільного кодексу України поширюється і грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3% річних від простроченої суми відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, нарахованих за період з 27.12.2018 по 12.02.2020, на загальну суму заборгованості, яка виникала щомісяця у спірний період з кондиційних зобов`язань, суд прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення 3% річних у розмірі 287,69 грн. є правомірною та підлягає задоволенню у повному обсязі.

За таких обставин, позовні вимоги Комунального підприємства "Київський метрополітен" підлягають задоволенню повністю із стягненням з Військової частини А0799 коштів у розмірі 10 812,13 грн. та 3% річних у розмірі 287,69 грн.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 13, 74, 75, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства "Київський метрополітен" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Військової частини А0799 (03049, м. Київ, вул. Ю. Фучика, буд. 5 А, ідентифікаційний код 08228777) на користь Комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, проспект Перемоги, буд. 35; ідентифікаційний код 03328913) кошти у розмірі 10 812 (десять тисяч вісімсот дванадцять) грн. 13 коп., 3% річних у розмірі 287 (двісті вісімдесят сім) грн. 69 коп. та судовий збір у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 29.10.2020.

Суддя Р.В.Бойко