Рішення № 92526176, 27.10.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/94/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.10.2020 Справа № 908/2484/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя Господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/2484/20

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А)

про стягнення суми

За участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

25.09.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 1058 від 15.09.2020) Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" до Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" про стягнення 28682,94 грн., із яких: стягнення 27329,33 грн. в порядку суброгації, 297,22 грн. втрат від інфляції, 1056,39 грн. 3% річних.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 25.09.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2484/20 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.09.2020 суддею Мірошниченко М.В. відкрите провадження у справі № 908/2484/20 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначене на 27.10.2020.

Ухвалою суду від 12.10.2020 відмовлено у задоволенні клопотання вих. № 1152 від 06.10.2020 представника Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" Алєксєєва В.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 908/2484/20.

У судове засідання 27.10.2020 представники сторін не з`явилися, причини неявки суду невідомі.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

У судовому засіданні 27.10.2020 справу розглянуто, підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Позовні вимоги, згідно з позовною заявою, мотивовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного комплексного страхування автовласника серії та № АМ/6163331-мз6 від 30.08.2018, внаслідок настання 14.11.2018 страхової події - дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження автомобіля марки "Nissan Note", державний номер НОМЕР_1 , виплачено страхове відшкодування у загальному розмірі 27329,33 грн., тому позивачем, відповідно до положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", отримано право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки "Renualt", державний номер НОМЕР_2 , застрахована відповідачем на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АМ/4697925), позивач має право зворотної вимоги до відповідача. Полісом АМ/4697925 встановлена франшиза у розмірі 0,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб - 100000,00 грн. Позивач направив відповідачу відповідну заяву від 25.02.2019про виплату страхового відшкодування в порядку суброгації. Заява отримана відповідачем 04.03.2019, тобто дев`яностоденний строк для прийняття відповідачем рішення та фактичну виплату страхового відшкодування в порядку суброгації сплинув 02.06.2019. На вимогу позивача жодних коштів відповідач не сплатив. Враховуючи наведене, просив з відповідача на користь позивача стягнути 27329,33 грн. в порядку суброгації, 297,22 грн. втрат від інфляції, 1056,39 грн. 3% річних. Позов обґрунтований ст.ст. 993, 1194 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування".

Представник позивача у судове засідання 27.10.2020 не з`явився, ухвала про відкриття провадження у дійсній справі та призначення справи до судового розгляду отримана представником позивача 05.10.2020.

Представник відповідача у судове засідання 27.10.2020 не з`явився, причини неявки суду невідомі. Ухвала про відкриття провадження у дійсній справі та призначення справи до судового розгляду отримана представником відповідача 01.10.2020. Відтак, строк для подання відзиву на позов сплинув 16.10.2020.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання письмового відзиву на позов не скористався, позов до суду не надійшов.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України"). Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення Суду від 02.12.2010 у справі "Шульга проти України"). До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (рішення Суду від 21.10.2010 у справі "Білий проти України").

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Разом з тим, ст. 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" Європейським судом з прав людини наголошено, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді.

Згідно із ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Враховуючи положення ст.ст. 13, 74 ГПК України, якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності сторін судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з довідкою № 3018320572901465 (вих. № Д-4201/1/41/13/05/03-18 від 22.11.2018) Управління поліції в Одеській області, 14.11.2018 о 20:20 год. на вул. Академічна, 11А, м. Одеса, Одеська обл. сталася дорожньо-транспортна пригода: зіткнення бокове транспортного засобу вантажний "Renault", номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (водій ОСОБА_2 ), наявний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ4597925, та транспортного засобу легкового "Nissan Note", номерний знак НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_3 (водій ОСОБА_4 ). ДТП сталося внаслідок порушення ОСОБА_2 пункту 13.1 ПДР, за фактом правопорушення складений адміністративний протокол БД444641 за ст. 124 КУпАП.

Згідно матеріалів справи, транспортний засіб "Nissan Note", реєстраційний номер НОМЕР_1 , згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , належить ОСОБА_3 .

Постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 11.01.2019 у справі № 521/20628/18 притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (ДТП, що сталося 14.11.2018) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.

Згідно з договором серії та № АМ/6163331-мз6 від 30.08.2018 добровільного комплексного страхування автовласника (строк дії договору з 30.08.2018 по 29.08.2019) на момент ДТП автомобіль "Nissan Note", реєстраційний номер НОМЕР_1 , був застрахований ОСОБА_3 (страхувальник) у Приватному акціонерному товаристві "Страхова компанія "Перша" (позивач). У матеріалах справи також наявна копія полісу АМ/6163331 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, виданий страхувальнику ОСОБА_3 зі строком дії з 30.08.2018 до 29.08.2019 включно.

ОСОБА_4 (водій) звернулася до страховика (позивача) з повідомленням (страхувальника) від 15.11.2018 про настання страхового випадку за договором добровільного страхування наземного засобу (КАСКО).

25.11.2018 ФОП Паляниця А.Б., сертифікат суб`єкта оціночної діяльності № 734/16 від 26.09.2016, був складений звіт № 11-026 спеціаліста-автотоварознавця про оцінку вартості матеріального збитку, спричиненої внаслідок пошкодженого автомобіля "Nissan Note", реєстраційний номер НОМЕР_1 . Згідно висновку: вартість відновлювального ремонту пошкодженого в ДТП 14.11.2018 автомобіля "Nissan Note", реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 43350,65 грн. (без ПДВ); коефіцієнт фізичного зносу складових автомобіля "Nissan Note", реєстраційний номер НОМЕР_1 , на дату ДТП (14.11.2018) визначається рівним 0,62; вартість матеріального збитку, спричиненого в результаті пошкодження в ДТП 14.11.2018 автомобіля "Nissan Note", реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 27329,33 грн. (без ПДВ).

Страхувальник ОСОБА_3 звернувся до страховика (позивача) з заявою від 13.12.2018 про сплату страхового відшкодування згідно договору добровільного страхування наземного засобу (КАСКО).

19.12.2018 Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Перша" був складений страховий акт № ТР-16-5431 за договором страхування АМ/61633331-мз6 від 30.08.2018 з розрахунком страхового відшкодування, відповідно до якого сума страхового відшкодування складає 27329,33 грн.

Сума 27329,33 грн. була перерахована позивачем страхувальнику згідно з платіжним дорученням № 6930 від 22.12.2018 з призначенням платежу щодо страхового відшкодування згідно справи № ТР-16-5431 від 19.12.2018.

Цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу вантажного автомобіля Renault Kerax 370.32, державний номер НОМЕР_2 , застрахована в ПрАТ "Українська акціонерна страхова компанія АСКА", що підтверджується полісом обов`язкового страхування № АМ004697925, який був діючим на 14.11.2018 (станом на час скоєння ДТП).

Позивач направив відповідачу письмову заяву, згідно з якою з посиланням на ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" просив перерахувати кошти в розмірі 27329,33 грн. в порядку суброгації. Заява отримана представником відповідача 04.03.2019.

Оскільки відповідач суму страхового відшкодування не сплатив, позивач звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовом, за яким відкрите провадження у дійсній справі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

З огляду на встановлену у наведеній вище нормі чинного законодавства презумпцію вини, відповідач звільняється від обов`язку відшкодування шкоди в тому випадку, якщо доведе, що шкода завдана не з його вини.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін (ст. 2 ГПК України).

Згідно приписів ч.ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач проти позову не заперечив. У матеріалах справи наявна копія постанови Малиновського районного суду міста Одеси від 11.01.2019 у справі № 521/20628/18, якою притягнуто ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (ДТП, що сталося 14.11.2018). У вказаній постанові встановлений факт порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. 13.1 ПДР України, зазначено про вину водія ОСОБА_2 . Вказана постанова, згідно відмітки, набрала законної сили 22.01.2019.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені судовими рішеннями, що набрали законної сили і не підлягають доведенню в іншій справі.

Враховуючи приписи ст. 75 ГПК України, при розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 у справі № 234/16272/15-ц.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Аналогічний припис викладений у ст. 988 ЦК України.

Статтею 9 вказаного вище Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як встановлено судом, позивач (страховик) виконав зобов`язання перед своїм страхувальником за договором № АМ/6163331-мз6 від 30.08.2018 та на підставі страхового акту № ТР-16-5431 від 19.12.2018 та заяви страхувальника здійснив страхову виплату у загальній сумі 27329,33 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням.

У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв`язку з виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.

Статтею 18 Закону України "Про страхування" визначено, що факт укладання договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.

Як встановлено судом, цивільно-правова відповідальність власника наземного транспортного засобу автомобіля Renault Kerax 370.32, державний номер НОМЕР_2 , застрахована в ПрАТ "Українська акціонерна страхова компанія АСКА", що підтверджується полісом обов`язкового страхування № АМ004697925.

Станом на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди (14.11.2018), поліс № АМ004697925 був діючим. Відповідно до вказаного полісу, ліміт за шкоду майну встановлений у розмірі 100000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 викладено позицію, що згідно з положеннями статті 11 ЦК України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов`язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов`язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов`язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків. У такому випадку потерпілий виступає кредитором стосовно винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, які зі свого боку є боржниками у відповідному зобов`язанні згідно з визначеними законодавством межами їх відповідальності.

За змістом статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, з виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов`язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 ЦК України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов`язаннях: у деліктному зобов`язанні винуватця; у зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.

Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов`язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов`язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов`язанні винуватця; зобов`язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).

Згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами у справі, позивач - ПрАТ "Страхова компанія "Перша", виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до ПрАТ "Українська акціонерна страхова компанія АСКА", яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля Renault Kerax 370.32, державний номер НОМЕР_2 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу.

Згідно п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У відповідності до п. 12.1 ст. 12 даного Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Аналогічний припис викладений у ст. 9 Закону України "Про страхування".

Згідно полісу АМ/004697925 франшиза встановлена у розмірі 0,00 грн. Відтак, сума грошових коштів, що підлягає стягненню в порядку суброгації, складає 27329,33 грн.

Доказів сплати суми 27329,33 грн. відповідач суду не подав.

На підставі викладеного вище, позовні вимоги про стягнення суми 27329,33 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 297,22 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з червня 2019 по серпень 2020, та 1056,39 грн. 3% річних, нарахованих за період з 03.06.2019 по 15.09.2020 (471 днів прострочення).

Розглядаючи позов у цій частині суд враховує таке.

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату страхового відшкодування за Полісом АМ/4697925 (вих. № 162 від 25.02.2019), яка була отримана відповідачем 04.03.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого долучена позивачем до позовної заяви.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Відповідно до приписів ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Таким чином, відповідач повинен був у строк до 03.06.2019 включно, враховуючи, що дев`яностий день з дня отримання заяви про страхове відшкодування - 02.06.2019 вихідний день (неділя), виплатити позивачу страхове відшкодування за Полісом АМ/004697925, або прийняти рішення про відмову в його виплаті.

Втім, як встановлено судом, відповідач не здійснив виплату страхового відшкодування позивачу за Полісом АМ/004697925.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Суд зазначає, що правові відносини, що склались між сторонами мають подвійну правову природу: такі відносини виникають у зв`язку із завданням шкоди внаслідок ДТП страхувальником відповідача (за полісом) страхувальнику позивача (за договором добровільного страхування майна) та одночасно мають договірний характер зважаючи на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 636 Цивільного кодексу України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є договором на користь третьої особи (вигодонабувача), тобто будь-якої наперед невстановленої особи, якій буде завдано шкоди страхувальником відповідача.

Тобто, Поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ/004697925, укладений між відповідачем та страхувальником є договором на користь третьої особи, в даному випадку такою третьою особою (потерпілим) є страхувальник за договором добровільного страхування № АМ/6163331-мз6 від 30.08.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 511 Цивільного кодексу України зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора.

У зв`язку з настанням страхового випадку - дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 14.11.2018, власником транспортного засобу Renault, державний номер НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність якого була застрахована відповідачем за полісом № АМ/004697925, було завдано шкоду третій особі - страхувальнику за договором добровільного страхування № АМ/6163331-мз6 від 30.08.2018, у зв`язку з чим у вказаного страхувальника виникло право вимоги до відповідача, яким застраховано цивільно-правову відповідальність винної у ДТП особи, а у страховика за полісом № АМ/004697925 (відповідача) виник обов`язок, відповідно, відшкодувати завдану шкоду.

У зв`язку з виплатою страхового відшкодування своєму страхувальнику, позивач набув право вимоги до особи відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, як зазначено вище, право вимоги до страховика за полісом № АМ/004697925 (відповідача) за завдану внаслідок ДТП шкоду перейшло до позивача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша».

Отже, обов`язок відповідача сплатити на користь позивача 3% річних та інфляційні втрати є правовим наслідком неналежного виконання грошового зобов`язання, яке виникло у відповідача саме з договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (Полісу № АМ/004697925).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі № 3-295гс16.

Розрахунок інфляційних втрат перевірений судом та визнається правильним. З відповідача на користь позивача стягується 297,22 грн. інфляційних втрат.

Розрахунок 3% річних визнається судом необґрунтованим, оскільки позивач нараховує 3% річних, починаючи з 03.06.2020, тоді як 03.06.2020 було останнім днем для виплати відшкодування. Відтак, 3% річних слід нараховувати з 04.06.2019 по 15.09.2020 (у межах періоду, визначеного позивачем).

Згідно перерахунку суду, зробленого за допомогою інформаційної системи «Законодавство», 3% річних у межах визначеного позивачем періоду, складає 1054,15 грн., які слід стягнути з відповідача. У стягненні 2,24 грн. 3% річних судом відмовляється у зв`язку з необґрунтованістю позову у цій частині.

Таким чином, позов у цілому задовольняється судом частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська акціонерна страхова компанія АСКА" (69005, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 97-А, код ЄДРПОУ 13490997) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Перша" (03150, м. Київ, вул. Фізкультури, буд. 30, код ЄДРПОУ 31681672) 27329 (двадцять сім тисяч триста двадцять дев`ять) грн. 33 коп. в порядку суброгації, 297 (двісті дев`яносто сім) грн. 22 коп. інфляційних втрат, 1054 (одна тисяча п`ятдесят чотири) грн. 15 коп. 3% річних, 2101 (дві тисячі сто одна) грн. 84 коп. судового збору.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 30 жовтня 2020.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко