Рішення № 92526167, 30.10.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/92/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.10.2020 Справа № 908/2160/20

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи:

за позовом Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)

до відповідача комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради (71502, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, буд. 1, прим. 8)

про стягнення грошових коштів

Без виклику представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулося Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» з позовом до відповідача комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради про стягнення 1.615,25 грн., які складаються з: 1.472,73 грн. пені та 142,52 грн. 3% річних.

Підставою для звернення з позовом зазначено неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати підписаного акту за послуги, надані у вересні 2019 року №2/09 від 30.09.2019 на суму 247.717,54 грн. У зв`язку з наявністю порушення грошового зобов`язання позивач нарахував до стягнення пеню та 3% річних.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2020 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 31.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/2160/20, присвоєно справі номер провадження 28/92/20, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи.

Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи в суді, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (арк.с. 69-70).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі № 908/2160/20 від 31.08.2020 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у даній справі, але не пізніше 01.10.2020.

22.09.2020 на адресу суду від КП «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог. Вважає наданий позивачем розрахунок пені та 3% річних виконаним без дотримання умов договору №116Т-19 від 25.04.2019 та ст. ст. 8, 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». Звертав увагу суду, що до позовних матеріалів позивачем доданий Акт №2/09 за вересень 2019, в якому зазначений постачальник ВП Запорізька АЕС ДП «НАЕК «Енергоатом», втім у відповідача відсутні будь-які господарські правовідносини із зазначеною юридичною особою. Посилався на те, що відповідно до пункту 2.1 Положення про відокремлений підрозділ «Запорізька електрична станція» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Відокремлений підрозділ не має статуту юридичної особи, здійснює свою діяльність від імені Компанії на підставі чинного законодавства. Зауважував, що позивачем не надані всі додатки до договору №16Т-19/37-121-SD-19-07906 від 26.04.2019. Крім того, у фотокопії відомостей з ЄДРПОУ реєстраційний №4233 містяться недійсні відомості щодо керівника ДП НАЕК «Енергоатом», а саме керівником виступає ОСОБА_1 , а не ОСОБА_2 . Зазначав, що копії документів, що додані до позовної заяви у встановленому порядку не засвідчені. Позивачем у встановленому порядку належними та допустимими доказами не доведено наявність зобов`язання, його обсяг та прострочення виконання відповідачем обов`язків. Посилаючись на положення ч. 6 ст. 232 ГК України просив застосувати строк позовної давності, відмовити в задоволені позову повністю. Також відповідачем подано клопотання про залишення позову без розгляду. В обґрунтування своїх доводів відповідач посилався на те, що представництво інтересів ДП НАЕК «Енергоатом» генеральним директором ВП ЗАЕС Котіним П.Б. на підставі довіреності від 22.08.2019 за реєстрованим № 1235 припинено, оскільки таке представництво з 29.03.2020 здійснюється відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України №361-р та пункту 7.4.2 Статуту ДП НАЕК «Енергоатом» затвердженого наказом Мінекоенерего від 05.12.2019 №482, який прямо передбачає наявність повноважень на представництво інтересів ДП НАЕК «Енергоатом», зокрема в судах без доручення. З урахуванням положень ч. 2 ст.248 ЦК України з припиненням представництва за довіреністю від 22.08.2019 за реєстровим №1235. Втрачає чинність передоручення, яке було вчинено згідно довіреності від 02.09.2019 за реєстрованим №2797.. Таким чином, на думку відповідача у адвоката Кравцова А.В. відсутні повноваження на підписання позову. Приймаючи до уваги наведене, просив залишити позов без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України.

У відповіді на відзив, який отримано судом 30.09.2020 позивач заперечує доводи відповідача. Зазначає, що днем фактичної оплати послуг, отриманих відповідачем у вересні 2019 за договором №16Т-19 від 25.04.2019, є 08.11.2019, що підтверджується копією платіжного доручення №40 від 07.11.2019. Таким чином, строк прострочення оплати наданих послуг складає 7 днів з 01.11.2019 по 07.11.2019, не включаючи день фактичної оплати. Стосовно посилань відповідача на Акт №2/09 від 30.09.2019, зауважив, що даний акт підписаний обома сторонами договору та скріплений печатками. Зазначений акт в судовому порядку не оспорювався, скарг щодо надання послуг неналежної якості або не в повному обсязі від відповідача не надходило. Також позивач зазначав, що відповідно до Положення про Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» вправі самостійно укладати господарські договори та представляти інтереси ДП «НАЕК «Енергоатом» в суді, що підтверджується відповідними довіреностями, які містяться в матеріалах справи. До того ж зазначав, що нормами чинного Господарського процесуального кодексу України не передбачено направлення відповідачу завіреної копії позову та доданих документів. Крім того вказував, що укладання між сторонами додаткової угоди №2 до договору №16Т-19 від 25.04.2019 про розірвання договору не звільняє відповідача від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати наданих послуг. З урахуванням зазначеного просив позов задовольнити в повному обсязі.

Заперечення на відповідь на відзив судом не отримані.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Шістдесят днів з дня відкриття провадження у даній справі спливає 30.10.2020.

Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об`єктивного розгляду спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення – 30.10.2020.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» Відокремлений підрозділ «Запорізька АЕС» (теплопостачальна організація, позивач у справі) та комунальне підприємство «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради (споживач, відповідач у справі) 25.04.2019 уклали договір №16Т-19/37/121- SD-19-07906 (надалі – договір).

Відповідно до п. 1.1 договору теплопостачальна організація зобов`язується надати послуги споживачу на теплову енергію, її виробництво. Транспортування та постачання в об`ємах, зазначених в Додатку №1, із параметрами теплоносія відповідно до температурного графіку теплової мережі, затвердженого головним інженером (першим заступником генерального директора) Теплопостачальної організації, узгоджений з органами місцевого самоврядування.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що споживач зобов`язується своєчасно оплачувати спожиту теплову енергію по встановлених тарифах в строки, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 3.2.27 договору по закінченні звітного місяця споживач зобов`язаний підписати надані нарочно з боку Теплопостачальної організації акти на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання в 2-х примірниках на протязі 2-х робочих днів з моменту одержання та по 2 примірники актів повернути на адресу Теплопостачальної організації. У випадку не підписання актів в 2-деннний строк без поважних причин (відсутність мотивованої відмови), Теплопостачальна організація припиняє відпуск теплової енергії.

Пунктом 6.4 договору встановлено, що оплата за відпущену теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання здійснюється Споживачем щомісяця не пізніше останнього числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Теплопостачальної організації.

Додатковою угодою №1 від 08.08.2019 до договору пункт 6.5 договору сторони виклали в новій редакції.

Додатковою угодою №2 від 29.11.2019 сторони вирішили розірвати договір №16Т-19/37/121- SD-19-07906 від 26.04.2019 з 01.12.2019. В пункті 2 зазначеної додаткової угоди сторони узгодили, що після набрання чинності даної додаткової угоди обов`язки сторін за договором №16Т-19/37/121- SD-19-07906 від 26.04.2019 припиняються, а в частині розрахунків до повного виконання зобов`язань.

Як свідчать матеріали справи учасниками правочину 30.09.2019 був підписаний Акт №2/09 за вересень 2019 про транспортування теплоенергії на загальну суму 247.717,54 грн.

Зазначений Акт підписаний обома сторонами договору уповноваженими особами та скріплений їх печатками.

Претензії з боку відповідача щодо неналежного виконання теплопостачальною організацією зобов`язань за договором у період вересень 2019 суду не надано. Також суду не надано доказів оскарження зазначеного Акту учасником правочину в судовому порядку.

За таких обставин, зазначений Акт №2/09 за вересень 2019 про транспортування теплоенергії на загальну суму 247.717,54 грн. є належним доказом виконання позивачем зобов`язань за договором №16Т-19 від 25.04.2019 та підставою для сплати відповідачем отриманих послуг.

Приймаючи до уваги положення п. 6.4 договору строк оплати наданих послуг у вересні 2019 спливає 31.10.2019.

Відповідач зобов`язання щодо оплати наданих послуг здійснив 08.11.2019, про що свідчить платіжне доручення №40 від 07.11.2019.

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання за вересень 2019, позивач направив на адресу споживача претензію №28-22/410/134 від 10.01.2020 з вимогою сплатити пеню у розмірі 7.784,44 грн. та 3% річних у розмірі 753,33 грн.

Зазначена претензія отримана відповідачем 14.01.2020, про що свідчить рекомендоване повідомлення (арк.с. 53).

У відповіді на претензію відповідач про наявність форс-мажорних обставин, які об`єктивно унеможливили своєчасне виконання зобов`язань за договором №16Т-19/37/121- SD-19-07906 від 25.04.2019. Також було зауважено про невірність розрахунку пені та 3% річних у зв`язку з чим зазначені вимоги не підлягають задоволенню.

Внаслідок наявності неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання та відмови сплати пені і 3% річних, позивач звернувся з позовом до суду.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги щодо стягнення штрафних та компенсаційних санкцій такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Господарські взаємовідносини сторін врегульовано договором №16Т-19/37/121- SD-19-07906 від 25.04.2019, який за правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містять п. п. 1, 7 ст. 193 ГК України.

Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вже зазначалося судом вище, позивач на виконання умов договору №16Т-19/37/121- SD-19-07906 від 25.04.2019 у вересні 2019 надав послуги (транспортування електроенергії) на загальну суму 247.717,54 грн.

Умовами п. 6.4 договору сторонами узгоджений строк оплати наданих послуг – не пізніше останнього числа місяця, наступного за звітним, тобто в даному випадку граничний строк оплати припадає на 31.10.2019.

Втім оплата була здійснена 08.11.2019, про що свідчить платіжне доручення №40 від 07.11.2019.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач покладений на нього обов`язок щодо своєчасної оплати наданих послуг у встановлений договором строк не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

За неналежне виконання умов договору, враховуючи п. 6.5 договору, позивач нарахував до стягнення пеню за період прострочення з 01.11.2019 по 07.11.2019 (7 днів) у розмірі 1.472,73 грн.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.5 договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 08.08.2019) при несвоєчасній оплаті споживачем за відпущену теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, споживач сплачує теплопостачальній організації пеню у розмірі 0,1% від підлягаючої сплаті суми за кожний день прострочення.

Факт порушення грошового зобов`язання відповідачем в рамках договору №16Т-19/37/121- SD-19-07906 від 26.04.2019 є доведеним та не заперечений відповідачем.

Відповідно до розрахунку позивача пеня за період з 01.11.2019 по 07.11.2019 (7 днів прострочення) складає 1.472,73 грн. Позивач розрахунок пені здійснював із застосування подвійної облікової ставки НБУ, а не 0,1% від підлягаючої сплати суми, як то передбачено додатковою угодою №1 від 08.08.2019, який судом визнаний обґрунтованим (оскільки розрахунок пені із застосуванням ставки 0,1% є більшим, ніж із застосуванням подвійної облікової ставки НБУ, тому позивач при обчисленні штрафних санкцій самостійно застосував обмеження та нарахував санкції в меншому розмірі, ніж передбачено умовами договору).

Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України, умови договору та додані матеріали, суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 1.472,73 грн. є вірним та виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору, тому вимоги позивача щодо стягнення пені у розмірі 1.472,73 грн. за період з 01.11.2019 по 07.11.2019 (7 днів прострочення) судом задовольняються.

Стосовно заперечень відповідача щодо невірного визначення періоду прострочення та безпідставного нарахування позивачем пені на день оплати – 07.11.2019 суд наголошує наступне.

Пунктом 1.29 ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що проведення переказу коштів є обов`язковою функцією, що має виконувати платіжна система.

Пунктами 8.1, 8.2 ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що Банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження.

У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Банк зобов`язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку.

Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки.

З наведених норм права слідує, що датою сплати, шляхом ініціювання грошового переказу за допомогою платіжного доручення, є дата надходження розрахункового документа на виконання до банку платника, тобто саме з фактом подання платником платіжного доручення до банку законодавець пов`язує настання певних правових наслідків.

Аналіз наданого платіжного доручення №40 від 07.11.2019 свідчить про одержання банком від платника грошового переказу за допомогою платіжного доручення саме 08.11.2019.

З огляду на викладене, суд не приймає до уваги доводи відповідача, внаслідок їх недоведеності.

Щодо посилання відповідача на застосування строку позовної даності суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно з ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Приписами ст. 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1). За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5).

Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу (ч.1 ст.260 цього Кодексу).

Згідно зі ст. 253, ч. 1 ст. 254 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд з`ясовує та зазначає в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

У зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане.

Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов`язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. Порядок обчислення позовної давності не може бути змінений за угодою сторін, тому, зокрема, умови договору, за якими сторони встановили, що така давність обчислюється не з моменту прострочення платежу, а з іншої дати, що визначається шляхом зворотного відрахування шести місяців від дати пред`явлення вимоги, суперечать вимогам закону і не застосовуються судом.

Умов щодо збільшення позовної давності, встановленої законом, укладений сторонами договір не містить. Не надано суду доказів досягнення згоди щодо такої умови й в інших документах, якими обмінювалися сторони, і які б свідчили про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

У даному випадку, перебіг позовної давності починається від наступного дня, коли повинен був бути оплачений акт за вересень 2019 (01.10.2019) та закінчується через рік, у відповідні місяць та число (01.10.2020).

Позовна заява була подана до Господарського суду Запорізької області 20.08.2020, про що свідчить штамп на поштовому конверті, в якому позовна заява надійшла до суду. Отже позивач за захистом порушеного права звернувся у межах встановленого строку позовної давності у зв`язку з чим доводи відповідача є безпідставними та необґрунтованими.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 142,52 грн. за період з 01.11.2019 по 07.11.2019 (за 7 днів прострочення).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов`язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За таких обставин, вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 142,52 грн. за період з 01.11.2019 по 07.11.2019, суд визнав такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене вище, позовні вимоги задовольняються в повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Доказів належного виконання зобов`язань за вказаним у позові договором в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг за вказаний позивачем період, відповідач суду не надав, викладені в позові обставини належними та допустимими доказами не спростував.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 2102,00 грн. покладається на відповідача.

Стосовно клопотання відповідача про залишення позову без розгляду у зв`язку з підписанням позову особою, яка не мала права її підписувати, суд зазначає наступне.

Позовна заява №28-22/17835 від 19.08.2020, яка надійшла до суду підписана представником ВП ЗАЕС адвокатом Кравцовим Андрієм (свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю ЗП001577 від 28.02.2018). До позовних матеріалів додані довіреність від 22.08.2019, відповідно до якої ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі президента Недашковського Ю.О. уповноважило генерального диктора ВП «Запорізька атомна електрична станція» Котіна П.Б. представляти інтереси підприємства, зокрема в судах. Також матеріали справи містять довіреність від 02.09.2019, відповідно до якої генеральний директор ВП «ЗАЕС» Котін П.Б. уповноважив адвоката Карцова Андрія Віталійовича здійснювати всі процесуальні дії та представництво законних інтересів ДП «НАЕК «Енергоатом», зокрема підписувати позовні заяви.

Доказів визнання зазначених довіреностей недійсними або їх відкликання внаслідок певних обставин, суду не надано.

Посилання відповідача на те, що згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ВП «ЗАЕС» є Кульба Юрій Васильович судом відхилені, оскільки Кульба Ю.В. очолює ВП «ЗАЕС» лише з 02.04.2020. Тобто на момент видачі наведених вище довіреностей, зазначені в них керівники були діючими.

З огляду на вище викладене, позовна заява, яка надійшла до суду, підписана уповноваженою особою, повноваження якої підтверджені відповідними документами.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» до відповідача комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради про стягнення 1.615,25 грн. задовольнити.

2. Стягнути з комунального підприємства «Тепловодоканал» Енергодарської міської ради (71502, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Курчатова, буд. 1, прим. 8, ідентифікаційний код 42346158) на користь Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код 19355964) 1.472,73 грн. (одну тисячу чотириста сімдесят дві грн. 73 коп.) пені, 142,52 (сто сорок дві грн. 52 коп.) 3% річних, 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 30 жовтня 2020 року.

Суддя О.В. Федорова