Рішення № 92526133, 26.10.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/80/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2020 Справа № 908/1296/20

м.Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Корсун В.Л., розглянувши матеріали

за позовною заявою: акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д

адреса для листування: 49027, м. Дніпро, а/с 1800

до відповідача: Усс Віктора Анатолійовича , АДРЕСА_1

про стягнення 49 117,29 грн.

без повідомлення (без виклику) учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області від акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" надійшла позовна заява про стягнення з Усс Віктора Анатолійовича 49 117,29 грн. заборгованості за кредитним договором від 02.11.18 № б/н, з якої: 30 000 грн. борг за кредитом, 10 581,32 грн. борг по процентам за користування кредитом, 1641,42 грн. борг за комісією за користування кредитом, 6894,55 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Позовні вимоги обґрунтовано положеннями ч. ч. 1,2 ст. 509, ч. 1 ст. 530, ч. ч. 1, 3 ст. 549, ст. 611, ч. 1 ст. 634, ч. 2 ст. 639, ст. ст. 1054, 1048, 1049 ЦК України, ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 174, ч. ч. 1, 2 ст. 193, ч.1 ст. 216, ч.1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 ГК України, а також неналежним виконанням відповідачем умов кредитного договору від 02.11.18 № б/н, за якими останнім отримано під час здійснення підприємницької діяльності від позивача кредитні кошти у розмірі 30 000,00 грн. З огляду на порушення відповідачем умов договору щодо сплати кредиту, відсотків за ним, комісії за користування та пені позивач просить суд стягнути їх з відповідача за наслідками розгляду спору.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 908/1296/20 між суддями наведену позовну заяву визначено до розгляду судді Корсуну В.Л.

Враховуючи, що відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, що не є підприємцем станом на час звернення до господарського суду з позовною заявою, судом відповідно до вимог ч. 6 ст. 176 ГПК України надіслано до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання фізичної особи запит щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи Усс Віктора Анатолійовича .

Листом виконавчого комітету Жовтневої сільської ради Токмацького району Запорізької області 09.06.20 № 366 на запит суду щодо місця проживання (перебування) відповідача повідомлено, що місце проживання гр. Усса Віктора Анатолійовича на території Жовтневрої сільської ради Токмацького району Запорізької області не зареєстровано.

Листом від 25.06.20 на запит суду щодо місця проживання (перебування) відповідача Токмацькою районною державною адміністрацію Запорізької області надано відповідь, якою повідомлено про неточності які були передані Жовтневою сільською радою Токмацького району Запорізької області на запит суду. А саме, зазначено, що після надання відповіді сільською радою на запит суду, було з`ясовано, що гр. Усс Віктор Анатолійович зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1

З огляду на викладене, враховуючи, що справа № 908/1296/20 належить до юрисдикції господарських судів та підсудна господарському суду Запорізької області, є малозначною в силу вимог пп. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, суд враховуючи клопотання позивача про розгляд справи без виклику учасників справи, ухвалою від 08.07.20 прийняв позовну заяву АТ КБ "Приватбанк" до розгляду та відкрив провадження у справі № 908/1296/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Згідно з наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, представником позивача копію ухвали про відкриття провадження у цій справі отримано 13.07.20, а відповідачем отримано 11.07.20.

Отже, сторони належним чином повідомленні про розгляд спору у справі № 908/1296/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та про необхідність вчинення процесуальних дій кожною із сторін у строки встановлені ухвалою від 08.07.20 по цій справі.

Частиною 1 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.2 ст. 252 ГПК України).

Згідно із ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідачем не надано до суду у строк визначений ГПК України (з урахуванням змін до ГПК України внесених Законом України № 540-IX від 30.03.20, який набрав чинності 02.04.20 та Закону України від 18.06.20 № 731-IX, який набрав чинності 17.07.20) відзиву на позовну заяву, заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для вирішення спору у справі за наявними матеріалами.

Спір у цій справі розглянуто у межах строку визначеного ст. 248 ГПК України, з урахуванням: змін до ГПК України внесених Законом України № 540-IX від 30.03.20, який набрав чинності 02.04.20; Закону України від 18.06.20 № 731-IX, який набрав чинності 17.07.20, а також постанов Кабінету Міністрів України від 11.03.20 № 211 (із змінами), від 20.05.20 № 392 (із змінами), від 22 липня 2020 р. № 641 інших постанов чинним станом на дату прийняття рішення у ці справі по суті спору, також з урахуванням наданої Верховним Судом на офіційному веб-сайті (https://supreme.court.gov.ua/supreme/pres-centr/news/928802/) методичної інформації щодо спірних питань застосування законодавства про продовження процесуальних строків під час дії карантину.

Дослідивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

10.07.19 фізичною особою-підприємцем Усс Віктором Анатолійовичем (Клієнт) через систему інтернет-клієнт-банкінгу було підписано з використанням електронного цифрового підпису заяву на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький", відповідно до якої Клієнт просить надати кредит за послугою Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький" шляхом встановлення кредитного ліміт на рахунок НОМЕР_1 на наступних умовах:

- мета кредиту: поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта;

- вид кредиту: овердрафтів кредит;

- мінімальний розмір ліміту: 10 000 UAH;

- максимальний розмір ліміту: 100 000 UAH;

- розмір відсоткової ставки: 30 %;

- розмір щомісячної комісії (в т.ч. в пільговий період): 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня, в будь-який з днів за попередній місяць;

- пільговий період: 55 днів;

- термін користування кредитом: 12 місяців.

Підписавши заяву на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький", Клієнт на підставі ст. 634 Цивільного кодексу України у повному обсязі приєднався до Умов та Правил надання послуги Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький", що розміщені на офіційному сайті АТ КБ «ПриватБанк» у мережі інтернет за адресою: https://privatbank.ua/terms, та які разом із Заявою на відкриття рахунку та анкетою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (далі Умови), цією Заявкою становлять кредитний договір між банком та Клієнтом. Примірник кого Клієнт отримав шляхом самостійного роздрукування.

За змістом заявки на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький" кредитний договір вступає в силу з моменту підписання Клієнтом цієї Заявки шляхом накладення електронного цифрового підпису у Приавт24 для бізнесу.

Розділом 3.2.6. Умов визначено умови кредитування «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький"

Пунктом 3.2.6.1.1. Умов визначено, що Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту овердрафтовий кредит шляхом встановлення кредитного ліміту (далі - Ліміт) на поточний рахунок Клієнта (далі - Кредит) на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів Клієнта в порядку та на умовах, визначених Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі - Умови або Договір) в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення Кредиту, сплати комісії, процентів в обумовлені цим Договором терміни.

Згідно з п. 3.2.6.1.3. Умов, Банк здійснює обслуговування Ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо. Дебетове сальдо по поточному рахунку Клієнта - це сума грошових коштів, перерахованих Банком на підставі розрахункових документів Клієнта з його поточного рахунку протягом операційного дня понад його залишок на поточному рахунку з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня.

Відповідно до п.3.2.6.1.4. Умов, Клієнт приєднується до Договору шляхом підписання Заяви на відкриття рахунку та анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг та Заявки на отримання послуги "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький" (далі - Заявка) в Приват24 для бізнесу із використанням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП), що разом з цими Умовам та Правилами становлять Кредитний договір. Клієнт Банку, який приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в повному обсязі шляхом підписання іншої заяви або документа та має відкритий поточний рахунок в Банку, приєднується до Послуги шляхом підписання Заявки в Приват24 для бізнесу із використанням КЕП. Приєднання до цього Договору є прямою і безумовною згодою Клієнта щодо встановлення Банком будь-якого розміру Кредитного ліміту.

У п. 3.2.6.1.5. Умов закріплено, що ліміт встановлюється Банком на кожний операційний день. Розмір Ліміту розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників відповідно до внутрішньобанківських нормативів та положень і нормативних актів Національного банку України. У випадку зниження Банком Ліміту в односторонньому порядку, передбаченому цими Умовами, Клієнт зобов`язується здійснювати погашення Кредиту в порядку передбаченому п. 3.2.6.3.5. цього Договору.

Пунктом 3.2.6.1.7. Умов передбачено, що Сторони узгодили, що Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому цими Умовами, у разі зниження/збільшення надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Приєднавшись до цих Умов, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта в порядку, передбаченому п. 3.2.6.1.6. цього Договору.

Відповідно до п. 3.2.6.3.1 Умов, за користування Кредитом Клієнт сплачує Банку комісію за управління фінансовим інструментом, далі - комісія, в розмірі, зазначеному в Тарифах Банку, що діють на момент надання Кредиту. Комісія сплачується щомісяця до 1 числа місяця, що слідує другим за місяцем, в якому виникло Дебетове сальдо, від суми максимального Дебетового сальдо, що виникло на поточному рахунку Клієнта. …Комісія, що не сплачена в строк, що зазначений в цьому пункті, вважається простроченою (крім випадків розірвання Договору згідно з п. 3.2.6.2.3.10.).

Згідно з довідкою позивача про розміри встановлених кредитних лімітів від 15.04.20 вих. № 81102ZPT0S11N відповідачу 02.11.18 по 18.03.19 було встановлено на поточний рахунок НОМЕР_1 кредитний ліміт у розмірі 30 000 грн.

Як свідчить розрахунок заборгованості позивача за кредитним договором від 02.11.18 та банківські виписки по рахунку відповідача, останній у період з 14.11.18 по 25.03.20 скористувався кредитним лімітом, однак належним чином свої зобов`язання за договором не виконував, кредитні кошти у сумі 30000 грн. позивачу не повернув, у зв`язку з чим банк звернувся з цим позовом до суду про стягнення з Усс В.А. 49 117,29 грн. заборгованості, яка виникла станом на 25.03.20 , а саме: 30 000 грн. борг за кредитом, 10 581,32 грн. борг по процентам за користування кредитом, 1641,42 грн. борг за комісією за користування кредитом, 6894,55 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Із матеріалів цієї справи вбачається, що позивач свій обов`язок за договором виконав у повному обсязі та належним чином.

Відповідач, жодних заперечень проти позову до суду не надав, зокрема, щодо отримання кредитного ліміту від банку у розмірі 30 000 грн. та його використання, а також щодо укладення між ним та ПАТ КБ "Приватбанк" кредитного договору від 02.11.18 шляхом підписання через систему інтернет-клієнт-банкінгу з використанням електронного цифрового підпису заявки на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький" не спростував.

Як встановлено судом, 26.03.19 ФОП Усс Віктор Анатолійович припинив підприємницьку діяльність, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо фізичної особи-підприємця Усс Віктора Анатолійовича внесено відповідний запис.

Судом враховано, що припинення підприємницької діяльності ФОП Усс Віктором Анатолійовичем не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли саме щодо виконання господарського договору, який укладеного між суб`єктами господарської діяльності.

Тобто, стороною правочину виступала фізична особа - підприємець і припинення надалі підприємницької діяльності не змінює правовий статус особи у зобов`язанні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №760/13915/18 від 26.06.19.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Таким чином, у випадку припинення фізичною особою підприємницької діяльності, борг за господарськими зобов`язаннями стягується з фізичної особи за правилами господарського судочинства.

Вирішуючи спір у цій справі по суті суд виходив з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За приписами ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Стаття 181 Господарського кодексу України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Частиною 1 ст. 1066 ЦК України визначено, що за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Статтею 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» визначено, що банки мають право відкривати своїм клієнтам, зокрема, поточні рахунки. Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 ЦК України).

Водночас, за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (ч. 1 ст. 1066, ч. 1, ч. 2 ст. 1067 ЦК України).

Клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором (ч. 4 ст. 1068 ЦК України).

За змістом ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно із ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч.1). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч.2). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч.3).

Статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» (який діяв станом на час виникнення спірних правовідносин) закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Частинами 1-3 ст. 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Положеннями ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Копією документа на папері для електронного документа є візуальне подання електронного документа на папері, яке засвідчене в порядку, встановленому законодавством (ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»).

Згідно із ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа з нанесеними одним або множинними ЕЦП та допустимість такого документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

До матеріалів позовної заяви позивачем, зокрема, надано паперові копії наступних електронних документів (які засвідчені у порядку, встановленому законом):

- «Заявка на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи0підприємця «Підприємницький»»;

- «Об`єкт перевірки: Кред. дог. ФОП Усс Віктор Анатолійович.pdf», який свідчить про накладення на документ «Заявка на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи0підприємця «Підприємницький»» Усс Віктором Анатолійовичем 02.11.18 електронного цифрового підпису, а також ЕЦП ПАТ КБ Приватбанк. Вірність вказаних підписів (ЕЦП та електронної печатки) підтверджено Акредитованим центром сертифікації ключів АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (АЦСК АТ КБ «ПРИВАТБАНК», діяльність якого здійснюється на підставі свідоцтва про акредитацію центру сертифікації ключів серії А №45, атестату відповідності № 9885 від 28.02.14 та експертного висновку № 05/02/02-3000 від 15.08.14 (які є загальнодоступними на сайті https://acsk.privatbank.ua/acskdoc).

Статтею 96 ГПК України визначено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет) (ч.1). … Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом (ч.3). … Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги (ч.5).

Відповідач не заперечив факту укладення між сторонами кредитного договору шляхом підписання 02.11.18 за допомогою свого ЕЦП «Заявки на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи0підприємця «Підприємницький»» через систему інтернет-клієнт-банкінгу позивача, а також факт отримання від позивача кредитних коштів у сумі 30 000 грн. та наявність станом на час розгляду справи у суді боргу за кредитом у зазначеній сумі.

Також судом враховано, що учасниками справи під сумнів не поставлено відповідність поданої паперової копії електронного доказу оригіналу, клопотання про витребування у позивача відповідного оригіналу електронного доказу не заявлялось.

З урахуванням вказаних норм права та обставин справи, враховуючи, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки), суд дійшов висновку, що подані до суду паперові копії електронних доказів (про які зазначено вище) свідчать, що між ПАТ КБ «Приватбанк» та ФОП УСС В.А. шляхом накладення 02.11.18 позивачем та клієнтом їх ЕЦП (печатки) на документ «Заявка на отримання послуг «Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця «Підприємницький»» укладено у письмовій формі кредитний договір від 02.11.18 № Б/Н.

Статтею 1056-1 ЦК України визначено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Таким чином, між сторонами виникли кредитні правовідносини, а для вирішення спору необхідно встановити умови та підстави виникнення спірних правовідносин, а також ступінь виконання сторонами зобов`язань.

На обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що у зв`язку із порушенням відповідачем зобов`язань за кредитним договором в частині повернення суми кредиту, у відповідача виникла заборгованість за кредитом у розмірі 30 000 грн., заборгованість по комісії за користування кредитом у розмірі 1641,42 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 10 581,32 грн. та 6894,55 грн. пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.

Відповідно до норм статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, укладений сторонами кредитний договір, як право чин, є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, і зобов`язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У процесі розгляду справи судом встановлено, що свої зобов`язання за договором позивач виконав належним чином, тоді як відповідачем обов`язок щодо погашення кредитної заборгованості згідно з умовами договору не виконано.

Доказів зворотного відповідачем не надано, а судом не встановлено, а відтак вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в розмірі 30 000 грн. підлягає задоволенню, як обґрунтовано заявлена.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості зі сплати комісії судом встановлено таке.

У позовній заяві позивач посилається на те, що кредитний договір укладено у формі договору приєднання.

Оскільки, умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Як підтверджується матеріалами справи, у заявці відповідача на отримання послуги "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький" зазначено розмір щомісячної комісії (в тому числі в пільговий період) - 0,5% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня в будь-який з днів за попередній місяць.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок заборгованості по комісії у розмірі 1641,42 грн., суд вважає його обґрунтованим, у зв`язку з чим дані вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитом.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ("Позика"), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Нормами ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Водночас, вимогами ч. 1 ст. 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Пунктом 3.2.6.3.5. Умов передбачено, що розрахунок процентів за користування Кредитом Банк проводить щоденно, починаючи з моменту виникнення на поточному рахунку Клієнта Дебетового сальдо при закритті банківського дня до повного погашення заборгованості з Кредитом за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. День повернення Кредиту в часовий інтервал розрахунку процентів не включається. Сплата процентів за користування Кредитом у поточному місяці здійснюється з першого по останнє число наступного місяця. Проценти, що несплачені в строк, що зазначений в абз.3 цього пункту, вважаються простроченими (крім випадків розірвання Договору згідно з п. 3.2.6.2.3.10).

Згідно з п. 3.2.6.3.14. Умов, у разі виникнення прострочених зобов`язань за Кредитом, Клієнт сплачує Банку проценти, розмір яких встановлено Тарифами Банку, які нараховуються на прострочену заборгованість за цим Кредитом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок по процентам за користування кредитом 10 581,32 грн., суд дійшов висновку що він є обґрунтованим, у зв`язку з чим дані вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо заявленої до стягнення суми пені за порушення зобов`язань передбачених умовами кредитного договору.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 3.2.6.4.2. Умов визначено, що при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами Договору, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення по кредиту. Нарахування пені здійснюється за методом "факт/360", тобто для розрахунку використовується фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360 днів. Сплата пені здійснюється у гривні.

Розрахунок пені наданий позивачем, відповідає вимогам законодавства, а також умовам кредитного договору, як наслідок судом задовольняється вимога позивача про стягнення з відповідача 6894,55 грн. пені.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, а також те, що відповідачем контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано, доводів позивача у встановленому законом порядку не спростовано, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до Усс В.А. про стягнення 49 117,29 грн. заборгованості за кредитним договором від 02.11.18 № б/н, з якої: 30 000 грн. борг за кредитом, 10 581,32 грн. борг по процентам за користування кредитом, 1641,42 грн. борг за комісією за користування кредитом, 6894,55 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, з покладенням судового збору у розмірі 2102 грн. на відповідача згідно вимог ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 11, 13-15, 24, 42, 46, 73-80, 86, 91, 96, 129, 236-238, 240, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Усс Віктора Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570) - 30 000 (тридцять тисяч) грн. 00 боргу за кредитом, 10 581 (десять тисяч п`ятсот вісімдесят одну) грн. 32 коп. боргу по процентам за користування кредитом, 1641 (одну тисячу шістсот сорок одну) грн. 42 коп. боргу за комісією за користування кредитом, 6894 (шість тисяч вісімсот дев`яносто чотири) грн. 55 коп. пені та 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та пп. 17.5. п. 1 Розділу XI "ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ" ГПК України.

У зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи судом підписано рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Повний текст рішення складено 27.10.20.

Суддя В.Л. Корсун